Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №320/44363/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року справа №320/44363/24

Київський окружний адміністративний суд у головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №104550006954;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 08 січня 2024 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач своїм рішенням відмовив йому у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058) зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон №796) з підстав не підтвердження факту проживання (роботи) станом на 01.01.1993 не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Позивач не погоджується зі спірним рішенням та вважає, що ним було надано всі необхідні документи, які підтверджують його проживання або роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що пенсійним органом правомірно прийнято оскаржуване рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Миронівським РВГУ МВС України в Київській області 18.03.2000.

Відповідно до довідки від 12.12.2023 №7, видана ТОВ МБВФ "ГАРАНТ-ЛТД" ОСОБА_1 з 26.07.1989 по 04.08.1998 працював в ПМК-21 тресту "Кагарликагропромбуд", яке находилось в місті Миронівка Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №104550006954 від 16.01.2024.

У вказаному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж заявника становить 21 рік 05 місяців 13 дні; період роботи у зоні посиленого радіологічного контролю складає 03 роки 05 місяців 04 дні.

До страхового стажу не зараховано періоди:

- з 20.12.1985 по 07.07.1989, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження строкової служби;

- протягом з вересень по листопад 2004; з січня, березня, травня 2005року; січня - серпня, жовтня - листопад 2006 року; березня, травня - червня, серпня - грудень 2007 року; січня - жовтня, грудня 2008 року; березня - квітня, червня - листопада 2009 року; червня 2011 року; лютого - березня 2015 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані по нарахування доходу та сплату страхових внесків;

- протягом липня 2007 року; листопада 2008 року; січня - лютого, травня, грудня 2009 року; лютого 2014 року - січня 2015 року; квітня 2015 року - березня 2016 року; оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату страхових внесків за нарахований дохід;

Також, у даному рішенні зазначено, що період проживання (роботи) в зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 25 років 05 місяців 04 дні, в тому числі станом на 01.01.1993 - 3 роки 5 місяців 4 дні.

Не зараховано період проживання під час навчання з 26.04.1986 по 07.07.1989 згідно з довідкою від 19.12.2023 №2528, оскільки в підставах видачі довідки зазначено довідку, видану навчальним закладом про навчання. Інформація про проживання. на підставі первинних документів відсутня.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з абз. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття органом Пенсійного фонду рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є відсутність документального підтвердженого періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі- Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.

З матеріалів справи встановлено, що з 01.09.1984 по 07.07.1989 позивач навчався в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( диплом № НОМЕР_2 ), відомості про що зазначено в копії трудової книжки.

Згідно постанови Кабінету Української РСР від 23.07.1991 №106 місто Богуслав включено до переліку населених пунктів, віднесених до ІV зони посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас, до суду не подано довідки, які надавалась позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії щодо підтвердження факту проживання чи перебування в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Крім того, відповідно до копії трудової книжки позивач проходив військову службу з 24.11.1986 по 23.11.1988.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять інформації про місце дислокації військової частини, яка б давала підстави для однозначного висновку про її місцезнаходження на території, яка відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Суд наголошує, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання на денній формі/служба в армії нерозривно пов`язане з постійним місцем проживанням особи.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 вказував, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).

Суд зазначає, що позивач не надав доказів та пояснень, де він проходив військову службу з 24.11.1986 по 23.11.1988, а також чи здійснювалось навчання в Богуславському СПТУ-7 за денною формою.

Дані обставини, на переконання суду, ставлять під сумнів факт постійного проживання позивача у відповідний період в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас, як зазначалось судом раніше, відповідно до довідки ТОВ МБВФ "Гарант ЛТД" ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ПМК - 21 тресту "Кагарликагропромбуд", яке знаходиться в м. Миронівка Київської області з 26.07.1989 та звільнений з роботи 04.08.1998.

Суд зазначає, що перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 № 106, якою м. Миронівка Київської області, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII у статтю 2 Закону №791а внесено зміни, якими абзац 5 частини 2 статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.

Отже, з 01.01.2015 стаття 2 Закону № 791а визначає такі категорії зон радіоактивного забруднення територій: 1) зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; 2) зона безумовного (обов`язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; 3) зона гарантованого добровільного відселення – це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Таким чином, з 01.01.2015 зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом №791а.

Суд вказує, що на момент перебування позивача в м. Миронівка, відповідно до Постанови №106 м. Миронівка відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Так, відповідно до записів №3-6 трудової книжки НОМЕР_3 позивач з 26.07.1989 по 29.12.1990 та з 02.01.1991 по 30.12.1992 працював в ПМК-21 тресту "Кагарликагропромбуд".

Отже, на підставі наданих доказів суд дійшов висновку, що станом на 01 січня 1993 року позивач проживав та/або працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом 3 років 5 місяців 4 днів.

Водночас належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт постійного проживання та/або роботи позивача у відповідній зоні протягом не менше чотирьох років станом на 01 січня 1993 року, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов`язує виникнення права на відповідний статус та передбачені законодавством соціальні гарантії.

Таким чином, пенсійний орган відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону №796 діяв правомірно.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.