Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №240/4728/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/4728/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відділу №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач 09.02.2026 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що позивач фактично не проходив медичний огляд під час мобілізації, має захворювання, які взагалі не були враховані при прийнятті постанови ВЛК, що є грубим порушенням п. 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402.

Ухвалою від 11.02.2026 вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до прийняття рішення військово-лікарською комісією про визначення ступеню придатності ОСОБА_1 до військової служби, на яку його 23.01.2026 рекомендовано направити.

Ухвалою від 13.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі відділу №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів і не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неправомірність та необґрунтованість дій та рішень ІНФОРМАЦІЯ_3 з призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що військового-лікарська комісія при ТЦК та СП при прийнятті висновку ВЛК не вжила заходи задля дослідження стану здоров`я позивача, а також допустила порушення процедури проходження медичного огляду, свідчить про невиконання стороною відповідача свого обов`язку - з`ясування всіх обставин справи (ст.2 КАС України), адже саме відповідач має довести в суді те, що його рішення є правомірним (ч. 2 ст. 77 КАС України).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі відділу №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечень на відповідь на відзив не подав.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 № 16; на даний час позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 і клопотати про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, позивачу необхідно шляхом подання рапорту по команді, до якого додаються документи на підтвердження підстав звільнення відповідно до норм Закону № 2232-ХІІ та Наказу № 170; згідно інформації, наявної у військової частини НОМЕР_1 , відповідного рапорту позивач не подавав.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2026 військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов військово-лікарську комісію в КНП "Вишнівська міська лікарня", під час якого було проведено огляд лікарями (терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, лор, психіатр), за результатами якої його, визнано здоровим та придатним до військової служби (а.с.112-115).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2026 № 4903 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період" ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 118).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 № 16 солдату запасу ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження військової служби під час мобілізації з 15.01.2026 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

21.01.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 позивача направлено на огляд до лікаря-травматолога військової частини НОМЕР_2 (а.с. 52), яким встановлено діагноз: Двобічний деформуючий коксоартроз ІІ ст. з больовим синдромом. Рекомендації: направити на ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Згідно із ст.1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України; Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).

Поряд з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кабінет Міністрів України постановою від 16 травня 2024 р. № 560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Відповідно до ч.10 ст.2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення, зокрема медичного огляду військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за №1109/15800 (далі - Положення №402).

В главі 3 "Медичний огляд військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період" розділу II Положення №402 зазначено:

"3.1. Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

3.2. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей."

Як встановлено судом, позивача визнано придатним до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року по справі №806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 р. у справі №810/5009/18.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно Положення № 402, ступінь придатності до військової служби визначається ВЛК після проведення медичного огляду військовослужбовців, відповідно до діагностованих хвороб, станів та фізичних вад, а також проведених додаткових методів досліджень.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Зокрема слід зазначити, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він має право звернутися до ЦВЛК ЗС України для перегляду відповідної постанови.

Суд зазначає, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23.

Більше того, позивач не позбавлений права звернутися до військової частини, в якій проходить військову службу із рапортом щодо проходження медичного огляду належним чином з метою визначення придатності до військової служби.

У позовній заяві позивач також заявляє позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних ОСОБА_1 .

За змістом п.19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.

Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «... за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення з питання скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання відображена у сталій та послідовній позиції Верховного Суду України, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності.

Таким чином, рішення та дії відповідачів, які стосуються призову на військову службу під час мобілізації позивача, вичерпали свою дію фактом його виконання.

Варто також наголосити, що станом на час мобілізації позивача, останній не мав відстрочки від призову на військову службу відповідно до ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не був визнаний непридатним до військової служби.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_1 , є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №16 від 15.01.2026 та зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 з військової служби як незаконно мобілізованого на військову службу під час загальної мобілізації, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Державну спеціальну службу транспорту», «Про національну безпеку України» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, з метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Мністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 була затверджена Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція № 280)

Відповідно до п. 32 розділу ІІ Інструкції № 280, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини; підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Беручи до уваги, що позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командир частини зобов`язаний був видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини у день його прибуття до військової частини, що і було зроблено шляхом видання наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №16 від 15.01.2026, а тому суд вважає, що зазначений наказ є правомірним.

Також суд зазначає, що підстави звільнення військовослужбовця з військової служби передбачені ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка визначає виключний перелік таких підстав та не передбачає таку підставу звільнення з військової служби, як порушення процедури призову на військову службу під час мобілізації (призов військовозобов`язаного, який був заброньованим на період мобілізації та на воєнний час).

При цьому суд звертає увагу на висновки, викладені в п. 56 постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, згідно яких процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відділу №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк