Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №372/2500/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/6833/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 372/2500/22

09 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зінченка О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що його мати, ОСОБА_4 , та її чоловік (вітчим позивача), ОСОБА_5 , були членами садового товариства «Берізка» у м. Українка Обухівського району Київської області з 1990 року. Як члени цього товариства вони здійснювали користування земельною ділянкою НОМЕР_1 у вказаному товаристві.

Власником цієї земельної ділянки був ОСОБА_5 , що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №132 02.05.1995 року та рішенням апеляційного суду м. Києва від 26.05.2011 року по справі № 2690/38.

На вказаній земельній ділянці подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 господарським способом проведено будівництво садового будинку, яким вони (подружжя) користувалися. Він, як син ОСОБА_4 , разом зі своєю сім`єю часто перебував у цьому будинку, допомагав матері та вітчиму.

На час завершення будівництва обов`язкова державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна була відсутня. Вона (реєстрація) регулювалася підзаконними нормативними актами.

Виходячи зі змісту нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час свого життя здійснили законне будівництво садового будинку (земельна ділянка була надана у користування, чинним законодавством передбачалась можливість спорудження на ній садового будинку, останній був споруджений до 5 серпня 1992 року), але не зареєстрували його як об`єкт нерухомого майна в органах БТІ та не оформили право власності нього, яке у відповідності до чинного за їх життя законодавства полягало в отриманні правовстановлюючого документу. Тобто, вони набули майнове право на оформлення права власності (отримання правовстановлюючого документа).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Його мати ОСОБА_4 продовжувала користуватися вказаним будинком до дня своєї смерті у 2007 році, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть та довідкою садового товариства «Берізка» від 25.04.2013 року № 003.

Після смерті ОСОБА_5 виник спір між його спадкоємцями: матір`ю спадкодавця ОСОБА_7 , його матір`ю, дружиною померлого, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , донькою ОСОБА_5 , з приводу оформлення спадкових прав та поділу спадщини.

У цивільній справі № 2-1/10, що перебувала у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, встановлено, що садовий будинок АДРЕСА_1 не повинен бути включеним до спадкового майна, що входить до складу спадщини, зважаючи на відсутність на час постановлення рішення реєстрації вказаних об`єктів нерухомості в органах БТІ. Усі троє спадкоємців у передбачений діючим законодавством строк прийняли спадщину. У зв`язку з цим кожному зі спадкоємців стало належати по 1/3 частині земельної ділянки в садовому товаристві «Берізка» та по 1/6 частині садового будинку АДРЕСА_1 . Крім того половина садового будинку, що належала дружині спадкодавця ОСОБА_5 - відповідачці ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 22, 28 КпШС України 1969 року в якості її частки у спільній сумісній власності подружжя.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_9 зареєстрували право власності на свої 1/3 частини земельної ділянки в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2013 року на підставі судового рішення, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, яка викладена у інформаційній довідці 120744114 від 16.04.2018 року.

У зв`язку зі складними сімейними обставинами він не провів державну реєстрацію права власності на свою 1/3 частину земельної ділянки.

Відповідачі не повідомили його про свій намір оформити право власності на спірний садовий будинок, а вирішили діяти недобросовісно.

Вони оформили довідки в Українській міській раді та технічний паспорт на спірний садовий будинок та у червні 2017 року звернулися до державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни із заявою про реєстрацію за ними в рівних частках права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 в цілому.

До заяви ними було додано довідку виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області № 1062/0/2-16 від 03.08.2016 року, рішення Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області № 171 від 29.04.2015 року про «Присвоєння поштової адреси садовому будинку в с/т «Берізка», технічний паспорт від 01.09.2015 року.

13.06.2017 року державним реєстратором Саєнко Е.В. прийнято з порушенням його прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35630203 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на садовий будинок, загальною площею 123,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 у частках 1/2 та 1/2. Запис про право власності 20863872, дата, час державної реєстрації 08.06.2017 16:39:38. Зазначене рішення міститься в реєстраційній справі в отриманні якої є складнощі.

Про те, що право власності на садовий будинок зареєстровано за відповідачами він дізнався у квітні 2021 року при ознайомленні з матеріалами цивільної справи №372/2089/19 в приміщенні Обухівського районного суду Київської області за позовом відповідачів до нього про припинення права на частку у спільному нерухомому майні.

Позивач зазначав, що рішення про реєстрацію права власності у вказаних частках призвело до того, що спадкове майно - частка у загальному розмірі 2/3 (дві третини) у праві власності на садовий будинок НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області, яке належало йому з моменту прийняття спадщини, незаконно вибуло з його володіння, а тому вказана частка повинна бути витребувана з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у розмірі 2/6 та ОСОБА_10 у розмірі 2/6. При цьому повинно бути вирішене питання про скасування рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35630203 від 13.06.2017 року про реєстрацію права власності в частині зазначення частки ОСОБА_2 у праві власності на садовий будинок НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області у розмірі «2/6» (дві шості) та в частині зазначення частки ОСОБА_10 у праві власності на садовий будинок НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області у розмірі «2/6» (дві шості).

Позивач вважав, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Він, як спадкоємець ОСОБА_4 , набув право володіння та користування 2/3 (двома третинами) садового будинку НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області з 24.07.2007 року. Вказані правомочності вінбезперешкодно використовував до березня 2021 року. Відповідачі неправомірно зареєстрували за собою право власності на вказану частку 08.07.2017 року, відповідно, він має право на її витребування з їх чужого незаконного володіння.

З урахуванням наведених обставин, уточнивши позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 просив суд:

скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35630203 від 13.06.2017 року про реєстрацію права власності в частині 1/3 частки, що становить 2/6 (дві шості) частки у праві власності ОСОБА_2 на садовий будинок НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області та в частині 1/3 частки, що становить 2/6 (дві шості) частки у праві власності ОСОБА_10 на садовий будинок НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 2/6 частини та ОСОБА_10 2/6 частин садового будинку НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Євдоченко Наталія Дмитрівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 рокута ухвалити нове судове рішення про задоволення позву ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , дійшов до суперечливих та взаємовиключних висновків.

При цьому, суд першої інстанції не встановив суттєві обставини щодо: часу та осіб, які здійснювали спорудження такого будинку; законодавства, яке діяло на час такого спорудження, та чи визнаються державою права на об`єкти нерухомого майна, споруджені до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», яким чином відносини спадкування впливали на право оформлення права власності на спірний садовий будинок, преюдиціальні обставини, встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-1/10 за позовом ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_7 ), ОСОБА_11 до ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_4 ), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лаврентьєвої Е.О., Української міської ради Обухівського району Київської області, треті особи Садове товариство «Берізка», Гаражно-будівельний кооператив «Волна», Житлово-будівельний кооператив «Хвиля», міжрайонний реєстраційний відділ № 5 (МРЕВ 5) УДАЇ МВС України в м. Києві, Київське міське управління юстиції про визнання права приватної власності на частину майна в порядку спадкування за законом та заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Української міської ради Обухівського району Київської області про визнання недійсним рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та державного акту про право приватної власності на землю, визнання права власності на спадкове майно і поділ його в натурі, документи, які стали підставою для внесення відомостей про право власності відповідачів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявність у позивача права власності на 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку, на якій споруджений спірний садовий будинок, на момент оформлення відповідачами права власності на своє ім`я.

Судом першої інстанції не надано оцінку тій обставині, що станом на час внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про право власності відповідачів на спірний садовий будинок, вирішення даного спору, позивач був та є власником 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку, на якій споруджений спірний садовий будинок. Таке право виникло на підставі судового рішення по справі № 2-1/10.

Виходячи з норми ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та ст. 358 ЦК України, відповідачі не могли одноосібно набути право власності на весь садовий будинок, оскільки земельна ділянка, на якій такий будинок був споруджений, належала як позивачу, так і відповідачам у рівних частках, по одній третій кожному. Державний реєстратор приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В. не звернула уваги на те, що відповідачі підтвердили свої права тільки на дві третини у праві власності на таку земельну ділянку, не встановила коло осіб, які мають право на оформлення права власності на цей об`єкт нерухомого майна, та внесла відомості до Державного реєстру речових прав, де вказала, що відповідачам належить по одній другій частці у праві власності на спірний будинок.

Судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме: норми ст.ст. 396, 1218, 1220, ч. 5 ст. 1268 ЦК України та висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 року N 303/6974/16-ц, від 04.06.2020 року N 760/16793/16-ц.

Зазначає, що матеріалами справи підтверджується те, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_4 , яка була спадкоємцем ОСОБА_5 та мала право на оформлення на своє ім`я права власності на одну другу частку у праві власності на спірний садовий будинок. Позивач у встановленому порядку та строк прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , відповідно, з моменту відкриття такої спадщини до нього перейшло право на оформлення права власності на частку у праві власності на спірний садовий будинок у розмірі, який визначався як одна друга (частка яка належала ОСОБА_4 та могла бути оформлена на її ім`я) та одна шоста (одна третина від частки, яка належала ОСОБА_5 та могла бути оформлена на його ім`я).

Також, при оцінці обставин справи місцевий суд не застосував положень ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» згідно яких права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Щодо розподілу судових витрат сторона позивача зазначає, що при апеляційному розгляді справи суд апеляційної інстанції має здійснити перерозподіл судових витрат, які понесені ОСОБА_1 , зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи в суді.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Кулініченко Геннадій Володимирович просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 року - залишити без змін.

Зазначає, що докази, надані позивачем в суді першої інстанції, не підтверджують, що позивач набував право власності на частину садового будинку в передбаченому законом порядку, а тому в нього відсутнє право, яке підлягає захисту, що свідчить про законність рішення суду та необґрунтованістьдоводів апеляційної скарги.

Позивачем, в порушення норм процесуального права, належними та допустимими доказами не було доведено порушення його прав відповідачами. Також такі докази це подані і до апеляційної скраги.

Сторона відповідача вважає за необхідне вказати, що сторони перебувають в судових справах більше п`ятнадцяти років і неодноразові пропозиції про врегулювання між ними даних суперечок позивачем ігноруються.

Також, при розгляді даної справи в суді першої інстанції позивачу пропонувалось врегулювання спору укладенням мирової угоди, але позивачем без належного обґрунтування була визначена грошова компенсація вартості його частки у спірному майні , яка фактично перевищує вартість всього майна.

На переконання сторони відповідача, судом першої інстанції при винесенні рішення вірно були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, зроблені судом висновки відповідають обставинам справи, рішення прийняте з додержанням норм процесуального та матеріального права що,відповідно до ст.375 ЦПК України, є підставою для залишення рішення суду без змін.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представникадвокат Євдоченко Наталія Дмитрівна підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Кулініченко Геннадій Володимирович просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна в судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, не з?явилась. Про день та час слухання справи повідомлялась судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку.

З урахуванням вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного та завчасного повідомлення учасників справи, у тому числі Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни, про розгляд справи, колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України, вважає, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому вважає можливим слухати справу у відсутності третьої особи Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, які з?явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в родині ОСОБА_12 та ОСОБА_13 народився син - ОСОБА_1 (позивач у справі), що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.18 том 1).

03 жовтня 1967 року на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова шлюб між батьками позивача, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про припинення одруження (а.с.19 том 1).

Відповідач у справі ОСОБА_2 з 1967 року по 1979 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в родині ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народилась донька - ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.18 том 2).

29 листопада 1986 року ОСОБА_14 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 та отримала його прізвище - ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.17 том 2).

27 листопада 1987 року мати позивача, ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та отримала його прізвище - ОСОБА_17 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.21 том 1, а.с.19 том 2).

На підставі рішення Української міської ради народних депутатів №129 від 11 травня 1994 року ОСОБА_5 отримав у власність земельну ділянку площею 0,061 га. на території Української міської ради для садівництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю від 02 лютого 1995 року, серії КВ (а.с.23-24 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.53, 207 том 1, а.с.16 том 2).

Із витребуваних судом матеріалів спадкової справи № 671/98 до майна померлого ОСОБА_5 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися мати спадкодавця - ОСОБА_7 , донька спадкодавця - ОСОБА_18 та дружина спадкодавця - ОСОБА_4 (а.с. 12-25 том 2).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7 , яка за життя на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким усе майно, що буде належити їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_2 (відповідач у справі), що підтверджується заповітом від 21 травня 1999 року (а.с. 206 том 1).

Із витребуваних судом матеріалів спадкової справи № 1041 до майна померлої ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_2 (відповідач у справі) прийняла спадщину на підставі заповіту та їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 201-218 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.67, 223 том 1). Після її смерті спадщину прийняв її син ОСОБА_1 (позивач у справі), що підтверджується витребуваними матеріалами спадкової справи №870 (а.с. 219-227 том 1).

26 травня 2011 року рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 було задоволено, а апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року в частині розподілу гаражного боксу № НОМЕР_2 в ГБК «Волна» по АДРЕСА_2 та визнання недійсним рішення Обухівської міської ради №129 від 11 травня 1994 року про передачу у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,61, розташованої на території СТ «Берізка» та визнання недійсним Державного акту №132 від 05 лютого 1995 року про право приватної власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_5 скасовано та прийнято нове рішення. Визнано за сторонами по справі право власності за кожним на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,61 га., розташованої на території СТ «Берізка» Обухівського району, Київської області, що підтверджується копією рішення суду (а.с.35-52 том 1).

21 грудня 2011 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідачів були відхилені, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва залишені без змін, що підтверджується копією ухвали (а.с.57-61 том 1).

13 червня 2017 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна зареєструвала за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачами у справі) в рівних частинах, по 1/2 за кожною, право власності на садовий будинок, загальною площею 123,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Також, цього дня нотаріус зареєстрував за відповідачами право власності на земельну ділянку площею 0,0608 га.,зкадастровим номером 3223151000:04:070:0024, з цільовим призначенням: для садівництва, по 1/3 частині за кожним за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу (а.с.16-18, 54-56 том 1).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем належними і допустимими доказами не було доведено порушення його прав відповідачами.

За встановлених судом першої інстанції обставин справи, наявними в матеріалах справидоказами,не підтверджується, що позивач набував право власності на частину садового будинку в передбаченому законом порядку, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам законуоскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що 27 листопада 1987 року мати позивача у справі, ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , з яким проживала до дня смерті чоловіка ОСОБА_5 (а.с.21 том 1, а.с.19 том 2).

Під час перебування у шлюбі подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули членство у Садовому товаристві «Берізка», членами якого були з 1990 року, з наданням у користування земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ «Берізка».

Відповідно до довідки СТ «Берізка» № 203 від 25 квітня 2013 року на земельній ділянці № НОМЕР_1 розташований будинок, яким користувались ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 22 том 1).

Згідно з характеристикою будинку, що є додатком 4.4. до технічного паспорту на садовий (дачний) будинок, НОМЕР_1 у СТ «Берізка» місто Українка, рік побудови садового будинку - 1991 рік (а.с. 25-31 том 1).

На підставі рішення Української міської ради народних депутатів №129 від 11 травня 1994 року ОСОБА_5 отримав у власність земельну ділянку площею 0,061 га на території Української міської ради для садівництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю від 02 лютого 1995 року, серії КВ (а.с.23-24 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с.53, 207 том 1, а.с.16 том 2).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої, серед іншого майна, входила земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,061 га, на території СТ «Берізка», розташована на дамбі «Конча-Заспа-Плюти» м. Українка Обухівського району Київської області, та 1/2 частина садового будинку АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , були: мати спадкодавця - ОСОБА_7 , донька спадкодавця - ОСОБА_18 та дружина спадкодавця - ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 671/98 до майна померлого ОСОБА_5 (а.с. 12-25 том 2).

Між спадкоємцями виник спір щодо розміру часток у спадковому майні та у 2001 році ОСОБА_7 (мати спадкодавця ОСОБА_5 ) звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 (дружина спадкодавця) про визнання права приватної власності на частину майна у порядку спадкування. В свою чергу, дружина спадкодавця ОСОБА_17 а ОСОБА_19 звернулась із зустрічним позовом про визнання недійсним рішення про передачу у приватну власність земельної діялнки та державного акта про право приватної власності на землю, визнання права власності на спадкове майно (справа № 2-1/10).

У зв?язку зі смертю ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до участі у справі № 2-1/10 залучено ОСОБА_2 , як єдиного спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 . Після її смерті спадщину прийняв її син ОСОБА_1 , який залучений судом до участі у справі № 2-1/10.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року (справа № 2-1/10) в частині розподілу гаражного боксу № НОМЕР_2 в ГБК «Волна» по АДРЕСА_2 та визнання права власності на частку даного гаражного боксу; визнання недійсним рішення Обухівської міської Ради за № 129 від 11.05.1994 року про передачу у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,61 га, розташованої на території СТ «Берізка», та визнання недійсним державного акту № 132 від 05.02.1995 року про право приватної власності на вищезазначену ділянку ОСОБА_20 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у позові про розподіл даного гаражного боксу та визнання права власності на його частку відмовлено.

Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_3 . В решті рішення залишено без змін (а.с.35-52 том 1).

Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі № 2-1/10, що набрало законної сили, в частині спадкового майна - 1/2 частина садового будинку АДРЕСА_1 свідчать про те, що станом на 26 листопада 2001 року будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності в органах БТІ не зареєстровано.

Вказані обставини підтвердила під час судового розгляду справи ОСОБА_4 , яка зазначала, що будинок будувався у період її шлюбу з ОСОБА_5 , технічного паспорту на будинок не існує, державна реєстрація будинку в органах БТІ не проведена. Не заперечувала проти визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_11 права на частину цього будинку в порядку спадкування за законом, згодна була сплатити іншим спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_21 вартість їх часток у будинку та просила визнати за нею право власності на весь садовий будинок АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині спадкового майна - 1/2 частина садового будинку АДРЕСА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що на час ухвалення судового рішення садовий будинку АДРЕСА_1 в органах БТІ не зареєстровано, а відтак, як будинок в цілому, так і 1/2 частина вказаного садового будинку (спадкове майно) не є об`єктом права власності.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 30 липня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_11 звернулись до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: Київськаобласть Обухівський район м.Українка, Садове товариство «Берізка».

17 серпня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Метейко Іваном Миколайовичем прийнято рішення 5085402 про державну реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , з кадастровим номером № 3223151000:04:070:0024, з цільовим призначенням: для садівництва, площею 0,0608 га, за адресою: Київська область Обухівський район м. Українка, СТ «Берізка» за ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , по 1/3 частки за кожною.

Підстава виникнення права власності - рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2010 року у справі № 2-1/10 (а.с. 15-17 том 1 витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 квітня 2018 року).

01 вересня 2015 року за замовленням ОСОБА_2 та ОСОБА_11 виготовлено технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, НОМЕР_1 у СТ «Берізка» місто Українка (а.с. 4-11 том 3).

08 червня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_11 звернулись до державного реєстратора - приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни для проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок НОМЕР_1 у СТ «Берізка».

13 червня 2017 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35630203, за яким право спільної часткової власності на садовий будинок НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272319232231) зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 по 1/2 частки будинку за кожною.

У червні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_10 а звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , з кадастровим номером 3223151000:04:070:0024, з цільовим призначенням: для садівництва, площею - 0,0608 га, за адресою Київська область Обухівський район м. Українка, СТ «Берізка»; визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_22 права власності на 1/3 частину зазначеної земельної ділянки (справа №372/2089/19).

Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року у справі №372/2089/19 в частині задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_22 про припинення права на частку у спільному майні та стягнення судових витрат скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року у частині задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 правничої допомоги скасовано. Заяву ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу залишено без розгляду. У іншій частині додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_23 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_24 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів, виходить з такого.

Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4 та, у відповідності до вимог статті 1269 ЦК України, реалізував своє право на прийняття спадщини.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року (справа № 2-1/10), визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_3 .

17 серпня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Метейко Іваном Миколайовичем прийнято рішення 5085402 про державну реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , з кадастровим номером № 3223151000:04:070:0024, з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га, за адресою: Київська область Обухівський район м. Українка, СТ «Берізка» за ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , по 1/3 частки за кожною.Підстава виникнення права власності - рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2010 року у справі № 2-1/10 (а.с. 15-17 том 1 витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 квітня 2018 року).

Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 , посилаючись на складні сімейні обставини, підтвердив, щовін не провів державну реєстрацію права власності на свою 1/3 частину земельної ділянки за адресою: Київська область Обухівський район м. Українка, СТ «Берізка», право власності на яку визнано за ним на підставі судового рішення у справі № 2-1/10, і не оформив право власності на частину садового будинку АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцеві ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини.

В матеріалах спадкової справи №870 до майна померлої ОСОБА_4 відсутні відомості про прийняття нотаріусом відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом. Навпаки, у спадковій справі міститься лист завідувача шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 26 вересня 2007 року №2352, адресований ОСОБА_1 , про те, що для подальшого оформлення спадщини йому необхідно з?явитися до нотаріальної контори (а.с. 227 том 1).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчать про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку.

Проте, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, провадження № 61-39511 св 18).

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджуються, що позивач ОСОБА_1 набував право власності на частину садового будинку АДРЕСА_1 в передбаченому законом порядку, не грунтується на вимогах чинного законодавства. Суд першої інстанції не врахував, що у позивача ОСОБА_1 . як спадкоємця власника спірного майна ( ОСОБА_4 ), з часу відкриття спадщини виникло право володіння і користування спадковим майном, а відсутність реєстрації права власності на нього згідно з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не може позбавити його такого права, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18).

На підставі досліджених доказів та у відповідності із фактичними обставинами справи колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , а відтак, має право на майно, що переходить за правом спадкоємства, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Нездійснення ОСОБА_1 державної реєстрації нерухомого майна, у тому числі за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2011 року у справі № 2-1/10, не спростовує наявність його майнового права на частку, як земельної ділянки № НОМЕР_1 на території СТ «Берізка», так і на частку розташованого на цій земельній ділянці садового будинку АДРЕСА_1 .

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц (провадження № 61-39511св18) зазначено, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону № 1952-IV не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Дії ОСОБА_1 щодо нездійснення реєстрації права власності на спірне майно також не свідчать про його відмову від своєї частки цього майна, оскільки, за положеннями статті 347 ЦК України, для відмови від права власності на майно, право на яке підлягає державній реєстрації, особа повинна звернутися із відповідною заявою і така заява породжує правові наслідки лише у разі її державної реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з частиною другою статті 18 зазначеного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Пунктами 6 та 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1127) встановлено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Як визначено пунктом 42 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Згідно правового висновку щодо застосування цієї норми Закону, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 127/12200/20, перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та Законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 вересня 2015 року за замовленням ОСОБА_2 та ОСОБА_11 виготовлено технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, НОМЕР_1 у СТ «Берізка» місто Українка (а.с. 4-11 том 3).

08 червня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_11 звернулись до державного реєстратора - приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни для проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок НОМЕР_1 у СТ «Берізка».

13 червня 2017 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35630203, за яким право спільної часткової власності на садовий будинок НОМЕР_1 у Садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272319232231) зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 по 1/2 частки будинку за кожною.

Як свідчать витребувані судом належним чином засвідчені копії документів в електронній формі з матеріалів реєстраційної справи №1272319232231, про які містяться відомості і у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 квітня 2018 року, підставою виникнення права власності стали наступні документи: технічний паспорт від 01 вересня 2015 року на садовий (дачний) будинок, НОМЕР_1 у СТ «Берізка» місто Українка; довідка Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області №1062/0/2-16 від 03 серпня 2016 року про те, що виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області не вів і не веде погосподарської книги на Садівницьке товариство «Берізка», розташоване в адміністративних межах Української міської ради; рішення Виконавчого комітету Української міської ради від 24 вересня 2015 року № 171/0/5 15 про присвоєння поштової адреси садовому будинку у Садовому товаристві «Берізка», що побудований у 1991 році (а.с. 15-17 том 1, а.с. 3-13 том 3).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів колегією суддів апеляційного суду встановлено, що на момент звернення 08 червня 2017 року відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_11 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни із заявою про проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок НОМЕР_1 у СТ «Берізка» в Державному реєстрі прав містились відомості про державну реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером № 3223151000:04:070:0024 за адресою: Київська область Обухівський район м. Українка, СТ «Берізка» за ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , по 1/3 частки за кожною, яка проведена державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Метейко Іваном Миколайовичем - 17 серпня 2013 року.

Вказані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно враховані Виконавчим комітетом Української міської ради при прийнятті рішення про присвоєння поштової адреси садовому будинку у садовому товаристві «Берізка», що побудований у 1991 році на земельній ділянці, яка належить заявникам ОСОБА_2 та ОСОБА_21 по 1/3 частки за кожною.

Технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта.

Отже, докази, надані відповідачами нотаріусу для проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок,у своїй сукупності не свідчать про те, що відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності на увесь садовий будинок, НОМЕР_1 у Садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області та є його співвласниками по 1/2 частці кожна.

Таким чином, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказаний садовий будинок за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 по 1/2 частці будинку за кожною.

На державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити подачу заявниками документів,передбачених Порядком № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності, а й передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що під час проведення реєстрації права власності на садовий будинок, НОМЕР_1 у Садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області державний реєстратор не пересвідчився в достатності, належності документів, поданих заявниками для вчинення реєстраційних дій, а також не встановив відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, допустив порушення вимог закону при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дій, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35630203 від 13 червня 2017 року, яким проведена реєстрація права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272319232231, за ОСОБА_2 на 1/2 частку будинку та за ОСОБА_10 на 1/2 частку будинку.

Проведена реєстратором державна реєстрація права власності цього майна за відповідачами створює для позивача ОСОБА_1 перешкоди у реалізації його прав власника спірного садового будинку та є підставою для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35630203 від 13 червня 2017 року.

В цій частині позовна вимога ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора є доведеною та відповідає належному способу захисту.

Разом з тим, заявлена у позові вимога позивача до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння не підлягає задоволенню через неефективність обраного способу захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення його порушеного права.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наводиться в статті 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 та за ОСОБА_10 , то заявлені ним позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 13 червня 2017 року опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Позовна давність до такого позову не застосовується, а судове рішення про його задоволення, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачами права власності на нерухоме майно, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.

Отже, доводи представника позивача ОСОБА_1 адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення у цій справі та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_1 , які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір)за подання позовної заявита апеляційної скарги у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що складає 2183,28грн (992,40 грн + 1190,88 грн), слід покласти на відповідачів ОСОБА_25 , ОСОБА_3 у по 1091,64 грн з кожного.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювала адвокат Євдоченко Наталія Дмитрівна на підставі укладенено договору № 5/22 від 22 лютого 2022 року про надання правової допомоги, повноваження якої підтверджуються ордером на надання правничої допомоги від 23 травня 2022 року, серія АІ №1230326 (а.с. 71-74, 79 том 1).

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги, укладеного між Адвокатським бюро «Євдоченко Н.Д.» (далі -Адвокатське бюро, адвокат) та ОСОБА_26 ем (далі -клієнт), адвокат надає правову допомогу при підготовці та розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, а клієнт сплачує узгоджений гонорар - пункт 1.1. договору

Як визначено пунктом 2.1. договору гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва. Розмір гонорару встановлюється за домовленістю сторін відповідно до тарифів адвоката.

У позовній заяві сторона позивача просила стягнути з відповідачів судові витрати. Повідомила, що позивач очікує понести витрати, пов`язані з підготовкою до розгляду та розглядом справи в суді першої інстанції: підготовка позовної заяви, відповідей на відзив, заяв з процесуальних питань, представництво інтересів позивача у суді першої інстанції, що попердньо становить 20 000,00 грн, про що надала розрахунок сум витрат, а документи про фактичні витрати, понесені позивачем під час судового розгляду даної справи, будуть надані відповідно до пункту 8 статті 141 ЦПК України.

Визначені представником позивача у попередньому розрахунку види професійної правничої допомоги (підготовка позовної заяви, відповідей на відзив, заяв з процесуальних питань, представництво інтересів позивача у суді першої інстанції) є необхідними для представлення та захисту інтересів ОСОБА_1 у цій справі, фактично понесеними, відповідають умовам договору про надання правових послуг, а час, витрачений на надання професійної правничої допомоги, є обґрунтованим.

Клопотань відповідачів щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн у зв`язку з недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, у матеріалах справи немає.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки, з огляду на положення процесуального закону, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому, поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (постанова Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24).

З матеріалів справи вбачається, що після ухвалення судового рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 року сторона позивача засобами поштового зв`язку направила до суду першої інстанції заяву про приєднання доказів, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час підготовки та розгляду справи, що становить 38 050,00 грн.

Водночас, така заява подана стороною позивача 11 грудня 2025 року, тобто, поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Позивач не заявив клопотання про поновлення такого строку, а суд позбавлений права поновлювати такий строк з власної ініціативи.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги докази їх понесення, подані з порушенням процесуального порядку, на суму 38 050,00 грн.

Оскільки позивач ОСОБА_1 документально підтвердив понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, а заперечень щодо вказаних витрат або клопотання про зменшення їх розміру від відповідачів не надійшло, наявні підстави для часткового відшкодування витрат з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві, на суму 10 000,00 грн.

Загальна сума визначених витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 10 000,00 грн підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 5 000,00 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 347, 391, 1218, 1269, 1296, 1297 ЦК України,ст.ст. 10, 18 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.6, 9, 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1127), ст.ст. 2, 4, 5, 15, 133, 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу),індексний номер 35630203 від 13 червня 2017 року, на садовий будинок НОМЕР_1 у садовому товаристві «Берізка» Обухівського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272319232231, яким зареєстровано право власності заОСОБА_2 на 1/2 частку будинку та за ОСОБА_10 на 1/2 частку будинку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати, щоскладаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у загальному розмірі 12 183,28 грн, по 6091,64 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: