Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №260/1777/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2026 року м. Ужгород№ 260/1777/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача на військову службу.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що стосовно нього відповідачем протиправно прийнятий наказ про призов на військову службу під час мобілізації. Покликається на те, що оскільки він є студентом денної форми навчання, має статус здобувача фахової вищої освіти, він взагалі не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснював військовий облік та проводив заходи щодо мобілізації позивача, місце проживання якого зареєстроване на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, що є порушення вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та постанов. Позивач також наголосив, що ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 не провела жодних обстежень чи аналізів щодо позивача, всупереч вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач 1 заперечив проти позову у повному обсязі та вказав, що 02.03.2026 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з перебуванням у розшуку за порушення правил військового обліку. Оскільки станом на 02.03.2026 року позивач не мав відстрочки від призову та відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебував у картотеці з відміткою «підлягає призову», підстав для непроведення мобілізаційних заходів стосовно нього не було. 02.03.2026 року позивач пройшов ВЛК та за результатами медичного огляду його було визнано придатним до військової служби, у зв`язку з чим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 504 від 02.03.2026 року солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу та призначено до складу військової команди НОМЕР_3 . Втім позивач самовільно залишив збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_6 , не дочекавшись прибуття рекрутера військової частини НОМЕР_3 .

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів в адміністративній справі №260/1777/26 відмовлено.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 цього закону, оскільки є здобувачем вищої освіти денної форми навчання та не порушує послідовності освіти. Те, що у картотеці стосовно позивача містилася відмітка «підлягає призову», свідчить про невиконання посадовими особами ТЦК та СП своїх обов`язків щодо належного ведення та актуалізації даних, а не про відсутність у позивача права на звільнення від призову під час мобілізації, і не може використовуватися як виправдання для здійснення протиправних дій щодо позивача.

07 квітня 2026 року від позивача надійшла заява про зміну (збільшення) предмету позову, відповідно до якої просив прийняти до розгляду позовні вимоги в такому вигляді:

1. Визнати протиправними дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складення картки обстеження та медичного огляду від 02.03.2026 стосовно ОСОБА_1 .

2. Визнати протиправними дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо винесення постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою № 2026-0302-2137-3427-0 від 02.03.2026.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену довідкою № 2026-0302-2137-3427-0 від 02.03.2026.

4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу.

5. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 504 від 02.03.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог зазначив, що наказ про призов та постанову ВЛК винесено 02 березня 2026 року, а електронне направлення на медогляд № 6158-9064-0132-5320 сформовано 09 березня 2026 року. Картка обстеження та медичного огляду не містить записів про результати аналізів та обстежень (пункт 8 картки), які є обов`язковими згідно з п. 3.4 розділу II Положення № 402, що є доказом відсутності таких аналізів та обстежень. Позивачу не видавалося направлення керівника ТЦК та СП на проходження медичного огляду 02 березня 2026 року, що підтверджується відсутністю в наданих відповідачем матеріалах відомостей про таке направлення, доказів його видачі позивачу та відомостей про відмову від підпису про отримання такого направлення позивачем. Жодних оглядів, обстежень чи аналізів щодо позивача не було здійснено, жодних документів не надано позивачу для ознайомлення та підпису. При цьому довідка ВЛК, копію якої надано відповідачем, не відповідає формі, затвердженій додатком 4 до Положення № 402, оскільки не містить військових звань та підписів голови, членів та секретаря ВЛК.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну (збільшення) предмету позову в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року залучено до участі в адміністративній справі № 260/1777/26 в якості другого відповідача військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач 1 подав відзив на заяву про зміну предмету позову, у якому заперечує проти позову у повному обсязі. Вказав, що доводи позивача про відсутність направлення на проходження медичного огляду є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи, оскільки наявне належним чином оформлене направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 березня 2026 року № 6739440. Крім цього, направлення на проходження ВЛК генерується в системі АІТС «Оберіг» і без отримання його унікального номеру неможливо в подальшому підписати і згенерувати довідку військово-лікарської комісії. Крім того, довідка військово-лікарської комісії, наявна у матеріалах справи, повністю відповідає вимогам Положення про військово-лікарську експертизу затвердженого наказом Міністерства оборони України №402, у тому числі за змістом і структурою відповідає типовій формі, передбаченій додатком 4 до зазначеного Положення, містить усі необхідні відомості щодо особи, результатів медичного огляду та прийнятого рішення, а також належним чином оформлена та підписана головою, членами і секретарем військово-лікарської комісії, що підтверджується кваліфікованими електронними підписами.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1, в якому спростовує твердження відповідача 1 та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач з 01.09.2024 по 31.05.2026 був здобувачем вищої освіти, навчався за денною формою навчання та здобував рівень освіти магістр, що є вищим за раніше здобутий рівень та не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №839037 від 03.03.2026.

02.03.2026 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено медичний огляд відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом МОЗ від 14.08.2008 року № 402.

Зі змісту картки обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.03.2026 слідує, що позивач за результатами проведення медичного огляду визнаний придатним до проходження військової служби.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №2026-0302-2137-3427-0 від 02.03.2026 позивач визнаний придатним до військової служби на підставі статті 54в графи ІІ Розкладу хвороб.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 березня 2026 року № 504 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно поіменного списку №12/1/2079 від 02.03.2026 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_3 .

Не погоджуючись із діями відповідачів, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №232-XII (надалі Закон України №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1 Закону України №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України №2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Частиною 13 ст.2 Закону України №2232-ХІІ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями (надалі - Положення №402, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з п.2.1 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Відповідно до п.2.2 розділу І Положення №402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати, згідно з цим Положенням, постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз.15 п.п.2.3.4 п.2.3 розділу I Положення №402).

Відповідно до пп.2.4.4 п.2.4 розділу І Положення №402, на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК (абз.5 пп.2.4.5 п.2.4 розділу I Положення №402)

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.2.4.10. розділу І Положення №402).

Відповідно до пп.2.5.1 п.2.5 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Відповідно до пп.2.8.1-2.8.3 п.2.8 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп.2.8.5 п.2.8 розділу І Положення №402).

Згідно із пп.3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК, згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

За аналізом наведених положень, можна дійти висновку, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, крім інших, ВЛК ТЦК та СП. Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку. В той же час, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. Водночас ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК обласних, ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу проведено медичне обстеження військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатом якого видано довідку ВЛК №2026-0302-2137-3427-0 від 02.03.2026, якою його визнано придатним до військової служби на підставі статті 54в графи ІІ Розкладу хвороб.

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував свою позиції тим, що під час проходження медичного огляду відповідачем було порушено процедуру його проведення (не відібрано аналізи крові на цукор та сечі, не вручено направлення на проведення ВЛК).

Разом з тим, суд враховує, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

З матеріалів справи вбачається, що довідку №2026-0302-2137-3427-0 від 02.03.2026 щодо придатності позивача до військової служби прийнято позаштатною ВЛК при районному РТЦК та СП.

При цьому, виходячи з наведених вище приписів Положення №402, право особи, що проходила медичний огляд, на оскарження дій (бездіяльності) та довідки позаштатної ВЛК у судовому порядку не передбачено, оскільки перевірка рішення позаштатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402, при проведенні медичного огляду військового (у тому числі щодо процедури прийняття відповідного рішення), належить виключно до функцій штатної ВЛК (ЦВЛК або ВЛК регіону).

Крім того, доказів того, що позивач звертався до ВЛК вищого рівня зі скаргою на дії/бездіяльність позаштатної ВЛК, матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, з огляду на відсутність остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню з підстав придатності позивача до військової служби, а саме ВЛК регіону чи ЦВЛК, суд зазначає, що позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При вирішенні справи, судом враховано висновки Верховного Суду у постановах від 26.02.2025 у справах № 600/3273/22-а, № 240/13173/22.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача на військову службу та наказу про призов, суд вказує наступне.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до абзаців 1-4 частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президент України №1153/2008 від 10.12.2008 року (далі - Положення №1153/2008 у редакції на час виникнення спірних відносин), громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 252 Розділу XIV Положення №1153/2008 у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом 1 пункту 253 Розділу XIV Положення №1153/2008 встановлено, що призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абзацами першим, другим частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені підстави для надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Як вбачається зі змісту позову, позивач стверджує, що він не підлягав призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII.

Так, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінетом Міністрів України постановою від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560 у редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно приписів пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідно до абзаців першого-дев`ятого пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, право військовослужбовця на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації реалізується шляхом особистого подання ним на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

Суд зауважує, що право на надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2024 року (справа № 280/6033/22) та від 01 жовтня 2024 року (справа №160/10728/23), яку суд враховує у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивач у спірний період був здобувачем вищої освіти (освітній рівень- магістр) у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Водночас, зазначаючи про наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, позивач не надав суду жодних належних доказів того, що він у відповідності до вимог Порядку №560 звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою про оформлення (надання) відстрочки.

В матеріалах даної справи відсутні відомості про те, що станом на день призову на військову службу під час мобілізації (02 березня 2026 року) позивачу оформлено (надано) у встановленому законом порядку відстрочку від призову.

Крім цього, як зазначив Верховний Суд у постановах від 18 січня 2024 року (справа №280/6033/22) та від 01 жовтня 2024 року (справа №160/10728/23), нормами частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військовозобов`язаних та резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Вказане також передбачено і вимогами підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, якими передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальні дані.

Проте позивач, стверджуючи про наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, не надав суду жодних належних доказів того, що станом на день винесення відповідачем 1 оскаржуваного наказу №504 від 02.03.2026 року про призов на військову службу під час мобілізації позивачу у відповідності до вимог Порядку №560 було оформлено (надано) належним чином відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яке слугувало би підставою для відображення відповідних даних в електронному військово-обліковому документі про наявність належно оформленої відстрочки.

В ході судового розгляду цієї справи позивачем не було надано суду жодних належних доказів того, що під час вчинення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 , останнім було надано документи, які підтверджують наявність у нього належним чином оформленої (наданої) відстрочки (такими могли бути, зокрема, але не виключно, дані електронного військово-облікового документа, оформленого у додатку «Резерв+»).

Доказів того, що позивач мав будь-які інші підстави для надання (оформлення) йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, крім тієї, яка передбачена пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, суду також не надано.

Поряд з цим позивач не довів належним чином і того, що на час призову його на військову службу він повідомляв територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про наявність відстрочки шляхом пред`явлення уповноваженим особам ТЦК та СП відповідних документів (паперових та/або електронних), які підтверджували би вказані обставини.

Водночас наявні у справі матеріали свідчать про те, що станом на 02 березня 2026 року (день призову позивача на військову службу під час мобілізації) у позивача були відсутні будь-які військово-облікові документи (в паперовій або електронній формі), які свідчили би про наявність у нього належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Стосовно наявної у матеріалах справи довідки №839037 про здобувача освіти, в якій вказано, що позивач не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті Закону України «Про освіту», то таку суд оцінює критично, адже вказану довідку було сформовано 03.03.2026, тобто після винесення відносно позивача оскаржуваного ним наказу №504 про призов на військову службу під час мобілізації. Тобто, вказана довідка не могла бути оцінена відповідачем 1 станом на час виникнення спірних відносин.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи позову про порушення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв`язку з наявністю у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки таке право не було реалізоване позивачем у встановленому законом порядку до моменту призову його на військову службу.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про правомірність призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, надаючи оцінку наведеним обґрунтуванням сторін та наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачами прав позивача, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами доведено правомірність своїх дій, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович