Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №369/4903/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4903/26

Провадження № 2/369/10626/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Осіпової В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 жовтня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який згодом було розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року, справа №753/3705/22.

Від даного шлюбу сторони мають трьох спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У подальшому, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2022 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників, відповідач ОСОБА_2 внесений до вказаного реєстру за категорією стягнення: стягнення аліментів.

При цьому, донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на Вальгусну деформацію ділянки гомілкостопного суглоба то стопи (Еквіноплосковальгусна установка обох стоп. Спатична параплегія нижніх кінцівок), а також на ідіопатичний сколіоз поперекво-грудного відділу, що підтверерджується консультаційним висновком спеціаліста Державного некомерційного підприємства «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охмадит» МОЗ України від 19 листопада 2025 року. У зв`язку з чим, дитині ОСОБА_3 лікарем надано рекомендації, серед яких є плавання.

Відповідно до гарантійного листа від 05 січня 2026 року, між ТОВ «Фітнес Консалтинг» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було укладено Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг ЗВЧМ0001369 від 28 травня 2025 року та сплачено повну вартість спортивно-оздоровчих послуг на один рік у сумі 12 995,00 грн.

Більше того, згідно з Консультативним висновком спеціаліста Державного некомерційного підприємства «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охмадит» МОЗ України лікаря офтальмолога від 03 жовтня 2025 року, донці сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагнози: амбліопія обох очей середнього ступеня, астигматизм складний гіперметропічний обох очей, порушення акомодації обох очей та призначено: краплі ОМК-2, капсули (вітаміни) Нутроф форте або Слезавіт.

Аналогічні проблеми із зором має також і молодша донька сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним висновком від 03 жовтня 2025 року, за яким дитині призначено краплі ОСОБА_6 фрі та ОСОБА_7 , та вітаміни Слезавіт.

Вищевказані офтальмологічні препарати та вітаміни були придбані позивачкою ОСОБА_1 , згідно з товарним чеком №1102382 від 05 жовтня 2025 року на суму 1 265,50 грн та товарним чеком №46-43171 від 05 жовтня 2025 року на суму 1 165,40 грн. У зв`язку з продовженням курсу лікування вітаміни Слезавіт придбавалися ще 29 січня 2026 року на суму 776,00 грн.

Крім того, вартість придбаних окулярів для постійного носіння для ОСОБА_3 склала 5 980,00 грн., що підтверджується Замовленням №64314 від 26 січня 2026 року, а для ОСОБА_5 відповідно до Замовлення №64315 від 26 січня 2026 року склала 4 220,00 грн.

Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста від 19 січня 2026 року, ОСОБА_3 , 08 січня 2011 року встановлено діагноз: Дистольний прикус II кл, скупченість зубів, звуженість щелеп, зміщення середньої лінії, внаслідок чого призначено лікування на апаратах Твін-блок, потім продовження лікування на брекет системі.

Відповідно до Довідки від 19 січня 2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22 вересня 2005 року по 26 грудня 2025 року проходила призначене лікування загальною вартістю 22 700,00 грн. У свою чергу, витрати на рентгенологічне дослідження щелеп витрачено 2 450,00 грн.

Крім того, після огляду лікаря ортопеда-травматолога обом донькам придбано ортопедичні устілки загальною вартістю 1 900,00 грн, що підтверджується товарним чеком від 19 січня 2026 року.

Таким чином, загальна сума понесених позивачем ОСОБА_1 додаткових витрат пов`язаних із хронічними захворюваннями дітей, складає 53 451,90 грн.

При цьому, відповідач, ОСОБА_2 участі в оплаті додаткових витрат пов`язаних із хронічними захворюваннями дітей не брав, добровільно надавати їх відмовляється, у зв`язку з чим, позивачка звертається до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 50% понесених додаткових витрат на дітей, що складає 26 725,95 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2026 року відкрито позовне провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11:00 год. 06.04.2026 року.Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено право позивача надати заперечення на відзив та сторонам право надання пояснень та заперечень.

При цьому, відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходили.

Судовий розгляд справи, призначений на 11:00 год. 06.04.2026 року, було відкладено на 10:00 год 05.05.2026 року, у зв`язку з неявкою в судове засідання позивача.

У судовому засіданні, 05.05.2026 року позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила суд задовольнити його в повному обсязі.

Натомість, відповідач ОСОБА_2 будучи присутнім у судовому засіданні, заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні повністю.

Після дослідження доказів, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 .

Від вказаного шлюбу в сторін народилося троє дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 20.01.2011 року, актовий запис № 209;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 05.10.2012 року, актовий запис № 3562;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 23.02.2017 року, актовий запис № 600.

При цьому, подружнє життя сторін не склалося та рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.07.2022 року у справі №753/3705/22, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, а їх спільні діти залишилися проживати разом із позивачкою.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001p. № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно положень ст. ст. 180, 181 Сімейного Кодексу України, передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з вимогами частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789XII (78912) від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Так, згідно з наявним у матеріалах справи рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29.08.2023 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2022 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, копія якого міститься у матеріалах справи.

При цьому, як вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру боржників, відомості про ОСОБА_2 до нього були внесені Дарницьким ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ через наявність у останнього заборгованості зі сплати аліментів.

Однак, як зазначає позивач у своїй позовній заяві існують особливі обставини, які є підставою для стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дітей у зв`язку з їх хронічними захворюваннями, які відповідач відмовляється добровільно фінансувати, тому остання була вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Згідно ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Аналіз положень ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами. При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

При цьому, позивачем заявлено вимоги до відповідача щодо стягнення частини додаткових витрат вже понесених позивачем на утримання спільних доньок сторін, пов`язаних з їх лікуванням та підтриманням стану здоров`я.

Вказані витрати суд відносить до особливих обставин, оскільки вони об`єктивно пов`язані з особливостями стану здоров`я дітей, а тому є додатковими в розумінні ст. 185 СК України.

Так, судом встановлено, що згідно з наявними у матеріалах справи копіями медичних довідок з КНП «Вишнівська міська лікарня» Бучанського району Київської області виданих дитячим лікарем ортопедом травматологом ОСОБА_3 встановлений діагноз - плосковальгус 2 ст., сколіоз грудопоперековий 1 ст., надано рекомендації щодо повторної консультації лікаря ортопеда-травматолога та проведення оцінки біомеханічних функцій і призначено ортопедичні устілки, лфк масаж та плавання, а ОСОБА_5 , у свою чергу, встановлено діагноз плоскостопість 1 ст.надано рекомендації щодо повторної консультації лікаря ортопеда-травматолога та проведення оцінки біомеханічних функцій і призначено ортопедичні устілки.

Крім того, консультативним висновком спеціаліста ДНП «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охмадит» МОЗ України» від 19.11.2025 року ОСОБА_3 дитячим лікарем ортопедом-травматологом встановлено діагноз вальгусна деформація, не класифікована в інших рубриках, ділянка гомілкостопного суглоба то стопи (Еквіноплосковальгусна установка обох стоп. Спатична параплегія нижніх кінцівок), а також, інший ідіопатичний сколіоз, попереково-грудний відділ (С-подібний грудо-поперековий лівобічний сколіз І ст 9,8 по Коббу), згідно даного висновку, останній надано рекомендації: 1) консультація доцента кафедри НМУ ОСОБА_8 ; 2) продовження реабілітації у профільних центрах; 3) ЛФК для стоп; 4) ЛФК для укріплення м`язів спини; 5) взуття з твердим високим задником; 6) ортези для гомілктспного суглоба для сну; 7) плавання; 8) спостереження невролога; 9) нейроміографія нижніх кінцівок; 10) Віт D 2000 МО 1 р/д – до червня місяця.

У зв`язку з наданими лікарем ортопедом-травматологом рекомендаційза оглядом ОСОБА_3 , зокрема щодо плавання, позивачемміж ТОВ «Фітнес Консалтинг» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було укладено Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг ЗВЧМ0001369 від 28 травня 2025 року з вартістю надання спортивно-оздоровчих послуг на один рік у сумі 12 995,00, які були сплачені позивачем відповідно до гарантійного листа від 05 січня 2026 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Крім того, за вищевикладеними рекомедаціями лікаря ортопеда-травматолога, позивачкою обом дітям було придбано ортопедичні устілки загальною вартістю 1 900,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи товарним чеком від 19 січня 2026 року.

Відповідно до консультаційних висновків спеціаліста ДНП «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охмадит» МОЗ України» від 03.10.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено діагнози - амбліопія обох очей середнього ступеня, астигматизм складний гіперметропічний обох очей, порушення акомодації обох очей.

При цьому, донці сторін ОСОБА_9 надано рекомендації, серед яких постійне носіння окулярів та призначено: краплі ОМК-2, капсули (вітаміни) Нутроф форте або Слезавіт.

У свою чергу, донці сторін ОСОБА_10 , також, надано рекомендації, серед яких постійне носіння окулярів та призначено: краплі Риболізін фрі та ОСОБА_7 , та вітаміни Слезавіт.

Згідно консультаційного висновку лікаря офтальмолога ДНП «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охмадит» МОЗ України» від 20.01.2026, ОСОБА_3 надано відповідні рекомендації та призначено медичні препарати Нутроф форте або Слезавіт, а також курс апаратного лікування по програмі «Спазм окомодації» та «Амліопія» № 10.

У свою чергу, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста дитячого лікаря офтальмолога ДНП «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охмадит» МОЗ України» від 20.01.2026, ОСОБА_5 надано відповідні рекомендації та призначено медичні препарати Слезавіт, а також курс апаратного лікування по програмі «Спазм окомодації» та «Амліопія» № 10.

Вищевказані, призначені лікарями офтальмологічні препарати та вітаміни були придбані позивачем донькам, що підтверджується наявними у матеріалах справи чеками, а саме: товарним чеком №1102382 від 05.10.2025 року на суму 1 265,50 грн; Товарним чеком №46-43171 від 05.10.2025 року на суму 1 165,40 грн; Товарним чеком 2901261-1200524-8352922-200414 від 29.01.2026 року на суму 776,00 грн.

Крім того, вартість придбаних окулярів для постійного носіння, ОСОБА_3 склала - 5 980,00 грн, а для ОСОБА_5 склала - 4 220,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Замовлення (чеку) №64314 від 26.01.2026 року та Замовлення (чеку) №64315 від 26.01.2026 року.

Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста від 19 січня 2026 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз: Дистольний прикус II кл, скупченість зубів, звуженість щелеп, зміщення середньої лінії, внаслідок чого призначено лікування на апаратах Твін-блок та продовження лікування на брекет системі.

Згідно з Довідкою від 19 січня 2026 року, що міститься у матеріалах справи, ОСОБА_3 з 22 вересня 2005 року по 26 грудня 2025 року проходила призначене лікування загальною вартістю 22 700,00 грн, що були оплачені позивачем.

Також, у зв`язку необхідністю обстеження та призначення такого лікування ОСОБА_3 проходила рентгенологічне дослідження щелеп, на що позивачем було витрачено кошти у сумі 2 450,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією чеку № 5114821051 від 31.08.2025 року.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 було витрачено додаткові витрати на утримання спільних дітей сторін, пов`язані з призначенням лікарів за хронічними захворюваннями доньок, на загальну суму 53 451,90 грн.

При цьому, наведені вище витрати, пов`язані з наданими медичними висновками лікарів за їх рекомендаціями та призначеннями, щодо огляду дітей, їх лікування, що підтверджені квитанції на придбання ліків, купівлю окулярів, оплату закладу з надання послуг з оздоровлення (плавання), є додатковими витрати на дитину, які зумовлені негативними фактами (хворобами), що були понесені виключно одноособово позивачем.

Будь-яких доказів на спростування протилежного відповідачем до суду не надано.

У свою чергу, відповідач є працездатним, доказів неможливості надання матеріальної допомоги із об`єктивних, незалежних від нього причин, суду не надав, що свідчить про те, що він має об`єктивну можливість надавати матеріальну допомогу своїм дітям приймаючи участь у необхідних додаткових витратах понесених позивачем на утримання дітей.

Крім того, заперечення відповідача щодо позовних вимог оголошених у судовому засіданні є такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки не обґрунтовані останнім будь-якими належними та допустимими доказами.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи незадовільний стан здоров`я дітей сторін та необхідність їх лікування, й додаткових заходів для підтримання їх стану здоров`я, з відповідача підлягають стягненню половина понесених позивачем додаткових витрат, в сумі 26 725,95 грн.

Згідно ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи що спільні діти сторін проживають разом з позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами, а саме незадовільним станом здоров`я дитини, що утворює необхідність застосування додаткових заходів для розвитку дитини та її оздоровлення.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 1 331, 20 грн. в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 180, 185, 196 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одноразово в сумі 26 725,95 грн (двадцять шість тисяч сімсот двадцять п`ять гривень дев`яносто п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 331, 20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.06.2026.

Інформація про учасників справи:

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Тетяна ДУБАС