Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №759/10032/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 759/10032/24

номер провадження: 22-ц/824/8535/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Копєйчикової - Бригінець Катерини Іванівни на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року у складі судді Шум Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ), про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ), у якому просив виключити відомості про нього як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису №3212 від 30 листопада 2006 року, внесеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції міста Києва.

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ), про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції письмову заяву, в якій просив залишити його позов без розгляду.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

06 жовтня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Каращук Ю.І. подав до суду першої інстанції через Електронний суд заяву, у якій просив: визнати причини пропуску строку на подання до суду доказів понесення судових витрат на правничу допомогу поважними та поновити ОСОБА_2 такий строк; ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Заява мотивована тим, що під час розгляду даної справи ОСОБА_2 користувалась професійною правничою допомогою адвоката, яка становить 10 000 грн 00 коп., як оплата участі у судових засіданнях, підготовка письмових пояснень, оскільки при залишенні без розгляду зазначеного вище позову питання про витрати відповідачки на професійну правничу допомогу судом не вирішено.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року заяву представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Каращука Ю.І. про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Каращука Ю.І. задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правову/правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Копєйчикова -Бригінець К.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було взято до уваги факти, викладені в клопотанні адвоката Копєйчикової - Бригінець К.І. про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Крім того у оскаржуваному додатковому рішенні суд навіть не вказав про те, що було подане дане клопотання та суть викладеного в ньому.

Вказує, що стороною відповідача не подавалось до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Договір про надання правової допомоги №05-23 від 21 лютого 2023 року, на який посилається представник відповідачки, припинив свою дію, а тому послуги та витрати за ці послуги, що надавались адвокатом, не можуть вважатись обґрунтованими та підтвердженими. При цьому відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №2 до договору про надання правової допомоги №05-23 від 21 лютого 2023 року вказані послуги, які фактично могли бути не надані, а саме: п.п. 1.4 - складання заяв по суті справи (відзив). Відповідно до інформації по справі, що міститься в Електронному суді, відзив не складався та не подавався; п.1.7 - участь адвоката у судовому засіданні. Відповідно до інформації по справі, що міститься в Електронному суді, інформації про присутність представника відповідача в судовому засіданні не міститься.

Посилається на те, що ні в оскаржуваному додатковому рішенні суду, ні в заяві про стягнення судових витрат у розмірі 10 000 грн 00 коп., не зазначено які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Відповідачка ОСОБА_2 та третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ), не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, призначене на 09 червня 2026 року на 11 год 45 хв. завчасно, в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили.

Так, представник ОСОБА_1 - адвокат Копєйчикова - Бригінець К.І., представник ОСОБА_2 - адвокат Каращук Ю.І. та третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ), 22 квітня 2026 року отримали судову повістку про виклик до суду (призначеного на 09 червня 2026 року) шляхом доставлення повісток до їх «Електронних кабінетів», що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.c.30-34, т.2).

Крім того, 22 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду (призначеного на 09 червня 2026 року) шляхом доставлення повістки до його електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.c.30, 35, т.2).

Також відповідачка ОСОБА_2 особисто повідомлялась апеляційним судом за наявною в матеріалах справи адресою її проживання: АДРЕСА_1 , однак судова повістка повернулась на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.29, 37-38, т.2).

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Згідно з положеннями пунктів 2, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин учасники справи вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи.

Крім того, 14 травня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява як ОСОБА_1 , так і його представника - адвоката Копєйчикова - Бригінець К.І., про проведення судового засідання без їх участі (а.с.39-40, т.2).

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини залишено без розгляду, однак питання про розподіл судових витрат даною ухвалою судом вирішено не було. Відповідачка надала суду докази понесення нею витрат на правничу допомогу: договір про надання правової/правничої допомоги № 79-24 від 26 грудня 2024 року, акт прийняття-передачі наданих послуг від 06 жовтня 2025 року та платіжні квитанції, які підтверджують оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн 00 коп., а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правову/правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Однак повністю із вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч.1 ст. 55 Конституції України, пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.4 ЦПК України.

Частиною першою ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

У ст.142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Зазначене узгоджується із викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21).

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою, п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц (провадження № 61-6264св20), від 17 грудня 2020 року у справі 758/12381/18-ц (провадження № 61-15039св20), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20); Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17 (адміністративне провадження № К/9901/39893/18), від 18 березня 2020 року у справі № 280/5628/18 (адміністративне провадження № К/9901/16400/19, № К9901/16405/19).

Колегія суддів зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Саме факт звернення до суду із позовом, який було залишено позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Аналогічного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 листопада 2020 року (провадження №61-16711св19).

Як зазначалось вище, в ході розгляду справи 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із письмовою заявою про залишення його позову без розгляду (а.с.141, т.1).

Саме на підставі цієї заяви позивача ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ), про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини - залишено без розгляду.

06 жовтня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Каращук Ю.І. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив: визнати причини пропуску строку на подання до суду доказів понесення судових витрат на правничу допомогу поважними та поновити ОСОБА_2 такий строк; ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Заява мотивована тим, що під час розгляду даної справи ОСОБА_2 користувалась професійною правничою допомогою адвоката, яка становить у розмірі 10 000 грн 00 коп., як оплата участі у судових засіданнях, підготовка письмових пояснень, оскільки при залишенні без розгляду зазначеного вище позову, питання про судові витрати, а саме витрати відповідача на професійну правничу допомогу судом не вирішено.

На підтвердження заявлених вимог до заяви було додано докази понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу на суму 10 000 грн 00 коп., які містяться в матеріалах справи (а.с.146-159, т.1).

Колегія суддів вважає, що наведені представником відповідачки обставини не дають підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача у розумінні ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Саме по собі звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, а також подальше вчинення ним процесуальних дій у межах справи є реалізацією гарантованого законом права на судовий захист, а не проявом недобросовісної поведінки чи зловживання процесуальними правами.

Такі дії позивача були спрямовані на захист його особистих прав та інтересів і не містять ознак свідомого перешкоджання розгляду справи, безпідставного затягування процесу або наміру завдати шкоди відповідачці. Отже, відсутні правові підстави для покладення на позивача обов`язку компенсувати відповідачці витрати на професійну правничу допомогу.

Системне тлумачення ч.ч.5, 6 ст.142 та ч.9 ст. 141 ЦПК України свідчить, що компенсація витрат відповідача у разі залишення позову без розгляду можлива лише за умови доведення свідомих недобросовісних дій позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. У цій справі таких обставин не встановлено.

Аналогічні по суті висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №711/64/23 (провадження № 61-8686св23).

При цьому саме заява ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду стала підставою для припинення подальшого розгляду справи, а не для його затягування чи ускладнення. Така заява позивача не потребувала від відповідачки чи її представника вчинення дій для спростування будь-якої нібито недобросовісної поведінки. За наявності такої заяви суд не вирішував спір по суті та мав процесуальні підстави залишити позов без розгляду, тому сам лише факт її подання та залишення позову без розгляду не може тягнути для позивача обов`язок компенсувати витрати відповідачки на правничу допомогу.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону, встановлені обставини справи та з огляду на доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України.

Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Копєйчикової - Бригінець Катерини Іванівни задовольнити.

Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Кращука Юрія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ), про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: