Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №359/3231/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року місто Київ

справа № 359/3231/26

апеляційне провадження № 33/824/3068/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка Василя Володимировича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області Свояка Д.В. від 14 травня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, адміністратора по Горбанівському старостинському округу № 2 відділу реєстрації та надання адміністративних послуг, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-6 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченко В.В. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП та накласти на неї стягнення у межах санкції вказаної статті.

В судовому засіданні прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченко В.В. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання про розгляд справи у її відсутність та просила повернути апеляційну скарги особі, яка її подала.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

Частиною 1 статті 250 КУпАП передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії. При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статями 172-4 - 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою.

Статтею 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно зі статтею 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 5 статті 7 КУпАП передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Наведені положення закону дозволяють зробити висновок про те, що у справі про адміністративне правопорушення, яке пов`язане із корупцією, і переглядається судом апеляційної інстанції, санкція частини 1 статті 172-6 КУпАП не пов`язана з обмеженням особистої свободи громадян.

Крім того, ухвалою Конституційного Суду України №49-у/2015 від 8 грудня 2015 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 250 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями частини 5 статті 7, частини 1 статті 287, частини 2 статті 294 КУпАП та встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями КУпАП, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор у відповідності до положень закону, а саме частиною 2 статті 294 КУпАП, не наділений правом оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, за винятком випадків застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

При цьому, слід враховувати, що санкція частини 1 статті 172-6 КУпАП, як захід адміністративного стягнення, передбачає тільки штраф.

Таким чином, заходи примусового характеру, пов`язані з обмеженням особистої свободи громадянина, не передбачені та застосовані не були.

Також, виходячи з принципу верховенства права, враховуючи існуючу неузгодженість діючого законодавства, суди при розгляді справ повинні керуватися положеннями статті 129 Конституції України, якою визначені основні засади судочинства, оскільки норми Конституції - є нормами прямої дії, а також практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (Рішення ЄСПЛ «Щокін проти України»), тоді як в апеляційній скарзі прокурора йдеться про погіршення становища особи, тому право прокурора оскаржувати в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, не може бути розтлумачено розширено і не може охоплювати випадки не передбачені законом.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року № 9-749/0/4-15, у якому наведено рекомендації щодо застосування норм КУпАП, зокрема стосовно права прокурора на оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, відхиляються судом апеляційної інстанції.

Зазначений лист не є нормативно-правовим актом, не належить до джерел права та має виключно інформаційно-рекомендаційний характер. Відтак його положення не є обов`язковими для суду та не можуть змінювати, розширювати або підміняти зміст процесуальних норм КУпАП, які безпосередньо визначають коло суб`єктів та порядок апеляційного оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, з огляду на наявність неузгодженостей між положеннями частини 5 статті 7, статті 250, частини 1 статті 287 та частини 2 статті 294 КУпАП щодо повноважень прокурора на оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення, які можуть бути усунуті виключно в законодавчому порядку, про що зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 8 грудня 2015 року № 49-у/2015 у справі № 2-43/2015, посилання прокурора на наявність у нього права на апеляційне оскарження постанови судді у цій справі, виходячи із загальних конституційних засад судочинства, положень статті 55 Конституції України та статті 250 КУпАП, не може бути визнане обґрунтованим.

За таких обставин суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки прокурор у цій справі не є суб`єктом, який відповідно до вимог закону наділений правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 172-6 КУпАП

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка Василя Володимировича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року повернути особі, яка її подала.

Справу повернути до Переяславського міськрайонного суду Київської області.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов