Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №753/22994/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 16 червня 2026 р.

Справа: №753/22994/25

Суддя: Яворський Микола Анатолійович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 753/22994/25 Головуючий у суді першої інстанції - Осіпенко Л.М.

Номер провадження № 22-ц/824/9272/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Осіпенко Л.М., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про внесення змін до актового запису про смерть,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дарницького відділу ДРАЦС у місті Києві КМУ МЮ України про внесення змін до актового запису про смерть, у якому просила суд зобов?язати Дарницький ВДРАЦС у місті Києві КМУ МЮ України внести зміни до актового запису про смерть № 22291 від 18 жовтня 2021 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року провадження у вказаній справі - закрито.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Дарницького районного суду міста Києва.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про те, що вказаний спір має публічно-правову природу, оскільки відділ ДРАЦС діє як суб`єкт владних повноважень є помилковим, з огляду на наступне.

Позивач звернулася до суду з метою захисту особистого немайнового права на відображення достовірних відомостей про померлу особу в актовому записі про смерть, а не з вимогою про оскарження дій чи рішення органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Вказує, що внесення відповідних змін до актового запису можливе лише на підставі судового рішення, що й зумовило звернення до суду.

Також зазначає, що Правила внесення змін до актових записів цивільного стану передбачають можливість внесення таких змін як на підставі рішення адміністративного суду, так і на підставі рішення суду, ухваленого в порядку цивільного судочинства.

На думку сторони позивача, спір пов`язаний із захистом особистого немайнового права та має приватноправовий характер, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу встановив, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дарницького ВДРАЦС у місті Києві КМУ МЮ України з метою внести зміни до актового запису про смерть № 22291 від 18 жовтня 2021 року.

Листом № 1729/33.2-80 від 07 жовтня 2025 року Дарницьким ВДРАЦС у місті Києві КМУ МЮ України було роз`яснено про неможливість внесення змін до актового запису про смерть, оскільки відповідно до ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану щодо померлих проводиться за заявами: осіб, щодо яких було складено актовий запис; - одного з батьків неповнолітнього (малолітнього); - піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; - опікуном недієздатної особи; - спадкоємцем померлого. Відповідно до п. 2.15.6 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, висновок відділу складається при впізнанні особи, смерть якої була зареєстрована як невідомої (за наявності протоколу впізнання трупа).

Закриваючи провадження у вказаній справі суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що пунктом 2.13.2 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії» затверджений наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12 січня 2011 року передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду, а тому на думку суду першої інстанції, відмова органів реєстрації актів цивільного стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, що переглядається, позивач звернулася до суду із позовом про внесення змін до актового запису про смерть від 18 жовтня 2021 року, складеному Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), внісши інформацію щодо померлої, а саме: прізвище: ОСОБА_3 , ім`я: ОСОБА_4 , по батькові: ОСОБА_5 , померла у віці 74 років; дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто Городенка, Городенківський район Івано-Франківської області, Україна; місце проживання померлої особи: АДРЕСА_1 .

Вказаний позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є сестрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте не може реалізувати своє право на вступ у спадщину, оскільки смерть ОСОБА_6 зареєстровано як смерть невстановленої особи.

Таким чином, відсутність у актовому записі про смерть відомостей щодо особи померлої унеможливлює її належну ідентифікацію, у зв`язку з чим заявниця не може підтвердити факт смерті ОСОБА_6 та реалізувати своє право на прийняття спадщини.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про внесення змін до актового запису про смерть суд першої інстанції зазначив, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду, а тому на думку суду першої інстанції, відмова органів реєстрації актів цивільного стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Дарницький ВДРАЦС у місті Києві КМУ МЮ України на звернення адвоката Прядка Р.В., в інтересах ОСОБА_1 , щодо внесення змін до актового запису про смерть № 22291 від 18 жовтня 2021 року, складеному Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповіддю від 07 жовтня 2025 року № 1729/33.2-80 повідомив наступне: «Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 52/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України 24 грудня 2010 року № 3307/5) ( Далі - Правила) (зі змінами) розділ І пункт 7,8 Працівники органів державної реєстрації актів цивільного стану у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно - правовими актами міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 (зі змінами), заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої було складено актовий запис; одного з батьків неповнолітнього ( малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого.

Відповідно до п.2.15.6 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається при впізнанні особи, смерть якої була зареєстрована як невідомої (за наявності протоколу впізнання трупа).».

Таким чином, вказаною відповіддю стороною позивача отримано лише роз`яснення норм чинного законодавства та порядку внесення змін до актового запису про смерть, а не відмовлено виправити або змінити запис. Водночас наведений у роз`ясненні порядок впізнання особи, смерть якої була зареєстрована як смерть невідомої, не може бути застосований у цій справі, оскільки померла особа вже похована, що унеможливлює проведення впізнання трупа та отримання протоколу впізнання як підстави для внесення відповідних змін до актового запису про смерть.

Вказане підтверджується відповіддю Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 13 лютого 2023 року № 01/2033, у якому вказано, що труп невідомої жінки, віком приблизно 65 років, було поховано за рахунок держави на Північному кладовищі 22 жовтня 2021 року співробітниками РС СКІ «Спецкомбінат ПКПО» після переведення фінансування з держ. бюджету (а.с. 11).

Відповідно до відповіді Дарницького УП ГУ НП у м. Києві від 07 лютого 2024 року 14 вересня 2021 року труп невідомої особи жіночої статі № 2625/2 згідно картки ОПК було встановлено як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що внесено відомості до Інформаційного порталу Національної поліції України (а.с. 12).

Крім того, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відсутність у актовому записі про смерть № 22291 від 18 жовтня 2021 року відомостей щодо особи померлої ОСОБА_6 , що унеможливлює її належну ідентифікацію, і залежно від цього - реалізація ОСОБА_1 свого права на прийняття спадщини.

Відповідно до положень статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження (частина перша статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до частин першої, шостої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюються Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

У своєму позові про внесення змін до актового запису про смерть ОСОБА_1 просила внести зміни до актового запису про смерть №22291 від 18 жовтня 2021 року, складеному Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), внісши інформацію щодо померлої, а саме: прізвище: ОСОБА_3 , ім`я: ОСОБА_4 , по батькові: ОСОБА_5 , померла у віці 74 років; дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто Городенка, Городенківський район Івано-Франківської області, Україна; місце проживання померлої особи: АДРЕСА_1 .

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

ОСОБА_1 звернулася до суду з метою подальшої реалізації захисту її матеріального права на прийняття спадщини, оскільки відсутність у актовому записі про смерть відомостей, які дають змогу ідентифікувати померлу особу, унеможливлює оформлення спадкових прав у встановленому законом порядку, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.

До позову ОСОБА_1 додано: свідоцтво про народження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є ОСОБА_8 та матір`ю ОСОБА_9 ; свідоцтво про народження ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_8 та матір`ю ОСОБА_9 (а.с. 19,20).

Об`єктом перевірки судом у цій справі є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт правильності зазначення інформації померлої, а не дотримання Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві процедури розгляду звернення заявника про внесення змін до актового запису про смерть від № 22291 від 18 жовтня 2021 року й оцінка правомірності дій щодо відмови в задоволенні цього звернення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року № 487/11306/24 (провадження № 61-3604св25).

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про смерть.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua