Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №378/1412/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року місто Київ

Справа № 378/1412/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7636/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Головатюком Віталієм Віталійовичем, на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року (у складі судді Гуртовенко Р.В., повне рішення складено 02 січня 2026 року)

у справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою та повернення лісової ділянки

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

02 жовтня 2025 року керівник Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із цим позовом, у якому просив:

1) розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 10 від 04.02.2013, укладений між ДП «Білоцерківське лісове господарство» та ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати ОСОБА_1 повернути лісову ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована в Ставищенському лісництві (квартал 33, виділ 4 ) в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, розпоряднику земельних ділянок - Київській обласній державній адміністрації.

Позов обґрунтовував тим, що розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 486 від 15.11.2012 ОСОБА_1 виділено у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку загальною площею 0,1000 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Білоцерківське лісове господарство» (квартал НОМЕР_1 виділ 4 Ставищенського лісництва) та розташована на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області. На підставі вищевказаного розпорядження, 04.02.2013 між постійним лісокористувачем ДП «Білоцерківське лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № НОМЕР_2 .

Водночас під час дії договору відбулася заміна сторони зобов`язання, оскільки відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 943 прийнято рішення про припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» та створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Білоцерківське лісове господарство».

Вивченням матеріалів Білоцерківською окружною прокуратурою встановлено, що тимчасовим лісокористувачем ОСОБА_1 допущено порушення істотних умов договору, що в свою чергу є підставою для розірвання вказаного договору. Відповідно до акту лісівничо-рекреаційного обстеження лісових ділянок, що виділені в довгострокове тимчасове користування із лісів державної власності філії «Білоцерківське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено порушення п. 6.4 Правил використання властивостей лісів, затверджених наказом Мінагрополітики України №502 від 14.08.2012. Зокрема, встановлено спорудження тимчасових споруд без погодження з постійним лісокористувачем (власником лісів) на земельній ділянці, що знаходяться у кварталі НОМЕР_1 виділі НОМЕР_3 Ставищенського лісництва та передана у довгострокове тимчасове користування ОСОБА_1 згідно з договором довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №10 від 04.02.2013. Факт спорудження тимчасових споруд підтверджується протоколом огляду від 19.05.2025 та протоколом допиту свідка від 19.05.2025, зокрема в ході ОМП виявлено, що на лісовій ділянці, яка використовується ОСОБА_1 розташовано п`ять споруд та дві альтанки. Найбільша зі споруд у верхній частині має напис «Лісова Пісня». Всупереч умов договору, положень Податкового кодексу, Лісового кодексу України, ОСОБА_1 рентна плата за тимчасове лісокористування не сплачується.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ставищенський районний суд Київської області рішенням від 23 грудня 2025 року позов задовольнив та вирішив:

1) розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №10 від 04.02.2013, укладений між ДП «Білоцерківське лісове господарство» та ОСОБА_1 , який зареєстровано у Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками вчинено запис №15 від 04.02.2013;

2) зобов`язати ОСОБА_1 , повернути лісову ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована в Ставищенському лісництві (квартал 33, виділ 4 ) в адміністративних межах Білоцерківського (колошнього Ставищенського) району Київської області, розпоряднику земельних ділянок - Київській обласній державній адміністрації;

3) стягнути з ОСОБА_1 , на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6 056 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача - адвокат Головатюк В.В. 21 січня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доводам і доказам відповідача, неправильно встановив наявність порушень умов договору та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для його розірвання.

Зазначає, що висновки суду про самовільне розміщення споруд на лісовій ділянці є необґрунтованими, оскільки ДП «Білоцерківське лісове господарство» ще 25 липня 2005 року надало ОСОБА_1 погодження на вилучення земельної ділянки лісового фонду під розташування торговельного павільйону, а також провело обстеження ділянки в натурі та надало висновок про можливість її передачі для розміщення такого павільйону. Зазначені документи підтверджують наявність погодження на розміщення споруд, позивачем їх дійсність не спростована та не оскаржена, а тому посилання прокурора на відсутність погодження не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилається на те, що ДП «Ліси України» у письмових поясненнях повідомило про усунення порушень, зафіксованих актом лісівничо-рекреаційного обстеження від 14 листопада 2024 року, за результатами подальшого обстеження від 28 листопада 2024 року, у зв`язку з чим на час розгляду справи відсутні порушення, які могли б бути підставою для розірвання договору.

Вказує на неналежність доказів, покладених судом в основу рішення, зокрема протоколу огляду місцевості від 19 травня 2025 року та протоколу допиту свідка від 19 травня 2025 року, оскільки з протоколу огляду неможливо встановити, яку саме місцевість оглянуто, та яким чином вона стосується відповідача, а матеріали кримінального провадження, яке перебуває на стадії досудового розслідування, без вироку суду не можуть підтверджувати обставини, покладені в основу рішення. Наголошує, що у справі не проведено судової експертизи, яка б підтверджувала позицію позивача щодо характеру споруд та їх розміщення на спірній лісовій ділянці.

Щодо несплати рентної плати апелянт зазначає, що надана позивачем інформація ГУ ДПС у Київській області стосується лише періоду з 2019 по 2023 роки, тоді як доказів несплати з моменту укладення договору у 2013 році до 2019 року, а також після 2023 року до моменту звернення до суду, позивач не надав. Вважає, що відповідно до умов договору затримка внесення плати може бути підставою для нарахування пені, однак сама по собі не є підставою для розірвання договору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник Білоцерківської окружної прокуратури просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги про наявність погодження на розміщення споруд є безпідставними, оскільки документи 2005 року не мають правового значення для оцінки виконання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 10 від 04 лютого 2013 року, оскільки право користування спірною лісовою ділянкою у ОСОБА_1 виникло саме на підставі цього договору. Крім того, погодження 2005 року стосувалося земельної ділянки площею 0,02 га під розташування торговельного павільйону, тоді як за договором 2013 року в користування передано лісову ділянку площею 0,1 га. Відповідач не довела, що споруда, щодо якої нібито надавалося погодження у 2005 році, є тією самою спорудою, яка на час розгляду справи розташована на спірній лісовій ділянці.

Звертає увагу, що відповідно до умов договору та акта приймання-передачі від 04 лютого 2013 року лісова ділянка передавалася ОСОБА_1 без споруд та інших об`єктів. Натомість актом лісівничо-рекреаційного обстеження від 14 листопада 2024 року зафіксовано розміщення на ділянці споруд без погодження постійного лісокористувача або власника земельної ділянки, що свідчить про порушення умов договору.

Щодо доводів про усунення порушень зазначає, що навіть у разі подальшого усунення виявлених порушень це не спростовує самого факту їх допущення. Тривале використання лісової ділянки з порушенням умов договору, зокрема шляхом розміщення споруд без належного погодження, є самостійною підставою для розірвання договору. Подальше усунення порушення не завжди позбавляє сторону права вимагати розірвання договору, якщо сам факт порушення вже мав місце (постанова Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 914/72/23).

Вказує, що під час огляду було зафіксовано геолокацію лісової ділянки та споруди, розміщені на ній, а лісничий Ставищенського лісництва, у зоні відповідальності якого перебуває відповідна ділянка, підтвердив, що оглянута ділянка передана в користування саме ОСОБА_1 . Відповідач не спростувала належність оглянутої лісової ділянки та розміщених на ній об`єктів до предмета спору.

Зазначає, що використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих і рекреаційних цілей є спеціальним використанням лісових ресурсів та є платним, водночас ОСОБА_1 жодного разу не сплачувала рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів, що не було спростовано відповідачем. Відповідно до умов договору систематичне невиконання стороною обов`язків, установлених договором або законом, є підставою для припинення його дії.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судовому засіданні представник позивача - прокурор Кацуба А.М. проти апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Представник відповідача - адвокат Головатюк В.В. 10 червня 2026 року подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважала за можливе розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Cуд першої інстанції установив, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації №486 від 15.11.2012р. ОСОБА_1 виділено у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку загальною площею 0,1000 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Білоцерківське лісове господарство» (квартал 33 виділ 4 Ставищенського лісництва) та розташована на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області (а. с. 39-40).

На підставі вказаного розпорядження, 04.02.2013р. між постійним лісокористувачем ДП «Білоцерківське лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № НОМЕР_2 (а. с. 28-38).

Водночас під час дії договору відбулася заміна сторони зобов`язання. Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 943 прийнято рішення про припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» та створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Білоцерківське лісове господарство» (а. с. 24-27, 48-61).

На підставі витребуваних Білоцерківською окружною прокуратурою за письмовим запитом до ДП «Ліси України» (філія «Білоцерківське лісове господарство») встановлено, що тимчасовим лісокористувачем ОСОБА_1 допущено порушення істотних умов договору, що в свою чергу є підставою для розірвання вказаного договору (а. с. 41-47).

Відповідно до акту лісівничо-рекреаційного обстеження лісових ділянок, що виділені в довгострокове тимчасове користування із лісів державної власності філії «Білоцерківське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено порушення п. 6.4 Правил використання властивостей лісів, затверджених наказом Мінагрополітики України №502 від 14.08.2012р.. Зокрема, встановлено спорудження тимчасових споруд без погодження з постійним лісокористувачем (власником лісів) на земельній ділянці, що знаходяться у кварталі НОМЕР_1 виділі НОМЕР_3 Ставищенського лісництва та передана у довгострокове тимчасове користування ОСОБА_1 згідно з договором довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №10 від 04.02.2013р.. Відповідно до повідомлення Київської обласної державної адміністрації інформація стосовно погодження зведення тимчасових будівель і споруд на лісових ділянках, переданих в користування за зазначеними у листі договорами, в межах Білоцерківського району Київської області в Київській обласній державній адміністрації відсутня (а. с. 43-47, 66-69).

На запит прокурора Київською обласною державною адміністрацією повідомлено, що нею не вживалися заходи цивільно-правового характеру щодо звернення з позовом до суду про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № НОМЕР_2 від 04.02.2013р., укладеного між ДП «Білоцерківське лісове господарство» та ОСОБА_1 і повернення лісової ділянки площею 0,1 га (а. с. 62-68).

Спорудження тимчасових споруд підтверджується протоколом огляду від 19.05.2025р. з фото таблицею до нього та протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 19.05.2025р., зокрема в ході ОМП виявлено, що на лісовій ділянці, яка використовується ОСОБА_1 розташовано п`ять споруд та дві альтанки. Найбільша зі споруд у верхній частині має напис «Лісова Пісня». Всупереч умов договору, положень Податкового кодексу, Лісового кодексу України, ОСОБА_1 рентна плата за тимчасове лісокористування не сплачується (а. с. 70-97).

Договором від 04.02.2013 сторони передбачили випадки його припинення (п. 7.3 договору), зокрема, відповідно до п. п. з) дія договору припиняється у випадку проведення стороною-користувачем будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди іншої сторони, відповідно до п. п. ґ) п. 7.3 договору - у разі систематичного невиконання стороною-користувачем обов`язків, що передбачені цим договором та законом.

Відповідно до п. п 8.4 договору спори та розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором або у зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку.

Білоцерківською окружною прокуратурою направлено письмове повідомлення Київській обласній державній адміністрації про намір звернутися в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації з позовом до суду про розірвання договору та повернення лісової ділянки (а. с. 98).

Білоцерківською окружною прокуратурою листом №50/4-1403ВИХ-25 від 07.02.2025 повідомлено Київську обласну державну адміністрацію про порушення ОСОБА_1 умов Договору та наявності підстав для його розірвання та повернення лісової ділянки у власність держави (а. с. 62). Разом з тим, Київською обласною державною адміністрацією, як встановлено, питання щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки не ініційовано.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження наявності підстав для розірвання довгострокового договору про тимчасове користування лісовою ділянкою, доведено порушення умов договору, зведення на земельній ділянці споруд без отримання згоди уповноважених органів, а також грубо порушені умови договору щодо оплати рентної плати за тимчасове користування землями лісового призначення.

Колегія суддів погоджується із такими мотивами суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 18 ЛК України об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності; тимчасове користування лісами може бути довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років; довгострокове тимчасове користування лісами є заснованим на договорі строковим платним використанням лісових ділянок, які виділяються, зокрема, для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей; довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень, за погодженням з постійними користувачами лісами та відповідним органом у сфері лісового господарства.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 31 ЛК України передбачено, що рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 486 від 15.11.2012 ОСОБА_1 виділено у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться у кварталі НОМЕР_1 виділі 4 Ставищенського лісництва та перебувала у постійному користуванні ДП «Білоцерківське лісове господарство».

На підставі зазначеного розпорядження 04.02.2013 між ДП «Білоцерківське лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № НОМЕР_2 .

Під час дії договору відбулася заміна постійного лісокористувача, оскільки відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 943 прийнято рішення про припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» та створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Білоцерківське лісове господарство».

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом..

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, наведена норма розмежовує загальну підставу розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням та інші підстави, прямо передбачені договором або законом. Якщо сторони у договорі погодили конкретну підставу припинення чи розірвання договору, суд застосовує саме таку договірну підставу у поєднанні з приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України, без необхідності додатково встановлювати істотність порушення в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, якщо інше не випливає зі змісту договору або закону.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21, зазначивши, що у спорах про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, коли підставою позову є порушення умов договору, які самим договором визначені як підстава його припинення, правильним є застосування положень ч. 1 ст. 651 ЦК України, а не ч. 2 ст. 651 ЦК України. Верховний Суд виходив з того, що принцип свободи договору дозволяє сторонам визначити у договорі підстави його розірвання, які підлягають застосуванню судом у разі виникнення спору.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2025 у справі № 902/111/24 у подібних правовідносинах виходила з того, що обласна державна / військова адміністрація як орган, який від імені держави реалізує повноваження щодо розпорядження лісовими землями державної форми власності та контролю у сфері лісових відносин, має повноваження вимагати усунення порушень прав держави на лісову ділянку, у тому числі шляхом припинення права довгострокового тимчасового користування лісами та розірвання відповідного договору в судовому порядку.

У справі, що переглядається, підставою позову прокурор визначив порушення відповідачем умов договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 10 від 04.02.2013, зокрема розміщення споруд на лісовій ділянці без належного погодження та систематичне невиконання обов`язків щодо внесення платежів за користування лісовою ділянкою.

Договором від 04.02.2013 сторони передбачили випадки його припинення. Зокрема, відповідно до пп. «з» п. 7.3 договору дія договору припиняється у випадку проведення стороною-користувачем будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди іншої сторони. Відповідно до пп. «ґ» п. 7.3 договору дія договору припиняється у разі систематичного невиконання стороною-користувачем обов`язків, передбачених цим договором та законом.

Таким чином, сам договір, укладений між постійним лісокористувачем та ОСОБА_1 , визначає як підставу припинення договору проведення користувачем будівництва, встановлення парканів чи інших споруд без відповідної згоди, а також систематичне невиконання користувачем обов`язків, передбачених договором та законом.

З огляду на наведені умови договору та правові висновки Верховного Суду, предметом доказування у цій частині є лише встановлення факту: 1) наявності на переданій у користування лісовій ділянці споруд; 2) відсутності належного погодження на їх розміщення / спорудження у порядку, передбаченому договором і лісовим законодавством. Істотність порушення за ч. 2 ст. 651 ЦК України правового значення у цій справі не має.

Пунктом 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502, передбачено, що спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).

Тобто навіть у випадку, якщо розміщені на лісовій ділянці об`єкти вважати тимчасовими спорудами, їх спорудження або розміщення на лісовій ділянці, наданій у довгострокове тимчасове користування, вимагало б погодження з постійним лісокористувачем (власником лісів) у порядку, встановленому договором та законодавством. Тому доводи апеляційної скарги про відсутність експертного висновку щодо характеру споруд не має вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки таке значення у цій справі має насамперед факт розміщення споруд у межах лісової ділянки та відсутність погодження на таке розміщення у межах виконання договору від 04.02.2013.

Суд першої інстанції установив, що актом лісівничо-рекреаційного обстеження лісових ділянок, виділених у довгострокове тимчасове користування із лісів державної власності філії «Білоцерківське лісове господарство» ДП «Ліси України», зафіксовано порушення п. 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів, а саме спорудження тимчасових споруд без погодження з постійним лісокористувачем (власником) лісів на земельній ділянці, що знаходиться у кварталі НОМЕР_1 виділі НОМЕР_3 Ставищенського лісництва та передана у довгострокове тимчасове користування ОСОБА_1 згідно з договором № 10 від 04.02.2013.

Відповідно до повідомлення Київської обласної державної адміністрації інформація щодо погодження зведення тимчасових будівель і споруд на лісових ділянках, переданих у користування за відповідними договорами, у межах Білоцерківського району Київської області відсутня.

Також матеріали справи містять відомості ДП «Ліси України» (філії «Білоцерківське лісове господарство»), які підтверджують відсутність належного погодження на спорудження об`єктів у межах спірної лісової ділянки та факт виявлення відповідного порушення за результатами обстеження.

Письмові пояснення ДП «Ліси України», на які посилається скаржник, не спростовують висновків суду першої інстанції, а навпаки доводять, що в межах виділеної у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки розташовані споруди, а саме: кафе - металевий вагончик, обшитий металопрофілем, альтанка № 2 - дерев`яний зруб, альтанка № 3 - дерев`яна, барбекю для приготування харчових продуктів, вбиральня дерев`яна, склад у кількості двох приміщень, а також контейнери для сміття.

Той факт, що третя особа повідомила про усунення порушень, виявлених актом лісівничо-рекреаційного обстеження, сам по собі не спростовує факту їх допущення на час проведення обстеження, оскільки правове значення має саме встановлення факту порушення умов договору, якщо така обставина визначена договором як підстава його припинення. Подальше усунення порушення не змінює того, що користувач уже допустив використання лісової ділянки з порушенням умов договору та вимог лісового законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що ДП «Білоцерківське лісове господарство» у 2005 році надало ОСОБА_1 погодження на вилучення земельної ділянки лісового фонду площею 0,02 га під розташування торговельного павільйону, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Предметом спору у цій справі є належне виконання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 10 від 04.02.2013, укладеного на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 486 від 15.11.2012 щодо лісової ділянки площею 0,1000 га. Саме з моменту укладення цього договору у ОСОБА_1 виникло право довгострокового тимчасового користування відповідною лісовою ділянкою на визначених договором умовах.

Документи 2005 року, на які посилається апелянт, передували укладенню договору 2013 року, стосувалися іншої площі - 0,02 га, та розміщення торговельного павільйону. ОСОБА_1 не довела, що погодження 2005 року стосувалося саме тієї лісової ділянки площею 0,1000 га, яка у 2013 році була передана ОСОБА_1 у довгострокове тимчасове користування за договором № 10, а також не довела, що споруда, щодо якої нібито надавалося погодження у 2005 році, є тією самою спорудою, яка зафіксована у матеріалах цієї справи на спірній лісовій ділянці.

Більше того, за умовами договору та акту приймання-передачі лісової ділянки від 04.02.2013 лісова ділянка передавалася у користування без споруд та інших об`єктів. Тому посилання на документи 2005 року не підтверджують належного погодження розміщення тих споруд, які виявлені на спірній лісовій ділянці під час дії договору від 04.02.2013.

Колегія суддів також враховує, що навіть саме по собі можливе погодження у 2005 році питання про розміщення торговельного павільйону не звільняло ОСОБА_1 від обов`язку після укладення договору 2013 року дотримуватися його умов, у тому числі отримувати погодження на подальше спорудження чи розміщення будівель, споруд, парканів або інших об`єктів у порядку, прямо передбаченому договором та лісовим законодавством.

Отже, наявні у справі докази у їх сукупності підтверджують, що на лісовій ділянці, переданій ОСОБА_1 у довгострокове тимчасове користування за договором № 10 від 04.02.2013, були розміщені споруди без належного погодження постійного лісокористувача (власника) лісів у порядку, визначеному договором та п. 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів.

Встановлення цього факту є достатньою договірною підставою для припинення договору відповідно до пп. «з» п. 7.3 договору та ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для розірвання договору у зв`язку з несплатою рентної плати, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 67 ЛК України використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт належить до спеціального використання лісових ресурсів.

Згідно зі ст. 77 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюється Податковим кодексом України.

За змістом п. 256.1 ст. 256 ПК України платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зокрема, відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Відповідно до пп. 256.2.5 п. 256.2 ст. 256 ПК України об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є, зокрема, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних та освітньо-виховних цілей.

Отже, ОСОБА_1 як тимчасовий лісокористувач зобов`язана була виконувати не лише умови договору, а й передбачені законом обов`язки щодо внесення платежів за спеціальне використання лісових ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією ГУ ДПС у Київській області відсутні відомості про сплату ОСОБА_1 рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за період з 2019 по 2023 роки.

Доводи ОСОБА_1 про те, що позивач не надав інформації про оплату за період з 2013 по 2019 роки та за період після 2023 року до звернення до суду, не спростовує встановленого факту відсутності сплати упродовж 2019-2023 років. Для висновку про систематичне невиконання грошового обов`язку за договором і законом не вимагається доведення несплати за весь період дії договору; достатнім є встановлення повторюваного невиконання відповідного обов`язку впродовж кількох звітних періодів.

Окрім цього, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, зокрема платіжних документів, податкових декларацій чи інших доказів, які б спростовували відповідну інформацію.

Посилання на п. 4.5 договору, яким передбачено нарахування пені у разі затримки внесення плати, також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки наявність у договорі умови про пеню як один із наслідків прострочення не означає, що сторони виключили можливість припинення договору в разі систематичного невиконання користувачем обов`язків, передбачених договором і законом. Навпаки, пп. «ґ» п. 7.3 договору прямо передбачає систематичне невиконання стороною-користувачем обов`язків, встановлених договором та законом, як окрему підставу припинення договору.

При цьому право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу. З огляду на сукупність допущених порушень, а саме: розміщення споруд без належного погодження та відсутність сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - обраний спосіб захисту у вигляді розірвання договору та повернення лісової ділянки є належним, ефективним і співмірним характеру порушень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 у правовідносинах щодо розірвання договору оренди землі виходила з того, що систематична, тобто два і більше випадки, повна несплата платежів, визначених договором, є самостійною підставою для розірвання договору, а подальше погашення заборгованості не спростовує самого факту попереднього порушення.

Подібний підхід застосовано і в постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 914/72/23.

Щодо доводів про неналежність доказів, на які посилався позивач на обґрунтування своїх вимог колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

За змістом ст. 77 ЦПК України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 78 ЦПК України Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що протокол допиту свідка, складений під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, до ухвалення вироку або дослідження відповідних показань у належній процесуальній формі не може бути самостійним та вирішальним доказом у цивільній справі.

Водночас навіть без урахування протоколу допиту свідка наявність підстав для задоволення позову підтверджується сукупністю інших доказів, а саме: договором довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 10 від 04.02.2013, актом приймання-передачі лісової ділянки, актом лісівничо-рекреаційного обстеження, листами Київської обласної державної адміністрації та ДП «Ліси України» (філії «Білоцерківське лісове господарство»), письмовими поясненнями ДП «Ліси України», інформацією ГУ ДПС у Київській області щодо відсутності сплати рентної плати, а також протоколом огляду місцевості з фото таблицею в тій частині, у якій він містить ідентифікаційні дані місцевості, геолокацію та візуальну фіксацію розміщених на ділянці об`єктів.

Доводи апеляційної скарги про те, що з протоколу огляду місцевості неможливо встановити, яку саме місцевість оглянуто та її відношення до відповідача, спростовуються сукупністю матеріалів справи, зокрема актом лісівничо-рекреаційного обстеження, письмовими поясненнями ДП «Ліси України», листами постійного лісокористувача та Київської обласної державної адміністрації, а також тим, що відповідачем не надано доказів на спростування належності оглянутої ділянки та розміщених на ній об`єктів до лісової ділянки, переданої ОСОБА_1 у довгострокове тимчасове користування за договором № 10 від 04.02.2013.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 допустила порушення умов договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 10 від 04.02.2013, які самим договором визначені як підстави його припинення, а саме: розміщення (спорудження) об`єктів на лісовій ділянці без належного погодження та систематичне невиконання передбачених договором і законом обов`язків щодо внесення рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.

Зазначені порушення підтверджуються належними та допустимими доказами у їх сукупності, а доводи апеляційної скарги зводяться переважно до переоцінки доказів та власного тлумачення умов договору, однак не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, які є правильними у частині наявність підстав для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою та її повернення розпоряднику земельних ділянок - Київській ОДА.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не встановила.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Головатюком Віталієм Віталійовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 19 червня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова