Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №344/4577/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4577/26

Провадження № 2/352/982/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

19 червня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

07.04.2026 року з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.06.2025 року позивач надала грошові кошти у борг відповідачу в розмірі 3500 Євро. Відповідно до договору позички, позичальник зобов`язується повернути отриману суму у тій самій валюті та в порядку, визначеному цим договором через 60 днів – 12.08.2025 року. Факт отримання коштів відповідачем зафіксовано у розписці, написаній ОСОБА_2

23.01.2026 року позивач зверталася із письмовою вимогою про повернення боргу. Однак у визначений строк та на момент звернення до суду відповідач позичені кошти не повернула.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором позики, позивач просить стягнути з відповідача суму позики 3500 Євро, а також судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Ухвалою судді від 13.04.2026 року постановлено відкрити провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 19.06.2026 року не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 5 ст.268 ЦПК України зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст.268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву про долучення доказів, в якій також просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась,про день та час слухання справи повідомлялась відповідно до вимог закону. Правом на подання відзиву не скористалася, будь-яких клопотань від неї до суду не надходило.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , 12.06.2025 року уклали договір позики, у відповідності до якого позикодавець ОСОБА_1 передає у власність позичальника ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3500 євро. Позичальник зобов`язувався повернути отриману суму у тій самій валюті та в порядку визначеному цим договором через 60 днів, тобто 12.08.2025 року.

На підтвердження виникнення зобов`язань за вказаним договором позики ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 власноручно написану розписку, копія та оригінал якої долучені до матеріалів справи (а.с.16, 50).

Зі змісту розписки вбачається, що відбулася передача грошової суми 3500 євро від позикодавця ОСОБА_1 до позичальника ОСОБА_2 .

У вказаний в договорі позики строк відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, належні позивачу грошові кошти не повернула.

В матеріалах справи міститься вимога позивача, адресована відповідачу ОСОБА_3 про повернення суми боргу (а.с.7).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 1ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1ст. 1047 ЦК України).

Частиною 2 ст.1047ЦК України допускається пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Враховуючи, що розписка містить зобов`язання повернути грошові кошти в іноземній валюті, відповідачем договірних зобов`язань не виконано, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача боргу у валюті, визначеній договором.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення боргу 3500 євро підлягають задоволенню.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, відповідно достатті141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати на сплату судового збору в сумі 1779,19 грн.

На підставі ст. 59 Конституції України, ст. 526, 1046, 1047 та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) євро.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 779 (одну тисячу сімсот сімдесят дев`ять) грн 19 коп. витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Рішення складене в повному обсязі 19.06.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.