Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №460/1646/19 — Львівський апеляційний суд

Справа № 460/1646/19 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/2776/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника –

ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 –

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту батьківства, визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл,

встановив:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:

встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 15 грудня 2009 року до 18 жовтня 2018 року;

встановити факт батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із внесенням до актового запису №211 від 24 грудня 2009 року в Книзі реєстрації народжень Яворівського районного відділу ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) запису про батька: ОСОБА_6 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 наступні об`єкти нерухомого та рухомого майна:

-земельну ділянку, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4625855900:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 132,4 кв.м, житловою площею 74,2 кв.м;

-квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 34,1 кв.м, житловою площею 17,3 кв.м;

-автомобіль марки «Фольксваген Кадді», 1996 року виробництва, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину зазначеного майна.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з часу народження сина і до своєї смерті ОСОБА_6 визнавав та вважав себе батьком ОСОБА_8 . Факт визнання батьківства підтверджується довідками, які ОСОБА_6 отримував в Будинкоуправлінні №1 Яворівської КЕЧ району та Управлінні ПФУ у Яворівському районі Львівської області, щодо перебування на утриманні сина ОСОБА_7 . Проживаючи разом, ОСОБА_6 добросовісно та відповідально виконував свої батьківські обов`язки, допомагав у вихованні та розвитку сина, піклувався про нього.

Під час спільного проживання позивач та ОСОБА_6 придбали будинок по АДРЕСА_1 . Оскільки повністю грошових коштів в сумі 40000 США доларів на придбання будинку в них не було, то ОСОБА_6 вирішив продати набутий у власність в порядку спадкування за заповітом житловий будинок з господарськими спорудами в с. Сілець Сокальського району Львівської області та частину отриманих коштів за продаж будинку в сумі 10000 доларів США ними було використано на придбання 11 серпня 2015 року житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Після придбання будинку вони разом розпочали ремонт.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 раптово помер, організацією похорону ОСОБА_6 займалася позивач, а також допомагала його мама ОСОБА_3 . Після похорону ОСОБА_6 за заявою спадкоємця за законом – сина ОСОБА_4 24 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Гуцал Л.І. була відкрита спадкова справа.

Відповідач у справі – ОСОБА_4 заперечує право позивачки на частку в майні, набутому за час проживання однією сім`єю з покійним ОСОБА_6 , а також право їхнього із ОСОБА_6 сина ОСОБА_7 на спадкування за законом, тому просила позов задовольнити.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 15 грудня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено факт батьківства громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із внесенням до актового запису №211 від 24 грудня 2009 року в Книзі реєстрації народжень Яворівського районного відділу ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) запису про батька: ОСОБА_6 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4625855900:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 .

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 автомобіль марки «Фольксваген Кадді», 1996 року виробництва, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4625855900:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Фольксваген Кадді», 1996 року виробництва, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 602 грн.

Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету витрати із сплати судового збору в розмірі 602 грн.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1205 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4 , просить його скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач в позовній заяві не навела жодного аргументу, не додала жодного доказу, щоб довести факт батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_7 , оскільки позовні вимоги позивачки ґрунтуються виключно на показаннях свідків, позаяк, відповідно до правових висновків Верховного Суду, показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту батьківства.

Додає, що за життя ОСОБА_6 не зробив жодної дії по оформленню батьківства щодо ОСОБА_7 .

Вказує, що твердження позивача про те, що після розірвання шлюбу колишнє подружжя продовжувало проживати як сім?я, не припиняючи шлюбно-сімейних відносин, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_6 в зазначений позивачем період перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а саме з ОСОБА_9 .

Також, оскільки ОСОБА_6 на час народження дитини ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 , то цілком очевидно, що відомості про батька дитини були внесені в актовий запис за вказівкою матері ОСОБА_1 відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України.

Зазначає, що нерухоме майно, яке позивач просить визнати спільною сумісною власністю, не являється таким, а є особистою власністю ОСОБА_6 , в зв`язку з тим, що, по-перше, на момент придбання майна він у зареєстрованому шлюбі та у фактичних сімейних стосунках не перебував і ні з ким в цей період спільно не проживав, а по-друге, дане майно було придбано за особисті кошти ОСОБА_6 , зокрема, які він отримав в результаті відчуження ОСОБА_10 належного йому на праві особистої власності житлового будинку АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу від 23.07.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Сироїд Г.I.).

Додає, що відповідно до абзацу 3 пункту 7 договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.08.2015 року, а також абзацу 6 пункту 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2015 року, які були укладені між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець), посвідчені приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Дидою I.М., вказано, що покупець стверджує продавцю та повідомляє усіх зацікавлених у тому осіб про те, що він у зареєстрованому шлюбі не перебуває, шлюбних договорів не укладав, у фактичних сімейних стосунках не перебуває і ні з ким не проживає, а також заявляє, про те, що грошові кошти, за які купляється цей житловий будинок/земельну ділянку, є його особистою власністю, а також відсутні будь-які особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права на вказані кошти та цей житловий будинок/земельну ділянку.

На переконання відповідача, вищевикладені обставини спростовують доводи позивача про те, що має місце факт проживання її та ОСОБА_6 однією сім?єю без реєстрації шлюбу в період з 01 грудня 2007 року до 18 жовтня 2018 року, а також те, що спірне майно є їх спільною сумісною власністю.

Також, вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку у цій квартирі, оскільки на момент приватизації цієї квартири ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі чи фактичних сімейних стосунках з ОСОБА_1 не перебував та спільно не проживав.

14.11.2025 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апелянта.

21.04.2026 року позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду подала письмову заяву про відмову від позову в частині позовної вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 15.12.2009 року до 18.10.2018 року та закриття в цій частині провадження у справі на вказаній підставі. В обґрунтування заяви покликається на сформовану Великою Палатою Верховного Суду правову позицію, що встановлення такого факту не є ефективним та належним способом захисту майнових прав позивача, а відповідне обґрунтування позиції суду щодо підтвердження або спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено в мотивувальній частині рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовної вимоги до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 15 грудня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 15 грудня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , – визнано нечинним.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовної вимоги до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 15 грудня 2009 року до 18 жовтня 2018 року – закрито.

В судове засідання апеляційного суду 26.05.2026 року учасники справи з`явились. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 02.06.2026 року о 14:00.

Заслухавши пояснення сторони відповідача ОСОБА_4 в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача та відповідача ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 червня 2007 року ОСОБА_12 і ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Середкевичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, актовий запис №7, після реєстрації шлюбу позивач змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_13 на ОСОБА_14 .

01 грудня 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано.

07 грудня 2007 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 у виконавчому комітеті Свидницької сільської ради Яворівського району Львівської області, актовий запис №16.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2009 року у справі №2-2301/2009 шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_9 було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_7 , реєстрація народження була проведена 24 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Яворівського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис №211.

В актовому записі батьками ОСОБА_7 вказані: мати – ОСОБА_1 , батько – ОСОБА_6 .

Оскільки на час народження сина ОСОБА_1 не перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , запис про батька було проведено за її заявою в порядку ст.135 Сімейного кодексу України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Відповідно до відомостей, що містяться в Будинковій книзі для прописки громадян, що проживають в квартирі АДРЕСА_2 , та паспорті громадянина України ОСОБА_6 , останній був зареєстрований за вказаною адресою з 04 липня 2003 року до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 на підтвердження доводів позовних вимог в суді першої інстанції надала наступні документи: копію акту встановлення місця проживання від 29 жовтня 2018 року, який затверджений міським головою м. Яворів, в якому вказано, що комісія міської ради встановила, що ОСОБА_1 , 1974 р.н., зареєстрована та проживає у АДРЕСА_4 , разом з нею не був зареєстрований, але проживав до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_6 , на утриманні якого був син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію довідки КП «Житлокомунсервіс» від 22 жовтня 2018 року №2169 про те, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає по АДРЕСА_4 , здійснила поховання свого чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за власний рахунок; копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 29 червня 2008 року №85 про звільнення ОСОБА_6 з військової служби; копію довідки Яворівської КЕЧ району від 15 листопада 2011 року, виданої ОСОБА_6 про те, що він звільнений в запас з військової служби і має на утриманні одну неповнолітню дитину – син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію довідки, виданої ГУ ПФУ у Львівській області про те, що він не одержує жодного виду пенсії чи надбавок на дитину, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію її нотаріально посвідченої заяви від 27 липня 2015 року, згідно з якою вона як мати надає згоду на тимчасові поїздки за кордон малолітньому сину ОСОБА_7 в супроводі ОСОБА_6 та/або її супроводу, в тому числі на оформлення необхідних документів для виїзду за кордон; копії розрахункових книжок по оплаті за квартиру, комунальні та інші послуги, за електроенергію за 2006-2010 роки щодо квартири АДРЕСА_2 , квартиронаймач – ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про Таїнство Хрещення ОСОБА_7 , в якому хресними батьками зазначено ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ; копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2001 року, виданого державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Гук Н.М., відповідно до якого ОСОБА_6 успадкував майно після смерті баби ОСОБА_17 ; копії окремих сторін паспортів ОСОБА_6 – громадянина України і для виїзду за кордон.

Згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетин Державного кордону України громадянами України за період 06 грудня 2014 року до 15 жовтня 2018 року, ОСОБА_18 та ОСОБА_6 багато разів (понад 100) здійснювали короткострокові виїзди за межі України в Республіку Польща, переважно в межах однієї доби, в більшості випадків в той самий час.

Згідно з відповіддю від 23 листопада 2020 року №05-2396, наданою на адвокатський запит представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Шимчинина І.С., Управління соціального захисту населення Яворівської РДА Львівської області, повідомило, що ОСОБА_1 одержувала допомогу на дитину одинокій матері відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» до 31 грудня 2018 року, станом на 20 листопада 2023 року на обліку не перебуває, жодного виду допомог не одержує.

На підставі розпорядження органу приватизації від 05 грудня 2011 року № 967 ОСОБА_6 приватизував квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 34,1 кв.м,

06 липня 2012 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності автомобіль марки «Фольксваген Кадді», 1996 року виробництва, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 11 серпня 2015 року, укладених між ОСОБА_11 (продавець) і ОСОБА_6 (покупець), посвідчених приватним нотаріусом Яворівського приватного нотаріального округу Львівської області Дидою І.М., ОСОБА_6 придбав земельну ділянку, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4625855900:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 125445 грн. та житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 132,4 кв.м, житловою площею 74,2 кв.м, вартістю 200651 грн.

11 серпня 2015 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на вказані об`єкти нерухомого майна.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які підтвердили факт проживання позивачки із ОСОБА_6 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання ОСОБА_6 своїм сином ОСОБА_7 .

Також відповідач ОСОБА_3 (мати ОСОБА_6 ) підтвердила, що її син ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з 2005 року проживали постійно разом як одна сім`я в квартирі позивачки в місті Яворові, пізніше, зареєстрували шлюб. Часто приїжджали до неї, а вона до них. Також вони багато разом працювали, разом їздили до Польщі. Про розірвання шлюбу між ними вона нічого не знала, дізналася лише після смерті ОСОБА_6 . Коли народився ОСОБА_24 , ОСОБА_25 дуже радів, завжди визнавав його своїм сином, а вона – внуком. Вказала, що часто, не рідше одного разу на місяць, приїжджала до них, провідувала онука, допомагала їм. За час спільного проживання позивач і ОСОБА_6 придбали будинок в смт. Немирів і квартиру в м. Яворів. Свою квартиру в місті Яворові ОСОБА_25 хотів залишити сину ОСОБА_26 , а будинок в Немирові – Андрію. Вона була на весіллі ОСОБА_25 та ОСОБА_27 і на хрестинах їх сина ОСОБА_24 . Їй не було відомо про те, що ОСОБА_6 уклав шлюб з першою дружиною ОСОБА_28 у 2007 році.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт батьківська ОСОБА_6 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , а визнаючи спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 земельну ділянку, житловий будинок, квартиру та автомобіль, суд виходив з тих підстав, що таке майно ОСОБА_6 набув в період спільного проживання з позивачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в зв`язку з чим, ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частину цього майна.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, тобто положення статтей 60 – 73 СК України.

Так, зокрема, статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Перелік об`єктів права спільної сумісної власності визначений статтею 61 СК України.

Відповідно до вимог статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, визначений статтею 57 СК України, до якого, зокрема, входить: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У частині першій статті 62 СК України вказано, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За правилами частини першої статті 69 та частини першої статті 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року (справа №372/504/17, провадження №14-325цс18), конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі №711/5108/17 (провадження №61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна, відтак, застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц дійшла висновку, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими. Суд зазначив, що обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Колегія суддів, враховуючи надані позивачкою докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю зі ОСОБА_6 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 15 грудня 2009 року до 18 жовтня 2018 року, в тому числі й показання свідків, пояснення матері ОСОБА_6 – відповідачки ОСОБА_3 , які по суті є визнанням позову, вважає, що поданих доказів є достатньо для встановлення цього факту.

ОСОБА_1 надала суду як копії документів, які містять відомості про її проживання разом із ОСОБА_6 та взаємовідносини з ним, так і особистих документів ОСОБА_6 , які посвідчують його особу, документів щодо проходження і звільнення з військової служби, правовстановлюючих документів на об`єкти рухомого і нерухомого майна, документів щодо реєстрації місця проживання, оплати комунальних послуг, укладених ним правочинів.

Наявність у ОСОБА_1 описаних документів, додатково свідчить про її близькі стосунки із ОСОБА_6 , наявність у них спільних майнових, господарських і побутових питань.

Щодо вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства ОСОБА_6 відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

З наданих ОСОБА_1 доказів на підтвердження факту батьківська ОСОБА_6 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_7 , а також показань свідків, згаданий факт є беззаперечним.

Встановлено, що ОСОБА_6 за життя своїми діями і вчинками фактично визнавав ОСОБА_7 своїм сином.

Окрім цього, в суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Варениця В.С. надав висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження №53556 від 24 травня 2026 року, яким встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (мати ОСОБА_6 ), є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в рамках проведеного дослідження, складає 93,40%.

Наданий висновок додатково підтверджує той факт, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів звертає увагу на встановлення судом факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період набуття останнім права власності на:

-земельну ділянку, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4625855900:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 132,4 кв.м, житловою площею 74,2 кв. м;

-квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 34,1 кв.м, житловою площею 17,3 кв.м;

-автомобіль марки «Фольксваген Кадді», 1996 року виробництва, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

Суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що приватизація ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 здійснена 05 грудня 2011 року, в період, коли приватизоване житло з державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо набуття ОСОБА_6 права на земельну ділянку, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4625855900:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 , а також права на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 132,4 кв.м, житловою площею 74,2 кв.м., суд першої інстанції правильно звернув увагу, що вони не були особистою власністю ОСОБА_6 .

Суд приймає до уваги те, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 липня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Г.I., ОСОБА_6 відчужив ОСОБА_10 належний йому на праві особистої власності житловий будинок АДРЕСА_3 , за ціною 245000 грн. (право власності на даний будинок ОСОБА_6 набув в порядку спадкування відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2001 року).

Спірну земельну ділянку, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4625855900:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 11 серпня 2015 року було придбано за 125445 грн., а житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 132,4 кв.м, житловою площею 74,2 кв.м, 11 серпня 2015 року було придбано за 200651 грн.

Отже, вартість придбаного нерухомого майна (326096 грн.) перевищує вартість житлового будинку, який належав ОСОБА_6 на праві особистої власності (245000 грн.).

Зазначена обставина, в сукупності із встановленим судом фактом проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у відповідний період, спростовує доводи відповідача про те, що спірне майно є особистою приватною власністю ОСОБА_6 та дає підстави для висновку, що майно набуте за рахунок спільних коштів або спільної праці позивачки та ОСОБА_6 , тому є об`єктом права спільної сумісної власності.

Враховуючи наведене, оскільки право власності на спірне майно ОСОБА_6 набув в період спільного проживання із ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на 1/2 частину цього майна (рухомого і нерухомого).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які сторони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення, з урахуванням постановленої апеляційним судом ухвали про прийняття відмови позивачки від частини позовних вимог, необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року, з урахуванням прийнятої ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року відмови ОСОБА_1 від частини позовних вимог, – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 червня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич