Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №638/4089/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року

м. Харків

справа № 638/4089/25

провадження № 22-ц/818/2841/26

провадження № 22-ц/818/2842/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Приватне підприємство «Золота Нива 1»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2026 року в складі судді Шамраєва М.Є.

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Золота Нива 1» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 6,4266 га з кадастровим номером № 6322885000:01:000:0300.

У 2010 році між ним та ПП «Золота Нива 1» укладено договір оренди земельної ділянки без номеру строком на 25 років, однак відповідачем упродовж дії договору оренда плата за договором виплачувалась не своєчасно та не у повному обсязі, а за 2022, 2023 та 2024 рік взагалі не виплачувались.

12.02.2025 він звернувся до відповідача з листом, у якому просив здійснити оплату орендної плати за договором за 2022, 2023 та 2024 рік, проте будь-якої відповіді не отримав.

Посилався на те, що відповідач своїми діями, порушуючи його право на отримання орендної плати, а також умови договору оренди землі, належним чином не виконує власні договірні зобов`язання, що дає йому підстави, як орендодавцю, вимагати розірвання договору оренди в судовому порядку.

Просив розірвати договір оренди про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки Приватному підприємству «Золота Нива 1» кадастровий номер 6322885000:01:000:0300 і цільовим призначенням: для ведення товарно сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,4266 га, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 3039409; стягнути з Приватного підприємства «Золота Нива 1» на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Золота Нива 1» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог; скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити підприємству у стягненні витрат на професійну правничу допомогу; вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктом 11 договору сторони передбачили, що орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. Вказана умова договору є спеціальною умовою щодо оплати за оренду, де чітко сторонами було погоджено, що не залежно від будь-яких поважних причин не використання земельної ділянки, у тому числі заявлених відповідачем він повинен платити орендну плату позивачу або має право на підставі ст. 652 ЦК України відмовитися від договору у зв`язку з істотною зміною обставин за згодою сторін або у судовому порядку.

Зазначив, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому слід враховати, що в 2023 та 2024 роках розташована спірна земельна ділянка, після деокупації 06.03.2022, була вільна від окупантів, з 11.09.2022 року ніяких активних бойових дій там не проводилося, лінія фронту знаходилась на багато дальше. Також, у суді першої інстанції, відповідач не заперечував того факту, що не звертався до нього з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.

Посилався на необґрунтованість посилань відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, оскільки, відповідач не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташована орендована земельна ділянка; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства у 2023-2024 роках. Відповідач не надав доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, він не довів існування в зазначений період форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов`язок з виплати йому орендної плати за 2023, 2024 роки, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Вказував, що рішення Харківської обласної ради ХV сесія VІІІ скликання № 502-VІІІ від 14.02.2023 не є правовою підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки. Це рішення носить виключно організаційно-декларативний характер та передбачає включення суб`єктів господарювання до переліку таких, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, для цілей звернення до державних органів чи участі в програмах підтримки. Також підлягають залишенню поза увагою й посилання на те, що органом місцевого військової адміністрації відповідними розпорядженнями надавались податкові пільги із сплати місцевих податків та/або зборів у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (розпорядження Оскільської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області с. Оскіл: № 688 від 25.10.2023; № 689 від 25.10.2023; № 202 від 16.02.2024) визнанням земельних ділянок непридатними для використання через імовірну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами. При цьому слід враховати те, що наведені розпорядження не звільняють відповідача від обов`язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди.

Вважав, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було, при цьому у суді відповідач не заперечував того факту, що він нічого не робив для того, щоб ініціювати процедуру розмінування, якщо така була необхідною. Тому в даному випадку орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, що також не підтверджено належними доказами, не може свідчити про те, що таке рішення відповідача було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди. Фактично можна вважати, що відповідач систематично не виконував свого обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки та це без урахування оплати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що є підставою для розірвання договору оренди.

