Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №379/1035/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1035/26

Провадження № 3/379/399/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Невгад О. В.. розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону №2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київської області про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , інформація про притягнення до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутня,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 848650 ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за таких обставин: 22.05.2026 року близько 18:00 год. за місцем проживання в АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив факт домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 фізичного та психологічного характеру, що виражалось у постійному цькуванні, образах, штурханнях та безпричинній агресії, за яке було складено протокол про щодо ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнав повністю. При цьому пояснив, що між ним та його співмешканкою ОСОБА_2 відбулася сварка на побутовому ґрунті. Просив суд суворо його не карати, оскільки за вказані дії він притягнутий до кримінальної відповідальності згідно з вироком суду.

Разом з тим, повне визнання вини особою не звільняє суд від обов`язку всебічно дослідити матеріали справи та встановити наявність чи відсутність складу правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення відповідно до змісту диспозиції статті (частині статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Так, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, яким стаття 173-2 «Вчинення домашнього насильства» викладена в новій редакції.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння (дія або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 848650 від 22.05.2026 року суть правопорушення викладена неналежним чином. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , що виразилось у постійному цькуванні, образах, штурханнях та безпричинній агресії.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визначає домашнє насильство як умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного, економічного чи сексуального характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є настання наслідків у вигляді шкоди здоров`ю або реальна загроза їх настання.

Проте в порушення вимог ст. 256 КУпАП у фабулі протоколу взагалі не зазначено, які саме конкретні наслідки потягли за собою дії ОСОБА_1 , та чи було завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

За таких обставин, опис правопорушення у протоколі ґрунтується на припущеннях, а викладені дії ОСОБА_1 не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в них відсутня обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу вказаного адміністративного правопорушення. Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Окрім цього, судом встановлено, що за ті самі дії, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вже було притягнуто до кримінальної відповідальності.

Так, вироком суду від 16.06.2026 року у справі за № 379/1091/26 (1-кп/379/67/26) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, щодо потерпілої ОСОБА_2 та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена, зокрема, у рішенні у справі "Сергій Золотухін проти Росії" (заява № 14938/03 від 10.02.2009 року), чітко визначає, що стаття 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняє судове переслідування або судовий розгляд кримінальних справ стосовно другого правопорушення, якщо вони випливають з ідентичних фактів або фактів, які в істотних рисах є тими самими, що й факти, які послужили підставою для першого правопорушення. При цьому суд бере до уваги характер та суворість покарання (критерії Енгеля), визнаючи адміністративні стягнення за своєю суттю кримінальними у розумінні Конвенції.

Оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та обставини кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України є тотожними тобто стосуються конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , притягнення особи до адміністративної відповідальності за наявності чинного вироку суду за тими ж фактами прямо порушить конституційні гарантії особи та принцип недопустимості подвійного покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283-287, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Суддя О.В. Невгад