Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №369/3343/24 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 червня 2026 року місто Київ

справа № 369/3343/24

апеляційне провадження № 22-ц/824/9357/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Таскомбанк", подану представником Беженовим Андрієм Валерійовичем, на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Фінагеєвої І.О. від 12 лютого 2026 року в справі за позовом акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - АТ "Таскомбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 10 вересня 2021 року між АТ "Таскомбанк" і ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 2215514-021 про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику в рамках кредитного продукту "Зручна готівка Максимум" на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб надано кредит у розмірі 123 579 грн 10 коп., строком користування до 10 вересня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01% річних і комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,5% щомісячно.

АТ "Таскомбанк" у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором та у спосіб, визначений у кредитному договорі, видало відповідачу кредитні кошти. У свою чергу відповідач неналежним чином виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 18 січня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 180 354 грн 93 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. простроченої) у розмірі 106 152 грн 81 коп.; заборгованості по процентам (в т.ч. простроченої) у розмірі 10 грн 20 коп. та заборгованості по комісії у розмірі (в т.ч. простроченої) у розмірі 74 191 грн 92 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за заявою-договором № 2215514-021 про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2021 року у розмірі 180 354 грн 93 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року позов АТ "Таскомбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість за кредитним договором № 2215514-021 від 10 вересня 2021 року в розмірі 106 163 грн 01 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 106 152 грн 81 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 10 грн 20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Таскомбанк" судовий збір у розмірі 1 783 грн 49 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що заявлені вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії, суд виходив з того, що положення кредитного договору про сплату позичальником щомісячно на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредиту суперечать положенням статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" і є нікчемним з моменту укладення договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник АТ "Таскомбанк" - Баженов А.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення комісії та ухвалити нове судове рішення про їх задоволення.

Скаржник зазначає, що вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту є законною та обґрунтованою, оскільки позичальник ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та погодився з ними.

Також зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Судом не враховано, що пункт кредитного договору, яким визначено сплату комісійної винагороди банку, у визначеному законом порядку недійсним не визнаний і в даній справі відповідачка не заявляла вимог про визнання цього пункту недійсним.

Крім того, зауважує, що відповідачка протягом певного періоду часу здійснювала платежі банку, які передбачені умовами кредитного договору, у тому числі комісію за обслуговування кредиту.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Зміст апеляційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подала.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

АТ "Таскомбанк" в судове засідання свого представника не направило, однак подало клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 10 вересня 2021 року між АТ "Таскомбанк" і ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 2215514-021 про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір).

У пункті 1.1. кредитного договору зазначено, що позичальник ОСОБА_1 просить надати їй кредит у рамках кредитного продукту "Зручна готівка Максимум"на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на наступних умовах: сума кредиту: 123 579 грн 10 коп. (пункт 1.2.2), строк кредиту: 48 місяців (пункт 1.2.6), проценти за користування кредитом: 0,01 % річних (пункт 1.2.9), комісія за обслуговування кредиту: 2,5 % щомісячно (пункт 1.4).

Пунктом 1.11. кредитного договору визначено, що Банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цієї заяви-договору кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в пункті 1.2.2 даного розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України на рефінансування заборгованості в іншій фінансовій установі 123 579,10 грн, шляхом перерахування на її поточний рахунок № НОМЕР_1 в AT "Таскомбанк".

Пунктом 3.1.2. кредитного договору передбачено, що у строки, обумовлені заявою-договором, позичальник зобов'язується повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання.

Згідно пункту 3.3.2. кредитного договору, при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених заявою-договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів, стягнути заборгованість в примусовому порядку.

АТ "Таскомбанк" видав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 123 579 грн 10 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 10 вересня 2021 року по

19 січня 2024 року.

Станом на 18 січня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за заявою-договором № 2215514-021 про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2021 року становить 180 354 грн 93 коп., з яких: 106 152 грн 81 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 грн 20 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 74 191 грн 92 коп. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт

або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Предметом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції є правомірність вимог позивача про стягнення встановленої договором комісії за обслуговування кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 1.4. заяви-договору № 2215514-021 про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2021 року встановлено, що кредит надається відповідачу на певних умовах, зокрема сторони погодили сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,5% щомісячно.

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України роз'яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 1 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування"), кредитодавцю забороняється

встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 1 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування"), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин 1-2, 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 1 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування"), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" статтю 11 викладено у такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набранням чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором.

Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту відповідає положенням Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19.

Суд першої інстанції неправильно застосував наведені положення Закону України "Про споживче кредитування" та Правил про споживчий кредит, як наслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог банку про стягнення комісії.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 727/11817/19 про стягнення кредитної заборгованості зазначено, що "позичальник не

заявляв позовних вимог про визнання недійсними умов основного договору кредиту, якими передбачена сплата комісії. Підстави для кваліфікації комісії як прояв нечесної підприємницької практики відсутні. Тому правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для зарахування платежів по комісії, зроблених з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди, в рахунок сплати тіла кредиту".

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2024 року в справі № 335/10295/20 та від 25 червня 2025 року в справі № 686/25779/13-ц.

Матеріали справи не містять доказів, а саме судового рішення, яким визнано недійсним пункт укладеного між сторонами кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту. Також відповідну умову кредитного договору відповідач не оскаржувала у даній справі, що переглядається, а саме не заявляла зустрічних позовних вимог про визнання недійсним пункту договору про сплату щомісячної комісії.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні комісії підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судові витрати

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, позов фактично задоволено в повному обсязі, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає зміні, а саме збільшенню суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 1 783 грн 49 коп. до 3 028 грн.

Крім того, звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4 542 грн., однак, враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржене лише в частині, розмір судового збору, що підлягав сплаті (пропорційно до вимог, у задоволенні яких було відмовлено), становить 1 868 грн 58 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Таскомбанк", подану представником Беженовим Андрієм Валерійовичем, задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позову акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по комісії скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства "Таскомбанк" (Код ЄДРПОУ: 09806443; місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30) заборгованість по комісії у розмірі 74 191 гривень 92 копійки.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Таскомбанк" судового збору змінити, збільшити суму судового збору, що підлягає стягненню, з 1 783 гривні 49 копійок до 3 028 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Таскомбанк" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 868 гривень 58 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: