Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №566/374/23 — Млинівський районний суд Рівненської області

Справа № 566/374/23

провадження № 2/566/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Хомицької А. А.,

при секретарі Костюкевич Д. В.,

з участю: представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Драгана В. П.,

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сулковського Б. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Млинів Рівненської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином,-

ВСТАНОВИВ:

До Млинівського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06 квітня 2015 року вироком Луцьким міськрайонним судом Волинської області у кримінальному провадженні № 12014030000000415, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 травня 2015 року вирок Луцького міськрайонного суду від 06 квітня 2015 року змінено на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_3 за його апеляцією звільнено від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально- виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. В решті вирок залишено без змін. Таку апеляцію потерпіла ОСОБА_1 підтримала, перебуваючи в глибокому стресі, прямо пов`язаному із загибеллю її чоловіка; також ОСОБА_3 офіційно зобов`язався відшкодувати заподіяну моральну шкоду частинами протягом п`яти років, потерпілій було суб`єктивно шкода, що ОСОБА_3 за вироком суду першої інстанції отримає реальне покарання і проведе найближчі 5 років за гратами.

Однак, ні в зазначений строк, ні по даний час ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань не виконав, шкоду відшкодовував до 27.09.2021 року частинами та нерегулярно, а відтоді не здійснює відшкодувань взагалі. Отримані від ОСОБА_3 суми ОСОБА_1 зазначала на звороті договору, засвідчуючи кожен запис підписами сторін. Усього сумарно ОСОБА_3 провів часткову сплату моральної шкоди на суму 3800 доларів США, що еквівалентно 90 000 грн. із зазначених у договорі 225 000 грн. ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 із 05 листопада 2005 року і по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок скоєного ОСОБА_3 ДТП. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька - ОСОБА_2 . Усі проживали однією сім`єю, були повноцінною сім`єю. Донька загиблого у наслідок ДТП ОСОБА_4 в якості потерпілої у вищевказаному кримінальному провадженні не фігурувала, а також не є стороною у договорі про відшкодування моральної шкоди від 2 квітня 2015 року, укладеному між її матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Моральна шкода, заподіяна вищевказаним злочином, який мав наслідком смерть близької людини для ОСОБА_1 відшкодована за договором лише частково, а для неповнолітньої ОСОБА_2 не відшкодована взагалі і питання про її відшкодування до цього часу не піднімалось. Як дружині, так і доньці загиблого спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях у зв`язку із втратою чоловіка та батька. Трагічна смерть люблячого і турботливого чоловіка та батька стала величезним шоком та непоправною втратою для позивачок, спричинивши їм глибокі душевні рани, в зв`язку з чим порушений нормальний спосіб їх життя, тому доводиться докладати значних зусиль для його організації. Покійний батько та чоловік дуже любив свою доньку та дружину, щоденно підтримував їх як морально, так і матеріально.

Позивачі просять суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 410 000 гривень, а на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 500000 гривень, також покласти на відповідача судові витрати по справі.

18 квітня 2023 року ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області відкрито провадження у даній справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

05 січня 2024 року ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Драган В. П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити. Разом з тим підтвердив, що ОСОБА_1 отримано не 90 000 грн, а 114 545 грн. на відшкодування їй моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сулковський Б. П. у судовому засіданні в режимі відеоконференції просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, підтримав поданий ним 05.01.2024 року відзив (а.с. 88-92). У відзиві вказує про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 02 квітня 2015 року було нотаріально посвідчено договір про відшкодування моральної шкоди, де сторонни дійшли згоди, що заподіяна моральна шкода буде визначена в грошовій формі - 225000 грн. На виконання зобов`язань за цим договором відповідачем було сплачено не 90000 грн, а 114545 грн. Вважає, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки договір розірваний не був. Представник відповідача підтвердив у судовому засіданні, що після поданого позову жодних виплат відповідачем позивачам на відшкодування моральної шкоди не здійснювалося.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року у справі № 161/303/15-к (а.с. 17-20) ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , 02.11.2014 року, о 22:25 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «РЕНО-КЕНГО», р.н. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, рухаючись на 14км+685м автодороги сполученням «Боратин-Вербаїв-Лучиці», поза населеним пунктом, зі сторони с. Лучиці в напрямку с. Мстишин Луцького району Волинської області, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, перевищив максимально дозволену швидкість, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав за межі проїзної частини у лівий кювет, де допустив наїзд на придорожнє дерево.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «РЕНО-КЕНГО», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 407 від 08.12.2014 року, отримав наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді зламів кісток склепіння і основи черепа, забою головного мозку з крововиливами під його оболонки, які стали причиною смерті останнього. В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 2.3.6), 2.9.а), 12.1, 12.6.ґ) Правил дорожнього руху України.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 травня 2015 року у справі №161/303/15-к (а.с. 21-24) апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1 задоволено, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року змінено, виключено з обвинувачення ОСОБА_3 порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено обвинуваченого від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. В решті вирок залишити без змін.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 32 роки (а.с. 11).

На момент смерті ОСОБА_4 був одружений із ОСОБА_1 та проживав з дружиною, спільною дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дітьми дружини ОСОБА_5 , 1999 року народження, ОСОБА_6 , 2002 року народження, що підтверджується копіями свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження ОСОБА_2 , довідкою Підлозцівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 16.03.2023 №26 (а.с. 9, 10, 12).

02 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір про відшкодування моральної шкоди (а.с. 13-14), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що заподіяна внаслідок ДТП зі смертельним наслідком ОСОБА_1 моральна шкода буде визначена в грошовій формі, розмір якої становить 225 000 грн. Цю суму ОСОБА_3 зобов`язувався сплатити ОСОБА_1 протягом 5ти років по 45000 грн. щорічно, починаючи з 02 квітня 2015 року і в термін до 02 квітня 2020 року мав провести повний розрахунок.

Проте відповідачем було лише частково відшкодовано моральну шкоду ОСОБА_1 на підставі укладеного договору, а саме на загальну суму 114 545 грн., що підтверджується копією розписки від 14.01.2015 року, відповідними записами на договорі (а.с. 14 зворот, 92), та не заперечується представником позивачів в судовому засіданні.

Таким чином ОСОБА_3 не відшкодовано ОСОБА_1 за цим договором 110 455 гривень (225 000 грн. - 114 545 грн.).

При цьому дочка загиблого - ОСОБА_2 стороною договору про відшкодування моральної шкоди від 02 квітня 2015 року не була, та її інтересів цей договір не стосувався.

На підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.ч. 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України).

Враховуючи обставини, зазначені у вироці Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року, у позовній заяві, суд погоджується з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть чоловіка та батька відповідно, порушенням укладу їх життя, погіршенням їх фінансового стану.

Крім того, сам факт загибелі чоловіка ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3 Конституції України).

Оскількирозмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 було визначено відповідним договором (а.с. 13-14), суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідність стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну злочином, та не відшкодовану ним за укладеним між ними договором про відшкодування моральної шкоди від 02 квітня 2015 року, в розмірі 110 455 гривень.

При цьому, суд звертає увагу, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням судочинства.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди на користь дочки загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , суд виходить з того, що вона на час події ДТП 02.11.2014 року була малолітньою (8 років) і для неї настали непоправні наслідки, пов`язані зі смертю батька. Внаслідок смерті батька вона позбавлена можливості отримувати допомогу та підтримку від нього, належне виховання, матеріальну допомогу та втратила можливість тривалого життєвого зв`язку з ним протягом всього майбутнього життя.

Тому враховуючи вищевикладене, а також вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну злочином, в повному розмірі - 500 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а позивачі при подачі позову звільнені від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог.

Оскільки із відповідача на користь ОСОБА_1 задоволено лише частково її вимогу, а на користь ОСОБА_2 задоволено повністю її вимогу, необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6107 (шість тисяч сто сім) гривень. Іншу частину судового збору в розмірі 2993 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 3 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187ЦК України, ст.ст. 76- 82, 89, 133, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - задоволити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , моральну шкоду, заподіяну злочином, та не відшкодовану відповідачем ОСОБА_3 за укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договором про відшкодування моральної шкоди від 02 квітня 2015 року, в розмірі 110 455 (сто десять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6107 (шість тисяч сто сім) гривень. Іншу частину судового збору в розмірі 2993 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області 03 липня 2006 року, РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 09.09.2020, орган, що видав 5622, РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Драган Володимир Петрович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 734 від 11.10.2010 року, адреса робочого місця: 35100, Рівненська область, с-ще Млинів, вул. Олексія Кірися, буд. 10.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_7 , виданий 10.05.2019, РНОКПП НОМЕР_8 .

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сулковський Богдан Павлович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 907 від 28.04.2012 року, адреса робочого місця: 33023, Рівненська область, с. Рівне, вул. Відінська, буд. 10, оф. 2.

Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.

Суддя А. А. Хомицька