Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №358/1150/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1150/26 Провадження № 3/358/447/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (м. Миронівка) про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу серії ВАД № 966971 від 17.06.2026 складеного дільничним офіцером відділу поліції №2 (м. Миронівка) Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, старшим лейтенантом поліції Нечай В.І., 02 червня 2026 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебувала по АДРЕСА_1 та погрожувала фізичною розправою в бік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян, за що передбачена відповідальність за ст.173 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не визнала свою вину, пояснила, що між нею та сусідкою ОСОБА_2 відбулася сварка, та просила суд не застосовувати до неї суворого покарання.

Заслухавши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Згідно диспозиції статті 173 КУпАП, дрібним хуліганство є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Обов`язковою складовою вказаного правопорушення є вчинення його у громадському місці.

Громадське місце - це частина будівлі або споруди, доступна для населення, незалежно від того, чи є доступ вільним, за запрошенням, чи за плату, постійно, періодично, або час від часу. Це поняття включає в себе під`їзди, підземні переходи, стадіони, зупинки громадського транспорту, заклади торгівлі, кінотеатри, та прилеглі до них території.

Громадськими місцями вважаються: будь-які приміщення, доступні для публіки, наприклад, торгові центри, ресторани, кафе, бібліотеки, музеї; відкриті ділянки, які використовуються для загального доступу, як-от парки, площі, сквери, пляжі (в сезон); громадський транспорт, вокзали, аеропорти, зупинки громадського транспорту; підземні переходи, мости, дороги; території біля навчальних закладів, лікарень, місць проведення масових заходів.

До громадських місць не належать: власне помешкання (квартира, будинок); приватні подвір`я; закриті території підприємств, організацій, установ, що не призначені для загального доступу.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно із вимогами ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, за ст.173 КУпАП суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 966971 від 17.06.2026, в якому викладені обставини адміністративного правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 долучено: рапорт старшого інспектора-чергового ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області Панасейко Ж.С. від 02.06.2026; заяву ОСОБА_2 від 02.06.2026, письмові пояснення ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_3 ; письмові поясненя ОСОБА_1 від 17.06.2026.

Письмові пояснення потерпілоїОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надані в судовому засіданні, узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими матеріалами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення. Такі пояснення дають підстави для висновку, що 02.06.2026 між ними виникала конфліктна ситуація. ОСОБА_1 не було вчинено дій, які можна розцінити як такі, що носять характер порушення громадського порядку.

Верховний Суд України у постанові від 4 жовтня 2012 року (справа № 5-17кс12) сформулював правову позицію, відповідно до якої громадський порядок слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного тощо.

У цій постанові Верховний Суд України наголосив, що хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим. Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Отже, при вирішенні питання про наявність хуліганського мотиву необхідно враховувати характер дій особи, їх спрямованість, мотив поведінки, а також взаємовідносини між винним та потерпілим. Наявність тривалих неприязних відносин між особами та виникнення конфлікту на особистому ґрунті може свідчити про відсутність хуліганського мотиву та потребує оцінки судом у сукупності з іншими обставинами справи.

Як встановлено під час судового розгляду, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла на ґрунті особистих неприязних відносин між ними поблизу належних їм домоволодінь.

З досліджених судом доказів убачається, що дії ОСОБА_1 були спрямовані виключно щодо конкретної особи та обумовлені наявним між сторонами конфліктом. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що його поведінка була спрямована на порушення громадського порядку, демонстрацію явної неповаги до суспільства чи вчинялася з хуліганських мотивів.

Суд також враховує, що подія відбувалася поблизу домоволодінь учасників конфлікту, у відсутності сторонніх осіб, а тому встановлені обставини не свідчать про порушення громадського порядку та спокою громадян.

За таких обставин суд доходить висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце приватний конфлікт, зумовлений особистими неприязними відносинами, а не посягання на громадський порядок, що виключає наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Разом з тим, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України у Рішенні № 23-рп/2010 від 22.12.2010 зазначив, що принцип презумпції невинуватості поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої доведеність вини має випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків (рішення у справі «Ireland v. the United Kingdom», §161).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 9,10, 173, 247, 251, 252, 254-256, 278 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , за ст. 173 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя К. І. Буравова