Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №372/2925/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2925/26

Провадження 2-2292/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Зінченко О.М.,

при секретарі Калашник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення аліментів та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про звільнення від стягнення аліментів та стягнення аліментів, в якій зазначає, що судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 14.03.2025 р. по справі №372/1128/25 (провадження 2-н-361/25), яким ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.03.2025 р. та до досягнення повноліття дитиною. На підставі вказаного судового наказу в провадженні Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області перебуває виконавче провадження №77686354. Проте неповнолітній син сторін – ОСОБА_3 , починаючи з моменту народження так і після розірвання шлюбу між позивачем і відповідачем постійно проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Факт проживання сина з батьком підтверджується актом №8 від 29.04.2026 р. Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Великодмитровицького старостинського округу. В той же час, мати, отримуючи аліменти на виконання виконавчого судового наказу по справі №372/1228/25 від 14.03.2025 р., не витрачає їх на утримання дитини, а з 18.10.2025 р. взагалі залишила дитину та більше не бажає проживати разом з сином влаштовуючи тим самим своє особисте життя без дитини. У зв`язку з чим, оскільки дитина проживає разом з позивачем, зважаючи також на те, що лише позивач здійснює догляд за сином і займається його вихованням, тому позивач має право на звільнення його від сплати аліментів. Однак, зазначене не припиняє обов`язок відповідача утримувати дитину. Факт того, що з моменту народження дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком, який піклується про нього та забезпечує усім необхідним є підставою для припинення стягнення з нього аліментів на користь відповідача та для стягнення аліментів на його користь. Позивач вважає, що постійне проживання дитини з батьком, який несе всю відповідальність за утримання та виховання дитини, в тому числі матеріальну, відсутність такої відповідальності з боку матері дитини яка взагалі покинула дитину, є саме такою обставиною, яка дає суду право звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментах та стягнення аліментів з матері. В зв`язку з цим позивач просить суд звільнити з 07.03.2025 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) від сплати аліментів, стягнутих на підставі судового наказу Обухівського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року у справі №372/1228/25 (провадження 2-н-361/25) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код – НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.03.2025 р. та до досягнення повноліття дитиною. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код – НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду та до досягнення повноліття дитиною. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати.

Ухвалою судді від 15.05.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

25.05.2026 р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідачка не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними. Дійсно на даний час малолітня дитина проживає разом з батьком за адресою реєстрації. Разом з тим, що це не свідчить про відмову матері від дитини або ухилення від виконання батьківських обов`язків. Відповідачка також зареєстрована у вказаному будинку, однак позивач не допускає її до проживання у ньому, створює перешкоди у спілкуванні з дитиною та фактично обмежує її право на участь у вихованні сина. Дитина тимчасово залишилась проживати з батьком у зв`язку з необхідністю завершення навчання у 4 класі за місцем проживання та навчання. Після виникнення конфліктів вона вимушено проживає за іншою адресою у своїх батьків, однак від дитини не відмовлялась та постійно намагається підтримувати з нею зв`язок. Крім того позивач має значну заборгованість зі сплати аліментів. Станом на 30.04.2026 р. заборгованість складає 76971,50 грн. До позивача вже застосовані заходи примусового виконання, зокрема обмеження у праві виїзду за кордон, керування транспортними засобами та інші заходи, передбачені законом. Вважає, що позов про звільнення від сплати аліментів поданий з метою уникнення виконання батьківських обов`язків та відповідальності за наявну заборгованість. В зв`язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати аліментів.

В судове засідання позивач не з`явився, в заяві просив суд проводити судове засідання за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, свої заперечення проти позовних вимог виклала у відзиві на позовну заяву, в своїй заяві просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити, тому суд вважає, за можливе розглянути даний спір у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов`язку від інших осіб.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судом встановлені наступні обставини:

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 26.08.2016 р. (а.с.11)

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Реєстру територіальної громади №2026/006814939 від 29.04.2026 р. (а.с.10)

З витягу з реєстру територіальної громади №2026/006815003 від 29.04.2026 р. вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.13)

14.03.2025 р. Обухівським районним судом Київської області було винесено судовий наказ по цивільній справі №372/1228/25 (2-н-361/25), яким стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: ( АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.03.2025 року та до досягнення повноліття дитиною. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: ( АДРЕСА_2 ) на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 302 грн. 80 коп. (а.с.14)

05.06.2025 р. ухвалою Обухівського районного суду Київської області по цивільній справі №372/1228/25 (6-65/25) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу №372/1228/25 (2-н-361/25) таким, що не підлягає виконанню.

З Психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 учня 4 класу Великодмитровицької гімназії Козинської селищної ради №01-30/56 від 30.04.2026 р. вбачається, що про дитину піклуються батько ОСОБА_4 та старша сестра ОСОБА_5 . Батько своєчасно приводить ОСОБА_6 до гімназії та забирає після занять, дбає про його здоров`я, цікавиться навчанням і досягненнями, бере активну участь у житті дитини. (а.с.16-17)

Актом №7 від 27.04.2026 р. підтверджується, що ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 не проживає за вказаною адресою з 18.10.2025 р. по даний час. (а.с.18)

Згідно Акту №8 від 29.04.2026 р. ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстрований та постійно проживає, з дня народження по даний час, разом з батьком, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.19)

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Згідно ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ст.180 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримання дитини тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Ст.181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1, 2 ст.179 СК України аліменти одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до ст.197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що дійсно на даний час їхня дитина - син ОСОБА_3 проживає разом з батьком – позивачем ОСОБА_1 за адресою реєстрації. Разом з тим, що це не свідчить про відмову матері від дитини або ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Як вбачається з Відповіді №2742986 від 15.05.2026 р. вх.№14379 від 15.05.2026 р. відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21)

Відповідачка вказала, що позивач не допускає її до проживання за адресою реєстрації, створює перешкоди у спілкуванні з дитиною та фактично обмежує її право на участь у вихованні їхнього сина. Дитина тимчасово залишилась проживати з батьком у зв`язку з необхідністю завершення навчання у 4 класі за місцем проживання та навчання. Після виникнення конфліктів відповідачка вимушено проживає за іншою адресою у своїх батьків, однак від дитини не відмовлялась та постійно намагається підтримувати з нею зв`язок.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву зазначила, що до позивача вже застосовані заходи примусового виконання, зокрема обмеження у праві виїзду за кордон, керування транспортними засобами та інші заходи, передбачені законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на його утримання, не є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів, оскільки відповідачка вимушено не проживає разом з дитиною, яка продовжувала навчання в школі за місцем проживання. Доказів, того що мати не приймає участі у вихованні та утриманні дитини позивачем суду не надано.

Згідно копії довідки-розрахунку вих.№58305 від 08.05.2026 р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість по аліментах з 07.03.2025 р. по 30.04.2026 р., станом на 30.04.2026 р. становить 76971,50 грн. (а.с.15)

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про звільнення від сплати аліментів задоволенню не підлягають, оскільки подані з метою уникнення відповідальності за наявну заборгованість.

В зв`язку з викладеними обставинами суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання їхнього сина ОСОБА_3 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не доведені належними доказами.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача від стягнення аліментів та стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 79-81, 259-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення аліментів та стягнення аліментів, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М.Зінченко