Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №300/870/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2026 р. справа № 300/870/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Тураш Станівлав Володимирович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача або адміністратора Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії від 02 серпня 2022 року про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 31а Наказу МОУ № 402.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.07.2022 його визнано непридатним до військової служби за статтею 31а графи ІІ Розкладу хвороб із виключенням з військового обліку, про що внесено відповідні записи до військового квитка. Однак, відомості про його виключення з військового обліку не були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внаслідок чого, в електронному військово-обліковому документі («Резерв+») він продовжує обліковуватися як військовозобов`язаний. На думку позивача, рішення ВЛК від 12.07.2022 було остаточним та не потребувало затвердження регіональною ВЛК, оскільки на момент його прийняття чинне законодавство не передбачало такої вимоги для військовозобов`язаних, відтак, відповідач був зобов`язаний виключити його з військового обліку та внести відповідні зміни до Реєстру. Позивач вказує, що після виявлення розбіжностей між даними військового квитка та відомостями Реєстру він звернувся до відповідача із заявою про виправлення таких відомостей, однак, отримав відмову. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення актуальних відомостей до Реєстру протиправною, позивач просить суд зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його виключення з військового обліку на підставі рішення ВЛК від 12.07.2022.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.24).

Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 рішенням Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) від 12 липня 2022 року визнаний непридатним до військової служби за статтею 31а графи ІІ Розкладу хвороб із виключенням з військового обліку, що підтверджується відомостями у військовий квиток серії НОМЕР_1 (а.с.13-14).

Відповідно до рішенням військово-лікарської комісії від 12 липня 2022 року ОСОБА_1 визнаний за статтею 31а графи ІІ непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.15).

Однак, у військово-обліковому документі, сформованому у мобільному застосунку «Резерв+», вказано, що позивач є військовозобов`язаний та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), а в графі «підстави зняття/ виключення» відсутні відомості про проходження ним ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та рішення ВЛК про визнання його непридатним з виключенням з військового обліку (а.с.16).

22.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив виправити помилку та внести відомості у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 із військового обліку на підставі довідки ВЛК про визнання мене непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі статті 31а графи ІІ Розкладу хвороб (а.с.17-18).

Листом від 27.01.2026 за № 524 відповідач повідомив сторону позивача про те, що ОСОБА_1 , згідно рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, оскільки вказаний висновок ВЛК не був незатверджений 16 Регіональною ВЛК, внаслідок чого, останній не виключений з військового обліку (а.с.20).

Вважаючи бездіяльність відповідача у вигляді невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

У відповідності до частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону № 2232-ХІІ).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні статті 1 Закон № 3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ, зокрема, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами першим-п`ятим частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (частина десята статті 1 Закону № 2232-XII).

За приписами пункту 11 статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до пункту 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до вказаного Порядку) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В свою чергу, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення № 402, в редакції, чинній на час видачі довідки ВЛК про непридатність до військової служби).

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова такого змісту: «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

За встановленими обставинами, 02.08.2022 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку та внесено відповідний запис до військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.13-15).

Суд зазначає, що положеннями частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статі 37 Закону № 2232-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

На час виключення позивача з військового обліку був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (далі – Порядок № 921).

Відповідно до пункту 56 Порядку № 921 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством. Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

В подальшому Порядок № 921 втратив чинність у зв`язку з прийняттям Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі – Порядок № 1487).

Таким чином, визначена Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстава для виключення позивача з військового обліку, а саме визнання його непридатним до військової служби ВЛК, була дотримана.

Водночас, відповідач наполягає, що рішення про виключення з військового обліку повинно бути підтверджене 16-тою Регіональною військово-лікарською комісією.

Суд критично оцінює такі аргументи відповідача, з огляду на таке.

Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до діючого на той час Положення № 402, яке не передбачало затвердження рішення про виключення з військового обліку Центральною військово-лікарською комісією.

Тобто, процедура виключення з військового обліку завершена у повній відповідності до чинного на той момент законодавства, і запис про виключення внесено до військового квитка.

Необхідно зауважити, що на даний час до Закону № 2233-ХІІ внесені зміни Законом України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024) та статтю 37 Закону № 2233-ХІІ викладено у новій редакції.

Зокрема, частиною шостою статті 37 Закону № 2233-ХІІ установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».

Внаслідок чого, суд вважає, що відповідач був зобов`язаний виключити позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як визнаного непридатним до військової служби, проте, протиправно не здійснив вказаних дій.

Окрім того, суд вказує, що згідно пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, основним призначенням даного документа є відображення достовірної та актуальної інформації про статус особи щодо виконання військового обов`язку, у тому числі відомостей про виключення особи з військового обліку.

Згідно Порядку № 559, внесенню записів (відміток) до військово-облікових документів передує прийняття відповідного рішення уповноваженими суб`єктами, зокрема, рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виключення особи з військового обліку.

Отже, невнесення до військово-облікового документа відомостей про виключення особи з військового обліку призводить до невідповідності між фактичним правовим статусом особи та інформацією, що міститься у її військово-обліковому документі.

Таким чином, внесення відповідної відмітки є необхідним елементом реалізації права особи на належне документальне підтвердження її правового статусу.

Інформація, внесена до застосунку «Резерв+» про порушення позивачем правил військового обліку, прийнята безпідставно, не у спосіб, передбачений законодавством, і порушує законні права та інтереси останнього. Оскільки позивач не є військовозобов`язаним у зв`язку з виключенням з військового обліку, він не зобов`язаний виконувати правила військового обліку, встановлені для цієї категорії осіб, відтак, він не міг порушити правила військового обліку, а внесення відповідних відомостей до реєстру є безпідставним.

Суд зауважує, що Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, та Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII передбачають, що до Реєстру вносяться відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів та мають відображати повну та достовірну інформацію. Органи адміністрування Реєстру, зокрема ТЦК та СП, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (ВЛК), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Таким чином, відповідач як органи ведення Реєстру зобов`язаний забезпечити відповідність відомостей у ЄДРПВР фактичному статусу позивача. Запис у ЄДРПВР про те, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації, суперечить наявним у його обліково-послужній карті відомостям про виключення з військового обліку та є недостовірним.

Суд зауважує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, внаслідок чого, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невнесення до ЄДРПВР актуальних відомостей про виключення позивача з військового обліку з 07.02.2014 року та внесення до ЄДРПВР та застосунку «Резерв+» відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та його розшук ТЦК є протиправними.

Щодо визначення належного відповідача суд зазначає, що відповідно до частин 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) ТЦК та СП. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме зазначений орган є належним суб`єктом, відповідальним за ведення Реєстру щодо позивача та зобов`язаним виконати рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із платіжною інструкцією від 17.02.2026 підтвердив сплату судового збору на суму 1064,96 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення актуальних відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та застосунку Резерв+ про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, як такого, що визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та застосунок Резерв+ зміни, а саме актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) з військового обліку, як такого, що визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі рішення військово-лікарської комісії від 02.08.2022.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та застосунку Резерв+ відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та застосунку Резерв+ відомості про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) правил військового обліку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.