Посилався на те, що п. 10 договору вказує на той факт, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації (інфляції), що відповідає статті 21 Закону України «Про оренду землі». Нарахування орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції відповідає вимогам статті 21 Закону України «Про оренду землі», крім того заборони у обчисленні розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції у договорі не має. Таким чином, відповідач повинен був виплатити йому у 2019 році 7604,54 грн, у 2020 році 7897,14 грн та у 2021 році 8713,97 грн замість 7166,74 грн з яких він зробив виплати позивачу, що підтверджує твердження про те, що відповідачем упродовж дії договору оренда плата за договором виплачувалась не своєчасно та не у повному обсязі, а за 2022, 2023 та 2024 рік взагалі не виплачувалась.

Вказав, що відповідач не виконав вимог ст. 246 ЦПК України на підставі своїх усних заяв, про що він вказує у своєї заяві на задоволення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу він зазначав, що дасть документи після винесення рішення судом, однак ні яким чином не обґрунтовував поважність їх не надання до закінчення судових дебатів у справі, що є підставою для залишення без розгляду заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення та додаткове рішення суду – залишити без змін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХР № 132487 від 24.11.2009, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,466 га, яка розташована на території Комарівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, земельна частка (пай), ділянка № НОМЕР_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХР № 132487 від 24.11.2009 (а.с.15,55).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 10315550 від 04.10.2023 вбачається, що кадастровий номер вказаної земельної ділянки № 6322885000:01:000:0300 (а.с.16,58).

21.03.2010 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Золота Нива 1» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,4266 га, кадастровий номер 6322885000:01:000:0300 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Комарівської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Договір укладено на 25 років. Грошова оцінка земельної ділянки складає 28364,98 грн. Грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 в 2010 році складає 90767,94 грн.

Відповідно до пунктів 9-11 цього договору орендна плата становить 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки і складає 850,95 грн, коефіцієнт індексації в 2010 році становить 3,2 з урахуванням коефіцієнта індексації оренда плата в 2010 році складає 2723,04 грн. Орендна плата за землю переглядається щорічно в залежності від коефіцієнту індексації грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата вноситься не пізніше 01.12 поточного року. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно з пунктом 38 цього договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с.10-11,50-51).

31.03.2010 сторони склали акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.12,52).

Право оренди даної земельної ділянки, підставою виникнення якого є вказаний договір, зареєстровано за ПП «Золота нива 1» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.10.2013 (а.с.13зворот-14, 53зворот-54).

12.02.2025 ОСОБА_1 направив на адресу ПП «Золота нива 1» звернення, в якому просив виплатити заборгованість з орендної плати за 2022-2024 роки, яку отримано адресатом 18.02.2025 (а.с.17).

Наказом ПП «Золота нива 1» № 2 від 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією проти України та початком бойових дій на території Ізюмського району, що виключає можливість виконання сільськогосподарських робот через небезпеку життю працівників, тимчасово призупинено роботу підприємства ПП «Золота нива 1» з 24.02.2022 до відновлення можливості виконувати роботи або до припинення чи скасування воєнного стану (а.с.59).

Розпорядженням Оскільської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 688 від 25 жовтня 2023 року, встановлено ПП «Золота нива 1» податкову пільгу зі сплати єдиного податку четвертої групи за період з 12.09.2022 по 31.12.2022 у розмірі 100% за користування земельними ділянками відповідно до додатку 1, загальною площею 3284,3358 га, розташованих за межами населених пунктів на території Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, що визнані непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. У додатку 1 до цього розпорядження також вказано земельну ділянку з кадастровим номером 6322885000:01:000:0300 (а.с.60-61).

Розпорядженням Оскільської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 689 від 25 жовтня 2023 року, встановлено ПП «Золота нива 1» податкову пільгу зі сплати єдиного податку четвертої групи за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 100% за користування земельними ділянками відповідно до додатку 1, загальною площею 1753,8750 га, розташованих за межами населених пунктів на території Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, що визнані непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. У додатку 1 до цього розпорядження також вказано земельну ділянку з кадастровим номером 6322885000:01:000:0300 (а.с.62-63).

Розпорядженням Оскільської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 202 від 16 лютого 2024 року, встановлено ПП «Золота нива 1» податкову пільгу зі сплати єдиного податку четвертої групи за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 або до початку обробітку вказаних земельних ділянок, або до початку проведення обстеження земельних ділянок піротехнічними службами у розмірі 100% за користування земельними ділянками відповідно до додатку 1, загальною площею 1743,8660 га, розташованих за межами населених пунктів на території Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, що визнані непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. У додатку 1 до цього розпорядження також вказано земельну ділянку з кадастровим номером 6322885000:01:000:0300 (а.с.64-65).

Рішенням ХV сесія VІІІ скликання Харківської обласної ради № 502-VІІІ від 14.02.2023, визнано обставини, що склалися на території Харківської області у зв`язку з російською військовою агресією проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, обставинами непереборної сили з 24.02.2022 до дня припинення чи скасування воєнного стану. Затверджено перелік суб`єктів господарювання – юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили. У додатку 1 до цього рішення також вказано ПП «Золота нива 1» (а.с.66-67).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023221070000053 від 11.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, відповідно до матеріалів ЖЕО Ізюмського РУП за № 255, встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями зс рф, та іншими відомствами рф, яке полягає у знищенні та розкраданні майна та документації ПП «Золота нива 1», за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, буд. 1-Б (а..с.68).

Відповідно до повідомлення АТ «Ощадбанк» від 05.05.2025, ПП «Золота нива 1» було перераховано на рахунок, відкритий у банку, грошові кошти в національній валюті України для виплати грошових переказів згідно Реєстрів з призначенням платежу «орендна плата за 2019, 2020 за договором оренди землі. 11.10.2019 в ТВБВ «Ощадбанк» № 10020/0487 (м. Ізюм, вул. Паромна, 6) кошти у сумі 5769,50 грн отримані ОСОБА_1 20.10.2020 в ТВБВ «Ощадбанк» № 10020/0487 (м. Ізюм, вул. Паромна, 6) кошти у сумі 5769,50 грн отримані ОСОБА_1 (а.с.100).

Відповідно до повідомлення АТ «Райффайзен Банк» від 26.05.2025, 29.09.2021 на рахунок ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 5769,50 грн, згідно відомості № 4 від 29.09.2021 на загальну суму 609402,90 грн з призначенням платежу «інші платежі на з/п картки» (а.с.103).

Відповідно до повідомлення АТ «Ощадбанк» від 31.10.2025, ПП «Золота нива 1» було перераховано на рахунок, відкритий у банку, грошові кошти в національній валюті України для виплати грошових переказів згідно Реєстрів з призначенням платежу «орендна плата за земельну ділянку». 23.11.2017 в ТВБВ «Ощадбанк» № 10020/0487 (м. Ізюм, вул. Паромна, 6) кошти у сумі 7692,69 грн отримані ОСОБА_1 30.10.2018 в ТВБВ «Ощадбанк» № 10020/0487 (м. Ізюм, вул. Паромна, 6) кошти у сумі 5769,52 грн отримані ОСОБА_1 (а.с.163).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24 та постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 (провадження № 61-3633св25).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 21.03.2010, посилаючись на те, що відповідачем упродовж дії договору оренда плата за договором виплачувалась не своєчасно та не у повному обсязі, а за 2022, 2023 та 2024 рік взагалі не виплачувались.

В свою чергу ПП «Золота Нива 1» зазначило, що підприємство звільняється від сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки за договором у зв`язку з тим, що земельна ділянка кадастровий номер 6322885000:01:000:0300 площею 6,4266 га, яка розташована на території Оскільської сільської територіальної громади (колишньої Комарівської сільської ради) Ізюмського району Харківської області, у 2022, 2023 та 2024 роках не використовувалася та не могла ним використовуватися оскільки ця земельна ділянка перебувала в зоні активних бойових дій з 24.02.2022 по 06.03.2022, в тимчасовій окупації російською федерацією з 06.03.2022 по 11.09.2022, в зоні активних бойових дій з 11.09.2022 по 24.09.2022, а з 24.09.2022 по цей час перебуває в зоні можливих бойових дій у зв`язку з чим ПП «Золота нива 1» було винесено наказ №2 від 24.02.2022 про призупинення своєї роботи. Також посилалось на те, що дана земельна ділянка була непридатною для використання з 12.09.2022 по 31.12.2024 у зв`язку з потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами. Таким чином, ПП «Золота Нива 1» звільняється від сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки на підставі ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Так, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

В зв`язку із запровадженням на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов`язань, або ж виконання договірних зобов`язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).

Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Актуальний перелік таких територій затверджений наказом Мінреінтеграції від 28 лютого 2025 року № 376, згідно з якою Оскільська сільська територіальна громада Ізюмського району Харківської області, на території якої розташована спірна земельна ділянка, з 24.02.2022 по 06.03.2022 перебувала в зоні активних бойових дій, з 06.03.2022 по 11.09.2022 перебувала під тимчасовою окупацією, з 11.09.2022 по 24.09.2022 в зоні активних бойових дій, а з 24.09.2022 по теперішній час належить до територій можливих бойових дій.

Є загальновідомою та не потребує доказування, що Оскільська сільська територіальна громада Ізюмського району Харківської області, де розташована спірна земельна ділянка, з 06.03.2022 по 11.09.2022 перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Ця обставина не заперечувалась сторонами.

Тому судова колегія вважає встановленою обставиною, що протягом вказаного періоду існували обставини, які об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань за спірним договором оренди.

Існування таких обставин перешкоджало виконати передбачений договором обов`язок із виплати орендної плати за 2022 рік. Орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, він не провів у 2022 році посівну кампанію, не здійснив збір урожаю тощо.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Оскільської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, в період з 06.03.2022 по 11.09.2022 перебувало під тимчасовою окупацією, що мало наслідком можливість її забруднення вибухонебезпечними предметами та зробило неможливим користування нею до проведення нетехнічного обстеження та розмінування. Тому 2022, 2023 та 2024 роках орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.

У зв`язку з чим доводи ПП «Золота Нива 1» щодо відсутності його вини у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022-2024 роки за договором оренди земельної ділянки є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022-2024 роки, що виключає в даному випадку наявність підстав для розірвання договору.

Посилання ОСОБА_1 на те, що пунктом 11 договору сторони передбачили, що орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору, не спростовує висновків суду, оскільки несплата орендної плати за встановлених обставин не має наслідком розірвання договору оренди землі.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що відповідач повинен був виплатити йому у 2019 році - 7604,54 грн, у 2020 році - 7897,14 грн та у 2021 році - 8713,97 грн замість 7166,74 грн з яких він зробив виплати позивачу, що підтверджує твердження про те, що відповідачем упродовж дії договору оренда плата за договором виплачувалась не своєчасно та не у повному обсязі, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 зазначено, що нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Поряд з цим у вказаній постанові Верховний Суд акцентував, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати і обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Нормами статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

За умовами договору оренди землі від 21.03.2010, Грошова оцінка земельної ділянки складає 28364,98 грн. Грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 в 2010 році складає 90767,94 грн, а орендна плата становить 3% від грошової оцінки земельної ділянки і складає 850,95 грн, коефіцієнт індексації в 2010 році становить 3,2 з урахуванням коефіцієнта індексації оренда плата в 2010 році складає 2723,04 грн

Розрахунок орендної плати за 2019, 2020 та 2021 роки за договором здійснювався ПП «Золота нива 1» наступним чином.

Орендна плата за 2019 рік за договором становить 5769,23 грн: 90 767,94 грн (грошова оцінка земельної ділянки згідно з абз. 2 п.5 Договору, визначена з урахуванням коефіцієнтів індексації по 2009 включно) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2010) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2011) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2012) * 1,756 (коефіцієнт згідно з п.5 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2013) * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014) * 1,2 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2018) * 3% (ставка орендної плати згідно з п.9 договору) = 7166,74 грн (сума орендної плати). 7166,74 грн. (сума орендної плати) * 18 % (ставка ПДФО) = 1290,01 грн (ПДФО) 7166,74 грн (сума орендної плати) * 1,5 % (ставка військового збору) = 107,50 грн (військовий збір). 7166,74 грн (сума орендної плати) – 1 290,01 грн (ПДФО) – 107,50 грн (військовий збір) = 5769,23 грн. ПП «Золота нива 1» сплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2019 рік 11.10.2019 у розмірі 5769,50 грн, тобто, своєчасно та у повному обсязі.

Орендна плата за 2020 рік за договором становить 5769,23 грн: 90 767,94 грн (грошова оцінка земельної ділянки згідно з абз.2 п.5 договору, визначена з урахуванням коефіцієнтів індексації по 2009 включно) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2010) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2011) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2012) * 1,756 (коефіцієнт згідно з п.5 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2013) * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014) * 1,2 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2018) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2019) * 3% (ставка орендної плати згідно з п.9 договору) = 7166,74 грн (сума орендної плати). 7166,74 грн (сума орендної плати) * 18 % (ставка ПДФО) = 1 290,01 грн (ПДФО). 7166,74 грн (сума орендної плати) * 1,5 % (ставка військового збору) = 107,50 грн (військовий збір). 7166,74 грн (сума орендної плати) – 1 290,01 грн. (ПДФО) – 107,50 грн. (військовий збір) = 5769,23 грн. ПП «Золота нива 1» сплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2020 рік 20.10.2020 у розмірі 5769,50 грн, тобто, своєчасно та у повному обсязі.

Орендна плата за 2021 рік за договором становить 5769,23 грн: 90 767,94 грн (грошова оцінка земельної ділянки згідно з абз.2 п.5 договору, визначена з урахуванням коефіцієнтів індексації по 2009 включно) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2010) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2011) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2012) * 1,756 (коефіцієнт згідно з п.5 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2013) * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014) * 1,2 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2018) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2019) * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020) * 3% (ставка орендної плати згідно з п.9 договору) = 7166,74 грн (сума орендної плати). 7166,74 грн (сума орендної плати) * 18 % (ставка ПДФО) = 1 290,01 грн (ПДФО). 7166,74 грн (сума орендної плати) * 1,5 % (ставка військового збору) = 107,50 грн (військовий збір). 7166,74 грн (сума орендної плати) – 1 290,01 грн (ПДФО) – 107,50 грн (військовий збір) = 5769,23 грн. ПП «Золота нива 1» сплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2021 рік 29.09.2021 у розмірі 5769,50 грн, тобто, своєчасно та у повному обсязі.

Таким чином у відповідності до умов договору сторони в своїх розрахунках вже здійснили нарахування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, а подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Факт систематичної несплати або недоплати орендної плати за оспорюваним договором ОСОБА_1 відсутній.

Встановивши, що порушення строків виплати орендної плати за 2019-2021 роки не було, а несплата орендної плати за період з 2022 по 2024 роки не є підставою для розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність факту систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати, у зв`язку з чим підстави для задоволення вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.03.2010 відсутні.

Щодо додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 372/4830/23 (провадження № 61-7764св24).

Матеріали справи свідчать про те, що в суді першої інстанції інтереси ПП «Золота Нива 1» представляв адвокат Кабанова А.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 23/03-01 від 23.03.2025, ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1248439 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 8360/10 від 08.10.2019 та адвокатом підготовлено та подано до суду відзив на позовну заяву, два додаткових пояснення у справі, клопотання про відкладення розгляду справи, дві заяви про застосування строку позовної давності, заяву про вступ у справу як представника, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У суді першої інстанції адвокат Кабанова А.В. приймала участь у судових засіданнях 29.04.2025, 11.09.2025, 05.11.2025, 08.12.2025, 15.01.2026.

27.01.2026 ПП «Золота Нива 1» та адвокат Кабанова А.В. склали акт приймання-передачі наданих послуг, за ким адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: 1) вивчення обставин справи на підставі наданих клієнтом документів - 4 години; 2) аналіз судової практики по аналогічних спорах - 3 години; 3) підготовка процесуальних документів до суду: відзив на позовну заяву від «26» березня 2025 року - 5 годин; клопотання про відкладення розгляду справи від «01» квітня 2025 року - 0,5 годин; додаткові пояснення у справі від «27» травня 2025 року - 5 годин; клопотання (про проведення підготовчого засідання за відсутності відповідача та його представника) від «07» липня 2025 року - 0,5 години; клопотання про відкладення розгляду справи від «04» серпня 2025 року - 0,5 годин; заява (про надання доступу до електронної справи) від «07» жовтня 2025 року - 0,5 годин; заява про застосування позовної давності від «07» жовтня 2025 року - 1 година; клопотання про відкладення розгляду справи від «07» жовтня 2025 року - 0,5 годин; додаткові пояснення у справі від «04» листопада 2025 року - 3 години; заява про застосування позовної давності від «04» листопада 2025 року - 1 година; клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від «05» листопада 2025 року - 4 години; заява про ухвалення додаткового рішення від «27» січня 2026 року - 3 години; 4) збирання доказів: складання звернення (заяви вих.N?25 від «28» квітня 2025 року) для подання Клієнтом у Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» щодо надання інформації про виплати грошових переказів - орендної плати за 2019 та 2020 роки за договором оренди землі фізичній особі ОСОБА_1 - складання звернення (заяви вих.N?26 від «28» квітня 2025 року) для подання Клієнтом у Харківську обласну дирекцію АТ «Райффайзен Банк» щодо надання інформації про перерахування грошових коштів на банківську картку - орендної плати за 2021 рік за договором оренди землі фізичній особі

ОСОБА_1 - 1 година; складання звернення (заяви вих.N?61 від «21» жовтня 2025 року) для подання Клієнтом у Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» щодо надання інформації про виплати грошових переказів - орендної плати за 2017 та 2018 роки за договором оренди землі фізичній особі ОСОБА_1 - 1 година; 5) участь у підготовчих та судових засіданнях: у підготовчому засіданні «29» квітня 2025 року - 20 хвилин; у судовому засіданні «11» вересня 2025 року - 1 година; у судовому засіданні «05» листопада 2025 року - 20 хвилин; у судовому засіданні «08» грудня 2025 року - 30 хвилин; у судовому засіданні «15» січня 2025 року - 1 година. Вартість послуг, наданих Адвокатом Клієнту за договором, зазначених у п. цього акту. Складає 8 000,00 грн.

Аналогічна інформація викладена у детальному описі робіт від 27.01.2026.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 подав заперечення на задоволення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а також враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «Золота Нива 1» 4000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Посилання ОСОБА_1 на не обґрунтування відповідачем поважності не надання відповідних доказів для стягнення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, що є підставою для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, є необґрунтованими виходячи з наступного.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ЦПК України у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що ПП «Золота Нива 1» зазначило попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. Також у судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі представник підприємства повідомила, що в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України нею буде надано докази понесених витрат на правничу допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення по суті спору.

Виходячи з наведеного, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення заяви ПП «Золота Нива 1» про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судові рішення перевіряються в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судові рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова