Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №320/44611/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Київ № 320/44611/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.09.2024 № 912140803343 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021 - 2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.09.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021 - 2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2009 року їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.

02.09.2024 ОСОБА_1 звернулась через вебпортал електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою № 989, щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закону № 1058-IV). Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 02.09.2024 щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (та рішенням від 09.09.2024, № 912140803343 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Відмова обґрунтована тим, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, підстави для повторного призначення пенсії із застосуванням іншого показника середньої заробітної плати відсутні. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними та такими, що порушують її права.

09.10.2024 Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечують проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що пенсія за віком, призначена на пільгових умовах, не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пільгового пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком; законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком. В спірному випадку зміни виду пенсії не відбулось, оскільки призначення пенсії на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку) та призначення пенсії за віком на загальних підставах не є переведенням на інший вид пенсії. При цьому і пенсія за віком на загальних підставах, і пенсія за віком на пільгових умовах за зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом надання відзиву не скористався.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позовну заяву, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Нікопольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку враховуючи роботу за Списком № 2 призначену відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до наявних в матеріалах адміністративного провадження пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , протоколу № 5048 від 19.05.2009 за пенсійною справою позивачу призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку враховуючи роботу за Списком № 2.

02.09.2024 позивач звернулася через вебпортал електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021 - 2023 роки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.09.2024, № 912140803343 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Відмова обґрунтована тим, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, підстави для повторного призначення пенсії із застосуванням іншого показника середньої заробітної плати відсутні.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із статтею 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: -Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За приписами частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

За пунктом 2, 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV Закону № 1058-ІV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах за списком № 1 та на інших роботах за списком № 2, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Суд звертає увагу на те, що особи, які працювали повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № № 1, 2, в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно з положеннями пенсійного законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності із Законом № 1058-ІV.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу в 2009 році призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 відповідно до Закону № 1058-ІV з 05.05.2009, а 02.09.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший: пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відмова позивачу в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три останні роки, з якої сплачені страхові внески, мотивована тим, що пенсія за віком, призначена на пільгових умовах за Списком № 2, не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пільгового пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком; законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника).

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

В спірному випадку зміни виду пенсії не відбулось, оскільки призначення пенсії на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку) та призначення пенсії за віком на загальних підставах не є переведенням на інший вид пенсії.

При цьому і пенсія за віком на загальних підставах, і пенсія за віком на пільгових умовах за зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. При цьому, під пільговим пенсіонуванням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.

З урахуванням викладеного, заява позивача від 02.09.2024 про перерахунок пенсії стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 2009 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону № 1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилання представника позивача на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 336/7438/16-а, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Інша частина доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Треба зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.