Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №185/5754/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5754/25

Провадження № 2/185/3705/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В. О., за участю секретаря судового засідання Гоцій А. В., представника позивача адвоката Савченко С.А., представника відповідача адвоката Скирди В. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном,

В С Т А Н О В И В

23.05.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є власницею домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . До рішення виконкому Павлоградської міської ради № 395 від 20.05.1988 року адреса вищевказаного домоволодіння була АДРЕСА_1 . Згідно довідки інспектора КП Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації від 05.02.2024 року під час інвентаризації вищевказаного будинку станом на 23.08.2018 року самочинного будівництва будівель та споруд не встановлено.

Згідно технічного паспорту на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що позначена як «город», що межує між АДРЕСА_2 існували ворота/огорожа № 15 висотою 1,6 метрів, огорожу висотою 1,6 метрів № 16 розміром 8,25 метрів по АДРЕСА_3 метри з обох боків та трубчастий колодязь № 2. 12.01.2021 року вищевказане майно було зареєстровано на праві власності за позивачкою на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56106918 виконавчим комітетом Павлоградської міської ради. Але, в 2024 році сусідка по городу відповідачка власниця будівлі житлового будинку садибного типу ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3586687.4851494.20240627.43.0000.55 загальною площею (кв. м): 384.1, житлова площа (кв. м): 144.6 за адресою: АДРЕСА_4 створила перешкоди в користуванні вищевказаним майном, а саме самовільно побудувала на вказаному городі огорожу та гаражі поза межами земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:058:0196 площею 0,1003 га.

На жаль, відповідні скарги до Павлоградської територіальної громади не привели до врегулювання даної проблеми, позивачці було запропоновано звернутись до суду. Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Самим ефективним способом захисту буде зобов`язати відповідачку не чинити перешкод позивачці у користуванні належним позивачці на праві власності нерухомим майном, розташованим на її городі, у вигляді воріт/огорожі № 15 висотою 1,6 метрів, огорожі висотою 1,6 метрів № 16 розміром 8,25 метрів по провулку Марка Вовчка, по вулиці Богуна Івана розмірами 13,20 метрів, №№ 17,18 по 92,60 метри з обох боків та трубчастому колодязі № 2, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за індексним номером 56106918, розташованим на земельній ділянці, що межує з земельною ділянкою кадастровий номер 1212400000:02:058:0196 шляхом демонтажу за власний рахунок самовільно побудованої огорожі, гаражів, інших будівель поза межами земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:058:0196, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , які утворюють єдиний двір з вказаною земельною ділянкою. Позивачка вважає, що необхідно зобов`язати відповідачку не чинити перешкод позивачці у користуванні належним позивачці на праві власності нерухомим майном, розташованим на її городі, у вигляді воріт/огорожі № 15 висотою 1,6 метрів, огорожі висотою 1,6 метрів № 16 розміром 8,25 метрів по АДРЕСА_5 метри з обох боків та трубчастому колодязі № 2, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за індексним номером 56106918 11.01.2021 року, розташованим на земельній ділянці, що межує з земельною ділянкою кадастровий номер 1212400000:02:058:0196 шляхом демонтажу за власний рахунок самовільно побудованої огорожі, гаражів, інших будівель, розташованих поза межами земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:058:0196, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , які утворюють єдиний двір з земельною ділянкою кадастровий номер 1212400000:02:058:0196 та перешкоджають доступу до вищевказаного майна, зареєстрованого за індексним номером 56106918.

Ухвалою суду від 10.06.2025 року було відкрито провадження. Справу було вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, яким заперечував проти задоволення позову на підставі наступного.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:02:058:0218 перебуває в комунальній власності та належить на праві власності Павлоградській міській раді. Вищезазначена земельна ділянка знаходиться в оренді у ОСОБА_3 . Підставами набуття права оренди є:

- рішення Павлоградської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок у власність, користування» від 05.12.2023 року № 1349-46/VIII;

- договір оренди земельної ділянки, укладений 11.12.2023 року між Павлоградською міською радою та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0538 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 1212400000:02:058:0218, строком на 25 років.

Таким чином:

- відповідач не є власником або користувачем спірної земельної ділянки;

- не чинить перешкоди позивачу в користуванні спірною земельною ділянкою;

- не несе відповідальності за її використання.

Отже, позов подано до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги документами, які стосуються об`єктів нерухомого майна, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Водночас, спірна земельна ділянка має кадастровий номер 1212400000:02:058:0218, розташована по АДРЕСА_4 та належить на праві власності Павлоградській міській раді. Таким чином, позивачем не доведено, що його майно розташоване на спірній земельній ділянці і як наслідок, відсутній зв`язок між предметом позову та наданими позивачем доказами.

Як на підставу задоволення позовних вимог, позивач посилається на схематичний план та технічний паспорт БТІ. Однак, дані документи не містять кадастрового номеру земельної ділянки, не визначають меж земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, не підтверджують розташування об`єктів саме на спірній земельній ділянці.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами:

- наявності права користування або права власності на спірну земельну ділянку;

- доказів того, що відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою;

- причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та порушеного права позивача.

Позов фактично спрямований на усунення наслідків передачі спірної земельної ділянки в користування. Однак, підставою для передачі є рішення власника оренду спірної земельної ділянки – Павлоградської міської ради, яка не є учасником даного судового процесу. Водночас, саме дане рішення міської ради створює правові наслідки користування спірною земельною ділянкою іншою особою. Таким чином, належним способом захисту своїх прав є оскарження рішення органу місцевого самоврядування в порядку адміністративного судочинства. Натомість, обраний спосіб захисту не відповідає характеру правовідносин, є неефективним та не може призвести до відновлення порушеного права позивача (за його наявності). Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки:

- позов подано до неналежного відповідача;

- відсутня ідентичність об`єкта спору;

- докази позивача є неналежними та недостатніми;

- позивач не довів порушення свого права;

- обрано неналежний спосіб судового захисту.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. У зв`язку з цим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.

Судом встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56106918 від 12.01.2021 року, номер відомостей про речове право 40077706, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 370647876 від 20.03.2024 року.

Підставою для реєстрації права власності на вищезазначений житловий будинок був технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 23.08.2018 року.

Також судом встановлено, що земельна спірна земельна ділянка має кадастровий номер 1212400000:02:058:0218, розташована по АДРЕСА_4 та належить на праві власності Павлоградській міській раді, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 53067932, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.05.2026 року.

Вищезазначена земельна ділянка передана в користування ОСОБА_3 на підставі рішення Павлоградської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок у власність, користування» від 05.12.2023 року № 1349-46/VIII та договору оренди земельної ділянки, укладений 11.12.2023 року між Павлоградською міською радою та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0538 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 1212400000:02:058:0218, строком на 25 років, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 359609165 від 22.12.2023 року.

Оцінюючи наданий позивачем схематичний план земельної ділянки від 10.10.1972 року та схематичний план земельної ділянки, наявний в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 23.08.2018 року, суд виходить із того, що:

- зазначені документи не є документацією із землеустрою, не містять координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- не містять кадастрового номера земельної ділянки та не дозволяють встановити межі земельної ділянки в системі координат Державного земельного кадастру.

Технічний паспорт БТІ не підтверджує факту накладення меж земельних ділянок або розташування спірних споруд на земельній ділянці позивача.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що є матір`ю позивача та вважає, що відповідач зайняла частину земельної ділянки позивача. Разом з тим свідок не надала відомостей щодо кадастрових номерів земельних ділянок, результатів геодезичних вимірювань або інших даних, які дозволяють встановити факт порушення права позивача.

Суд критично оцінює показання свідка, оскільки вони ґрунтуються переважно на її особистому переконанні та не підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Разом з тим позивачем не надано доказів, які б підтверджували накладення меж земельних ділянок чи розташування споруд відповідача на земельній ділянці позивача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту порушення її права, не доведено факту створення відповідачем перешкод у користуванні майном, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі припинення дії, яка порушує право.

Згідно ст. 391 ЦК України, на яку посилається позивач, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст. 158 Земельного кодексу України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Також суд звертає увагу на те, що позивачу та його представнику надавалася можливість фактично уточнити свої позовні вимоги, визначитися з колом учасників справи в тому числі залучити належних відповідачів у справі.

Позивач та його представник таким правом не скористалися.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідачем надано докази їх понесення в сумі 18000 грн. Суд вважає такі витрати реальними, необхідними та співмірними складності справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном – відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 червня 2026 року.

Суддя: В. О. Головін