Постанова від 27 липня 2025 р. у справі №755/6758/25 — Київський апеляційний суд

Справа: № 755/6758/25 Головуючий у суді першої інстанції: Сазонова М.Г.

Провадження № 33/824/3528/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції:Балацька Г.О.

Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025рокум. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участю:

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій міститься клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарженнята апеляційну скаргу на постановуДніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2025року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 (триста сорок) грн. на користь держави.

Постановою суду визнано доведеним, що 17.04.2025 близько 19 год.00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до своєї матері - ОСОБА_2 , а саме - кричав, вдарив, що завдало шкоди її здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 першочергово поставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 14.05.2025.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, ОСОБА_1 в апеляційній скарзіпроситьскасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 14.05.2025, закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що наявні в матеріалах справи пояснення матері- ОСОБА_2 є упередженими, не підтверджені сторонніми доказами, а фотографія тілесних ушкоджень не ідентифікована, без підтвердження дати, часу, медичного висновку.

Рапорти поліції складені без безпосереднього з'ясування обставин, тільки через 2 дні після інциденту на підставі заяви потерпілої.

Звертає увагу суду на тому, що хоча ОСОБА_2 і є його матір'ю, вони не ведуть спільного господарства з 2016 року, а фото окремого посуду, полиць у холодильнику, миючих засобів та рушників на кухні, роздільних ліній на столі та у холодильнику, що додані, у побуті повністю виокремленні, має окрему хатню робітницю, тобто відсутність фактичних сімейних стосунків виключає кваліфікацію правопорушення за ст. 173-2 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , що підтримав викладені ним доводи та обставини в поданій апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з вимогою поновити строк на апеляційне оскарження, слід дійти наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про повернення цього строку.

В поданому клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що повний текст постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 14.05.2025 отримав лише 22.05.2025, окрім того з, 07.05.2025 по 20.05.2025 він перебував у фактичному утриманні в збірному пункті ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується показами свідків, які перебували разом із ним в одній казармі в збірному пункті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 14.05.2025 з метою збереження його прав на апеляційне оскарження, а також, враховуючи те, що апеляційна інстанція є кінцевою інстанцією в розгляді справ про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані судом доведеними, за доводами, означеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП.

Згідно положенням ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, нормою ст. 280 КУпАП регламентовано, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

А саме, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).

Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім`ї" насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 (далі Закон) визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Під психологічним насильством, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство, згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, - є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення у небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративні правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 629540від 19.04.2025, 17.04.2025 близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до своєї матері - ОСОБА_2 , а саме - кричав, вдарив, що завдало шкоди її здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУПАП.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначив, що скандал в означений день був, проте фізичних розправ не було, ОСОБА_2 поливала квіти, була розлита вода по квартирі, після чого ОСОБА_1 почав кричати, проте воду на неї не виливав та не бив її. Зазначив, що причиною скандалу була турбота про неї, оскільки ОСОБА_2 не можна піднімати важкі речі через стан її здоров'я, проте вказав на те, що вона зациклена на своїх квітах.

З пояснень ОСОБА_2 , що містяться в матеріалах справи, викладено, що перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вона вирішила полити квіти та розлила трохи води в коридорі. В цей час додому прийшов син- ОСОБА_1 , побачив воду, йому це не сподобалось, він забіг в її кімнату, почав її словесно ображати, кричати нецензурною лайкою, вилив на неї воду з 5-літрової пляшки та вдарив кулаком в обличчя, в око, після чого залишився синець.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Об`єктивнасторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чимогла бути завдана потерпілому.

Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім`ї" насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Отже, проаналізувавши всі докази у провадженні у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.

За викладеним, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька