Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №369/16787/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 369/16787/25 Головуючий у суді першої інстанції - Янченко А.В.

Номер провадження № 22-ц/824/9924/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Янченка А.В., у місті Києві, у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

27 листопада 2025 року представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подала заяву, згідно якої просила закрити провадження у справі, оскільки відповідач повністю відшкодував суму збитку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року закрито провадження у справі № 369/16787/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції передчасно та безпідставно закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Вказує, що 27 листопада 2025 року представником позивача подана заява про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, яка заявою від 08 грудня 2025 року була відкликана, тобто до постановлення оскаржуваної ухвали, а на підтвердження наявності предмета спору до матеріалів справи були подані відповідні докази.

На думку сторони позивача, суд не врахував заяву про відкликання раніше поданої заяви та помилково дійшов висновку про відсутність предмета спору, у зв`язку з чим безпідставно закрив провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

15 червня 2026 року від представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 17 червня 2026 року без участі апелянта та її представника.

ОСОБА_3 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не з`явився (а.с. 92-93).

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи оскаржувану ухвалу зазначив, що 27 листопада 2025 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ФОП ОСОБА_1 подала через підсистему «Електронний суд» заяву, згідно якої просила закрити провадження у справі, оскільки відповідач повністю відшкодував суму збитку.

Так, суд прийшов до висновку про задоволення заяви та закриття провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, ст. 206 ЦПК України.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такі ж висновки містять постанови Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 462/8477/24, від 13 листопада 2025 року в справі № 278/330/14-ц та інші.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

27 листопада 2025 року представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подала заяву, згідно якої просила закрити провадження у справі, оскільки відповідач повністю відшкодував суму збитку (а.с. 45).

09 грудня 2025 року від представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про відкликання раніше поданої заяви про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та просила продовжити розгляд справи по суті позовних вимог.

Вказана заява мотивована тим, що відповідач не відшкодував шкоду, завдану внаслідок ДТП, а попередня заява про закриття провадження у справі була подана помилково.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року закрито провадження у справі № 369/16787/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки неповно дослідив матеріали справи та не врахував подану представником позивача заяву від 09 грудня 2025 року про відкликання раніше поданої заяви щодо закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У зазначеній заяві представник позивача Капля А.С. прямо вказувала, що відповідач не відшкодував завдану внаслідок ДТП шкоду, а тому просила продовжити розгляд справи по суті. Таким чином, на момент постановлення ухвали про закриття провадження позивач заперечував факт виконання відповідачем спірного зобов`язання, що свідчило про наявність між сторонами неврегульованого спору щодо відшкодування шкоди.

Проте суд не надав належної оцінки зазначеним обставинам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність предмета спору та безпідставно закрив провадження у справі на підставі заяви представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття провадження у справі від 27 листопада 2025 року, яку згодом 09 грудня 2025 року стороною позивача було відкликано.

Колегія суддів враховує, що заява про відкликання раніше поданої заяви про закриття провадження у справі була подана представником ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 09 грудня 2025 року та, відповідно до засвідчувального напису зареєстрована у Києво-Святошинському районному суді Київської області 10 грудня 2025 року за вхідним № 62932/25. Відтак, на момент постановлення оскаржуваної ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року заява представника позивача про відкликання раніше поданої заяви про закриття провадження у справі була наявна у матеріалах справи, та неврахована судом при постановленні оскаржуваної ухвали .

Таким чином, суд першої інстанції не врахував усі наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторони позивача, що призвело до помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Текст постанови складено 17 червня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв