Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №638/16785/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/16785/25

Провадження № 1-кп/638/1081/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, який тимчасово працевлаштований, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

29.08.2007 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

07.02.2008 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 187, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

05.04.2011 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту;

15.05.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі;

14.09.2020 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяці позбавлення волі, звільненого 14.03.2024 у зв?язку з відбуттям покарання;

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.4 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 « ро введення воєнного стану в Україні»», будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого кримінального правопорушення на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення - злочин проти власності за наступних обставин.

Так, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.02.2025 приблизно о 16:00 годині виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникнення до житла. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникнення до житла, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, у вигляді заподіяння матеріальної шкоди і бажаючи їх настання, впевнившись в тому, що за його діями не спостерігають оточуючі, використовуючи знаряддя вчинення злочину, а саме зв?язку ключів від вхідних дверей квартири, які він викрав попередньо у гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який винаймав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, відкрив вхідні двері вказаної квартири та проник до приміщення квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належне майно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: телевізор ТМ «SAMSUNG» моделі «UESOCU7100UXUA» із серійним номером «32323232» вартість якого згідно висновку за результатами проведення судово - товарознавчої експертизи №10215 від 15.07.2025 складає 15382 гривень 80 копійок.

Після чого ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 15382 гривень 80 копійок.

Крім того, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»», до якого внесено зміни Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом № 4643-IX від 21.10.2025, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень на шлях вправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення - злочин проти власності за наступних обставин.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.10.2025 о вечірній час доби, але не пізніше 21 год. 00 хв., більш точний час не встановлено, перебував у двокімнатній квартирі АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Перебуваючи у зазначеній квартирі, ОСОБА_5 пройшов до спальної кімнати, де на дивані побачив мобільний телефон торгової марки «Motorolla G72», у металевому корпусі, чорного кольору, об?ємом пам?яті 256 Гб, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 17106 від 19.11.2025, 4 550 грн., який перебував у чохлі чорного кольору, та на праві власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди і бажаючи їх настання, упевнившись у тому, що за його діями не спостерігають оточуючі, шляхом вільного доступу, витягнув з чохла мобільний телефон торгової марки «Motorolla G72» та поклав телефон у кишеню своїх штанів.

Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 4 550 грн.

Крім того, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»», до якого внесено зміни Указом Президента України № 793/2025 від 20 жовтня 2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом № 4643-1X від 21.10.2025, будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого кримінального правопорушення, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення - злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 31.12.2025, вранці, точний час не встановлено, але не пізніше 10 год. 30 хв., ОСОБА_5 , прийшов до будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де проживає його знайомий. Зайшовши до подвір?я вказаного будинку, ОСОБА_5 зустріла матір знайомого - потерпіла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з якою у ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин. На момент конфлікту, в руці у ОСОБА_10 знаходився власний мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «А51», imei: НОМЕР_1 , та в цей момент, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом ривка забрав з рук потерпілої ОСОБА_10 її мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «А51», IMEI: НОМЕР_1 , вартість якого згідно висновку експерта №199 від 12.01.2026 складає 1704 грн 53 коп.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , утримуючи вищевказаний мобільний телефон при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 1704 грн 53 коп.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за:

за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно в умовах воєнного стану;

за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану;

за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна(грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, визнав у повному обсязі, розкаявся, просив призначити мінімальне покарання. Під час допиту підтвердив обставини, викладені в обвинувальних актах.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просила врахувати, що обвинувачений вину визнав, щиро розкаявся, має пом`якшуючі обставини, зробив для себе правильні висновки, збирається проходити військову службу, а також його критичне ставлення до вчиненого, у зв`язку з чим прохає призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Потерпіла ОСОБА_7 , до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України не заперечує, цивільного позову не заявляла.

Потерпіла ОСОБА_11 , до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України не заперечує, заявила цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_10 до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України не заперечує, заявила цивільний позов .

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та приймаючи до уваги те, що прокурор та потерпілі не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності позиції останнього, роз`яснивши обвинуваченому про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за:

за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно в умовах воєнного стану;

за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану;

за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені уст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Визначаючи вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує: тяжкість скоєних правопорушень, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також, враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд зазначає, що вчинені ОСОБА_5 правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України є:

за ч.4 ст. 186 КК України – тяжким злочином;

за ч. 4 ст. 185 КК України – тяжкими злочинами.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем м. Харкова, українцем, громадянином України, не одруженим, з середньою освітою, який тимчасово працевлаштований, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД №3» не звертався, на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває. Раніше неодноразово судимий, востаннє:

14.09.2020 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяці позбавлення волі, звільненого 14.03.2024 у зв?язку з відбуттям покарання;

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який вчинив кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану, повторно, та є особою, котра неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, що свідчить про його негативну соціальну спрямованість, у зв`язку з чим вважає за можливе призначити йому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, за правилами ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, а саме призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі.

На думку суду, виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства є неможливим, та саме такі покарання будуть справедливими, необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Аргументи сторони захисту щодо можливості призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми на підставі ст.69 КК України, суд вважає не переконливими, оскільки таке призначення можливе лише в тому випадку, коли встановлені у справі обставини (з урахуванням даних про особу) у своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б несправедливим, проте таких обставин судом встановлено не було, навпаки наявність корисливого умислу підвищує суспільну небезпеку, оскільки є систематичним та протиправним джерелом прибутку.

Також потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 були заявлені цивільні позови.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 129 КПК України суд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні по суті лише у випадку ухвалення обвинувального вироку, постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи постановлення виправдувального вироку у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (частина перша статті 77 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно, його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи».

Як вбачається з наданих потерпілими позовних заяв, розмір матеріальної шкоди був визначений останніми з урахуванням висновку експерта.

Таким чином, враховуючи визнання обвинуваченим цивільних позовів, суд вбачає підстави для їх задоволення та стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, в частині витрат пов`язаних з проведенням експертизи по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ст.ст.118, 124, 126 КПК України.

Обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 186 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання рахувати з 22 січня 2026 року.

Згідно ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання час його тримання під вартою в період з 22 січня 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судових експертиз № 119 від 12.01.2026 у розмірі 4240,80 грн.; № 10215 від 15.07.2025 у розмірі 2544,48 грн.; № 17106 від 19.11.2025 у сумі 2544,48 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року на вилучені в ході обшуку від 16.01.2026 року у період часу з 06 год. 27 хв. до 07 год. 24 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: шапка чорного кольору, джинси сірого кольору, куртка чорного кольору, які поміщено до паперового конверту, крім того, вилучено кросівки чорного кольору з логотипом «Пума», які поміщено до паперового конверту.

Речові докази, а саме шапка чорного кольору, джинси сірого кольору, куртка чорного кольору, які поміщено до паперового конверту, кросівки чорного кольору з логотипом «Пума», які поміщено до паперового конверту, - вважати повернутими власнику.

Позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 4550,00 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Позовну заяву ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 1704,53 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів: засудженим з дня отримання копії вироку, іншими учасникам судового провадження з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1