Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №175/3620/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/3620/25

Провадження № 2/175/918/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, в якому просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08 травня 2000 року та до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:008:0964, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в порядку спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права та обов`язки забудовника щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 54,8 кв. м, з яких житлова площа складає 36,6 кв.м, допоміжна 18,2 кв.м., прибудови а2, літньої кухні Б-1, прибудови 62, сарая літ. В1, погріба літ. Г1, вбиральні літ. Д1, літнього душа літ. Ж1, погріба літ. 31, топкової літ. Л1, навіса літ. М1, замощення І, споруд №1-№4, №6-№7 (ворота, огорожі, хвіртки, колодязь, колонка, сходи).

Позивач позовні вимоги в судовому засіданні підтримав та просив задовольнити, в подальшому просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що позивач дійсно проживав з померлим та доглядав за ним. Зазначила, що на майно після смерті ОСОБА_3 не претендує.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. в судове засідання не з`явилася, надала до суду копію спадкової справи.

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с. 54)

24 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 134)

Зі змісту інформаційної довідки зі Спадкового реєстру було відкрито спадкову справу №73537255 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с. 144)

Інших спадкоємців окрім ОСОБА_1 з матеріалів спадкової справи не встановлено.

Згідно довідки №02 від 14 січня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 15 грудня 1978 року по день смерті. На момент смерті разом з ним були зареєстровані позивач ОСОБА_1 з 19 січня 1999 року по теперішній час, ОСОБА_4 , з 01 серпня 2006 року по теперішній час, ОСОБА_5 , з 01 серпня 2006 року по теперішній час, ОСОБА_6 , з 23 червня 2020 року по теперішній час. (а.с. 56)

ОСОБА_4 є колишньою дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 та рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2005 року про розірвання шлюбу. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є дітьми позивача, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .(а.с. 62-64, 175)

Проживання позивача разом із спадкодавцем також підтверджується довідкою квартального комітету Обухівської селищної ради від 22 січня 2025 року та відомостями з Домової книги приписки громадян проживаючих в будинку АДРЕСА_1 .(а.с. 57-61)

05 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 151)

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А від 05 лютого 2025 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні підтвердження родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємицею. (а.с. 155)

Таким чином, оскільки відсутні підтвердження родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_1 , останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому він змушений звернутися до суду для захисту своїх прав.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) виснувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

В порядку позовного провадження можуть встановлюватися юридичні факти лише за умови, що від встановлення їх наявності або відсутності у подальшому залежить можливість вирішення спору про суб`єктивне право (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 638/20596/16, провадження № 61-2482св19).

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1- 8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є передусім сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до частини четвертої статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, але визначає указані вище критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Згідно довідки №02 від 14 січня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 15 грудня 1978 року по день смерті. На момент смерті разом з ним були зареєстровані позивач ОСОБА_1 з 19 січня 1999 року по теперішній час, ОСОБА_4 , з 01 серпня 2006 року по теперішній час, ОСОБА_5 , з 01 серпня 2006 року по теперішній час, ОСОБА_6 , з 23 червня 2020 року по теперішній час. (а.с. 56)

Допитані у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що позивач з дитинства проживав з вітчимом ОСОБА_3 . Зазначила, що ОСОБА_3 був у шлюбі з матір`ю позивача, інших дітей окрім ОСОБА_1 в сторін не було. Свідок ОСОБА_8 також підтвердила, позивач проживав з вітчимом ОСОБА_3 , інших дітей у ОСОБА_3 не було.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю, приймаючи до уваги показання свідків, суд приходить до висновку, що позивач довів перед судом, що дійсно проживав разом з ОСОБА_3 та вони вели спільний побут.

Відповідно до практики Верховного Суду, факт проживання однією сім`єю може бути встановлений у судовому порядку лише починаючи з 1 січня 2004 року, а тому суд вважає за необхідне встановити факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування - здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1 ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлено, що ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину від 05 жовтня 2001 року зареєстрованого в реєстрі за №1-1708, отримав спадкове майно після смерті ОСОБА_9 , яке складається з: житлового глинобитного, обкладеного плиткою, будинку А, загальною площею 42,3 кв.м, з яких жила площа складає 20,8 кв.м та слідуючих господарських будівель і споруд: літньої кухні, сарая шлакоблочних Б, сарая шлакобетонного В, погріба шлакобетонного Г, убиральні цегляної Д, літнього душа дерев`яного Ж, погріба незакінченого шлакобетонного З, колодязя залізобетоні кільця, металеві труби К,К, огорожі металевої, дерев`яної 2-4, мостіння бетоного 5, що знаходяться в АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1200 кв.м, що належало спадкодавцеві на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого і зареєстрованого в Новомосковському інвентарбюро 15.08.2001 року за № 83-2. ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після нього спадкоємка - ОСОБА_9 , яка спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила і померла (а.с. 24)

Разом із тим згідно витягу із рішення №22 від 15 лютого 2012 року ОСОБА_3 отримав дозвіл на перебудову вищезазначеного будинку, однак в експлуатацію будинок за життя спадкодавця прийнятий не був. (а.с. 39-53)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав земельна ділянку загальною площею площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:008:0964, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві власності померлому ОСОБА_3 . (а.с. 30)

З матеріалів спадкової справи встановлено, що єдиним спадкоємцем, який подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 , однак останньому було відмовлено з огляду на відсутність родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15 ) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Крім того, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:008:0964, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в порядку спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У Постанові Верховного Суду від 4 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21) зазначено, що якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме:

- право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;

- право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник);

- право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт;

- право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), на який позивач покликається у касаційній скарзі.

Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18).

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права та обов`язки забудовника щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 54,8 кв. м, з яких житлова площа складає 36,6 кв.м, допоміжна 18,2 кв.м., прибудови а2, літньої кухні Б-1, прибудови 62, сарая літ. В1, погріба літ. Г1, вбиральні літ. Д1, літнього душа літ. Ж1, погріба літ. 31, топкової літ. Л1, навіса літ. М1, замощення І, споруд №1-№4, №6-№7 (ворота, огорожі, хвіртки, колодязь, колонка, сходи).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про нотаріат», та відповідно з пунктами 4.14, 4.15 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№ 296/5 від 22.02.2012 року), нотаріус перевіряє склад спадкового майна та видає на нього свідоцтво про право на спадщину. Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам ст. 47 Закону України «Про нотаріат».

Судом встановлено, що спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності спадкодавця не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1225, 1258, 1296 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку загальною площею площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:008:0964, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права та обов`язки забудовника щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 54,8 кв. м, з яких житлова площа складає 36,6 кв.м, допоміжна 18,2 кв.м., прибудови а2, літньої кухні Б-1, прибудови 62, сарая літ. В1, погріба літ. Г1, вбиральні літ. Д1, літнього душа літ. Ж1, погріба літ. 31, топкової літ. Л1, навіса літ. М1, замощення І, споруд №1-№4, №6-№7 (ворота, огорожі, хвіртки, колодязь, колонка, сходи).

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.