Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №754/4805/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/7526/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/4805/25

30 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Циби Володимира Костянтиновича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зотько Т.А., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 року до 31.10.2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085) (надалі - Договір). Також на веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Підтвердженням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а отже, відповідачі, які проживають в квартирі кв. АДРЕСА_2 за зазначеною адресою, є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлявся (не відключались).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживали надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

Відповідно до вимог законодавства, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого у них утворилась заборгованість, яка станом на 31 січня 2025 року складає 139 870,42 грн: за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 29 998,28 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 35 321,14 грн; за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 46 814,36 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 660,56 грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 роек, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.

За вищевказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 132,79 грн. за період до 31.10.2021року.

За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 665,50 грн.

Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесїї) від 11.10.2018 року № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 2337,19 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1734,59 грн.

Відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.

Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здіснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню на суму простроченої заборгованості.

З урахуванням наведених обставин, позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 163 902,73 грн. яка складається із:

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2337,19 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ); інфляційної складової боргу у розмірі 278,13 грн., трьох відсотків річних у розмірі 64,74 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1734,59 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ); інфляційної складової боргу у розмірі 206,42 грн., трьох відсотків річних у розмірі 48,05 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021рокупослуги з централізованого опалення у розмірі 29998,28 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ); інфляційної складової боргу у розмірі 3239,81 грн., трьох відсотків річних у розмірі 830,91 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021рокупослуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 35321,14 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ); інфляційної складової боргу у розмірі 4203,22 грн., трьох відсотків річних у розмірі 978,35 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 46814,36 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ); інфляційної складової боргу у розмірі 4469,54 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1027,40 грн., пені у розмірі 707,17 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25660,56 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ); інфляційної складової боргу у розмірі 2818,82 грн., трьох відсотква річних у розмірі 642,43 грн., пені у розмірі 445,54 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн; (рахунок №НОМЕР_4 );

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 665,50 грн; (рахунок № НОМЕР_5 );

заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 132,79 грн (рахунок № НОМЕР_6 ), а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00, грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 рокупозов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2 337,19 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 278,13 грн, три відсотки річних у розмірі64,74 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 734,59 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 206,42 грн, три відсотки річних у розмірі 48,05 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 998,28 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3 239,81 грн, три відсотки річних у розмірі 830,91 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води розмірі 35 321,14 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4 203,22 грн, три відсотки річних у розмірі 978,35 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 814,36 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4 469,54 грн, три відсотки річних у розмірі 1 027,40 грин, пеня у розмірі 707,17 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 660,56 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 818,82 грн, три відсотки річних у розмірі 642,43 грн, пеня у розмірі 445,54 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 665,50 грн, заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 132,79 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі по 1 514,00 грн з кожного з відповідачів.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Циба Володимир Костянтинович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року у справі № 754/4805/25 в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості з постачання гарячої води, нарахування пені, 3%-річних та інфляціцйних за період з 24.02.2022 року по 30.12.2023 року та застосувати позовну давність до вимог, по яким сплив термін позовної давності.

Відмовити у задоволенні позову Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до відповідачів про стягнення заборгованості з постачання гарячої води в розмірі 70 070,06 грн в повному обсязі, оскільки такі послуги не надавалися та застосувати строк позовної давності до вимог, які виникли з 01.09.2015 року в розмірі 4 669,12 грн.

Відмовити у задоволенні позову Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до відповідачів про стягнення пені, 3%-річних та інфляційних у розмірі 10 110,90 грн за період з 24.02.2022 року по 30.12.2023року.

Відповідач ОСОБА_2 просить суд у зв?язку зі сплатою заборгованості за постачання теплової енергії (опалення квартири) у розмірі 74 052,65 грн, закрити провадження у справі в цій частині.

Відповідач ОСОБА_3 не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості у зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача (співвідповідача) ОСОБА_1 , яка не є власницею квартири АДРЕСА_3 , не проживає за вказаною адресою та не користувалася даними послугами.

У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь відповідачів витрати із сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 (номер картки платника податків: НОМЕР_7 ) понесені судові витрати, які складаються з оплати послуг за правову (правничу) допомогу надану адвокатом Циба В.К. у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторона відповідача посилалась в обгрунтування своїх заперечень.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку наданим відповідачем ОСОБА_1 доказам, що засвідчують факт її не проживання за адресою: АДРЕСА_4 понад чотири роки та яка не користується послугами КП «Київтеплоенерго», крім того, вона не є власником та співвласником даної квартири і вже чотири роки проживає в Німеччині, про що свідчать відповідні документи, надані до суду першої інстанції, а відтак, ОСОБА_1 не повинна нести солідарну відповідальність по погашенню вказаної заборгованості за комунальні послуги разом з відповідачем ОСОБА_2.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 а ОСОБА_6 у відзиві заперечувалапротирозгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просила Деснянський районний суд м. Києва розглядати справу за її участі та за участі її представника адвоката Циба В.К. в судовому засіданні.

Суд першої інстанції не врахувавїїклопотання про розгляд справи за її участі, тим самим відповідач була позбавлена можливості захищати свої інтереси в суді.

Також суд першої інстанції проігнорував заяви відповідачів про застосування до позовних вимог строку позовної давності, які в межах заявленого строку для надання відзиву звернулися до Деснянського районного суду м. Києва із заявами про застосування строку позовної давності.

Вважають, що до пред?явлених вимог позивача підлягає застосуванню строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за постачання гарячої води та теплопостачання, яка виникла з 01.09.2015 року за послуги з централізованого опалення у розмірі 2 337,19 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 278,13 грн, трьох відсотків річних у розмірі 64,74 грн; заборгованості за спожиті з 01.09.2015 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 734,59 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 206,42 грн, трьох відсотків річних у розмірі 48,05 грн. Всього на загальну суму: 4 669,12 грн, до якої повинен застосуватись строк позовної давності.

Крім того, судом першої інстанції проігноровано той факт, що відповідачі не користувалися послугами з використання гарячої води, оскільки після введення будинку в експлуатацію відповідач ОСОБА_2 звернувся у 2015 році до ПАТ Київенерго із заявою про відмову від користування підігрівом води.

Позивач і в самому позові зазначає, що у відповідачів відсутня заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку з постачання гарячої води у розмірі «0,00 грн», даний факт, на переконання сторони відповідача, підтверджує, що постачання гарячої води не здійснювалось.

Також позивач жодного разу протягом 7 (семи) років не звертався до відповідачів із вимогою про погашення заборгованості, в матеріалах справи відсутні докази, що до будинку відповідача подавалася гаряча вода, а у відомостях наданих позивачем зазначено цифру «0» використано Гкал/доб технічні навантаження за підігрів гарячої води.

Крім того, позивач надав в суд довідки про обсяги спожитих послуг з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ за адресами постачання по АДРЕСА_5 . Однак відповідачі за вказаними адресами ніколи не проживали та не мають там зареєстрованої нерухомості.

Звертають увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_2 у січні 2026 року зробив звірку з КП ««Київтеплоенерго» стану заборгованості на 01.01.2026 року та отримав Довідку, в якій позивач зазначив, що заборгованість за постачання теплової енергії з 01.09.2015 року станом на 01.01.2026рокустановила 75 278,14 грн, а з постачання гарячої води з 01.09.2015 року по 01.01.2026 року становить 15 278,14 грн.

При цьому, суми зазначені у довідці на 01.01.2026 року значно відрізняються від тих, які позивач подав в суд у квітні 2025 року, вони в рази менші, що свідчить, на думку сторони відповідача, про безпідставність заявлених позовних вимог, які нічим не обгрунтовані та не відповідають дійсним обставинам.

Отже, підлягає скасуванню сума вимог з постачання гарячої води в загальній сумі 70 070,06 грн. Безпідставність заявлених позовних вимог підтверджується довідкою наданою позивачем станом на 01.01.2026року, в якій позивач зазначає борг, який виник з 01.09.2015 року по 01.09.2018 року в розмірі 15 278,14 грн до якого повинно бути застосовано термін позовної давності.

Не врахована судом першої інстанції і та обставина, що позивач, всупереч вимогам постанови КМУ № 206 , неправомірно з 24.02.2022 року в період дії воєнного стану нараховував відповідачу пеню, штрафи, інфляційні та 3%-річних за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг, а відтак, нараховані відповідачу з 24.02.2022рокув період дії воєнного стану пеню, штрафи, інфляційні та 3% річних за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг повинні бути скасовані судом, оскільки нарахування вказаних штрафних санкцій заборонено постановою КМУ № 206.

Підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій унаслідок настання форс-мажорних обставин за договором є також лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.

Отже, на переконання сторони відповідача, здійснені позивачем інфляційні нарахування та нарахування 3 % річних і пені на суму заборгованості, що виникла з 24.02.2022 року по 30.12.2023 року в сумі 10 110,90 грн є необґрунтованими та підлягають скасуванню апеляційним судом.

Зазначають, що в межах заявлених вимог на загальну суму 163 902,73 грн відповідач визнає суму заборгованості частково за мінусом боргу у розмірах 70 070,06 грн; 4 669,12 грн; 10 110,90 грн.

Крім того, ще до початку судового розгляду справи 21.05.2025 року відповідач ОСОБА_2 сплатив 5000,00 грн за теплопостачання, копія платіжної інструкції № 8ВС1-78МВ-1ХО8- 7Н9К від 21.05.2025 знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином,відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 74 052,65 грн. та самостійно сплатив вказану суму на КП «Київтеплоенерго» про що свідчить квитанція до платіжної інструкція № 3403-7530-9464-0581 від 20.01.2026 року, що додається до апеляційної скарги.

Тобто, на дату подачі апеляційної скарги у відповідача відсутня заборгованість з теплопостачання, а послуги з підігріву води КП «Київтеплоенерго» не здійснювались з 01.09.2018 року, про що свідчать корінці наряду надані позивачем.

Враховуючи вище викладене відповідач ОСОБА_2 просить суд у зв`язку зі сплатою заборгованості за постачання теплової енергії (опалення квартири) у розмірі 74 052,65 грн, закрити провадження у справі в цій частині.

Щодо витрат на правову (правничу допомогу) сторона відповідача зазначає, що витрати, які понесла відповідач ОСОБА_3 при розгляді справи в суді першої інстанції є фіксованими та становлять 8 000,00 грн.за надану адвокатом ЦибоюВолодимиром Костянтиновичем правову (правничу) допомогу. Так, 29.05.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Циба Володимиром Костянтиновичем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 2905-2025 від 29.05.2025 року (далі - Договір). На виконання даного договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 29.05.2025 року, де зафіксовано перелік послуг, які повинен зробити адвокат та їх вартість. Загальна сума наданих послуг є фіксованою та становить 8 000,00 грн. (без ПДВ), що зафіксовано в додатковій угоді № 1 від 29.05.2025 року та в Акті виконаних робіт № 31/05-25 від 31.05.2025 року. Крім того, 31 травня 2025 року між адвокатом Циба Володимиром Костянтиновичем та ОСОБА_1 підписано Акт здачі приймання-робіт (послуг) № 31/05-25 до договору № 29-05-2025 від 29.05.2025 про надання правничої (правової) допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»Банецький Богдан Ігорович просить вимоги відповідачів, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва - залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що заявлені до відповідачів вимоги про стягнення заборгованості за спожиті послуги є співмірними та обґрунтованими. З приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та/чи перерахунку заборгованості в спірний період відповідач, як власник квартири, до позивача не звертався.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Циба Володимир Костянтинович повністю підтримав доволди апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Представник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Банецький Богдан Ігорович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) та додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період з 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Будинок по АДРЕСА_1 під`єднаний до мереж тепло - та водопостачання, тобто, мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року- послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 з 2010 року.

На підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі договір цесії) від 11.10.2018 року, ПАТ «Київенерго» (далі - кредитор) передав, аКП «Київтеплоенерго» (далі - новий кредитор), прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води.

Згідно п. 3.4.2 договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії заборгованостей споживачів послуг.

Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року№111 (4511).

Відповідачами не надано доказів на спростування наявності заборгованості перед позивачем за договором цесії за спожиті до 01.05.2018 послуги.

Згідно розрахунків заборгованості, наданих позивачем, відповідачі мають заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення в розмірі 163 902,73 грн. яка складаєтьсяіз:

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2337,19 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ), інфляційної складової боргу у розмірі 278,13 грн., трьох відсотків річних у розмірі 64,74 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1734,59 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ), інфляційної складової боргу у розмірі 206,42 грн., трьох відсотків річних у розмірі 48,05 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.05.2018року по 31.10.2021рокупослуги з централізованого опалення у розмірі 29998,28 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ), інфляційної складової боргу у розмірі 3239,81 грн., трьох відсотків річних у розмірі 830,91 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021рокупослуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 35321,14 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ), інфляційної складової боргу у розмірі 4203,22 грн., трьох відсотків річних у розмірі 978,35 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 46814,36 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ), інфляційної складової боргу у розмірі 4469,54 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1027,40 грн., пені у розмірі 707,17 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25660,56 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ), інфляційної складової боргу у розмірі 2818,82 грн., трьох відсотква річних у розмірі 642,43 грн., пені у розмірі 445,54 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн; (рахунок №НОМЕР_4 );

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 665,50 грн; (рахунок № НОМЕР_5 );

заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 132,79 грн (рахунок № НОМЕР_6 ).

Задовольняючи частково позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовну давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що заборгованість відповідачів за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2 337,19 грн та за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 734,59 грн, з урахуванням періодичних здійснених оплат, фактично сформувалася, починаючи з січня 2018 року та є повністю обґрунтованою та доведеною позивачем, відтак, перебіг строку позовної давності є зупиненим і до тепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

За таких обставин позовнівимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2 337,19 гривні та за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 734,59 грн, є обґрунтованими.

Відповідно до п.2.2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» із змінами та доповненням наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, активні бойові дії на всій території міста Києва тривали з 24.02.2022 проку о 30.04.2022 року.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачі прострочили виконання зобов`язання з оплати наданих їм послуг, з них на користь позивача підлягають стягненню нараховані інфляційні втрати, 3 % річних та пеня.

При здійсненні розрахунку судом першої інстанції врахованонадану відповідачем квитанцію про сплату вартості послуг за опалення у розмірі 5 000 грн.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а відтак, керуючись приписами ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року відповідає.

Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Нормами ЦК України встановлено що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено, в залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні станом на 03.02.2025 року АДРЕСА_4 , з 2010 року зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідачі, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, теплової енергії та абонентського обслуговування, а тому не звільняється від оплати послуг у повному обсязі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що протягом вказаного позивачем періоду відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня №630 та статтями 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідачів за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення складає 2337,19 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ), інфляційна складова боргу у розмірі 278,13 грн., три відсоткі річних у розмірі 64,74 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1734,59 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ), інфляційна складова боргу у розмірі 206,42 грн., три відсотки річних у розмірі 48,05 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29998,28 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ), інфляційна складова боргу у розмірі 3239,81 грн., три відсотки річних у розмірі 830,91 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість за спожиті з 01.05.2018рокупо 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 35321,14 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ), інфляційна складова боргу у розмірі 4203,22 грн., три відсотки річних у розмірі 978,35 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 46814,36 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ), інфляційна складова боргу у розмірі 4469,54 грн., три відсотки річних у розмірі 1027,40 грн., пеня у розмірі 707,17 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25660,56 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ), інфляційна складова боргу у розмірі 2818,82 грн., три відсотки річних у розмірі 642,43 грн., пеня у розмірі 445,54 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн; (рахунок №НОМЕР_4 ); заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 665,50 грн; (рахунок № НОМЕР_5 ); заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 132,79 грн (рахунок № НОМЕР_6 ).

Зазначений розрахунок відповідачем у справі не спростовано. Контррозрахунок не надано. Відповідачем надано суду першої інстанції квитанцію про сплату вартості послуг за опалення у розмірі 5 000 грн та було подано заяву щодо застосування судом позовної давності до заявлених вимог.

У справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки оплата комунальних послуг носить характер періодичних платежів, то позовна давність застосовується до кожного платежу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині 1 статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме - продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Враховуючи вказані положення законів, суд першої інстанції, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, встановив, що заборгованість відповідачів за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2 337,19 грн та за спожиті до 01.05.2018 рокупослуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 734,59 грн, з урахуванням періодичних здійснених оплат, фактично сформувалася починаючи з січня 2018 року та є повністю обґрунтованою та доведеною позивачем, відтак, перебіг строку позовної давності є зупиненим і до тепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтовагого висновку, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2 337,19 грн та за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 734,59 грн, є обґрунтованим.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.

З розрахунків заборгованості позивача вбачається, що 3% річних та інфляційна складова щодо заборгованості за централізоване опалення, яка виникла до травня 2018 року становить, відповідно 64,74 грн та 278,13 грн., а щодо заборгованості зацентралізоване гаряче водопостачання, то вона становить, відповідно 48,05 грнта 206,42 грн.

Позивачем здійснено, судом першої та апеляційної інстанції перевірено, нарахування 3% річних та розміру інфляційних втрат на суми заборгованості за несплату коштів, а саме: за спожиті з 01.05.2018рокупо 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення заборованість становить 29 998,28 грн, відповідно інфляційна складова боргу становить 3239,81 грн., три відсотки річних становить 830,91 грн;за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення заборгованість становить 29 998,28 грн, відповідно інфляційна складова боргу становить 3239,81 грн., три відсотки річних становить 830,91 грн; за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води заборгованість становить 35 321,14 грн, відповідно інфляційна складова боргу становить 4203,22 грн, три відсотки річних становить 978,35 грн;за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії заборгованість 46814,36 грн, відповідно інфляційна складова боргу становить 4469,54 грн, три відсотки річних у становить 1027,40 грн; за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води заборгованість становить25660,56 грн, відповідно інфляційна складова боргу становить 2818,82 грн, три відсотки річних становить 642,43 грн.

За пред?явленими вимогами стягнення за ст. 625 ЦК України здійснювалось за період з 01 лютого 2024 року по 31 січня 2025 року.

Відповідачем контррозрахунку заборгованості ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 707,17 грн та 445,54 грн, яка утворилася у зв`язку із непогашенням заборгованості за спожиті у період з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно.

Згідно положень статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем здійснювалося нарахування пені у період з 01 лютого 2024 року по 31 січня 2025 року. Позов до суду було подано у березні 2025 року.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення із відповідачів на користь позивача пені у розмірі 707,17 грн та 445,54 грн, яка утворилася у зв`язку із непогашенням відповідачами заборгованості за спожиті у період з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно.

Відповідачем не було надано свого контрозрахунку заборгованості по пені.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не проживала і не проживає за адресою: АДРЕСА_4 понад чотири роки та яка не користується послугами КП «Київтеплоенерго», крім того вона не є власником та співвласником даної квартириівже чотири роки проживає в Німеччині, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні станом на 03.02.2025 року за адресою АДРЕСА_4 , зареєстрована ОСОБА_3 з 13.08.2010 року.

Такими чином, в силу вимог закону відповідач ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність з відповідачем ОСОБА_2 за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідач не надала відомостей про те, що з моменту її виїзду за кордон і по день звернення позивача до суду з даним позовом вона зверталась до позивача із заявами в яких повідомляла про те, що не проживає за адресою свого місця реєстрації, не зазначала про поважність причин своєї відсутності, тощо.

Тимчасова відсутність споживача і членів його сім`ї у відповідному житловому приміщенні є підставою для перерахунку або звільнення від сплати за житлово-комунальну послугу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Таким чином, дієздатні особи, які зареєстровані у житлі споживача та які виконали солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, мають право вимагати від іншого споживача їх відшкодування або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з споживача, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Відповідачі не зверталися до позивача з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та/чи перерахунку заборгованості в спірний період.

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони зверталися до позивача із заявами чи з претензіями щодо неотримання/ненадання/не користування послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води чи/або звернень, щодо перерахунку/невірних нарахувань за надані послуги за адресою: АДРЕСА_4 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 у відзиві заперечувала щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просила Деснянський районний суд м. Києва розглядати справу за її участі та за участі її представника адвоката Циби В.К, проте, суд першої інстанції не врахувавїїклопотання про розгляд справи за її участі, тим самим вона була позбавлена можливості захищати свої інтереси в суді, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, але не виключно, є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частинами першою - третьою статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 29.04.2025 про відкриття провадження у справі, у відповідності до статей 19 та 274 ЦПК України, зокрема, справу визнано малозначною та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Деснянський районний суд міста Києва врахував наведені положення законодавства, взяв до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг і характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, розглянув справу у спрощеному провадженні, не порушуючи вимог процесуального закону; обставин протилежного відповідач не довів, як і не зазначив, яким саме чином суд першої інстанції позбавив його можливості подати всі належні та допустимі докази і пояснення, адже відповідач мав право подати або витребувати документи, які, як він вважав, можуть вплинути на вирішення спору по суті та прийняття законного судового рішення.

Крім того, реалізація стороною її процесуальних прав у судовому процесі не пов`язана з порядком розгляду справи та жодним чином не звужує можливості щодо їх використання відповідно до принципів цивільногоу період до 31.10.2021 у період до 31.10.2021судочинства, а залежить лише від суб`єктивного бажання сторони щодо реалізації таких прав.

Оскільки складність судової справи є суб`єктивною підставою віднесення справи до категорії малозначних, яку суд оцінює під час розгляду відповідної справи, а незгода із рішенням суду першої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для відповідача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення як в порядку спрощеного провадження так і в порядку загального позовного провадження, так як настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, всупереч постанови КМУ № 206,неправомірно з 24.02.2022 року в період дії воєнного стану нараховував відповідачам пеню, штрафи, інфляційні та 3%-річних, не заслуговуюють на увагу, з огляду на наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який вподальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»

Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з їх неоплатою стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року № 309.

Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін доПостанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

Як зазначалося вище, позивачем за пред?явленими вимогами по пені і по ст. 625 ЦК України нарахування здійснювалось за період з 01 лютого 2024 року по 31 січня 2025 року, відтак, приписи вказаної постанови не поширюються на спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції строків позовної давності, не заслуговуюють на увагу, оскільки застосувавши приписи ст.257 ЦК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 прийшов до обгрунтованого висновку про те, що заборгованість відповідачів за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 2 337,19 грн та за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 734,59 грн, з урахуванням періодичних здійснених оплат, фактично сформувалася починаючи з січня 2018 року та є повністю обґрунтованою та доведеною позивачем, відтак перебіг строку позовної давності є зупиненим і до тепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Апелянти жодних доводів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції не зазначили, обмежившись лише формальним посиланнямропуск позивачем строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що після введення будинку в експлуатацію відповідач ОСОБА_2 звернувся у 2015 році до ПАТ Київенерго із заявою про відмову від користування підігрівом води, не заслуговуюють на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.

Крім того, відповідно до Порядку № 4 від 22 листопада 2005 року для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 внесено зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 209/4950/15-ц (провадження № 61-12661св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17 (провадження № 61-44982св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 215/1724/16-ц(провадження № 61-1632св18) та від 1 грудня 2021 року у справі № 607/25229/18 (провадження № 61-13855св19).

Апелянтом ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції на надано жодного належного та допустимого доказу дотримання відповідачми визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури та не надано до суду акта встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води, який є підставою для відключення від мереж.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази відключення системи опалення та постачання гарячої води в квартирі відповідача з дотриманням визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури і того, що зменшилосьзагальнобудинкове теплове навантаження на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (без урахування квартири відповідача), то без встановлення таких обставин неможливо дійти однозначного висновку про те, що позивач не надавав послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в квартиру відповідачів.

Доводи апеляційної скаги про те, що ОСОБА_2 сплатив заборгованість у розмірі 74 052,65 грн, а відтак наявні всі підстави для закриття провадження в цій частині не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Підстави для закриття провадження у справі, визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

За статтею 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Статтею 377 ЦПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Разом з тим статтею 375 ЦПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, у розумінні статті 377 ЦПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Судом апедяційної істанції встановлено, апелнтом не заперечується, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено 18 грудня 2025 року.

В свою чергу, ОСОБА_2 заборгованість в сумі 74 052,65 грн сплачена 20 січня 2026 року з призначенням платежу: «за постачення теплової енергії ТЕ(ЦО) лічильник».

Отже, фактична сплата частини боргу відбулася вже після ухвалення судом першої інстанції рішення, тобто, на момент ухвалення судового рішення сплата боргу на цю суму не відбувалась.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що коли порушення ЦПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 377 ЦПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

ЦПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи, викладені представником відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Цибою Володимиром Костянтиновичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Циби Володимира Костянтиновича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Циби Володимира Костянтиновичабез задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Циби Володимира Костянтиновича залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: