Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №140/3876/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3876/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Грицаку П.О.,

за участю представника позивача Сохацького А. В.,

представників відповідача Загородньої Г. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2026 №00547003202407, №00547103202407.

В обґрунтування позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту №3715/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 20.02.2026 документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з квітня 2025 року по грудень 2025 року.

Вказав, що згідно висновків акту перевірки №3715/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 20.02.2026 встановлено порушення: - п. 188.1 ст.188, п.1 89.1 ст. 189, п. 198.5 «г» ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.4 «б» «в» ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податкове зобов`язання за грудень 2025 року на суму ПДВ 508 160,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) за грудень 2025 року на 162 528 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2025 року в сумі 345 632 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом 16.03.2026 сформовано податкові повідомлення-рішення, а саме: №00547003202407, форми «В4», яким зобов`язано відобразити у відповідних рядках податкової декларації з ПДВ суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 162 528,00 грн; №00547103202407, форми «Р», яким зобов`язано сплатити податкове зобов`язання зі сплати ПДВ у сумі 345 632,00 грн та штрафні санкції у сумі 34 563,20 грн.

Вважаючи виявлені в акті перевірки порушення такими, що суперечать нормам чинного законодавства, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 в задоволенні клопотання представника ФОП ОСОБА_1 про призначення будівельно-технічної експертизи, відмовлено

У відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з мотивів, викладених у акті перевірки, та правомірно прийнятих на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у заявах по суті справи та додаткових поясненнях, та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.09.2014 запис №21880000000001816, основним видом діяльності визначено лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10).

01.04.2025 ФОП ОСОБА_1 (орендар) та ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір № 01/04-25-2 оренди приміщення площею 133,50 кв.м. та земельної ділянки площею 1329 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 7.1. даного договору орендар зобов`язаний: - здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення та орендованої ділянки; - не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову та перепланування приміщення.

Згідно договору оренди № 01/04-25-3 від 01.04.2025 ФОП ОСОБА_1 орендуються у ФОП ОСОБА_2 основні засоби, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - сушильна камера мод OS/F-1шт; - сушильна камера типу EKOPOL- 2шт; - пристрій стрічкопильний – 1 шт.; - котельня №1-1шт.

Згідно із умовами п.5.1 договору оренди розмір місячної орендної плати складає 5 000,00 грн. за приміщення та 10 000,00 грн. за ділянку, а загальна вартість оренди становить 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.2. даного договору орендодавець зобов`язаний: - здійснювати за власний рахунок капітальний ремонт об`єктів, а також ремонт, сума якого більша за вартість орендованих об`єктів, якщо необхідність такого ремонту виникла не з вини орендаря;

Згідно п.7.1. даного договору орендодар зобов`язаний: -за власний рахунок проводити поточний ремонт орендованих об`єктів;

На підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області №367-п від 04.02.2026, виданого відповідно до пп.191.1.6. п.191 ст. 191, пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, направлення від 04.02.2026 №528, ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року в податковій декларації з податку на додану вартість (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.01.2026 №943380163 (далі – Декларація), від`ємного значення з податку на додану вартість (далі – ПДВ), яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з квітня 2025 року по грудень 2025 року.

20.02.2026 за результатами вказаної перевірки складено акт №3715/03-20-24-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :

- п. 188.1 ст.188, п.1 89.1 ст. 189, п. 198.5 «г» ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.4 «б» «в» ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податкове зобов`язання за грудень 2025 року на суму ПДВ 508 160,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) за грудень 2025 року на 162 528 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2025 року в сумі 345 632 грн.

16.03.2026 ГУ ДПС у Волинській області на підставі висновків акту перевірки сформовано податкові повідомлення-рішення №00547003202407, форма «В4», яким зобов`язано відобразити у відповідних рядках податкової декларації з ПДВ суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 162 528,00 грн, №00547103202407, форма «Р», яким зобов`язано сплатити податкове зобов`язання зі сплати ПДВ у сумі 345 632,00 грн та штрафні санкції у сумі 34 563,20 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №821/1235/17.

Як встановлено судом, документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області №367-п від 04.02.2026 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з квітня 2025 року по грудень 2025 року.

Позивач не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області №367-п від 04.02.2026, виданого відповідно до пп.191.1.6. п.191 ст. 191, пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, направлення від 04.02.2026 №528, ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року в податковій декларації з податку на додану вартість (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.01.2026 №943380163 (далі – Декларація), від`ємного значення з податку на додану вартість (далі – ПДВ), яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з квітня 2025 року по грудень 2025 року.

20.02.2026 за результатами вказаної перевірки складено акт №3715/03-20-24-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 188.1 ст.188, п.1 89.1 ст. 189, п. 198.5 «г» ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.4 «б» «в» ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податкове зобов`язання за грудень 2025 року на суму ПДВ 508 160,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) за грудень 2025 року на 162 528 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2025 року в сумі 345 632 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом 16.03.2026 сформовано податкові повідомлення-рішення, а саме: №00547003202407, форми «В4», яким зобов`язано відобразити у відповідних рядках податкової декларації з ПДВ суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 162 528,00 грн; №00547103202407, форми «Р», яким зобов`язано сплатити податкове зобов`язання зі сплати ПДВ у сумі 345 632,00 грн та штрафні санкції у сумі 34 563,20 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки спірних податкових повідомлень-рішень від 16.03.2026 №00547003202407, №00547103202407, суд щодо встановлених податковим органом порушень зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Пунктом 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/ послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Пунктом 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п 196.1 ст. 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в ЄРПН.

У разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом виявлено нестачу (крім випадку якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства) для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, податкові зобов`язання визначаються за товарами, послугами, необоротними активами:

придбаними для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаними для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, Податковим кодексом України не встановлено залежність нарахування податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 цього Кодексу у разі використання придбаних товарів/послуг у операціях, передбачених цими пунктами, від факту формування податкового кредиту за такими операціями.

Згідно з п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Платник податку через електронний кабінет платника податку шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування (пункт 25 Порядку № 1246).

Отже, податкові зобов`язання, відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, по товарам/послугам, які були придбані після 01 липня 2015 року з ПДВ, суми податку по яким не були включені до складу податкового кредиту, зокрема з причини зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, нараховуються платником податку-покупцем в звітному (податковому) періоді, в якому виникають підстави для включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг, до складу податкового кредиту, тобто в звітному (податковому) періоді, в якому податкова накладна зареєстрована в ЄРПН.

З метою визначення податкового періоду, у якому платник податку має право включити суми ПДВ до податкового кредиту на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, використовуючи інформацію, що міститься у електронному кабінеті платника податку, може встановити факт реєстрації в ЄРПН податкової накладної постачальником та дату реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної, а також період, у якому має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної.

Податковим органом зроблено висновок, що в порушення п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198 та п.199.1 ст.199, п.200.4 «б» «в» ст. 200 ПКУ позивачем занижено суму податкових зобов`язань за грудень 2025 року на суму ПДВ 508160 грн., що призвело внаслідок переносу рядків декларацій до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник р.21 Декларації) за грудень 2025 року на 162 528 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2025 року в сумі 345 632 грн.

Перевіркою відповідачем достовірності відображених показників у поданих ФОП ОСОБА_1 деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 9) за період з 01.04.2025 по 31.12.2025 встановлено, що згідно договору оренди № 01/04-25-2 від 01.04.2025 ФОП ОСОБА_1 орендує у ФОП ОСОБА_2 приміщення площею 133,50 кв.м. та земельну ділянку площею 1329 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , крім того, позивач користується сушильною камерою мод OS/F-1шт, сушильною камерою типу EKOPOL- 2шт; пристроєм стрічкопильним – 1 шт, котельнею № 1-1шт, які розташовані за вищевказаною адресою.

Згідно із умовами п.5.1 договору оренди розмір місячної орендної плати складає 5 000,00 грн. за оренду приміщення та 10 000,00 грн. за ділянку, а загальна вартість оренди становить 15 000,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 здійснював оплату за договором оренди № 01/04-25-2 від 01.04.2025, що підтверджується дослідженими судом платіжними інструкціями від 27.06.2025 на суму 45 000 грн, від 21.08.2025 на суму 5 000 грн, від 08.10.2025 на суму 500 грн, від 23.01.2026 на суму 9 500 грн, від 23.01.2026 на суму 30 000 грн, від 29.01.2026 на суму 45 000 грн.

Відповідно до п. 7.1. даного договору орендар зобов`язаний: -здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення та орендованої ділянки; - не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову та перепланування приміщення; - за власний рахунок проводити поточний ремонт орендованих об`єктів.

Згідно з п. 6.2. даного договору орендодавець зобов`язаний: - здійснювати за власний рахунок капітальний ремонт об`єктів, а також ремонт, сума якого більша вартості орендованих об`єктів, якщо необхідність такого ремонту виникла не з вини орендаря.

Як зазначив позивач, у період з серпня 2025 року по січень 2026 року ним проведено списання будівельних матеріалів (139 позицій) на загальну суму 2 925 430,58 грн., в тому числі тих про які вказує відповідач в акті (82 позиції) на загальну суму 2 540 798,30 грн, а саме: - відповідно до акту списання товарів № 6 від 29.08.2025 було списано придбаних раніше будматеріалів (26 позицій) на суму 1 050 746,63 грн; - згідно акту списання товарів № 8 від 30.09.2025 було списано придбаних раніше будматеріалів (26 позицій) на суму 546 363,48 грн; - згідно акту списання товарів № 11 від 31.10.2025 списано придбаних раніше будматеріалів (10 позицій) на суму 169 427,50 грн; - згідно акту списання товарів № 15 від 28.11.2025 було списано придбаних раніше будматеріалів (35 позицій) на суму 687 977,12 грн; - згідно акту списання товарів № 17 від 31.12.2025 списано придбаних раніше будматеріалів (42 позиції) на суму 73 095,19 грн; згідно акту списання товарів № 19 від 19.01.2026 було списано придбаних раніше будматеріалів на суму 397 820,66 грн.

Податковим органом 09.02.2026 ФОП ОСОБА_1 скеровано вимогу № 1 щодо надання для перевірки оригіналів документів або їх завірених копій, а саме: - відомості щодо рухомого та нерухомого майна, перелік об`єктів, що використовувались в господарській діяльності, місце розташування та документальне підтвердження (у власності та користуванні, у тому числі на умовах оренди і наявність відповідного документа), а саме автомобільних стоянок, складських виробничих та офісних приміщень, ємностей для зберігання пального (у разі наявності), земельних ділянок тощо; - податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), акти списання товару (із зазначенням місць списання та відповідних дозволів); - договори (контракти) оренди, купівлі-продажу, транспортно-експедиційних послуг, транспортних послуг, виконання робіт/послуг перевезення та інші, що діяли у період з 01.04.2025 по 31.12.2025, контракти; - оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 631, 281, 26, 201,209, 203 контрагентів), за період з 01.04.2025 по 31.12.2025, контракти; - фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненими правочинами, копії завірених установами банків документів, що засвідчують факт оплати товарів (послуг) - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; - дебіторсько-кредиторську заборгованість в розрізі контрагентів-постачальників та покупців станом на 01.04.2025, 01.05.2025, 01.06.2025, 01.07.2025, 01.08.2025, 01.09.2025, 01.10.2025, 01.11.2025, 01.12.2025, 31.12.2025; - залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі товару, станом на 01.04.2025, 01.05.2025, 01.06.2025, 01.07.2025, 01.08.2025, 01.09.2025, 01.10.2025, 01.11.2025, 01.12.2025, 31.12.2025; - перелік основних засобів які використовуються в господарській діяльності; - норми споживання електроенергії основними засобами; - калькуляції одиниці виходу готової продукції; - акти переробок тощо. документи підтверджуючі транспортування товарно-матеріальних цінностей (ТТН, шляхові листи та ін.) та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт; - документи, які підтверджують списання запасних частин до транспортних засобів; - дозвільні документи на будівництво (будівельний паспорт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, договір з генеральним підрядником на будівництво, проєктна документація об`єктів будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт, тощо) із зазначенням місця проведення будівельних робіт (документи на право власності); - графіки виконання робіт, журнали виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, детальна калькуляція виконаних робіт та використаних матеріалів (товару), акти списання, договірні ціни, кошторис згідно договору генерального підряду, акти виконаних робіт; -та інше наявне документальне підтвердження щодо використання в господарській діяльності будівельних матеріалів та інших ТМЦ за період 01.04.2025 по 31.12.2025.

Проте станом на 11.02.2026 позивачем не надано документів первинного та бухгалтерського обліку на підставі яких сформовано декларації з податку на додану вартість, а саме: - норми споживання електроенергії основними засобами, - документи, які підтверджують списання запасних частин до транспортних засобів, - дозвільні документи на будівництво (будівельний паспорт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, договір з генеральним підрядником на будівництво, проєктна документація об`єктів будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт, тощо) із зазначенням місця проведення будівельних робіт (документи на право власності); - графіки виконання робіт, журнали виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, детальна калькуляція виконаних робіт та використаних матеріалів (товару), акти списання, договірні ціни, кошторис згідно договору генерального підряду, акти виконаних робіт; та інше наявне документальне підтвердження щодо використання в господарській діяльності будівельних матеріалів та інших ТМЦ за період 01.04.2025 по 31.12.2025

11.02.2026 податковим органом складено акт про ненадання документів для перевірки № 325/03- 20-24-07, а також надано ФОП ОСОБА_1 вимогу № 2 від 11.02.2026 щодо надання для перевірки оригіналів документів або їх завірених копій.

На дану вимогу СПД ОСОБА_1 було надано: пояснення щодо норм споживання електроенергії основними засобами (у кВт год на одиницю переробки); відомості товарів та матеріалів станом на дати, зазначені у вимозі, дозвільні документи на будівництво (будівельний паспорт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, журнал виконання робіт тощо); інформацію щодо використаних при реконструкції матеріалів (акти списання матеріалів); довідку про виконання робіт з реконструкції ангару.

Проведеним аналізом даних ЄРПН та первинних документів наданих платником в ході перевірки встановлено придбання будівельних матеріалів для здійснення капітального будівництва чи ремонту протягом квітня 2025 року - грудень 2025 року, які були включені до складу податкового кредиту на суму ПДВ 508 160 грн.

Відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 № 7/7-401:

Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Згідно аналізу номенклатури ТМЦ придбаних СПД ОСОБА_2 за період квітень-грудень 2025 року, які відображені в табл. 1 (GANT Ворота промислові 5260х4600 з хвірткою, Бруківка "Цеглина" 6 см (сіра) без фаски, плити зі спіненого полістиролу ТМ СТОЛІТ- EPS 60 (100*500*1000), Сендвіч-панель СПС_PIR-100 і т.д.) податковим органом зазначено, що дані ТМЦ можуть використовуватись виключно для проведення капітального ремонту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон) будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва;

Відповідно до п. 1 ст. 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно- будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.6 ст. 34 Закону, інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про клас наслідків (відповідальності) об`єкта, ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта), замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них).

Згідно п. 7 ст. 34 Закону виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 9 статті 36 Закону повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться у Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення в паперовій формі або настання обставин, визначених частиною сьомою цієї статті, вносяться органами державного архітектурно-будівельного контролю до Реєстру будівельної діяльності з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт, які подані в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.

У повідомленні про початок виконання будівельних робіт та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація:

1) кадастровий номер земельної ділянки (для земельних ділянок, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, - за наявності) або відмітка про випадок, визначений частиною четвертою статті 34 цього Закону та/або частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень або будівельного паспорта, технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності;

3) реєстраційний номер звіту про результати експертизи проектної документації на будівництво об`єкта (у разі її проведення) у Реєстрі будівельної діяльності;

4) реєстраційний номер енергетичного сертифіката у Реєстрі будівельної діяльності (у разі проведення енергетичної сертифікації);

5) ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (у повідомленні про початок виконання будівельних робіт зазначається для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) до подання повідомлення);

6) реєстраційний номер проектної документації в Реєстрі будівельної діяльності у разі якщо будівництво об`єкта здійснюється на підставі проектної документації на будівництво;

7) відомості про те, що об`єкт будівництва є подільним або неподільним об`єктом незавершеного будівництва;

8) відомості про черги будівництва/пускові комплекси.

У день включення до Реєстру будівельної діяльності інформації про початок виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до Державного реєстру прав на нерухоме майно інформації, визначеної абзацами першим - третім цієї частини, для автоматичної реєстрації спеціального майнового права та обтяження гарантійної частки (за наявності) на відповідні об`єкти будівництва, майбутні об`єкти нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, позивач стверджує, що придбавав будівельні матеріали з метою здійснення господарської діяльності для ремонту будівлі, ремонт цієї будівлі на початок перевірки податковим органом вже було закінчено і цю будівлю він продовжує використовувати для обробки та зберігання продукції, пов`язаної з підприємницькою діяльністю.

Однак, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, можна зробити висновок, що реконструкція об`єкту та списання будівельних матеріалів фізичною особою підприємцем впродовж періоду перевірки відбулося на майно, на яке відсутні законодавчо визначені дозвільні документи, які б свою чергу підтверджували цільове використання даного майна, право на початок цього будівництва, замовника будівництва тощо.

Також, варто зазначити, що ФОП ОСОБА_1 не надано належних документів, які б підтверджували те, що він чи орендодавець звертались до компетентних органів для отримання відповідних дозвільних документів. зокрема, містобудівних умов та обмежень.

Відтак, контролюючим органом під час проведення перевірки був викладений обґрунтований висновок, про відсутність ознак щодо використання підприємцем даного майна в господарській діяльності, та відповідно неправомірне віднесення закуплених будівельних матеріалів на дану реконструкцію.

Податкове законодавство передбачає, що господарська діяльність має бути законною, та здійсненою відповідно до норм чинного законодавства. Тому встановлені під час перевірки порушення у сфері містобудування є кваліфікуючими ознаками про неправомірність включення витрат до податкового кредиту. Встановлення контролюючим органом порушення вимог містобудівного законодавства не позбавляє права використовувати встановлені факти як докази порушення норм податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Встановлені відповідачем порушення норм містобудівного законодавства впливають на господарську операцію, економічну обґрунтованість витрат і правомірність формування показників податкового обліку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №200/14551/19-а якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємець повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

У ході проведення перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт надання послуг не підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, слід визнати їх недостатніми для підтвердження операцій.

У Постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №120/3875/20-а зазначено, що відсутність у платника податку (покупця та його контрагента) необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу фактичної відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, може свідчити на користь неможливості поставити відповідний товар та фактичного нездійснення операцій, за умови підтвердження таких обставин відповідними доказами.

Як наслідок, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Також судом у Постанові обґрунтовано зазначено, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має діяти з належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ.

Формальна наявність договорів, актів, податкових накладних та інших документів сама по собі не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин. Відтак, первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання договору підряду за наявності у справі обставин, які виключають можливість обміну такими послугами між суб`єктами господарювання.

Оскільки, підприємцем на вищевказані витрачені будівельні матеріали не надано належних документів щодо здійснення будівельних робіт, а дане приміщення перебуває у власності іншого ФОП ОСОБА_2 , в договорах оренди, наданих платником, відсутня інформація щодо можливості здійснення ремонту приміщення орендарем зі зміною будівельних габаритів об`єкта, де площа будівлі після проведеного ремонту за дослідженими судом технічними паспортами, змінилась з 133,5 м2 на 761,2 м2, відсутні необхідні дозвільні документи на будівництво (містобудівні умови та обмеження, будівельний паспорт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, договір з підрядником на будівництво, проєктна документація об`єкта будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт із зазначенням місця проведення будівельних робіт, графіки виконання робіт, журнали виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, детальна калькуляція виконаних робіт та використаних матеріалів (товару), договірні ціни, кошторис згідно договору, акти виконаних робіт та беручи до уваги, що повідомлення форми 20 ОПП до податкового органу не направлялись, відтак, ФОП ОСОБА_1 згідно п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу за товарами/послугами, що не є господарською діяльністю платника податку.

Посилання представника позивача в судовому засіданні, що у ФОП ОСОБА_2 були наймані працівники з відповідним досвідом проведення таких робіт власним силами не змінює зазначених висновків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 05.05.2023року у справі № 140/6945/20 та згідно підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положення наведеної норми дають підстави для висновку, що у разі якщо товари придбаваються з метою використання або починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, то останній зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Під терміном «господарська діяльність» з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ШК України)

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Поданими позивачем доказами не підтверджено господарську діяльність та розумну ділову мету на придбання та використання ТМЦ для реконструкції приміщення іншого підприємця, а податковим органом вірно встановлено віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ 508 160 грн.

Аналогічна позиція щодо застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 160/1446/19.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що правовстановлюючі документи на відремонтоване позивачем приміщення площею 761,2 м2 у орендаря на даний час відсутні, будь-якої угоди між ФОПами про порядок відшкодування вартості будівельних матеріалів витрачених позивачем для ремонту після пожежі в орендованому приміщенні, не існує, а вони є батьком та сином.

На переконання суду, ФОП ОСОБА_1 неправомірно занижено суму податкових зобов`язань за грудень 2025 року на суму ПДВ 508 160 грн., що призвело внаслідок переносу рядків декларацій до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник р.21 Декларації) за грудень 2025 року на 162 528 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2025 року в сумі 345 632 грн., чим порушено п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198 та п.199.1 ст.199, п.200.4 «б» «в» ст. 200 Податкового кодексу України.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а податкові повідомлення-рішення 11.11.2024 №0311440705, №0311460705 прийняті контролюючим органом правомірно, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Схожа позиція щодо неправомірного віднесення платником придбаних будівельних матеріалів на використання у господарській діяльності, викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 в справі №140/6610/25.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 в справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду належні докази, які спростовують заперечення позивача щодо неправомірності винесеного податковим органом та оскаржуваного позивачем рішення, а відтак, виконав вимоги процесуального Закону та довів правомірність своєї поведінки.

Натомість, наведені позивачем заперечення, не підкріплені належними та допустимими доказами, а також встановлені судом обставини справи, повністю спростовують його доводи та в цілому.

Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2026 року.