Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №260/2472/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м. Ужгород№ 260/2472/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04 червня 2026 року:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування (не включення) до стажу роботи позивача на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 16.03.2026 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 9 днів; стаж роботи на посаді слідчого - 4 роки 11 місяців 08 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки 5 місяців 3 дні та повного стажу роботи на посаді судді 20 років 5 місяців 13 днів, що становись 30 років 2 місяці 03 дні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати (включити) до стажу роботи позивача на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 9 днів; стаж роботи на посаді слідчого - 4 роки 11 місяців 08 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки 5 місяців 3 дні та повного стажу роботи на посаді судді 20 років 5 місяців 13 днів, що становить 30 років 2 місяці 03 дні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 05 березня 2026 року його звільнено з посади судді Іршавського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до рішення № 072150016475 від 27.03.2026 року Хустського об`єднаного управління ПФУ Головного управління пенсійного фонду України Закарпатській області розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці обчислено у розмірі 50% грошового утримання та визначено у розмірі 53 601 грн.

Для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання враховано лише стаж на посаді судді в 20 років 2 місяців, та не враховано, що стаж безпосередньо на посаді судді становить 20 років 5 місяців 13 днів та взагалі не враховано стаж, який дає право на відставку та прирівнюється до стажу на посаді судді, внаслідок чого невірно нараховано розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці.

При призначені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 16 березня 2026 року розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачу, як судді у відставці, безпідставно не було враховано:

- 20 років 5 місяців 13 днів безпосередній період роботи на посаді судді;

- 2 роки 4 місяці 9 днів — половина строку навчання в Харківському університеті внутрішніх справи (присвоєно кваліфікацію спеціаліста) — з 19.08.1993 року по 28.06.1997 року, та 01.09.2002 року по 01.07.2003 року факультеті підготовки професійних суддів Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (присвоєно кваліфікацію магістра);

- 4 роки 11 місяців 8 днів слідчий слідчого відділення Іршавського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України;

- 2 роки 5 місяців 2 дні – стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права (для призначення на посаду судді) на дату такого призначення, що в загальному на час виходу у відставку стаж роботи позивача на посаді судді становить понад 30 років, а відтак щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці має обчислюватися з розрахунку 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позивача вважає такі дії неправомірними, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402.

При формуванні розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховано періоди роботи з 17.10.2005 по 28.02.2026 рік, а саме - 20 років 04 місяці 12 днів. А період навчання 01.09.1993 року по 27.06.1997 року та періоди роботи з 01.08.1997 по 30.08.2002, з 22.07.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 14.10.2005 враховано тільки до загального страхового стажу позивача, який склав 31 рік 04 місяців 04 дня.

На підставі наведеного, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислений в розмірі 50% грошового утримання судді.

Представник зазначає, що відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності із ч. 3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 22 вересня 2005 року ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської області.

Указом Президента України від 30 жовтня 2008 року ОСОБА_1 переведений на посаду судді Іршавського районного суду Закарпатської області.

Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року ОСОБА_1 обраний на посаду судді Іршавського районного суду Закарпатської області безстроково.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 05 березня 2026 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Іршавського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до рішення №072150016475 від 27.03.2026 року Хустського об`єднаного управління ПФУ Головного управління пенсійного фонду України Закарпатській області розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці позивачу обчислено у розмірі 50% грошового утримання та визначено суму у розмірі 53 601 гривень.

Для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання враховано лише стаж на посаді судді в 20 років 2 місяців та не враховано стаж, який дає право на відставку та прирівнюється до стажу на посаді судді.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією та законами України.

У п. 4 ч. 5 ст.126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право на справедливий суд визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України №1402-VІІІ), який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Так, відповідно до ч.1 ст.116 Закону №1402-VІІІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч.1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів.

Згідно з абз.4 п. 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень України "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Вказане кореспондується з положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VLU, яким внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)" і у рішенні Вищої ради правосуддя від 16.11.2021 про звільнення у зв`язку з виходом у відставку міститься посилання також на абз. 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя", що дає підстави для врахування при обчисленні позивачу стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день призначення (обрання) позивача на посаду судді.

При цьому, згідно положень чинного законодавства України, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/1 7, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15-а та від 09.11.2018 у справі № 559/443/17.

Відповідно до пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років.

За приписами ст.21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, то незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.2. абз. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів. їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинили вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг переділеного законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rec (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України "Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку" від 13.03.2015 № 20.

Отже, неправомірним є позбавлення судді, набутого статусу (статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності.

Як встановлено судом, рішенням Вищої ради правосуддя за №339/0/15-26 від 05.03.2026 позивач звільнений з посади судді Іршавського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку і набув статус судді у відставці (а.с.10-13).

На момент виходу позивача у відставку Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (з наступними змінами і доповненнями) є чинним.

Абзацом 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (редакція до 29.03.2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Аналогічні положення закріплювались у ст. 135 стаж роботи судді Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-VI) та пунктом 11 Перехідних положень вказаного Закону, в редакції чинній до 28.03.2015, згідно з яким судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 Закону №2453-VI, для цілей цієї статті вважається : 1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку; 2) стажем роботи у галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

До набрання чинності Законом №2453-VI, спірні правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 (далі - Закон №2862-ХІІ).

Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ було передбачено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Також, відповідно до абз. 2ст.1 Указу Президента України №584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а також часу роботи на посаді, безпосередньо пов`язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів у підвідомчому Міністерству юстиції України органі.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, враховується також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, а тому невключення до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарного періоду проходження строкової військової служби та не врахування відповідачем таких для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання є протиправним.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.06.2018 по справі №243/4458/17, від 28.11.2019 по справі №342/119/17, від 20.04.2021 по справі №344/5707/19, від 31.03.2021 по справі №204/2241/17, які в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Згідно з копіями диплома спеціаліста серії НОМЕР_1 навчався за денною формою в Харківському інституті внутрішніх справ із 14 серпня 1993 року до 2 липня 1997 року, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста; копії диплома магістра НОМЕР_2 3 01.09.2002 року по 01.07.2003 року навчався за денною формою на факультеті підготовки професійних суддів з відривом від виробництва Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого.

Отже, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою - 2 роки 4 місяці 9 днів.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року №4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 та Довідки ГУНП в Закарпатській області « 2/113 від 09 квітня 2016 року, до призначення на посаду судді з 13 жовтня 1997 року по 30 серпня 2002 року позивач обіймав посаду слідчого слідчого відділення Іршавського районного відділу УМВС.

Таким чином, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню додатково 4 роки 11 місяців 08 днів (робота на посаді слідчого).

Частиною 2 статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII суддею міг стати громадянин України, який має, серед іншого стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Частиною 3 статті 127 Конституції України в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Згідно із записами у трудовій книжці позивача, після здобуття юридичної освіти та до призначення на посаду судді з 22 липня 2003 року до 14 жовтня 2005 року обіймав посаду помічника судді, помічника голови Іршавського районного суду Закарпатської області (2 роки 2 місяці 22 дні).

Таким чином, до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню період роботи позивача в галузі права у розмірі 2 роки 2 місяці 22 дні на посаді помічника судді.

Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2019 року (справа № 9901/2/19), від 30 травня 2019 року (справа № 9901/805/18).

Верховний Суд у постанові від 30.05.2019 у справі № 592/2569/17 сформулював висновок щодо застосування абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону №2862-XII у питанні обрахунку стажу роботи, що дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, який зводиться до того, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, робота на посадах підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Таким чином, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню:

- стаж роботи безпосередньо на посаді судді — 20 років 5 місяців 13 днів;

- половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 9 днів;

- стаж роботи на посаді слідчого - 4 роки 11 місяців 08 днів;

- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки 5 місяців 3 дні.

Отже загальний стаж роботи судді, який дає йому право на відставку, становить 30 років 2 місяці 03 дні.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи наведене вище, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 16 березня 2026 року повинно розраховуватись виходячи з розрахунку 70% суддівської винагороди судді.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.2,8,9,10,14,72-79,90,139,241-246,250, КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 16.03.2026 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

- половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 9 днів;

- стажу роботи на посаді слідчого - 4 роки 11 місяців 08 днів;

- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки 5 місяців 3 дні;

- повного стажу роботи на посаді судді 20 років 5 місяців 13 днів,

що в сукупності становись 30 років 2 місяці 03 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

- половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 9 днів;

- період роботи на посаді слідчого - 4 роки 11 місяців 08 днів;

- період роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки 5 місяців 3 дні;

- повного стажу роботи на посаді судді 20 років 5 місяців 13 днів,

що в сукупності становись 30 років 2 місяці 03 дні.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розрахунку 70% суддівської винагороди судді починаючи з 16 березня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк