Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №352/1155/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1155/26

Провадження № 3/352/328/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Гриньків Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за наступних обставин:

26.04.2026 року о 18:08 год в с. Ямниця по вул. галицька, водій керуючи автомобілем Renault, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився відповідно до встановленого із використанням газоаналізатора Драгер 6810. Відповідно до тесту 11063, результат огляду - 1,21‰, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, вказав, що на нього попередньо складався протокол, цими ж працівниками поліції, а тому вважає, що вони зупинили транспортний засіб під його керуванням безпідставно. Звернув увагу суду, що не було вказано причину зупинки, а права не роз`яснені.

Його захисник у судовому засіданні просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зауважив, що зупинка транспортного засобу під керуванням його підзахисного відбулася безпідставно. Крім цього вказав, що працівниками поліції не було озвучено ознак алкогольного сп`яніння, а після проходження тесту результат приладу Драгер не було продемонстровано, крім цього ОСОБА_1 не було роз`яснено права, а відтак, оскільки всі сумніви тлумачаться на користь особи, провадження у справі слід закрити.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, при розгляді даної адміністративної справи судом достовірно було встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколом серії ЕПР1 №650606 від 26.04.2026 року про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою з приладу Драгер 6810 (результат тесту 1,12 ‰), відеоматеріалами, що містяться на оптичному диску.

Окрім цього судом переглянуті відеозаписи, які були додані до матеріалів справи.

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені відеозаписи інспекторів патрульної поліції.

Так на відеозаписі зафіксовано як працівниками поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , поліцейський запропонував йому пройти огляд на визначення стану сп`яніння, на що останній погодився, з результатом 1,12‰ ОСОБА_1 теж погодився. На пропозицію проїхати у медичний заклад для встановлення стану сп`яніння порушник відмовився.

Перевіряючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо неправомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , неправомірності дій патрульних поліцейських, які, за версією ОСОБА_1 та його захисника, переслідували ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на таке.

Так, твердження захисника та ОСОБА_1 , що працівниками поліції було допущена поведінка, яка не відповідає вимогам чинного законодавства не підтверджена жодними доказами. Крім того доказів звернення із відповідними заявами на дії працівників поліції не надали.

В той же час, користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Одночасно, з відеозапису вбачається, що поліцейський повідомив про причину зупинки – а саме наявна інформація, що особа може керувати транспортним засобом без посвідчення водія. При цьому суд звертає увагу на те, що попередньо, а саме 16.03.2026 року відносно ОСОБА_1 складався протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, про що захиником було надано копію постанови суду від 30.04.2026 року про закриття провадження у справі від 30.04.2026 року.

Стосовно обґрунтувань стороною захисту своїх доводів з посиланням на висновки Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду суд звертає увагу на те, що положення КАС України застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, які, зокрема, виникають у зв`язку з винесенням постанов у справах про адміністративні правопорушення іншими уповноваженими органами (посадовими особами), а не судом. Положення КАС України не поширюються на провадження у справах про адміністративні правопорушення в судах.

Стосовно сумнівів у сторони захисту щодо показань приладу Драгер, то суд зазначає, що результат огляду був продемонстрований ОСОБА_1 , з яким останній погодився. Крім того, технічними характеристиками газоаналізатора, яким проводився огляд на стан сп`яніння на місці, передбачається роздрукування на папері його показників. Такий роздрукований результат огляду ОСОБА_1 наявний в матеріалах справи та містить інформацію про ПІБ особи, яку тестували і реквізити протоколу, в межах якого здійснювалося тестування, а також його особистий підпис.

Щодо ознак алкогольного спяніння, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 Розділу І Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України, 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп`яніння саме по собі не означає, що особа перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що всі ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені інспектором поліції зазначені акті огляду, у направленні водія транспортного засобу з метою виявлення стану, у тому числі, алкогольного сп`яніння та частково підтверджуються поясненнями ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі, де на слова поліцейського що його нічого не вчить в контексті продовження керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`янння, відповів, що вже навчило.

Щодо твердження сторони захисту про формальне роз`яснення прав ОСОБА_1 та неповне розуміння змісту таких, то суд зазначає, що таке спростовується відомостями у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки у відповідній графі 13 міститься підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав.

Відповідно до вимог п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 допустив порушення згаданих вимог ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що повністю доведено в суді.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та з метою виховання останнього та запобіганню вчинення нових правопорушень накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.