Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №752/11005/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/11005/22 Головуючий у І інстанції Хоменко В.С.

Провадження №22-ц/824/6320/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горбенка Костянтина Олеговича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ТОВ «Теплопостачсервіс» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому, неодноразово уточнивши позовні вимоги (востаннє 28.08.2025 року), просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь:

- заборгованість з постачання теплової енергії за період з листопада 2019 року по березень 2025 року в розмірі 31 926,42 грн,

- заборгованість з постачання гарячої води за період з листопада 2019 року по березень 2025 року в розмірі 881,33 грн,

- заборгованість з абонентського обслуговування з березня 2022 року по березень 2025 року в розмірі 1 967,71 грн,

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - 2 506,75 грн,

- 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - 438,58 грн,

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води - 131,38 грн,

- 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води - 27,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01.07.2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та надає зазначені послуги, в тому числі й відповідачу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Позивач нараховує плату за послуги, а також формує і надає споживачу рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема рахунки на оплату послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

З моменту набуття права власності на квартиру відповідач отримує від позивача комунальні послуги, від вказаних послуг не відмовляється, та фактично споживає їх.

ТОВ «Теплопостачсервіс» відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1 875-1V підготовлено Договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води розроблений на основі типового Договору, після чого неодноразово розміщувало оголошення про необхідність укласти з виконавцем послуг вищевказаний договір.

З яких причин боржник не уклав з ТОВ «Теплопостачсервіс» договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, невідомо.

Відповідно, між відповідачем та позивачем не укладено договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, однак відсутність укладеного договору про надання житлово - комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від обов`язку оплати спожитих послуг в повному обсязі.

Відповідач систематично не виконує належним чином своїх зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого утворилася заборгованість.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив вказані вище суми боргу, чим прострочив виконання зобов`язання, останній зобов`язаний відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України також сплатити суму інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на суми заборгованості.

На підставі викладеного, позивач просив первісний позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ТОВ «Теплопостачсервіс» про захист прав споживачів, в якому просив:

- визнати протиправною відсутність з боку ТОВ «Теплопостачсервіс» контролю установленого міжповіркового інтервалу лічильника, яким обладнано квартиру АДРЕСА_3 ;

- визнати протиправним з боку ТОВ «Теплопостачсервіс» неповідомлення його щодо необхідності проведення періодичної повірки теплолічильника, яким обладнано квартиру АДРЕСА_3 ;

- визнати протиправним з боку ТОВ «Теплопостачсервіс» проведення йому (як власнику квартири АДРЕСА_3 ) нарахувань, за централізоване опалення в опалювальних періодах 2020/2021 та 2021/2022 років згідно показників загальнобудинкового засобу обліку;

- зобов`язати ТОВ «Теплопостачсервіс» провести йому (як власнику квартири АДРЕСА_3 ) перерахунок нарахувань за централізоване опалення в опалювальних періодах 2020/2021 та 2021/2022 років, виходячи із середньомісячних показників теплолічильника, яким обладнано квартиру АДРЕСА_3 , за опалювальний період 2019/2020 років.

Зустрічний позов мотивовано тим, що із 17.11.2016 року належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_3 , обладнана індивідуальними засобами обліку, зокрема тепло лічильником Ultrameter № 96063051, монтаж якого здійснено на підставі договору на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт № 17/11/01 від 17.11.2016 року.

Поряд із цим, під час розрахунку вказаної в первісній позовній заяві суми заборгованості за централізоване опалення, починаючи з грудня 2016 року, позивач керувався показниками індивідуального лічильника, а з грудня 2020 року з невідомих причин показниками загальнобудинкового засобу обліку.

ОСОБА_1 зауважує, що дії позивача щодо врахування показників загальнобудинкового засобу обліку при розрахунку заборгованості за централізоване опалення суперечать законодавству, через те, що ТОВ «Теплопостачсервіс» почав використовувати показники загальнобудинкового засобу обліку, не попередивши його про ймовірне закінчення міжповіркового інтервалу, хоча саме на ТОВ «Теплопостачсервіс» покладено обов`язок контролювати міжповірковий інтервал, від якого жодних повідомлень йому не надходило.

Таким чином, ОСОБА_1 зазначає, що оплата за середньомісячними показниками засобів обліку за попередній опалювальний період має розповсюджуватися на весь період, а не лише за перший місяць неповіреного періоду, коли постачальник не повідомляє споживача про необхідність повірки лічильника, при цьому для ТОВ «Теплопостачсервіс» невигідною є оплата споживачами комунальних послуг за індивідуальними засобами обліку, в зв`язку з чим виконавець умисно не контролює міжповірочні інтервали та не інформує споживачів про необхідність періодичної повірки.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» заборгованість з постачання теплової енергії за період з листопада 2019 року по березень 2025 року в розмірі 29 110,66 грн (двадцять дев`ять тисяч сто десять гривень 66 копійок), інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 2 285,65 грн (дві тисячі двісті вісімдесят п`ять гривень 65 копійок), 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 399,90 грн (триста дев`яносто дев`ять гривень 90 копійок), заборгованість з постачання гарячої води за період з листопада 2019 року по березень 2025 року в розмірі 881,33 грн (вісімсот вісімдесят одна гривня 33 копійки), інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачаннягарячої води в розмірі 131,38 грн (сто тридцять одна гривня 38 копійок), 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за послугу з постачаннягарячої води в розмірі 27,00 грн (двадцять сім гривень 00 копійок), заборгованість з абонентського обслуговування за період з березня 2022 року по березень 2025 року в розмірі 1 967,71 грн (одна тисяча дев`ятсот шістдесят сім гривень 71 копійка). В задоволенні іншої частини вимог первісного позову - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» про захист прав споживачів - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» сплачений судовий збір у розмірі 1 821,16 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом та в частині відмови в задоволенні вимог за зустрічним позовом, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Горбенко К.О.

Зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням матеріального права та відповідно є таким, що підлягає скасуванню в цих частинах з винесенням в частині первісного позову нового рішення про повну відмову в задоволені позовних вимог, а в частині зустрічного позову нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у відшкодуванні ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з винесенням нового рішення про повне відшкодування таких витрат.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що при аналізі матеріалів позовної заяви було встановлено, що при розрахунку суми заборгованості за централізоване опалення, починаючи з грудня 2016 року позивач спочатку керувався показаннями «індивідуального засобу обліку», а з грудня 2020 року з невідомих причин почав керуватись показаннями «загальнобудинкового засобу обліку».

Втім вказані дії (застосування показань «загальнобудинкового засобу обліку») порушують права апелянта як споживача відповідної комунальної послуги (за централізоване опалення), що і зумовило подання в межах даної справи зустрічного позову, обґрунтованого зокрема наступним.

Належна апелянту на праві власності квартира з 17.11.2016 року обладнана індивідуальними засобами обліку (теплолічильником Ultrameter (№96063051)), монтаж якого було здійснено на підставі Договору на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт №17/11/01 від 17.11.2016 року (копія договору наявна в матеріалах справи).

В той же час вказані дії позивача (щодо врахування показань «загальнобудинкового засобу обліку») суперечать законодавству, бо позивач почав використовувати показання «загальнобудинкового засобу обліку», не попередивши апелянта про ймовірне закінчення міжповіркового інтервала. Хоча законодавство саме на позивача (ТОВ «Теплопостачсервіс») покладає обов`язок контролювати міжповірковий інтервал, що закріплено у пункті 32 Постанови КМУ від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», згідно якого Виконавець (позивач) зокрема зобов`язаний: контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Законодавством навіть чітко врегульовано процедуру відповідного «нагадування» споживачу про необхідність проведення повірки.

Вважає безпідставними висновки суду про те, що «… шляхом направлення рахунків за квітень, листопад та грудень 2020 року, а також квітень 2021 та 2022 років за послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води в квартирі АДРЕСА_3 , відповідач попереджався ТОВ «Теплопостачсервіс» про те, що необхідно перевірити терміни закінчення міжповіркових інтервалів (вказано в паспортах) та надати свідоцтва про проходження повірки, та вказано, що в разі їх ненадання нарахування буде виконуватися по загальнобудинкових приладах обліку .…».

Скаржник зазначає, що подані ТОВ «Теплопостачсервіс» суду копії певних квитанцій (за грудень 2019 року, за квітень 2020 року, за листопад 2020 року, за грудень 2020 року, за квітень 2021 року, за квітень 2022 року, де всюди зазначено адресу АДРЕСА_4 », є підробленими, оскільки « АДРЕСА_1 » було перейменовано в «АДРЕСА_1» лише 27.10.2022 року, а в 2019, 2020, в 2021 та навіть в квітні 2022 року їх не могли направляти ОСОБА_1 на АДРЕСА_4 », бо такої вулиці тоді ще не було.

Вважає, що суд першої інстанції проігнорував те, що позивачем не було надано суду доказів дотримання ним вимог 7 Постанови КМУ від 08.07.2015 року №474 «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт» щодо «… надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем …».

Звертаєувагу суду апеляційної інстанції на те, щосаме на надавача комунальної послуги законодавство покладає обов`язок за міжповірковими інтервалами та вчасно повідомляти споживача про необхідність проведення періодичної повірки.

Відповідно, на споживача ( ОСОБА_1 ) не можуть бути покладені і будь-які негативні наслідки вказаної «бездіяльності» надавача послуг (ТОВ «Теплопостачсервіс») (зокрема у вигляді застосування показань «загальнобудинкового засобу обліку»).

Щодо обсягів теплової енергії, які гіпотетично мають бути оплачені апелянтом (що в свою чергу зумовлює необхідність проведення позивачем відповідного перерахунку), звертає увагу на наступне

Пунктом 15 Постанови КМУ від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» встановлено наступне: Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;

з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період .

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Скаржник вказує, що законодавством чітко врегульовано лише випадок, коли повірка проводиться і триває не більше одного місяця, тоді як у даній справі повірка теплолічильника проведена не була і це фактично було наслідком бездіяльності надавача послуг (ТОВ «Теплопостачсервіс»), який був зобов`язаний контролювати міжповірковий інтервал.

Зазначає, що оскільки законодавство не визначає наслідків ситуації, коли (наприклад) повірка триває більше ніж 30 днів та/або, відповідно в контексті даної справи - коли постачальник (ТОВ «Теплопостачсервіс») протягом тривалого часу не інформує споживача ( ОСОБА_1 ) про необхідність повірки лічильника, можливість оплати за середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період має розповсюджуватись на весь період, коли постачальник (який при цьому діє недобросовісно) не повідомляє споживача про необхідність повірки лічильника.

Апелянт вказує, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3-х відсотків річних, нарахованих на суми заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за січень-лютий 2022 року та інфляційних витрат та 3-х відсотків річних, нарахованих на суми заборгованості за послуги з постачання гарячої води за січень-лютий 2022 року, подано з пропуском строку позовної давності, про застосування якої відповідач заявляв у суді першої інстанції.

Також, звертає увагу суду на те, що заява ТОВ «Теплопостачсервіс» про уточнення позовних вимог (принаймні в частині стягнення 7011,00 грн так званої заборгованості з постачання теплової енергії за період з грудня 2022 року по березень 2025 року) є спробою одночасної зміни підстав та предмету позову). А тому в стягненні вказаної суми (7011,00 грн) суд першої інстанції мав відмовити.

Щодо здійснених позивачем нарахувань за гаряче водопостачання, апелянт зазначає, що з відповідей на адвокатський запит (листи від 19.09.2022 року вих.№100 7021 та від 22.09.2022 року вих.№100-7149) випливає, що за період з 30.01.2017 року по 22.09.2022 року за адресою АДРЕСА_5 зареєстровані відсутні (копії листів наявні в матеріалах справи). Таким чином, у вказаній квартирі не проживала і не була зареєстрована жодна особа і доказів протилежного позивачем не надано. Як наслідок, будь-які нарахування апелянту в межах даної справи за централізоване гаряче водопостачання, виходячи з кількості проживаючих/зареєстрованих осіб, за період, починаючи з 30.01.2017 року, є незаконним.

Вказує також, що судом першої інстанції фактично не було надано жодної оцінки вимогам зустрічного позову.

В той ж час вказані вимоги беззаперечно свідчать про наявність правових підстав для визнання безпідставними відповідних нарахувань та для зобов`язання ТОВ «Теплопостачсервіс» провести відповідні перерахунки.

Щодо відмови в стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, зазначає наступне.

Відмовляючи в стягненні вказаних витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки в задоволенні вимог зустрічного позову відмовлено, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 судові витрати ОСОБА_1 , пов`язані з розглядом вказаної справи, а саме заявлені відповідачем до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, покладаються на останнього.

Скаржник вважає такий висновок неправильним, так як умовами Договору про надання правничої допомоги №12092022-01 від 12.09.2022 року (укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Горбенко К.О.) було передбачено представництво інтересів ОСОБА_1 не лише в межах зустрічного позову, а й в межах первісного позову, який було задоволено частково.

Таким чином, навіть при частковому задоволенні первісного позову та відмові в задоволенні зустрічного позову певна сума витрат на правничу допомогу мала бути стягнута на користь ОСОБА_1 .

Також просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на наступні «розрахунки»: в серпні 2022 року ТОВ «Теплопостачсервіс» звернулося з даним позовом до суду першої інстанції (з позовними вимогами на загальну суму 54 951,44 грн); а задоволено було позовні вимоги на загальну суму 34 803,63 грн; тобто було задоволено позовні вимоги в розмірі 63% від заявлених, а тому навіть з цієї точки зору на користь ОСОБА_1 мало бути стягнуто 37% його витрат на правничу допомогу - 3700,00 грн.

Також увагу суду першої інстанції неодноразово зверталося на недобросовісну процесуальну поведінку ТОВ «Теплопостачсервіс», яке раніше зверталось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по опаленню та гарячій воді за період з жовтня 2016 року по червень 2022 року.

Зважаючи на таку недобросовісність сторони позивача, відповідач вважає, що суд першої інстанції мав всі процесуальні підстави незалежно від результатів вирішення спору повністю покласти на ТОВ «Теплопостачсервіс» витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу (в розмірі 10 000 грн).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Теплопостачсервіс» Агбонгале Л.С. наводить заперечення щодо доводів скарги, просить залишити її без задоволення.

Вказує, що вимоги позивачем заявлені за період з листопада 2019 року. З огляду на те, що первісний позов подано до суду в серпні 2022 року, встановлений ст. 257 Цивільний кодекс України загальний строк позовної давності тривалістю три роки ТОВ «Теплопостачсервіс» не пропущено. Таким чином, позов подано в межах передбаченого законом строку позовної давності

Зазначає також, що відповідачу було повідомлено про те що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, дана інформація була направлена листом, крім цього зазначена інформація містилася в квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг.

Звертає увагу суду на те, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» з 29 листопада 2017 повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води та тепла, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів.

Виконавець має право здійснювати перевірку показань квартирних засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Нарахування у період тимчасової бездіяльності лічильника (під час проходження лічильником повірки) міститься відповідно до пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у якому вказано: час проведення повірки обліку засобів ведеться протягом одного строку, що не вийшов за місяць. За цей час споживач оплачує відповідні послуги відповідно до середньомісячних показників обліку коштів за попередні три місяці.

У випадках, якщо відмовитися від перевірки, нарахування плати за користування послугами централізованого водопостачання та водовідведення проводиться на підставі показників загальнобудинкового лічильника.

Крім того, представник позивача зазначає, що31 березня 2025 року на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року у справі № 752/2422/24:

- було прийнято на абонентський облік (відновлено на абонентському обліку) лічильники гарячого водопостачання Novator № 2058343, Novator № 2213884 і теплової енергії ULTRAMETER № 96063051, якими обладнана кв. АДРЕСА_6 , про що було складені акти;

- проведено по кв. АДРЕСА_6 за період з 13 грудня 2022 року до дня прийняття (відновлення) на абонентський облік - 31 березня 2025 року перерахунок обсягів та вартості спожитої комунальної послуги (з постачання гарячої води) на основі показань лічильників гарячого водопостачання та теплової енергії за вказаний період, на підставі чого було складено перерахунок.

Зауважує, що ОСОБА_1 жодного разу не звертався зі скаргами щодо їх якості та кількості, натомість відповідач систематично не виконував належним чином свої зобов`язання з оплати послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання, не сплачуючи їх взагалі.

Лише з січня 2023 року відповідач розпочав передавали показники лічильників спожитих комунальних послуг (з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води) виконавцю послуг - ТОВ «Теплопостачсервіс» шляхом направлення на електронну скриньку позивача.

Інформація щодо відсутності зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_3 , сама по собі не є доказом фактичного не проживання відповідача чи інших осіб у зазначеному житловому приміщенні, а також не підтверджує факт не користування житлово комунальними послугами.

За відсутності реєстрації місця проживання неможливо автоматично робити висновок про відсутність фактичного проживання, оскільки реєстрація має виключно обліковий характер і не визначає реального користування житлом. Відповідно, для підтвердження непроживання або не користування комунальними послугами необхідні належні та допустимі докази (акти обстеження, показники лічильників, довідки від ОСББ або управителя, показання свідків тощо).

Представник позивача також звертає увагу, що зустрічний позов не має ніякого відношення до порушення прав споживачів, позивачем не зазначено, про які саме порушення йде мова, в чому полягають порушення, яким чином має бути відновлено начебто порушене право.

Враховуючи вище викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом фактів, не містять належних та допустимих доказів порушення прав відповідача як споживача та зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - Горбенко К.О. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» - Агбонгале Л.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає чатсковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами у спірний період були врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які були затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правил № 630), чинних на момент виникнення спірних правовідносин..

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно частини першої, третьої статті 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Пунктом 30 Правил № 630 передбачено що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1, 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Обов`язок споживача своєчасно надавати виконавцю комунальних послуг показники лічильника передбачений ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, у разі відсутності у виконавця показників квартирних засобів обліку за розрахунковий період плата за послуги нараховується згідно з показниками будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) - за нормативами (нормами) споживання з подальшим перерахунком відповідно до п. 18 цих Правил.

Відповідно до ст. ст. 19-20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір із виконавцем про надання йому житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.п. 1 пункту 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (тут і далі - чинних на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п.п. 1 п. 30 Правил №630 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Згідно з п. 11 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Пунктом 18 Правил №630 визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 21 Правил №630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Підпунктом 4 п. 32 Правил №630 визначено, що виконавець зобов`язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Відповідно до п. 7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 08.07.2015 року № 474(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.

Частинами 2, 4 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

Виконавець комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, забезпечує функціональну перевірку приладів - розподілювачів теплової енергії. Порядок, періодичність такої перевірки визначаються договором між споживачем та виконавцем послуги або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.

Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання:

теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду;

гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 року №270 затверджений Порядок прийняття приладу обліку на абонентський облік.

Пунктами 1, 2, 7 розділу III «Прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку/ приладу - розподілювача теплової енергії» вказаного Порядку визначено, що вузол розподільного обліку/прилад - розподілювач теплової енергії, встановлений у приміщенні будівлі, приймається на абонентський облік виконавцем відповідної комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами протягом 14 календарних днів з дня надходження відповідного звернення від власника (співвласників) будівлі (для приміщення у будівлі, яке не є самостійним об`єктом нерухомого майна) або власника відповідного приміщення (якщо окреме приміщення у будівлі є самостійним об`єктом нерухомого майна).

Згідно з п. п. 38, 72 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №374, лічильники води, теплолічильники та теплообчислювачі підлягають періодичній повірці.

Пунктом 5 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315 визначено, що приміщення, оснащене вузлом розподільного обліку відповідної комунальної послуги, засіб вимірювальної техніки якого перебуває на повірці, що передбачає його розпломбування та демонтаж, не вважається приміщенням, не оснащеним вузлом розподільного обліку відповідної комунальної послуги, протягом строку такої повірки, але не більше 30 діб. Обсяг спожитої відповідної комунальної послуги за цей час визначається за її середньодобовим споживанням споживачем, визначеним у відповідності до пункту 4 цього розділу, та за кількістю діб від дати зняття з абонентського обліку до дати прийняття на абонентський облік повіреного вузла розподільного обліку.

У даній справі встановлено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивачем доведено та не спростовано відповідачем, що останній своєчасно не сплачував за спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.

Крім того, судом з`ясовано, що в квартирі відповідача встановлені засоби обліку, а саме: лічильник гарячої води Novator № № 2213884, 2058343, термін дії періодичної повірки яких закінчився 01.10.2020 року та лічильник тепла Ultrameter № 96063015, термін дії періодичної повірки якого закінчився 20.12.2020 року.

Також встановлено, що на виконання п. 7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 року № 474, шляхом направлення рахунків за квітень, листопад та грудень 2020 року, а також квітень 2021 та 2022 років за послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води в квартирі АДРЕСА_3 , відповідач попереджався ТОВ «Теплопостачсервіс» про те, що необхідно перевірити терміни закінчення міжповіркових інтервалів (вказано в паспортах) та надати свідоцтва про проходження повірки, та вказано, що в разі їх ненадання нарахування буде виконуватися по загальнобудинкових приладах обліку.

Вказані обставини підтверджують обізнаність відповідача про необхідність проведення ним вчасно періодичної повірки лічильника теплової енергії, та виключають відсутність зі сторони ТОВ «Теплопостачсервіс» контролю установленого міжповіркового інтервалу лічильника, яким обладнано квартиру АДРЕСА_3 та неповідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності проведення періодичної повірки теплолічильника, яким обладнано квартиру АДРЕСА_3 , що вказує про недоведеність та необґрунтованість вказаних вимог зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем суду копії рахунків (за грудень 2019 року, за квітень 2020 року, за листопад 2020 року, за грудень 2020 року, за квітень 2021 року, за квітень 2022 року), де зазначено адресу АДРЕСА_4 », є підробленими, оскільки « АДРЕСА_1 » було перейменовано в «АДРЕСА_1» лише 27.10.2022 року, не можуть бути взяті до уваги. Так, вказані рахунки додані позивачем ТОВ «Теплопостачсервіс» до суду першої інстанції разом із заявою про уточнення позовних вимог у січні 2023 року, тобто вже після зміни назви вулиці «Академіка Вільямса» на « АДРЕСА_7 ». Такі квитанції формуються операційною системою позивача автоматично та містять дані щодо нарахувань та здійснення оплат за спірний період, а тому обґрунтовано взяті до уваги судом першої інстанції, як належні та допустимі докази.

Доказів на підтвердження того, що відповідач у спірний період отримував рахунки без попереджень ТОВ «Теплопостачсервіс» про здійснення нарахуванння по загальнобудинкових приладах обліку в разі ненадання свідоцтв про проходження лічильниками повірки, відповідачем суду не надано.

Судом першої інстанції також правильно встановлено та не спростовано відповідачем факту прострочення строку повірки лічильників тепла та гарячого водопостачання та здійснення повірки лічильника теплової енергії лише 29.09.2022 року (акт введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 08.10.2022 року).

При цьому, встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.10.2024 року в справі №752/2422/24, зобов`язано ТОВ «Теплопостачсервіс» прийняти на абонентський облік лічильник тепла Ultrameter (№ 96063051) та лічильники гарячого водопостачання Novator (№ 2213884 та № 2058343), якими обладнана квартира за адресою: АДРЕСА_5 та зобов`язано ТОВ «Теплопостачсервіс» провести по квартирі відповідача за період з 13.12.2022 року до дня прийняття на абонентський облік вказаних лічильників перерахунок обсягів та вартості спожитих комунальних послуг (з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води) на основі показань лічильників у цих періодах.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що показники засобів обліку спожитих комунальних послуг (з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води) відповідач розпочав передавати ТОВ «Теплопостачсервіс» шляхом направлення на електронну скриньку позивача лише з січня 2023 року.

Отже, враховуючи встановлені вище факти, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води відповіднодо показників загальнобудинкових засобів облікув спірний період, а саме: з листопада 2019 року по грудень 2022 року, оскільки за цей період показники лічильників відповідачем не передавались.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог зустрічного позову про визнання протиправними дій ТОВ «Теплопостачсервіс» щодо проведення нарахувань за централізоване опалення в опалювальних періодах 2020/2021 та 2021/2022 років згідно показників загальнобудинкового засобу обліку та зобов`язання ТОВ «Теплопостачсервіс» провести перерахунок нарахувань за централізоване опалення в опалювальних періодах 2020/2021 та 2021/2022 років, виходячи із середньомісячних показників теплолічильника, яким обладнано квартиру АДРЕСА_3 , за опалювальний період 2019/2020 років.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із зазначеними нормами законодавства відповідач зобов`язаний оплатити спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.

Здійснюючи розрахунок заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наданий стороною відповідача під час розгляду справи контррозрахунок заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, оскільки розрахунки за період з листопада 2019 року по грудень 2022 року здійснені відповідачем виходячи з показників квартирного лічильника, відсутність правових підстав для застосування яких судом встановлено раніше.

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем 28.08.2025 року, так як в ньому враховано проведений перерахунок на підставі судового рішення та здійснені коригування, він відповідає наданим позивачем вихідним даним у розрізі кожного окремого календарного місяця.

Суд першої інстанції аргументовано відхилив посилання ОСОБА_1 на незаконність нарахування ТОВ «Теплопостачсервіс» боргу за централізоване гаряче водопостачання, виходячи з кількості проживаючих/зареєстрованих осібза період з 30.01.2017 року по 22.09.2022 року, оскільки ним як власником вказаного житлового приміщення жодним чином не підтверджено, що він відмовився в установленому порядку чи не споживав наданих позивачем житлово-комунальних послуг.

Сам по собі факт, зазначений в інформації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 100-7021 від 19.09.2022 року та № 100-7149 від 22.09.2022 року, про те, що зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_5 , з 30.01.2017 року по теперішній час (22.09.2022 року) відсутні, не свідчить про не проживання відповідача чи інших осіб у вказаному житловому приміщенні та не користування житлово-комунальними послугами.

Районний суд також обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо пропуску позовної давності по нарахуванню заборгованості за період до 25.08.2019 року, як необґрунтовані та безпідставні, адже вимоги позивачем заявлені за період, починаючи з листопада 2019 року, а враховуючи, що первісний позов подано до суду в серпні 2022 року, то встановлений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності тривалістю у три роки ТОВ «Теплопостачсервіс» не пропущений.

Крім того, відповідно до п. 32 Типових індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води позивач має право на отримання плати за абонентське обслуговування, яка нараховується щомісяця.

Згідно з наданимТОВ «Теплопостачсервіс`у серпні 2025 року розрахунком заборгованості плата за абонентське обслуговування за період з березня 2022 року по березень 2025 року квартири АДРЕСА_3 , становить 1 967,71 грн.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано суду контррозрахунок заборгованості плати за абонентське обслуговування та/або докази належного виконання та сплати коштів у цій частині.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ заборгованості з постачання теплової енергії за період з листопада 2019 року по березень 2025 року в розмірі 29 110,66 грн, заборгованості з постачання гарячої води за період з листопада 2019 року по березень 2025 року в розмірі 881,33 грн, а також заборгованості з абонентського обслуговування за період з березня 2022 року по березень 2025 року в розмірі 1 967,71 грн.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За викладених обставин, позивач має право на отриманняза рахунок відповідача 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Правильність проведеного судом першої інстанції розрахунок суми інфляційній втратта 3% річних, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 відповідачем не спростовано.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанціїв частині наявності правових підстав для стягнення заборгованості та необґрунтованості вимог зустрічного позову, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Поряд із цим, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 статті 141 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції інтереси відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 представляв адвокат Горбенко К.О. на підставі Договору про надання правничої допомоги №12092022-01 від 12.09.2022 року.

З матеріалів справи також вбачається, що адвокат Горбенко К.О. здійснював представництво інтересів свого клієнта не лише в рамках подання зустрічного позову, а в ході всього розгляду справи №752/11005/22.

З огляду на вказане, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Теплопостачсервіс», суд першої інстанції повинен був здійснити розподіл судових витрат по справі, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Зі змісту додаткової угоди № 1 до Договору №12092022-01 від 12.09.2022 року про надання правничої допомоги вбачається, що вартість правничої допомоги за представництво інтересів Замовника в місцевому суді (включаючи і іншу правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи в місцевому суді, в тому числі підготовку до її розгляду, збір доказів тощо) є фіксованою і становить 10 000,00 грн

Оплата Бойком В.В. по Договору №12092022-01 від 12.09.2022 року про надання правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №2PL754204від15.09.2022р. (т. 4 а.с.67)

Клопотань про зменшення заявленої відповідачем суми витрат на правничу допомогу та будь-яких заперечень щодо неспівмірності таких витрат позивачем суду першої інстанції не подано.

Враховуючи прийняту судом першої інстанції 28.08.2025 року заяву ТОВ «Теплопостачсервіс» про уточнення позовних вимог, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 37 879,17 грн.

За результатами розгляду даної справи судом першої інстанції задоволено 91,8% заявлених позивачем вимог (37879,17/100*91,8=34803,63), в частині 8,2% відмовлено.

Таким чином, до стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає 8,2% від 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а саме 820,00 грн (10000/100*8,2).

З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горбенка Костянтина Олеговича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року скасувати в частині відмови у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» на користь ОСОБА_1 понесених останнім витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в порядку розподілу судових витрат стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» на користь ОСОБА_1 понесені останнім витрати на правову допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог по справі, в розмірі 820,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухваленнята може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 червня 2026 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Борисова О.В.

Голуб С.А.