Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №554/10155/24 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 09.06.2026Справа № 554/10155/24

Провадження № 2/554/283/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Єфименко І.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Гальченко Н.Г. ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Шайхаєвої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстраціїї шлюбу, про зміну черговості одержання права на спадкування,визнання набутого майна спільною сумісною власністю та про визнання права власності на 1/2 його частину,-

В СТ А Н О В И В:

29.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовною заявою (зміненою) про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстраціїї шлюбу, про зміну черговості одержання права на спадкування,визнання набутого майна спільною сумісною власністю та про визнання права власності на 1/2 його частину.

На обгрунтування своїх вимог зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .. 23.06.2011 року між позивачкою та ОСОБА_4 шлюб було розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , виданого Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про що зроблено актовий запис № 115. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

З 1994 року позивачка була знайома з ОСОБА_5 , з яким постійно спілкувалась. 3 липня 2011 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 позивачка почала проживати однією сім?єю з ОСОБА_5 .. Проживали разом в будинку, що належить позивачці на праві приватної власності після смерті її матері за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка в своїй позовній заяві вказує , що під час спільного проживання з ОСОБА_5 вони були пов?язані побутом, мали взаємні права та обов?язки. Зазначені обставини свідчать про наявність сім?ї з огляду на вимоги ст. 3 СК України, яка визначає що сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. Також позивачка зазначає, що під час спільного проживання з ОСОБА_5 , разом за спільні кошти придбавали продукти харчування, одяг, предмети домашнього вжитку, побутову техніку : холодильник, газову плиту та колонку, тощо, здійснювали оплату комунальних послуг. Разом обробляли присадибну ділянку та взяту в оренду земельну ділянку, вирощували на них городину, що дозволяло забезпечувати потреби сім?ї в овочах та ягодах. Сад біля будинку забезпечував сім?ю фруктами. За необхідності здійснювали ремонт будинку, побутових приладів, що знаходились в будинку, легкового автомобіля, що документально належав ОСОБА_5 , але придбавався за спільні кошти, разом придбавали необхідні будівельні матеріали, інструменти та запасні частини для автомобіля. Позивачка вела домашнє господарство, готувала їжу, прибирала в будинку, прала одяг. Проживаючи разом приймали спільні рішення з життєвих питань, разом відмічали з друзями та сусідами свої дні народження та свята. Разом ходили до знайомих, вітали зі святами, проводили свій вільний час, неодноразово їздили відпочивати на море, подорожували до Грузії. В позовній заяві зазначає, що ОСОБА_5 не було зареєстровано в будинку позивачки. Згідно декларації N? 0001-4MAЕ-ХМАО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, від 12.07.2022 року, укладеної Комунальним підприємством «Центром первинної медико-санітарної допомоги № 3. Полтавської міської ради» та спадкодавцем ОСОБА_5 останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вказує, шлюб між нею та ОСОБА_5 не був зареєстрований, але сусіди, друзі та знайомі, діти ОСОБА_5 від першого шлюбу, яким було відомо про відсутність реєстрації шлюбу, сприймати їх як сім?ю. Факт спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу можуть підтвердити свідки, які будуть допитані в судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (копія свідоцтва про смерть була додана до первісної позовної заяви).

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить легковий автомобіль марки NISSAN модель РІХО, державний номер НОМЕР_2 .

За повідомленням Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях) № 31/3209/403-аз /04-20240395-2024 від 03.09.2024 року станом на 30 серпня 2024 року транспортний засіб NISSAN модельPIХO, державний номер НОМЕР_2 , модель РІХО 2012 року випуску, зареєстрований на ОСОБА_5 . Даний автомобіль ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали в 2023 році за спільні кошти, тому відповідно до ст. 74 СК України, як зазначено в позовній заяві, автомобіль належить позивачці — ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Під час укладання договору купівлі-продажу легкового автомобіля ОСОБА_1 діяла по довіреності від імені власника автомобіля ОСОБА_6 , тому за законом реєстрація автомобіля на моє ім?я не могла бути здійснена (зазначила позивачка), внаслідок чого автомобіль був зареєстрований на ОСОБА_5 . Заповіт відсутній, тому спадкування має здійснюватися за законом (ст. 1217 ЦК України). Спадкоємцями першої черги за законом є діти ОСОБА_5 - його дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 , які проживали окремо від спадкодавця ОСОБА_5 , допомоги йому не надавали, не опікувалися, матеріально не забезпечували. Оскільки позивачка прожила зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім?єю без реєстрації шлюбу більше ніж п?ять років до відкриття спадщини, то відповідно до приписів ст.1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги за законом.

21.08.2024 року ОСОБА_1 було подано до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, на підставі якої за повідомленням Першої Полтавської державної нотаріальної контори відкрита спадкова справа № 251/2023 до майна ОСОБА_5 . Крім зазначених вище спадкоємців за законом не має.

Віповідно до ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За анкетними даними ОСОБА_5 народися ІНФОРМАЦІЯ_4 . У 2008 році йому виповнилось 60 років, тобто з 2008 року він був особою похилого віку. Спадкодавець ОСОБА_5 часто хворів, в зв?язку з чим постійно лікувався амбулаторно та в лікарні в умовах стаціонару.

