Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №283/3218/25 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/3218/25

Провадження №3/283/158/2026

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2026 року м. Малин

Суддя Малинського районного суду Житомирської області Тимошенко А.О., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

- за ч. 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 539656 від 13.12.2025 ОСОБА_1 13 грудня 2025 року о 11:58:00 по вулиці Приходька, м. Малин Коростенського району Житомирської області, керував автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, нечітке мовлення та поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження освідування на стан наркотичного сп`яніння відмовився у встановленому законодавством порядку, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України.

Суддя, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доходить таких висновків.

Доводячи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейський ВП № 1 Коростенського РУП ГУПН в Житомирській області посилається на обставини, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 539656 від 13.12.2025 (а. с. 2, 3, 4) та наступні долучені до нього матеріали:

- акт огляду на стан наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився (а. с. 6);

- розписку про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а. с. 7) відповідно до якої ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки;

- відеозапис від 13.12.2025, здійснений з нагрудного відеореєстратора поліцейського, що міститься на оптичному диску (а. с. 8).

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналізуючи дотримання поліцейськими процедури та порядку проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, суд враховує вимоги статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 ( в редакції від 04.07.2025) (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року (в редакції від 18.06.2024) (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п. 2-4 вищевказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Передумовою для проходження водієм огляду на стан сп`яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп`яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

При цьому, лише чітке дотримання вказаної вище процедури, зокрема проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.

Суддя дослідивши відео, констатує про відсутність об`єктивних даних щодо перебування ОСОБА_1 зі зазначеними ознаками наркотичного сп`яніння та вважає, що наявність думки поліцейського про перебування особи в стані наркотичного сп`яніння повинно підтверджуватись іншими об`єктивними даними.

Так, на відеозаписі поліцейський підійшовши до автомобіля попросив водія представитися та повідомив, що зараз, під час воєнного стану перебувати в лісі заборонено, та повідомив, що у нього є підозра, що ОСОБА_2 вживав якісь наркотичні речовини. На запитання чому така підозра поліцейський повідомив, що у ОСОБА_1 звужені зіниці очей та почервоніння обличчя. Після цього поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі на що останній відмовився пояснивши це тим, що ніяких наркотичних речовин не вживав.

Суд зауважує, що на відеозаписі поліцейський називає ознаки наркотичного сп`яніння такі як звужені зіниці очей та почервоніння обличчя, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначає вже деякі інші: звужені зіниці очей, нечітке мовлення та поведінку, що не відповідає дійсності.

Також суд вказує, що ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені працівником поліції в протоколі, як: звужені зіниці очей, нечітке мовлення, поведінка, що не відповідає дійсності, наявним відео не підтверджена, оскільки звужені чи дуже розширені зіниці, повинні встановлюватися працівником поліції, проте останній не провів такий огляд на місці навіть простим засобом (освічування очей), також на відеозаписі у ОСОБА_1 відсутні такі ознаки як нечітке мовлення та поведінка, що не відповідає дійсності. Так, на вимогу поліцейського ОСОБА_1 представився, мовлення мав чітке, поводився спокійно, упевнено, конфлікту не створював, ознак агресивної, неадекватної або такої, що не відповідає обстановці, поведінки не демонстрував. На запитання поліцейського він повідомив, що ніяких наркотичних речовин не вживав. Визначення поведінки водія у цьому випадку з ознаками наркотичного сп`яніння, суддя вважає об`єктивно не підтвердженою, що є неприпустимим.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від18.12.2018№ 1026 встановлено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Так, у своїй Постанові від 08 липня 2020 року Верховний Суд у справі 463/1352/16-а вказав, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення покладено на суб`єкта владних повноважень.

За змістом статті 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то особа має безумовне право ознайомитися зі змістом протоколу, а також зі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.

Як вбачається із відеозапису нагрудного відеореєстратора поліцейського фіксування обставин події розпочато о 12:09:09 годині і запис припиняється о 12:13:11 годині. Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 539656 від 13.12.2025 року він був складений о 12:57:58 годині. Тобто, відеозапис як працівник поліції складав протокол, що підтверджувало б дотримання встановленого порядку складання протоколу згідно чинного законодавства, а саме те, що він був складений у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутній. Також відсутній відеозапис стосовно складання поліцейським будь-яких інших процесуальних документів. Це є грубим порушенням прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки законодавством їй надано право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Відеозапис обставин події свідчить про те, що уповноваженою особою були проігноровані вимоги глави 19 КУпАП та в спілкуванні з ОСОБА_1 обмежився лише констатуванням, що відносно нього буде складено протокол.

Суд не погоджується з такими діями працівника поліції та з висновком останнього про винуватість ОСОБА_1 . Вимоги статей 254, 256, 259, 260 КУпАП категорично обумовлюють обов`язкову присутність особи при складенні відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення (у разі коли таку особу було встановлено). Відсутні відомості чи пропонував працівник поліції ОСОБА_1 отримати копію протоколу є грубим порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, докази присутності ОСОБА_1 при складанні самого протоколу та будь-яких інших процесуальних документів на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, відсутні.

Наявний у матеріалах справи електронний носій (компакт-диск) містить відеозапис, що свідчить про порушення безперервності відеозйомки, а зазначений відеозапис не є цілісним (повним) з моменту зупинки транспортного засобу до моменту оголошення протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини свідчать на недотримання вимог зазначеної інструкції.

Усі сумніви тлумачаться на користь особи, тому суддя, аналізуючи представлені докази, приймає до уваги, що підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв умисно, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, немає.

Посадовою особою, яка складала протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих доказів винуватості особи у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.

Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 539656 від 13.12.2025 року, стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, сам по собі, не є достатнім доказом вини останнього у вчиненні цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з ним, суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 9 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), "Карелін проти Росії" (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання потрібно вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому цей протокол, у сукупності з іншими матеріалами, не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, тому суд вважає, що в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.

Ідентичну позицію у визначенні протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом притримується суд апеляційної інстанції у своїх висновках за наслідками розгляду апеляційної скарги по справі № 283/608/23 (постанова від 16.08.2023).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 9, ч. 1 статті 130, п. 1 ч. 1 статті 247 та статтями 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову Малинського районного суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: А. О. Тимошенко