Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №613/1045/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1045/26 Провадження № 2-о/613/56/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1045/26 пров. №2-о/613/56/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, про видачу обмежувального припису, в якій просить: видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 терміном на 6 (шість) місяців; встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 : заборонити перебувати в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань до 100 (ста) метрів до неї особисто, місця її проживання та місця роботи; заборонити розшукувати її та контактувати зі мною у будь-який спосіб (особисто, телефоном, через месенджери).

Свої вимоги заявник мотивує тим, що вона є одноосібною власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У даному помешканні фактично проживає її чоловік, ОСОБА_2 , який не є власником житла і не має зареєстрованого місця проживання за цією адресою. На даний час вони знаходяться в процесі розлучення. Протягом тривалого часу відповідач вчиняє щодо неї психологічне насильство, яке виражається в: погрозах фізичною розправою, що змушує її реально побоюватися за власну безпеку та через, що вона боїться повертатись до власної оселі; приховуванні доказів, відповідач навмисне видаляє повідомлення з погрозами та образами в месенджерах, щоб уникнути відповідальності.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 10 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву про видачу обмежувального припису підтримала, прохала її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням за межами Богодухівського району.

Відповідно до ст. 350-5ЦПК України, неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису; суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Суд, враховуючи стислі строки розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності заінтересованої особи ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про видачу обмежувального припису, поважних причин неявки не надав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку заявника, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно зі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Питання видачі обмежувального припису регулюється положеннями ЦПК України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII).

Так, відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана:

1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;

2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;

3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;

4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII).

Згідно з п. 14 ч. 1 ст.1 Закону № 2229-VIII психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 2 ч. 1 ст.24 Закону № 2229-VIII передбачено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII).

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 у справі №466/180/22.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 522/22472/21 видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 216/4309/21 зазначено, що докази мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства.

Звертаючись із заявою про видачу обмежувального припису, заявник посилається на те, що протягом тривалого часу відповідач вчиняє щодо неї психологічне насильство, яке виражається в погрозах фізичною розправою, що змушує її реально побоюватися за власну безпеку та через, що вона боїться повертатись до власної оселі та в приховуванні доказів, відповідач навмисне видаляє повідомлення з погрозами та образами в месенджерах, щоб уникнути відповідальності.

Проте, заявником в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надано суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 фізичного та психологічного насильства відносно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому.

Також матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_2 до кримінальної чи адміністративної відповідальності за фактом домашнього насильства.

Будь-яких доказів на підтвердження нанесення заявнику тілесних ушкоджень або вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства матеріали справи не містять.

Суд не приймає до уваги, надані заявницею скріншоти з додатків для обміну повідомленнями та дзвінками, з яких вбачається листування образливого змісту з особою, яку підписано як «Эдуард», оскільки, позбавлений можливості встановити, чи дійсно зазначене листування відбувалось саме з ОСОБА_2 , ідентифікувати номер телефону та встановити часовий проміжок, в якому таке листування мало місце.

Інших доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно заявника також суду надано не було.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено, що існує загроза вчинення домашнього насильства по відношенню до заявника, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, як і відсутні докази того, що такі ризики є реальними, внаслідок чого у суду відсутні підстави для застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису.

З огляду на суть обмежувального припису, як тимчасового заходу виконуючого захисну та запобіжну функцію, направленого на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях, а також те, що зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису відсутні.

Відповідно до ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені вимоги необґрунтованими та недоведеними, внаслідок чого відмовляє у їх задоволенні.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 263-265, 268, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 19 червня 2026 року.

СУДДЯ