22 лютого 2011 року медико-соціальною експертною комісією йому була встановлена безстрокова група інвалідності загального захворювання. З роками стан здоров?я ОСОБА_5 погіршувався. У 2023 році йому була ампутована права нижня кінцівка, внаслідок чого він міг пересуватися тільки на милицях або в інвалідному візку. 01.03.2023 року медико-соціальною експертною комісією йому була встановлена безстрокова перша група інвалідності загального захворювання. За висновком МСЕК та станом здоров`я ОСОБА_5 потребував стороннього догляду та допомоги, які я йому надавала. Позивачка та ОСОБА_5 мали спільний бюджет, який складався з зароблених нею коштів, пенсії позивачки та пенсії, яку отримував ОСОБА_5 . Позивачка працювала з оформленням трудових відносин, одержувала заробітну плату більше ніж 5 000, 00 грн. на місяць. Надати суду довідку про розмір пенсії спадкодавця ОСОБА_5 не має можливості через відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати інформацію про розмір пенсії ОСОБА_5 на запит адвоката. Після призначення пенсії по інвалідності протягом 2021 по 2024 років одержувала пенсію у розмірі від 1769,00 до 2361,00 грн на місяць, крім того з вересня 2022 року позивачка стала офіційно працювати в Полтавському державному аграрному університеті, де отримувала заробітну плату у розмірі від 972,66 до 18501,54 грн. на місяць. Загальний місячний доход значно перевищував пенсію ОСОБА_5 , тому позивачка матеріально забезпечувала спадкодавця ОСОБА_5 . Одержані грошові кошти витрачались на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, проведення операції ОСОБА_5 по видаленню катаракти, запасних частин для легкового автомобіля, власником якого був ОСОБА_5 , а також предметів необхідних для забезпечення потреб ОСОБА_5 в побуті. Наведенні обставини, як вказано в позовній заяві, у сукупності свідчать, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу за життя ОСОБА_5 опікувалася ним, матеріально забезпечувала ОСОБА_5 , надавала йому допомогу, який через похилий вік, тяжку хворобу, будучи інвалідом третьої, а згодом першої групи був в безпорадному стані. Всі витрати пов?язані з похованням ОСОБА_5 були здійснені позивачкою одноособово. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги є його дочка та син, тому ОСОБА_1 звертаюсь до суду з позовом про зміну черговості одержання права на спадкування.

Представник відповідача подала відзив на змінену позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що :

1. Щодо спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу:

у позовній заяві не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт саме сімейних відносин, а не просто спільного проживання з побутовою допомогою. Окремі факти спільного побуту чи відвідування друзів не є достатніми доказами для визнання статусу «одна сім`я» в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України. Спільне ведення господарства не може автоматично прирівнюватися до правового статусу подружжя, якщо не доведено наявності глибоких особистих відносин, мети створення сім`ї, спільних моральних та правових зобов`язань.

Отже, відсутні офіційні документи, які підтверджують, що ОСОБА_5 був зареєстрований у будинку позивачки. Свідчення сусідів чи знайомих є суб`єктивними і не доводять ведення спільного господарства.

2. Щодо спадкування та зміни черговості:

Позивачка просить суд змінити черговість спадкування відповідно до ст. 1259 ЦК України, однак такі дії є винятковими і вимагають беззаперечного доведення факту постійного та системного опікування спадкодавцем у безпорадному стані. На момент смерті батька ОСОБА_2 (відповідачки) йому справді була встановлена перша група інвалідності, однак це саме по собі не означає, що ОСОБА_1 здійснювала постійний догляд, матеріальне забезпечення та повноцінну підтримку, необхідну для задоволення умов ст. 1259 ЦК України. Докази цього надані лише у вигляді загальних тверджень, без підтвердження реальними розрахунками, медичними чи фінансовими документами, договорами чи офіційним призначенням надання догляду.

Отже, позивачка не довела наявності безпорадного стану спадкодавця протягом тривалого часу, що є обов`язковою умовою для зміни черговості спадкування. Надані медичні документи не підтверджують постійну потребу у сторонньому догляді саме у період більше ніж один рік до відкриття спадщини. Позивач не надала доказів систематичних витрат на утримання спадкодавця (чеки, квитанції, банківські виписки).

3. Щодо права спільної сумісної власності на автомобіль:

Позивачка просить визнати за собою частку в праві власності на легковий автомобіль NISSAN PIX, посилаючись на те, що автомобіль придбаний за спільні кошти. Водночас, реєстрація автомобіля проведена виключно на ім`я спадкодавця, і договір купівлі-продажу було укладено на підставі довіреності — тобто, позивачка діяла не від свого імені, а як представник іншої особи. На момент укладення договору вона юридично не фігурувала як покупець, а отже, не може претендувати на визнання права власності за нормами ст. 74 СК України, тим більше, що шлюб не був зареєстрований. Позивачка не надала жодних фінансових документів, які б підтверджували її участь у фінансуванні придбання транспортного засобу.

Отже, майно (автомобіль) зареєстроване на ОСОБА_5 особисто:договір купівлі-продажу укладався від його імені; відсутні докази, що кошти на купівлю були саме спільними, а не особистими ОСОБА_5 ; позивачка не надала фінансових доказів внесення нею коштів.

4. Щодо спадкоємців та витрат на поховання:

Факт того, що ОСОБА_2 та її брат ОСОБА_3 проживали окремо від батька, не позбавляє їх права спадкоємців першої черги, передбаченого законом. Витрати на поховання, які позивачка здійснила, можуть бути підставою для відшкодування за рахунок спадкової маси, однак не є підставою для зміни черговості спадкування.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними доказами, та спрямовані на обхід законного порядку спадкування. Вона не довела факт створення сім`ї у розумінні Сімейного кодексу України, а також не довела передбачених законом підстав для зміни черговості спадкування чи набуття частки у майні спадкодавця.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача,відповідачки та представника відповідачки, показання свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Звертаючись до суду, позивачка просить встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбуз ОСОБА_5 в період з липня 2011 року до часу відкриття спадщини — ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки .

За положеннями ч. ч. 1, 2ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1ст. 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК Українислід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставіст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі N 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12.12.2019 року у справі N 466/3769/16 (провадження N 61-5296св19), від 27.02.2019 року у справі N 522/25049/16-ц (провадження N 61-11607св18), від 11.12.2019 року в справі N 712/14547/16-ц (провадження N 61-44641св18), від 24.01.2020 року в справі N 490/10757/16-ц (провадження N 61-42601св18), від 08.12.2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071 св 21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду, викладену від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зроблено висновок, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника (пункт 40). Для того щоб визначити джерело придбання спірного нерухомого майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них (пункт 61).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Позивачкою до позовної заяви додано в якості доказу фотосвітлини, які, як стверджує позивачка, зроблені у період з липня 2011 року до часу відкриття спадщини — 21 березня 2024 року та якими підтверджується спільне проживання з відповідачем у квартирі позивачки, ведення спільного побуту, господарства, проведення спільного відпочинку, спільне користування автомобілем.

Проте, із даних світлин неможливо встановити, коли саме вони були зроблені, більше того, не можливо встановити факт спільного проживання. Жодне фото не містить даних , які б підтвердити проживання сторін однією сім`єю чи постійного проживання та користування автомобілем, який є предметом спору.

На переконання суду пояснення свідків допитаних в судовому засіданні не підтверджують факту ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільного господарства на постійній основі, наявності у них спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, оскільки спілкування свідків з ними було поверхневим, з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у близьких, довірливих стосунках вони не перебували, їх спілкування носило епізодичний характер. Показання надані дочкою позивачки, яка була допитана як свідок, суд оцінює критично, так як остання є дитиною позивачки та зацікавлена у результаті розгляду даної справи.

Легковий автомобіль марки NISSA, державний номер НОМЕР_2 , модель РІХО 2012 року випуску,зареєстрований та по праву власності належить ОСОБА_5 .

У позовній заяві відсутні будь-які згадки та докази на підтвердження того, що позивачка будь-яким чином приймала участь у купівлі легкового автомобіля, надавала кошти, а також будь-які заперечення щодо того, що цей транспортний засіб куплений за власні кошти відповідача.

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про її спільне проживання з відповідачем, як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї у спірний період, ведення спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що між нею та відповідачем виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями.

Відомості про спільні поїздки не може підтверджувати факт спільного проживання протягом заявленого позивачем періоду, оскільки проведення спільно відпочинку не є беззаперечним підтвердженням проживання сторін і ведення ними спільного господарства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також бере до уваги, що протягом усього періоду, на який посилається позивач як на період спільного проживання однією сім`єю, остання не здійснювала трудової діяльності та не мала самостійного постійного доходу. Доказів офіційного чи неофіційного працевлаштування, отримання доходів або інших регулярних надходжень, які могли б свідчити про участь позивача у формуванні спільного бюджету, матеріалами справи не підтверджено. Крім того, позивачем не наведено та не доведено обставин, які б свідчили про виконання нею функцій, притаманних подружжю, у вигляді ведення спільного господарства чи побуту. Сторони не мали спільних дітей, а будь-які докази, що підтверджують здійснення позивачем витрат на утримання житла, оплату житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, побутових речей або участь у ремонті спірного автомобіля, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що твердження позивача про її участь у формуванні спільного бюджету та веденні спільного господарства ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними об`єктивними доказами. Відсутність у позивача доказів спільних витрат, а також чіткого визначення джерел і обсягу її нібито фінансової участі виключає можливість визнання спірного майна набутим унаслідок спільної праці та за спільні кошти сторін.

Суд враховує, що сам факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт її спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки з відповідачем, ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов`язків, та інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю у період часу з липня 2011 року по березень 2024 року.

Враховуючи вищевикладене та те, що належних та достатніх доказів в обґрунтування позову не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,77,78,81,141, 259,261,265,273,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстраціїї шлюбу, про зміну черговості одержання права на спадкування,визнання набутого майна спільною сумісною власністю та про визнання права власності на 1/2 його частину-відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде виготовлений 19.06.2026 року.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_4 .

Суддя М.О. Материнко