Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №953/7273/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/7273/26

н/п 1-кп/953/778/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001572 від 20.10.2025,, за обвинуваченням,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, на утриманні діти та особи похилого віку не перебувають, військовослужбовцем не є, працює на посаді будівельника в ТОВ «Еврошлях», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 30.09.2024, яка 11.10.2024 набрала законної сили та 10.02.2025 надійшла для виконання до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт 120 (сто двадцять) годин, який на шлях виправлення не став, відповідних висновків не зробив та злісно ухилився від відбування призначеного судом адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 26.06.2025 прибув до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області де йому були роз`яснені порядок та умови відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт. Також ОСОБА_4 був попереджений, що згідно із ст. 325-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі ухилення від відбування суспільно корисних робіт підлягатиме притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у разі злісного ухилення від відбування суспільно корисних робіт буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389-2 Кримінального кодексу України, про що він ознайомився з довідкою про проведену бесіду під підпис. Того ж дня ОСОБА_4 було видане направлення до КП «Жовтневе трамвайне депо», згідно якого він повинен був приступити до відбування суспільно корисних робіт не пізніше 01.07.2025.

Маючи умисел на злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період з 26.06.2025 по 07.07.2025 включно, ОСОБА_4 без поважних причин не з`явився до КП «Жовтневе трамвайне депо» для відбування суспільно корисних робіт, чим порушив порядок і умови відбування призначеного судом адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.

07.07.2025, відповідно до ст. 325-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ухилення від відбування суспільно корисних робіт відносно ОСОБА_4 було складено протокол № 1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який цього ж дня був направлений для розгляду до Київського районного суду м. Харкова.

28.08.2025 згідно постанови Київського районного суду м. Харкова, яка набула законної сили 08.09.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 5 (п`ять) діб, яке він відбув у повному обсязі.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, ОСОБА_4 категорично відмовився від відбування цього стягнення, та у подальшому, починаючи з 02.04.2026 по 15.05.2026, без поважних причин не з`явився до КП «Жовтневе транспортне депо» для відбування суспільно корисних робіт.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 389-2 КК України, як злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого діяння та підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Беручи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають змісту обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд у тому, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ст. 389-2 КК України, як злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він розлучений, працює в ТОВ «Еврошлях» на посаді будівельника, має зареєстроване місце проживання та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий,

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення, та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується положеннями ст. 50, 65 КК України та призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 за ст. 389-2 КК України відноситься до не тяжкого злочину.

Підстав для застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину. Суд також враховує дані про особу обвинуваченого: сімейний стан – розлучений; на утриманні малолітніх дітей та непрацездатних осіб не має; працює у ТОВ «Еврошлях» на посаді будівельника; не є інвалідом; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; щиро розкаявся у вчиненому - обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого; поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм діям. Суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 50 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 389-2 КК України, із застосуванням положень передбачених ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного виду покарання.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1