Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №524/155/24 — Кропивницький апеляційний суд

Суд: Кропивницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 18 червня 2026 р.

Справа: №524/155/24

Суддя: Єгорова С. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2026 року м. Кропивницький

справа № 524/155/24

провадження № 22-ц/4809/1216/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Браташ Юрієм Павловичем, на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 року у складі головуючого судді Макарової Ю. І.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяви про збільшення позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 04 грудня 2025 року, просила в порядку поділу майна подружжя:

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, с. Павлівка;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, с. Павлівка;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки житлового будинку, розташованого на земельних ділянках з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га та 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, с. Павлівка.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки транспортних засобів:

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, 2020 р. в.;

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель EQC 400, 2021 р. в.;

- автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, 2018 р. в;

- вантажний спеціалізований автомобіль марки DAF, модель FT XF 105.410, 2008 р. в.;

- напівпричіп-цистерна марки KOBIT, модель CN35N, 1999 р. в.

В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 2/3 частин транспортних засобів:

-автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, 2020 р.в.,

-автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель EQC 400, 2021 р. в.,

-автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, 2018 р. в,

-вантажного спеціалізованого автомобіля марки DAF, модель FT XF 105.410, 2008 р. в.,

-напівпричіпа-цистерни марки KOBIT, модель CN35N, 1999 р. в. в сумі 5 054 792,49 грн.

24 березня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Браташ Юрій Павлович, подав до суду письмову заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив в порядку поділу майна подружжя:

-визнати право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки земельних ділянок: з кадастровим номером 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Павлівка, з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Павлівка;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки житлового будинку, розташованого на земельних ділянках з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га та 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Павлівка;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 2/3 частин земельних ділянок з кадастровим номером 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га та з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га, а також грошову компенсацію вартості 2/3 частки житлового будинку, розташованого на земельних ділянках з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га та 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Павлівка;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки транспортних засобів: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, 2020 року випуску, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель EQS 400, 2021 року випуску, автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, 2018 року випуску, вантажний спеціалізований автомобіль марки DAF, модель FT XF 105.410, 2008 року випуску, напівпричіп-цистерна марки KOBIT, модель CN35N, 1999 року випуску;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 2/3 частин транспортних засобів: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, 2020 року випуску, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель EQS 400, 2021 року випуску, автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, 2018 року випуску, вантажний спеціалізований автомобіль марки DAF, модель FT XF 105.410, 2008 року випуску, напівпричіп-цистерна марки KOBIT, модель CN35N, 1999 року випуску, у сумі 5 054 792,49 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2/3 частини вартості часток ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "АВТОДОР БНД", ЄДРПОУ 45102539, у статутному капіталі приватного підприємства "АВТОДОР БНД", ЄДРПОУ 42808944, у статутному капіталі приватного підприємства "РАМБАМ", ЄДРПОУ 42468000, у статутному капіталі приватного підприємства "НАФТАДОРБУД", ЄДРПОУ 42467871;

-поділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_2 , які перебували на відповідних рахунках в установах банків на час набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу (08 березня 2024 року) та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2/3 суми грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_2 станом на 08 березня 2024 року (а.с. 79-83 том 3).

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 24 березня 2026 року, в інтересах якої діє адвокат Браташ Юрій Павлович, про збільшення позовних вимог.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд керувався тим, що подана до суду заява про збільшення позовних вимог за своєю правовою природою не може розцінюватися як така, оскільки містить самостійні позовні вимоги, а не збільшення вимог за уже прийнятим судом позовом, а відтак суд відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Браташ Юрій Павлович, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник зазначає, що підготовче провадження у даній справі продовжується та беручи до уваги те, що в підготовчому засіданні, яке відбулося 04 березня 2026 року, суд першої інстанції постановив: оголосити перерву в підготовчому с/з до 15.30 год. 31 березня 2026 року, зобов`язавши представника позивача за первісним позовом привести у відповідність до норм ЦПК клопотання про збільшення позовних вимог, надати час для ознайомлення та викладенням своїх заперечень стороні відповідача, тому стороною позивача за первісним позовом було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог від 24 березня 2026 року.

Вказує, що предметом даного позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача – поділ спільного сумісного майна подружжя, яка залишається незмінною навіть після збільшення ОСОБА_1 позовних вимог, при цьому, первісні обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (підстави позову) – необхідність поділу майна, яка є спільною сумісною власністю подружжя теж залишаються незмінними, доповнюються лише обставини наявності іншого майна, яке також підлягає поділу, тому висновки суду першої інстанції про те, що подана ОСОБА_1 заява про збільшення позовних вимог суперечить положенням ст. 49 ЦПК України є цілком помилковими.

Представник зауважує, що до моменту подання ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог від 24 березня 2026 року, її позовні вимоги вже стосувалися поділу майна – земельної ділянки з кадастровим номером 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, с. Павлівка; земельної ділянки з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, с. Павлівка; житлового будинку, розташованого на земельних ділянках з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га та 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, с. Павлівка. Тобто, після подачі вказаної заяви змінився лише спосіб поділу такого майна. Разом з тим, у випадку невірного формулювання стороною своїх позовних вимог, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ в інший спосіб, однак враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства такі обставини не можуть бути підставою саме для відмови у прийнятті відповідної заяви про збільшення позовних вимог

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Красницька Яна Сергіївна, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Вказує, що зазначені в заяві про збільшення позовних вимог, позовні вимоги не були предметом заявленого первісного позову ОСОБА_1 , та подальших уточненнях позовних вимог не зазначалось жодних вимог щодо поділу вартості часток в статутному капіталі юридичних осіб та поділу коштів, які перебували на банківських рахунках.

