Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №160/10251/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Справа № 160/10251/26 Провадження № ЗП/280/32/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 засобами систем «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01.06.2024 по 14.05.2025;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу як спадкоємцю недоотриману пенсію за зазначений період.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка була отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 01.06.2024 виплату пенсії було призупинено у зв`язку з відсутністю руху коштів на рахунку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Частину недоотриманої пенсії мені було виплачено позивачу, що підтверджує факт нарахування пенсії та наявність права на її отримання. Однак за період з 01.06.2024 по 14.05.2025 виплата не здійснена. Позивач вважає протиправним припинення виплати ОСОБА_2 пенсії з 01.06.2024 та вважає що не отримана нею пенсія має бути виплачена спадкоємцям.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 справу було передано за підсудністю на розгляд Запорізького окружного адміністративного суду.

19.05.2026 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 25.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.

03.06.2026 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.06.2024 у зв`язку з відсутністю видаткових операцій по банківському пенсійному рахунку згідно пункту 16 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 30.08.1999 №1596. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.06.2024 по день смерті ОСОБА_2 не нараховувалась. Зазначає, що в силу приписів законодавства не входять до складу спадщини права та обов`язки особи, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на пенсію. Крім того, вважає, що даний спір має приватноправовий характер, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Звертаю увагу, що недоотримана пенсія, що залишилась після смерті ОСОБА_2 виплачена в повному обсязі позивачу на зазначений рахунок в заяві. Просить відмовити у задоволенні позову.

12.06.2026 засобами системи «Електронний суд» від позивача, на спростування доводів відповідача, надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить витребувати від відповідача рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 .

Інших заяв (клопотань, заперечень, пояснень, тощо) від учасників справи до суду не надходило.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі та спільно проживав із нею за однією адресою до дня її смерті на тимчасово окупованій території у м. Пологи Запорізької області.

ОСОБА_2 з 1999 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До 31.07.2022 включно пенсія ОСОБА_2 виплачувалась АТ «Укрпошта» через поштове відділення 70605 (м. Пологи).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі – Постанова № 162) АТ «Укрпошта» повідомила про відсутність з 29.07.2022 року технічної можливості здійснення доставки та виплати пенсій і грошових допомог у населених пунктах Запорізької області, серед яких зазначене і м. Пологи, Запорізької області. У зв`язку з цим, за зверненням АТ «Укрпошта», пенсія ОСОБА_2 переведена на рахунок, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України».

Від АТ «Державний ощадний банк України» до відповідача надійшла інформація про неодержання більше одного року, зокрема ОСОБА_2 , пенсії.

З 01.06.2024 виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено у зв`язку з відсутністю руху коштів на рахунку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

За життя ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не зверталась.

Позивач звертався до відповідача із заявами про виплату йому пенсії померлої дружини 07.10.2025, 20.10.2025, 23.10.2025, 30.10.2025.

Рішеннями відповідача від 10.10.2025, 21.10.2025, 30.10.2025, 10.11.2025 №923180125633 позивачу було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії померлої дружини.

Недоотриману частину пенсії ОСОБА_2 , яка була нарахована до 01.06.2024, в розмірі 95 965,25 грн. було перераховано на банківський рахунок позивача в березні 2026 року.

Позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому пенсію померлої дружини за період з 01.06.2024 по 14.05.2025 (день смерті останньої), тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2 статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За правилами, встановленим статтею 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 Цивільного кодексу України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми пенсії, заробітної плати або інших виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

У питанні застосування наведених положень Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 284/252/17 сформувала наступний правовий висновок: «Аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії).

Верховний Суд у вирішенні питання правонаступництва у постанові від 25.04.2023 справі № 420/4447/20 дійшов висновку, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися неотриманими у зв`язку з його смертю, у тому числі кошти відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили за життя позивача.

Також Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.08.2021 у справі №640/20298/19, пославшись у свою чергу на постанову КАС ВС від 24 травня 2018 року у справі №2а-7560/11 зазначив наступне: «…право на отримання заборгованості з пенсії правонаступник має у випадку, якщо пенсія була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, однак не отримана померлим».

Таким чином, спадкоємці, згідно з положеннями статті 1227 ЦК України, мають право на отримання лише нарахованої пенсії спадкодавця.

Схожі правові висновки наведені також в постановах КАС ВС від 27.11.2025 у справі №160/32584/23, від 05.03.2025 у справі №640/20833/20, від 12.08.2021 у справі №640/20298/19.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.06.2024 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

За приписами п. 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

Уповноважені банки щомісяця до 25 числа в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису через захищені канали зв`язку надсилають згідно з протоколами обміну інформацією Пенсійному фонду України інформацію про одержувачів, які пройшли фізичну ідентифікацію, та дату її проведення відповідно до абзацу другого пункту 6 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299.

У разі невиконання одержувачем зазначених в абзацах першому та другому цього пункту умов орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через призначеного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги у разі виключення банку з переліку уповноважених банків.

Після припинення виплати пенсії ОСОБА_2 до пенсійних органів із відповідною заявою не зверталась, відповідно до дати її смерті виплату пенсії не було поновлено.

Відтак, на момент смерті ОСОБА_2 була нарахована та належала їй, але не була отримана, пенсія за період в сумі 95 965,25 грн. За інші періоди до дня її смерті – з 01.06.2024 по 14.05.2025 пенсія нарахована не була. Іншого судом не встановлено.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що пенсійний орган зобов`язаний нарахувати пенсію за період з 01.06.2024 по 15.05.2025 (дата смерті).

Втім суд зауважує, що аналіз зазначених статей 1218, 1219, 1227 ЦК України вказує на те, що до складу спадщини не входить право на отримання пенсії, оскільки таке безпосередньо пов`язане з особою пенсіонера, відтак після його смерті право на її отримання припиняється і не може бути передане іншим особам, в т.ч. його спадкоємцям.

Спір у даній справі виник у зв`язку протиправними, на думку позивача, діями пенсійного органу, щодо не нарахування та невиплати пенсії померлій дружині позивача у період з 01.06.2024 по 15.05.2025, тобто пов`язаний із реалізацією пенсіонером (спадкодавцем) права на пенсію, яке нерозривно пов`язано з його особою та яке не було ним реалізоване за життя.

В даному випадку позивач не набув права на отримання пенсії ОСОБА_2 , яка їй не була нарахована за життя, а тим більше не набув права оскаржувати дії відповідача щодо припинення нарахування пенсії ОСОБА_2 (право на пенсію не успадковується). Відповідно, у суду відсутні правові підстави для витребування від відповідача рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд висновує, що вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Щодо твердження відповідача про приватноправовий характер даного спору та його належність до суду цивільної юрисдикції, суд зазначає, про очевидне протиріччя позиції відповідача який з одного боку стверджує про відсутність спадкового майна у виді не отриманої пенсії, а з іншого стверджує про наявність спору про спадкове майно. Тому, з урахуванням попереднього висновку суду, суд висновує про необґрунтованість даного твердження відповідача.

Щодо інших доводів сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Також у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Інші доводи сторін, не впливають на правильність вирішення спору по суті, а отже не потребують детальних відповідей.

Висновок суду щодо заявлених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог та встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

В зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано «19» червня 2026 року.

Суддя Р.В.Кисіль