Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №367/2277/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Новак Н.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 13.04.2026,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 13.04.2026 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Своє рішення суддя місцевого суду обґрунтував тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження завдання шкоди ОСОБА_1 , а тому дії ОСОБА_2 не можна розцінювати як насильство.

Не погодившись з вказаним рішенням,адвокат Новак Н.Ю. подала в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді місцевого суду та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Наголошує, що 15.01.2026 ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем проживання потерпілої, вчинив щодо неї умисні дії фізичного та психологічного характеру, зокрема незаконно проник на територію домоволодіння, застосував фізичну силу, висловлював погрози, створив обстановку страху та психологічного тиску, внаслідок чого ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження, що підтверджується медичними документами, висновками судово-медичної експертизи, а також її поясненнями щодо відчуття страху, емоційної пригніченості та неможливості почувати себе у безпеці у власному житлі. Вважає, що відсутність окремого висновку експерта щодо психологічної шкоди, не може вказувати на її відсутність, оскільки така шкода підтверджується сукупністю доказів, зокрема характером дій правопорушника, медичними документами щодо тілесних ушкоджень, матеріалами викликів поліції, а також письмовими поясненнями потерпілої. Вказує, що поведінка ОСОБА_2 носить системний характер, що підтверджується неодноразовими викликами поліції, медичними документами, винесенням термінових заборонних приписів, наявністю кількох адміністративних та кримінальних проваджень. Стверджує, що посилання суду на неможливість виходу за межі формулювання протоколу є помилковим, оскільки відповідно до ст.245 КУпАП саме суд зобов`язаний встановити фактичні обставини справи на підставі всієї сукупності доказів, а не лише формального змісту протоколу, при цьому недоліки оформлення протоколу не можуть нівелювати факт вчинення правопорушення, якщо такий підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

В судове засідання, призначене на 22.05.2026 ОСОБА_2 не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В ході телефонної розмови просив відкласти судовий розгляд, після чого з ним було узгоджено наступну дату судового засідання.

Будучи належним чином повідомленим про наступне судове засідання, ОСОБА_2 12.06.2026 повторно не з`явився до апеляційного суду, а при спробі встановити з ним зв`язок, на телефонні дзвінки не відповідав.

За таких обставин, з метою дотримання вимог закону щодо розумності строків апеляційного розгляду, суддею апеляційного суду прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_2 .

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Коваля В.Б., які підтримали апеляційну скаргу, приходжу до таких висновків.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 969994 від 27.01.2026, ОСОБА_2 15.01.2026 о 19 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме вчинив психологічний тиск та лаявся нецензурною лайкою.

В поясненнях, наданих в суді першої інстанції, ОСОБА_2 стверджував, що не вчиняв домашнього насильства, з потерпілою виникають сварки через судові справи та неможливість потрапити до свого будинку.

ОСОБА_1 у своїх поясненнях, наданих як в місцевому, так і в апеляційному суді, зазначила, щопроживає в будинку, який відповідно до шлюбного договору належить їй на праві приватної власності. В день події до будинку приїхав ОСОБА_2 , його адвокат та ще одна особа, які виламали двері, після чого ОСОБА_2 забрав в неї телефон, погрожував та почав її душити. Зауважила, що такі дії ОСОБА_2 мають систематичний характер, внаслідок чого вона зверталася до лікаря, який після останніх подій призначив їй антидепресанти.

Відповідно до довідки травматологічного пункту травматологічного відділення Ірпінської центральної міської лікарні від 15.01.2026, за наслідком огляду-консультації невролога ОСОБА_1 встановлено діагноз: поверхнева травма волосистої частини голови, забій; забій, підшкірна гематома волосяної частини голови; підшкірні гематоми м`яких тканин шиї; забій м`яких тканин поперекового відділу хребта. (а.с. 120)

Крім того, 27.01.2026 також було винесено терміновий заборонний припис ОСОБА_2 строком на 10 діб, яким останнього зобов`язано залишити місце проживання ОСОБА_1 , заборонено перебувати у цьому житлі та будь-яким способом контактувати з потерпілою.

Також рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.02.2026 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк до 16.04.2026, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22.04.2026 продовжено до 16.10.2026, поклавши на нього обов`язки: заборонити наближатися до ОСОБА_1 та місця її проживання ближче, ніж на 3 метри; заборонити контактувати з ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку, через месенджери, електронну пошту.

Згідно з консультативним висновком психіатра ОСОБА_3 ТОВ «МЦ «Сантален» від 06.02.2026, ОСОБА_1 встановлено діагноз: панічний розлад; посттравматичний стресовий розлад; змішаний тривожний і депресивний розлад. Зі слів ОСОБА_1 її психічний стан здоров`я погіршився внаслідок проявів з боку її чоловіка психологічного та фізичного насильства.

Досліджені в ході апеляційного розгляду докази доводять наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_1 психологічного характеру.

Апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду про те, що довідка травмпункту від 15.01.2026 може свідчити лише про фізичне, а не психологічне насильство, оскільки наявність відомостей про завдані ОСОБА_1 тілесні ушкодження не виключає та не спростовує вчинення щодо потерпілої психологічного насильства.

Позиція місцевого суду про відсутність завданої шкоди ОСОБА_1 спростовується, зокрема, висновком психіатра від 06.02.2026, який узгоджується також з іншими доказами у справі у їх сукупності, що підтверджують що потерпіла систематично піддається психологічному та фізичному насильству та наявність шкоди її психічному здоров`ю.

Проаналізувавши наявні у справі докази, вважаю, що висновки судді місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу адвоката Новак Н.Ю. в інтересах ОСОБА_1 слід задовольнити, постанову про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 на підставі п.1 ст.247 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та призначити стягнення відповідно до санкції статті.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Новак Н.Ю. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 13.04.2026, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя