Суд: Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 09 червня 2026 р.
Справа: №723/1833/25
Суддя: Пташник А. М.
Справа № 723/1833/25
Провадження № 2/723/86/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2026 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Пташник А.М.
за участю секретаря Яворської М.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи -
органу опіки та піклування Вашківецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області - Кушнірюк Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Вашківецької сільскої ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Побережної О.Д. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Вашківецької сільскої ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав.
Зазначала, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 21 червня 2013 року, який Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27.01.2020 року по справі №723/2928/19 було розірвано.
Сторони є батьками двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання і шлюбу між ними та по даний час проживають разом з позивачем ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_6 та їхніми спільними малолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
За заявою відповідача 21 серпня 2020 року розпорядженням Сокирянської районної державної адміністрації було визначено участь ОСОБА_3 у вихованні своїх неповнолітніх дітей зі встановленням днів та порядку їх побачень.
Проте фактично відповідач ОСОБА_3 більше жодного разу не бачився зі своїми дітьми, не спілкується з ними та не бере будь-якої участі у їхньому вихованні та матеріальному утриманні. Зокрема, він тривалий час не спілкується та не зустрічається з ними, а також не здійснює будь-яких спроб щодо налагодження з дітьми родинних відносин, не відвідує разом з ними лікарів під час проведення медичних оглядів та консультацій, не спілкується з учителями та не приймає участі у батьківських зборах.
Посилаючись на норми ст. 164 СК України просила постановити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із ухиленням від своїх обов`язків щодо їх виховання.
В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Побережна О.Д. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити їх посилаючись на обставини викладенні вище.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Вашківецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області Кушнірюк Д.С. в судовому засіданні висловила думку про задоволення позовних вимог, підтримавши висновок від 27 травня 2026 року про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей.
Представник відповідача адвокат Казюк О.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, попередньо надавши відзив на позовну заяву з посиланням на докази вчинення перешкод зі сторони позивача у прийнятті участі у вихованні неповнолітніх дітей відповідачем. У зв`язку із викладеним просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надала пояснення про те, що в 2020 році вона бачила, як відповідач приїздив на побачення з дітьми, яких забирав із собою, про те з тих пір він не приїжджав на побачення з ними.
В судовому засіданні заслухано неповнолітнього ОСОБА_4 , який пояснив, що батько у 2019 році подарував йому телефон, після чого вони їздили за місцем його проживання в с.Панка Чернівецького району Чернівецької області. Також навесні 2025 року вони їздили з батьком по місцю його проживання, батько телефонував йому та просив адресу, щоб переслати подарунки. Коли батько приїздив їх навідувати, то викликав поліцію.
Також в судовому засіданні заслухано неповнолітню ОСОБА_5 , яка пояснила, що приїздила до батька в Сторожинецький район, але дату не пам`ятає. Батько їй не телефонував.
Позивач ОСОБА_1 за клопотанням представника була допитана як свідок. В судовому засіданні повідомила, що відповідач ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком, від шлюбу з яким народилося двоє дітей : син ОСОБА_10 та донька ОСОБА_11 . Відповідач не приймає участі у вихованні дітей, не сплачує аліменти та матеріально не утримує їх. Вона не перешкоджала та не перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми. Діти самі не хочуть з ним спілкуватися, бо він їм не допомагає. Він знає де діти проживають, однак уже багато років не спілкується з ними. Вважає, що батько не має права на спілкування та побачення з дітьми, бо діти його уже не пам`ятають.
Свідок ОСОБА_6 повідомив, що відповідач ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні своїх дітей. Підтвердив, що в 2020 році вони з позивачем та неповнолітніми дітьми виїжджали в Миколаївську область, де тимчасово проживали.
Суд вислухавши сторін, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 є позивач ОСОБА_12 та відповідач ОСОБА_3 (а.с. 10, 12).
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини та статті 150 СК України батьки несуть основну відповідальність щодо виховання та розвитку дитини.
У частині першій статті 151 СК України закріплено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.
Положеннями частини другої статті 151 СК України передбачено право батьків залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України), - у тому числі позбавлення батьківських прав з підстав та у порядку, що визначені статтею 164 СК України.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
За ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачена адміністративна відповідальність (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України; розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Під час розгляду справи у суді представник позивача Казюк О.О. повідомив, що відповідач вчиняє відповідні дії, спрямовані на участь у житті неповнолітніх дітей, проте позивач створює перешкоди у спілкуванні з ними.
Доказами вчинення перешкод зі сторони позивача у прийнятті участі у вихованні дітей відповідачем є те, що в січні та в липні 2020 року він звертався до органу опіки та піклування Сокирянської РДА з питання надання висновку про визначення способу його участі у вихованні дітей. Розпорядженням Сокирянської РДА від 21 серпня 2020 року «Про вирішення спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 щодо участі у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 » було визначено участь відповідача у вихованні дітей та порядок їх побачення (а.с. 15, 98, 101). Тобто, відповідач вживав всіх необхідних заходів щодо можливості приймати участь у вихованні дітей, оскільки позивачем чинились у цьому перешкоди.
Також, доказом вчинення перешкод зі сторони позивача у зустрічах з дітьми є лист Сокирянської РДА від 23 березня 2020 року №154 та акт обстеження умов проживання від 12 березня 2020 року, з яких вбачається, що позивач спільно з дітьми та співмешканцем переїхали на проживання до м. Вознесенськ Миколаївської області з с .Вашківці Сокирянського району Чернівецької області. (а.с. 188)
З листа Служби у справах дітей Вашківецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 13 лютого 2025 року вбачається, що відповідач звертався із заявою до органу опіки та піклування щодо допомоги у розв`язанні спору про його участь у вихованні та зустрічі з дітьми. (а.с. 189)
Окрім того, в судовому засіданні під час допит в якості свідка позивач ОСОБА_1 повідомила, що вона вважає, що батько не має права на спілкування та побачення з дітьми і на даний час заперечує його право на це, що в свою чергу прямо вказує на перешкоди у прийнятті участі у вихованні дітей.
Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування Вашківецької сільської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є неналежно обґрунтованим, зробленим без наведення достатніх доказів ухилення відповідача від батьківських обов`язків, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків не враховано докази, які підтверджують намагання відповідача приймати участь у вихованні дітей.
Вказаний висновок, оцінений судом у сукупності з іншими доказами, сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
Враховуючи встановлені по справі обставини, приймаючи до уваги інтереси дітей, приписи вищезазначених норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а також зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями ст. 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 150, 151, ч. 4 ст. 155 Сімейного Кодексу України, статтями 78,80,81,89 Цивільного процесуального кодексу України,- суд, -
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Вашківецької сільскої ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав.
Попередити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 про зміну ставлення щодо виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2026 року.
Суддя Сторожинецького районного суду Антоніна ПТАШНИК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua