Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №358/1126/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1126/26 Провадження № 3/358/432/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 690511 від 11.06.2026 складеного поліцейським відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, старшим капітаном поліції Діденком О.О., 11.06.2026, о 18:30 год., в с. Мисайлівка по вул. Григорія Бондаренка водій моторолера марки «FORTE 150» ОСОБА_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснив зіткнення з велосипедом, після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР, таким чином вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав вину та висловив щире каяття, підтвердив, що дійсно 11.06.2026, о 18:30 год. в с. Мисайлівка він здійснив зіткнення з велосипедом, яким керувала дівчинка, після чого з`ясувавши обставини вони роз`їхалися кожен в своєму напрямку. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що умислу втікати в нього не було.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з пунктом 2.10 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до статті 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її наслідки та бажала або свідомо допускала їх настання.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, є формальним та вважається закінченим з моменту залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди всупереч вимогам пункту 2.10 (а) Правил дорожнього руху України.

При цьому обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, є умисна форма вини, яка передбачає усвідомлення особою факту своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди та свідоме залишення місця її вчинення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення в її діях усіх елементів складу адміністративного правопорушення: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає наявність складу адміністративного правопорушення.

В свою чергу, відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); показання технічних приладів (у разі їх наявності); показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

У випадках, коли для прийняття об`єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріали ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу поліції, на території обслуговування якого сталася пригода.

Уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п`ятиденний строк надіслати його до відповідного суду.

Якщо при ДТП один з його учасників зник з місця пригоди, поліцейський оформляє схему місця ДТП, відбирає пояснення в потерпілого, свідків (у разі їх наявності), встановлює наявність засобів зовнішнього відео-, фотоспостереження та невідкладно повідомляє уповноважену особу підрозділу поліції, відповідальну за розшук осіб, що зникли з місця ДТП. Остання зобов`язана вжити всіх можливих заходів для встановлення винуватців ДТП та обставин її вчинення в найкоротший строк, але не більше двох місяців.

Однак, під час судового розгляду не здобуто належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт дорожньо-транспортної пригоди, причетність до неї ОСОБА_1 та усвідомлення ним такої причетності. Так, належні та допустимі докази пошкодження транспортних засобів – моторолера та велосипеда – у матеріалах справи відсутні, а схему місця ДТП суд визнає недопустимим доказом, оскільки вона не підписана учасниками дорожнього руху (водієм та велосипедистом), що позбавляє суд можливості перевірити достовірність відображених у ній відомостей.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи факт своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди, умисно залишив місце її вчинення.

Також під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 не мав на меті приховувати факт дорожньо-транспортної пригоди чи обставини її вчинення. Отже, суд не вбачає у його діях умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.

Суд враховує, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, є умисна форма вини, а тому відсутність доказів того, що особа усвідомлювала факт своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди та умисно залишила місце її вчинення, виключає наявність у її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 визнав вину та висловив щире каяття. Разом з тим, суд зазначає, що сам по собі факт визнання вини особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не може розцінюватися як достатній доказ правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних та допустимих доказів. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №177/525/17.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України у Рішенні № 23-рп/2010 від 22.12.2010 зазначив, що принцип презумпції невинуватості поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої доведеність вини має випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків (рішення у справі «Ireland v. the United Kingdom», §161).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.122-4 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 9,10, 122-4, 247, 251, 252, 254-256, 278 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя К. І. Буравова