Представник вважає, що подання позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог, якими позовні вимоги через три роки від дати відкриття провадження у справі доповнюються новими позовними вимогами, які не були заявлені первісно порушує права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_2 та свідчить про зловживання позивачем за первісним позовом своїми процесуальними правами.

З урахуванням викладеного, вважає, що судом першої інстанції в ухвалі, що оскаржується вірно встановлено, що подана до суду заява про збільшення позовних вимог за своєю правовою природою не може розцінюватися як така, оскільки містить самостійні позовні вимоги, а не збільшення вимог за уже прийнятим судом позовом (а.с.232-236 том 3).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Пунктом 6 частини 1 статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не встановлено обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Так, положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд у підготовчому судовому засіданні заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19.

У постанові Верховного Суду 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц зроблено правовий висновок, що зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких з позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу. Одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (постанова Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, провадження № 61-15126св21).

Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 04 грудня 2025 року, просила в порядку поділу майна подружжя:

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки транспортних засобів:

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, 2020 р. в.;

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель EQC 400, 2021 р. в.;

- автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, 2018 р. в;

- вантажний спеціалізований автомобіль марки DAF, модель FT XF 105.410, 2008 р. в.;

- напівпричіп-цистерна марки KOBIT, модель CN35N, 1999 р. в.

- автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, 2020 р.в.,

- автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель EQC 400, 2021 р. в.,

- автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, 2018 р. в,

- вантажного спеціалізованого автомобіля марки DAF, модель FT XF 105.410, 2008 р. в.,

- напівпричіпа-цистерни марки KOBIT, модель CN35N, 1999 р. в. в сумі 5 054 792,49 грн.

Протокольною ухвалою від 10 грудня 2025 року судом першої інстанції було прийнято вищевказану заяву до розгляду.

Згідно протоколу судового засідання від 04 ьерезня 2026 року судом було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні у цій справі до 31 березня 2026 року та зобов`язано представника позивача за первісним позовом привести у відповідність до норм ЦПК клопотання про збільшення позовних вимог, надано час для ознайомлення та викладення своїх заперечень стороні відповідача (а.с.75-76 том 3).

-визнати право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки житлового будинку, розташованого на земельних ділянках з кадастровим номером 3525286900:02:000:0594 площею 0,1165 га та 3525286900:02:000:7296 площею 0,059 га за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Павлівка;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки транспортних засобів: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, 2020 року випуску, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель EQS 400, 2021 року випуску, автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, 2018 року випуску, вантажний спеціалізований автомобіль марки DAF, модель FT XF 105.410, 2008 року випуску, напівпричіп-цистерна марки KOBIT, модель CN35N, 1999 року випуску;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 2/3 частин транспортних засобів: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, 2020 року випуску, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель EQS 400, 2021 року випуску, автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, 2018 року випуску, вантажний спеціалізований автомобіль марки DAF, модель FT XF 105.410, 2008 року випуску, напівпричіп-цистерна марки KOBIT, модель CN35N, 1999 року випуску, у сумі 5 054 792,49 грн.;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2/3 частини вартості часток ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "АВТОДОР БНД", ЄДРПОУ 45102539, у статутному капіталі приватного підприємства "АВТОДОР БНД", ЄДРПОУ 42808944, у статутному капіталі приватного підприємства "РАМБАМ", ЄДРПОУ 42468000, у статутному капіталі приватного підприємства "НАФТАДОРБУД", ЄДРПОУ 42467871;

Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається.

Відповідно до правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 752/18272/18 при вирішенні спору про поділ майна суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ в інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанта поділу майна подружжя при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога – це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2024 року.

Апеляційним судом з`ясовано, що подаючи заяву про збільшення позовних вимог від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 лише збільшила перелік майна, що підлягає поділу, додавши до цього переліку грошові кошти на банківських рахунках та виплату половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, тобто, відбулося збільшення кількісних показників за тією самою вимогою майнового характеру - поділ майна подружжя, яка залишається незмінною.

В той час як, предметом даного позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача – поділ спільного сумісного майна подружжя, яка залишається незмінною навіть після збільшення ОСОБА_1 позовних вимог, при цьому, первісні обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (підстави позову) – необхідність поділу майна, яка є спільною сумісною власністю подружжя теж залишаються незмінними, доповнюються лише обставини наявності іншого майна, яке також підлягає поділу.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Апеляційний суд зауважує, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд приходить до висновку, що постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 24 березня 2026 року, в інтересах якої діє адвокат Браташ Юрій Павлович, про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, не врахував конкретні обставини цієї справи, на які позивачка посилалась у своїй заяві, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним, обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з наведеним, ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Браташ Юрієм Павловичем, задовольнити.

Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 19.06.2026.

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко

О. І. Чельник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua