Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 16 червня 2026 р.
Справа: №140/5772/26
Суддя: Лозовський Олександр Анатолійович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5772/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати усіх видів грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після поранення з 07.06.2025 по 20.06.2025, з 07.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 26.08.2025, з 26.08.2025 по 26.09.2025, з 26.09.2025 по 02.10.2025, з 02.10.2025 по 17.10.2025, з 17.10.2025 по 03.11.2025; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити усі види грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» збільшену до 100000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після поранення з 07.06.2025 по 20.06.2025, з 07.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 26.08.2025, з 26.08.2025 по 26.09.2025, з 26.09.2025 по 02.10.2025, з 02.10.2025 по 17.10.2025, з 17.10.2025 по 03.11.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, який проходить військову службу за мобілізацією, 06.06.2025 під час виконання бойових завдань отримав вибухову травму внаслідок обстрілу та скиду вибухового пристрою з БпЛА.
У зв`язку з отриманим пораненням, позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, а саме у періоди з 07.06.2025 по 20.06.2025, з 07.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 26.08.2025, з 26.08.2025 по 26.09.2025, з 26.09.2025 по 02.10.2025, з 02.10.2025 по 17.10.2025 та з 17.10.2025 по 03.11.2025, а також перебував у відпустці для лікування після поранення з 26.08.2025 по 26.09.2025.
Позивач вважає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 він має право на отримання збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за весь період стаціонарного лікування та відпустки для лікування після поранення, оскільки поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (а. с. 28).
Відповідач в/ч НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та просив у задоволенні позову відмовити повністю (а. с. 32-43). В обґрунтування своєї позиції стосовно позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення в спірний період зазначив, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в період з 07.06.2025 по 20.06.2025 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3133, а також довідкою ГВЛК № 4069. За даний період за перебування на лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини позивачу було нараховано та виплачено винагороду в сумі 46 666,67 грн (за 14 днів, виплата здійснена у жовтні 2025 року), що підтверджується карткою грошового забезпечення позивача за 2025 рік.
Однак, в періоди з 07.08.2025 по18.08.2025, з 18.08.2025 по 26.08.2025, з 26.09.2025 по 02.10.2025, з 17.10.2025 по 03.11.2025 позивач проходив стаціонарне лікування, а не стаціонарне лікування внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. А тому, дії посадових осіб в/ч НОМЕР_1 були в межах та у відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України. Відтак підстави для нарахування і виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн відсутні.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 у спірний період з 07.10.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
06.06.2025 під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Строївка позивач внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї та скиду вибухового пристрою з безпілотного літального апарата отримав вибухову травму.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №13-13-910 від 14.06.2025 травмування позивача не є наслідком вчинення ним правопорушення, порушення військової дисципліни чи навмисного заподіяння шкоди власному здоров`ю.
Відповідно до довідки ВЛК №2025-0825-1511-1204-7 від 26.08.2025 отримана позивачем травма визнана такою, що пов`язана із захистом Батьківщини, та віднесена до категорії тяжких.
У зв`язку з отриманим пораненням позивач проходив тривале стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого, а саме:
з 07.06.2025 по 20.06.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3133;
з 07.08.2025 по 18.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4579;
з 18.08.2025 по 26.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4792;
з 26.09.2025 по 02.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5578;
з 02.10.2025 по 17.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5718;
з 17.10.2025 по 03.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №6044.
Крім того, на підставі довідки ВЛК №2025-0825-1511-1204-7 від 26.08.2025 позивачу було надано відпустку для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів, а саме з 26.08.2025 по 26.09.2025.
17.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив нарахувати та виплатити збільшену додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також здійснити виплату грошового забезпечення за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці для лікування після поранення.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за вказані періоди стаціонарного лікування та відпустки для лікування після поранення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 1 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пунктів 1-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 статті 9-2 Закону №2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції на дату виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з першим-третім абзацами пункту 9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» Порядок №260 доповнено розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено станом і на теперішній час.
Пунктом 1-1 постанови №168, в редакції Постанови від 08.10.2022 №1146 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
09.08.2023 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №836 внесено зміни, згідно з якими Постанову №168 доповнено пунктом 1-2.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
- загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже, норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 по справі №520/16191/23 та від 27.11.2024 по справі №380/20587/23.
Як встановлено судом вище, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №13-13-910 від 14.06.2025, сержант ОСОБА_1 отримав вибухову травму, акубаротравму, посттравматичну нейросенсорну приглухуватість та сліпе поранення м`яких тканин обох стегон під час виконання бойових завдань у районі н.п. Строївка внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї та скидання вибухового пристрою з БПЛА. У довідці зазначено, що травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та не є наслідком правопорушення, порушення військової дисципліни чи навмисного заподіяння шкоди власному здоров`ю.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 , з 07.06.2025 по 20.06.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3133;
з 07.08.2025 по 18.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4579;
з 18.08.2025 по 26.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4792;
з 26.08.2025 по 26.09.2025 на підставі довідки ВЛК №2025-0825-1511-1204-7 від 26.08.2025 позивачу було надано відпустку для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів;
з 26.09.2025 по 02.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5578;
з 02.10.2025 по 17.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5718;
з 17.10.2025 по 03.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №6044.
17.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив нарахувати та виплатити збільшену додаткову винагороду, а також здійснити виплату грошового забезпечення за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці для лікування після поранення.
Так, судом встановлено, що з 07.06.2025 по 20.06.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини.
Зазначені обставини підтверджуються випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3133 Комунального некомерційного підприємства Харківської міської ради "Обласний кардіологічний центр" (а. с. 14), а також довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №4069 від 15.07.2025 (а. с. 15).
Разом з тим, із наявної у матеріалах справи картки грошового забезпечення позивача за 2025 рік судом встановлено, що за вказаний період перебування на стаціонарному лікуванні відповідачем було здійснено нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Зокрема, позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумі 46 666,67 грн за 14 календарних днів перебування на лікуванні, а відповідна виплата проведена у жовтні 2025 року.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 07.06.2025 по 20.06.2025.
Доказів того, що така винагорода була виплачена не в повному обсязі або що відповідачем допущено порушення при її нарахуванні, суду не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що право позивача на отримання додаткової винагороди за період з 07.06.2025 по 20.06.2025 було реалізовано відповідачем належним чином, а тому підстави для повторного нарахування та виплати зазначеної винагороди відсутні. У зв`язку з цим позовні вимоги в частині нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 07.06.2025 по 20.06.2025 задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано Розділом XXXIV Порядку №260, пункт 11 якого вказує, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала схожий правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В означеному аспекті також суттєвим є той факт, що норма пункту 11 Розділом XXXIV Порядку №260 застосовується під час дії воєнного стану, у той час, як пункт про обмеження виплати грошового забезпечення чотирма місяцями міститься у Розділі І «Загальні положення» Порядку №260.
Окремо суд звертає увагу відповідача на положення Закону України від 24.08.2023 №3354-IX «Про правотворчу діяльність», який визначає ієрархічну систему нормативно-правових актів.
Частина 1 статті 19 вказаного Закону визначає, що юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
Відповідно до пунктів 5 та 6 частини другої статті 19 Закону№3354-IX, з урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів: постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України; накази міністерств приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 8-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України.
Відтак, на переконання суду, правозастосуванню у спірних правовідносинах підлягають приписи Постанови №168 як акту вищої юридичної сили.
Як уже зазначалося судом вище, постанова КМУ №168 від 28.02.2022, якою врегульовано питання виплати спірної додаткової винагороди, не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100 000 грн винагорода.
Відтак, вимоги позивача про виплату йому додаткової грошової допомоги за час перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 26.08.2025 по 26.09.2025, згідно довідки ВЛК №2025-0825-1511-1204-7 від 26.08.2025 (а. с. 18) підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за період з 07.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 26.08.2025, з 26.09.2025 по 02.10.2025, з 02.10.2025 по 17.10.2025, з 17.10.2025 по 03.11.2025, суд враховує наступне.
Дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За правилами частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, вимога позивача про виплату йому додаткової грошової допомоги за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 07.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 26.08.2025, з 26.09.2025 по 02.10.2025, з 02.10.2025 по 17.10.2025, з 17.10.2025 по 03.11.2025, до задоволення не підлягає враховуючи наступне.
Так, дійсно відповідно до виписок із медичних карт, сержант ОСОБА_1 перебував на довготривалому стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.
Однак, пунктом 1-2 Постанови №168 визначено, що додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України: 1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, 2) які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Визначальною умовою для виплати даної додаткової винагороди під час перебування на довготривалому стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я є саме лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із долучених до справи документів, зокрема, виписок з медичних карт, позивач не перебував на лікуванні внаслідок поранення у період з 07.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 26.08.2025, з 26.09.2025 по 02.10.2025, з 02.10.2025 по 17.10.2025, з 17.10.2025, а тому права для виплат не має.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у період 26.08.2025 по 26.09.2025 включно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати вказаної додаткової винагороди.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення, за період з 26.08.2025 по 26.09.2025 та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення, за період з 26.08.2025 по 26.09.2025.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення, за період з 26.08.2025 по 26.09.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. А. Лозовський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua