Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №120/620/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 червня 2026 р. Справа № 120/620/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

19.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він здійснює постійний догляд за батьком дружини, який є інвалідом ІІ групи.

За результатом розгляду заяви, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення, оформлене протоколом №73 від 26.09.2025 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову, у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати особу з інвалідністю I чи II групи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача та зобов`язано надати суду разом з відзивом на позовну заяву належним чином засвідчені копії усіх документів, які стали підставою для прийняття рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №73 від 26.09.2025 року.

12.02.2026 року представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів.

18.03.2026 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів, а саме попередній розрахунок судових витрат.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, при цьому, копія ухвали про відкриття провадження доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 23.01.2026 року о 17:17 год., що підтверджується відповідною довідкою.

Таким чином, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначивши адресу електронної пошти для листування із ним, суд приходить до висновку, що в силу положень ст. ст. 18, 268 КАС України, ухвала суду від 23.01.2026 року вважається врученою відповідачу 23.01.2026 року в електронній формі, шляхом її направлення на офіційну електронну адресу.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

11.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він здійснює постійний догляд батьком дружини ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи.

До даної заяви позивач додав копії наступних документів: копію паспорта громадянина України; копію військово-облікового документу; копію документа, що підтверджує родинні зв`язки особи, яка зайнята доглядом; копію довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААД №181005 від 01.11.2024 про встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності; копію договору довічного утримання від 11.11.2024 року; копію витягу з Державного реєстру речових прав; копію нотаріально засвідченої заяви доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про неможливість фінансово та фізично утримувати свого батька; копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 від 07.01.2025 року.

Разом з тим, повідомленням від 26.09.2025 року №362/13914 позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 26.09.2025 року №73 Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати особу з інвалідністю I чи II групи, згідно з додатком 5 до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Також з вказаного повідомлення слідує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і такий стан триває в Україні дотепер.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 року захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі-підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Положеннями частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Водночас, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560, зі змінами).

Пунктами 56, 57 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду відповідних документів військовозобов`язаних.

Як зазначалось судом, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю є: для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Надаючи оцінку доводам представника позивача, що надані разом із заявою про надання відстрочки від призову документи свідчать про те, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він має одного з батьків дружини, який відповідно акта огляду медико-соціальною експертною комісією є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує стороннього догляду, при цьому інші особи, які могли б здійснювати такий догляд відсутні, суд зазначає наступне.

Так, в межах розгляду даної справи дослідженню підлягає питання, чи наявні у батька дружини позивача ОСОБА_2 інші особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані та мають можливість його утримувати.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 25.09.2004 року ОСОБА_3 є дружиною позивача - ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 11.01.1984 року батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

При цьому, дійсно, ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , з якою відповідний шлюб було розірвано 07.01.2025 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 07.01.2025 року.

Відповідно до довідки акта огляду МСЕК серії 12 ААД №181005, ОСОБА_2 (батьку дружини позивача) 08.10.2024 року, під час повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно акту обстеження фактичного місця проживання №174 від 31.10.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , вказане також підтверджується довідкою виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького район Вінницької області №07.02-08/852 від 31.10.2024 року, яка міститься у матеріалах справи.

Разом з тим, відповідно нотаріально засвідченої заяви №519 від 06.03.2025 року, донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказує на неможливість фінансово та фізично утримувати свого батька, у зв`язку з тим, що вони довгий час не підтримують зв`язок.

З аналізу викладеного, вбачається, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду та має повнолітню доньку.

Суд звертає увагу, що у даному випадку для застосування пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ слід встановити відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 .

З 18.05.2024 року діє новий Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, яким врегульовано та деталізовано процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

Додатком 5 вказаного Порядку вказано, що особі яка зайнята доглядом та бажає отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ необхідно підтвердити неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними.

При цьому, визначено виключний перелік підстав, що можуть підтверджувати вказану обставину, а саме: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Таким чином, надання особою, яка за законом зобов`язана утримувати свого батька заяви про неможливість здійснювати догляд, неможливість фінансово та фізично утримувати свого батька, не визначено, як підставу неможливості виконання відповідного обов`язку.

В свою чергу, наведене кореспондує із нормами Конституції України, Сімейного кодексу України та Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

Так, статтею 51 Конституції України передбачено, зокрема, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно із статтею 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" визначено, що діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Отже, обов`язок утримання батька дружини позивача - ОСОБА_2 в першу чергу покладено на його доньку ОСОБА_3 , а не на позивача.

На переконання суду, позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано належних доказів того, що він є єдиною особою, хто може утримувати та здійснювати догляд за батьком дружини, зокрема, про неможливість здійснення такого його повнолітньою донькою ОСОБА_3 , яка не є військовозобов`язаною та зобов`язана за законом утримувати свого батька.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на час винесення рішення у даній справі позивачем не надано доказів, які б підтверджували право на відстрочку за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Дончик Віталій Володимирович