Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №642/529/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

19 червня 2026 року

Справа № 642/529/26

Провадження № 2/642/745/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Бочарової Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2642455 від 13.07.2020 у загальному розмірі 19 680 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6000 грн та заборгованості за процентами у сумі 13 680 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 13.07.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2642455, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 6000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали між собою договір факторингу № ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2642455 від 13.07.2020.

Представник позивача зазначає у позовній заяві, що термін повернення кредиту в повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову становить 19 680 грн та складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000 грн, заборгованості за процентами у сумі 13 680 грн.

Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Також представником позивача разом із позовною заявою подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача просив витребувати у акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» інформацію щодо успішності транзакції, здійсненої 13.07.2020 у сумі 6000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 ; інформацію щодо того, чи були зараховані грошові кошти за вказаною транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 .

Судом відкрито провадження у цій справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов, витребувано у акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» інформацію щодо успішності транзакції, здійсненої 13.07.2020 у сумі 6000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 ; інформацію щодо того, чи були зараховані грошові кошти за вказаною транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 .

23.02.2026 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом докази.

Позивач не надавав суду клопотань про розгляд справи в загальному порядку або в спрощеному порядку з викликом сторін, в позові зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі направлена відповідачу за місцем його реєстрації. Відповідач відзиву не подав.

Оскільки відповідачем у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За таких обставин відповідно до ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору, відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином, відзиву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 13.07.2020 шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора М222801 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого: кредитодавець – ТОВ «Авентус Україна»; тип кредиту – кредит; сума/ліміт кредиту становить 6000 грн; строк кредитування – 30 днів; мета отримання кредиту – споживчі (особисті) потреби; спосіб та строк надання кредиту – шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору; знижена процентна ставка становить 3,66 % річних (0,01 % в день); стандартна процентна ставка становить 695,40 % річних (1,90 % в день); тип процентної ставки – фіксована; реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою становить 695,40 % річних; реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою становить 3,66 % річних.

13.07.2020 між ТОВ «Авентус Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (споживач) укладено договір № 2642455 про надання споживчого кредиту (далі – договір), відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. п. 1.3.-1.5.1. договору сума кредиту становить 6000 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. п. 4.1.-4.6. цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Згідно з п. п. 1.6.-1.7.2. договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату кладення договору становить: за стандартною процентною ставкою – 695,40 % річних; за зниженою ставкою – 3,66 % річних.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п. 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження в порядку, визначеному п. п. 4.2.-4.5. договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно з їх кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Відповідно до п. 9.2. договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

У додатку № 1 до договору «Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 2642455 від 13.07.2020» встановлено графік платежів, у якому відображено дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – 12.08.2020; суму кредиту – 6000 грн; суму нарахованих процентів – 18 грн; кількість платежів – один.

Вказаний кредитний договір та додаток до нього підписано відповідачем електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора М222801, що відображено у кредитному договорі, а також підтверджується копією довідки про ідентифікацію, виданої директором ТОВ «Авентус Україна».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, який відповідач використав для підписання кредитного договору, а також для підписання паспорту споживчого кредиту.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно з копією листа директора ТОВ «Вей Фор Пей» від 16.12.2025 № 6513-ВП на виконання договору з ТОВ «Авентус Україна» № ВП-200417-1 від 20.04.2017 ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» за дорученням ТОВ «Авентус Україна» 13.07.2020 перераховано грошові кошти у сумі 6000 грн на картковий рахунок із маскою картки НОМЕР_2 , код авторизації 239056.

Як вбачається з листа супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО АТ КБ «ПриватБанк» від 12.02.2026 № 20.1.0.0.0/7-260209/110526-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 . По вказаному рахунку відбулося зарахування коштів на суму 6000 грн 13.07.2020.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови, а також підтверджено факт перерахування первісним кредитором на рахунок відповідача грошових коштів в узгодженому розмірі на рахунок, належний відповідачу, відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2642455 від 13.07.2020, складеним директором ТОВ «Авентус Україна», у ОСОБА_1 станом на 25.02.2021 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 19 680 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом у розмірі 6000 грн, заборгованості за нарахованими процентами у сумі 13 680 грн.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» (кредитор) та ТОВ «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали між собою договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 (далі – договір відступлення прав вимоги), відповідно до умов якого на умовах, встановлених цим договором кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (п. 1.1. договору відступлення прав вимоги).

Відповідно до п. 1.2. договору відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включно право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з п. п. 6.1., 6.2.3. договору відступлення прав вимоги у відповідності до умов цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості, права вимоги до яких відступаються, становить 62 831 548,12 грн станом на дату підписання сторонами цього договору. Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Пунктом 13.1. договору відступлення прав вимоги встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

Згідно з копією витягу з реєстру боржників від до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26.02.2021 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від ТОВ «Авентус Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2642455 від 13.07.2020. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором на момент відступлення права вимоги становить 19 680 грн.

Відповідно до копії акту прийому-передачу реєстру боржників від 26.02.2021 до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26.02.2021, підписаного представниками ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», сторони підтвердили, що кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 26.02.2021, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору; кількість боржників - 4230.

Згідно з копією платіжної інструкції від 26.02.2021 № 25759, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти у розмірі 1 633 761,43 грн, призначення платежу: плата за відступлення права вимоги зг. Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року без ПДВ.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено перехід права грошової вимоги за кредитним договором № 2642455 від 13.07.2020 від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 2642455 від 13.07.2020 у загальному розмірі 19 680 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 13 680 грн.

Як вже було встановлено судом, згідно з умовами кредитного договору № 2678136 від 13.07.2020 кредит надається строком на 30 днів, тобто з урахуванням дати укладення договору та видачі кредитних коштів, строк кредитування мав сплинути 12.08.2020.

Також умовами вказаного договору передбачено можливість пролонгації строку кредитування.

Так, відповідно до п. 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження.

Відомостей про те, що між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було досягнуто домовленість про продовження строку кредитування за кредитним договором № 2642455 від 13.07.2020 матеріали справи не містять та суду не надані, з огляду на що датою закінчення строку кредитування за договором № 2642455 від 13.07.2020 є дата: 12.08.2020.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 2642455 від 13.07.2020, здійсненим первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 станом на 12.08.2020 нараховано заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 9420 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000 грн, заборгованості за процентами у сумі 3420 грн.

Вказані нарахування заборгованості здійснено з дотриманням умов кредитного договору та сумніву в їх правильності в суду не викликають.

Водночас, у період з 13.08.2020 по 10.11.2020 включно ОСОБА_1 додатково нараховано заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у загальній сумі 10 260 грн.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи нарахування ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 вказане нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором № № 2642455 від 13.07.2020 здійснено після закінчення строку дії кредитного договору.

При цьому представник позивача, обґрунтовуючи право первісного кредитора на здійснення такого нарахування заборгованості посилається на передбачену умовами договору можливість кредитора здійснювати нарахування процентів за понадстрокове користування кредитними коштами протягом 90 днів після закінчення строку кредитування.

Водночас право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Отже, після спливу визначеного договором строку кредитування за договором № 2642455 від 13.07.2020, а саме: 12.08.2020, позивач, як і первісний кредитор, не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.

Станом на 12.08.2020 ОСОБА_1 нараховано заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 9420 грн.

Позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків, трьох відсотків річних, пені, штрафу за прострочення кредитної заборгованості тощо позивачем до відповідача не пред`явлено.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2642455 від 13.07.2020 у загальному розмірі 9420 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000 грн, заборгованість за процентами у сумі 3420 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (47,87 %), що становить 1274,49 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи суд також враховує практику Верховного Суду, а саме те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Апологет» (виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 (далі – договір про надання правничої допомоги), відповідно до умов якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнту у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для належного захисту прав і законних інтересів клієнта (п. 1.1. договору про надання правничої допомоги).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.3., 2.4. договору про надання правничої допомоги порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу становить 8000 грн без ПДВ. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються в акті наданих послуг

З копії акту наданих послуг (правової допомоги) № 2, підписаного представником ТОВ «Кредит-Капітал» та керуючим партнером адвокатського об`єднання «Апологет», виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року: боржник – ОСОБА_1 , кредитний договір № 2642455. Сума наданих послуг відповідно до договору становить 8000 грн.

Згідно з детальним описом наданих послуг від 26.01.2026 до акту № 2 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 адвокатське об`єднання «Апологет» надало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуги з правничої допомоги, а саме: усну консультацію щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції у справі, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 638/6000/22, від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Водночас при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Беручи до уваги рівень складності цієї справи, яка є типовою у своїй категорії, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи, ціни позову, відсутності заперечень з боку відповідача, суд доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (47,87 %), що становить 3829,60 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2642455 від 13.07.2020 у загальному розмірі 9420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000 грн, заборгованість за процентами у сумі 3420 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 49 коп., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3829 (три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 19.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, поверх 4.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА