Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №283/1164/25 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1164/25

Провадження №2/283/59/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., за представника відповідача – адвоката Руденка О.В. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

12.05.2025 позивач через представника звернулася до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02.06.2016 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1766. Згідно з п. 1.1. договору позики, позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 611 360,23 грн, що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору позики є еквівалентом суми 21 800, євро, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів в строк та на умовах, встановлених графіком повернення позики згідно з пунктом 3.1. договору позики. Кінцевий строк повернення позики – 02.09.2016 (включно).

Згідно з п. 2.1. договору позики, позика надається позикодавцем позичальнику у день підписання сторонами договору позики готівкою, що підтверджується розпискою позичальника про отримання позики, яка видається позичальником позикодавцеві. На виконання п. 2.1. договору позики та факту передачі коштів, 02.06.2016 ОСОБА_2 власноручно склав та передав ОСОБА_1 відповідну розписку, з якої також вбачається, що ОСОБА_2 має повернути отримані в борг грошові кошти у строк до 02.09.2016 (включно).

Крім того, з метою забезпечення виконання договору позики, 02.06.2016 сторони також уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1767.

ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за договором позики належним чином та в повному обсязі.

Проте, всупереч існуючим домовленостям між сторонами, ОСОБА_2 позичені йому грошові кошти не повернув у визначений договором позики строк.

З метою досудового вирішення спору, 17.11.2017 позивачем було направлено відповідачу вимогу про усунення порушення за договором позики. Вказану вимогу відповідач (боржник) отримав 30.11.2017, проте так і не надав жодної відповіді.

На підставі викладено, представник позивача просить стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість у розмірі: суми позики - 646681,32 грн; суми нарахованих процентів - 12 925 039,33 грн; інфляційні втрати - 426 305,92 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14.05.2025 позов залишено без руху, надано позивачу та її представнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 21.05.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14 годину 30 хвилин 17.06.2025.

10.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов та заява про застосування строку позовної давності.

13.06.2025 від представника позивача надійшла копія заяви свідка.

16.06.2025 від представника відповідача надійшли клопотання про витребування доказів та заява про виключення документа з числа доказів.

16.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив та заява про виклик свідків.

16.06.2025 від представника відповідача надійшло заперечення.

17.06.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про забезпечення витрат на правничу допомогу.

23.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

11.08.2025 від представника позивача надійшло клопотання про доручення доказів.

Ухвалою суду від 28.08.2025 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у приватного нотаріуса докази.

17.09.2025 від приватного нотаріуса надійшли витребувані докази.

29.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про визнання доказів, поданих стороною позивача, а також витребуваних у приватного нотаріуса неналежними, недостовірними та недопустимими.

Ухвалою суду від 14.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 14 годину 30 хвилин 01.12.2025, в якому неодноразово оголошувались перерви.

Позиція позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2025 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Позиція відповідача.

Представник відповідача не визнав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що сторонами договору позики від 02.06.2016 чітко погоджено, що набуття його чинності, підтвердження факту одержання позичальником позики та факту повернення позики тісно пов`язане із засвідченням підписами відповідно позичальника наданої ним розписки про одержання позики та позикодавця у відповідному рядку стовпця «Відмітки про повернення позики» графіку на обох примірниках цього договору, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підтвердження ж отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики у сумі 611360,23 гривень, що еквівалентно 21800,00 євро, і зобов`язання повернути цю суму до 02.09.2016, позивачка надає лише копію розписки від 02.06.2016, складеної від імені ОСОБА_2 , яка не містить ні посилання на договір позики від 02.06.2016, з відмінними від викладених у договорі позики від 02.06.2016 умовами повернення позики, та яка не містить підпису ОСОБА_2 і, відповідно ,не може підтверджувати факт одержання позичальником позики на підставі саме договору позики від 02.06.2016. Крім того, додана до позовної заяви копія розписки від 02.06.2016, складена від імені ОСОБА_2 , містить реквізити паспорта, викраденого у нього 15.03.2016 і вже недійсного на дату складання розписки.

Відомості про викрадення у ОСОБА_2 15.03.2016 паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Малинським РС УДМС України в Житомирській області 05.03.2012, та інших документів, за його заявою від 15.03.2016 були внесені до ЄРДР № 12016110200000974 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Відомості про вчинення шахрайських дій, в тому числі шляхом підроблення договорів позики та іпотечного договору від 02.06.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. 02.06.2016, за його заявою від 11.11.2017 внесені до ЄРДР № 12017110200007005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, досудове розслідування триває.

Оскільки договір позики є реальним правочином, необхідною умовою для укладення і набуття чинності його є фактична передача речей, в даному випадку грошових коштів, а сам лише договір позики від 02.06.2016 окремо не є підтвердженням укладення і набуття чинності договору позики як такого, бо не містить підтвердження факту передачі коштів позикодавцем позичальнику, а пов`язує з фактом видачі розписки позичальника про отримання позики, то така розписка також має мати документальне оформлення, як і сам договір позики від 02.06.2016, бо є його частиною.

Відсутність підтвердження факту одержання позичальником позики на підставі договору позики від 02.06.2016 свідчить про неукладеність договору позики, оскільки відповідач не одержував від ОСОБА_1 у позику грошові кошти і не видавав розписки від 02.06.2016.

Враховуючи розмір позики, кошти мали бути проведенні через перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок і підтверджуватися відповідними банківськими розрахунковими документами або випискою з депозитного рахунка нотаріуса, чи у інший спосіб шляхом передачі готівкових коштів з відповідним підтвердженням їх отримання.

Крім того, представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності, оскільки за наявними в матеріалах справи документами, час прострочення за договором позики від 02.06.2016, з кінцевого терміну повернення позики, тобто з 02.09.2016, і до моменту звернення до суду, тобто 12.05.2025, становить 8 років 8 місяців 10 днів. 3-річний строк позовної давності – строк, у межах якого позивачка могла звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплив 02.09.2019. Посилання позивачки на заходи позасудового вирішення спору шляхом надіслання відповідачеві 17.11.2017 вимоги про усунення порушення за договором позики та отримання її відповідачем 30.11.2017, що підтверджується доданою до позовної заяви копією рекомендованого повідомлення про вручення, як поважну причину пропуску позовної давності, є необґрунтованим, оскільки зазначений захід позасудового вирішення спору не є обставиною ні збільшення встановленої ч. 1 ст. 257 ЦК України загальної позовної давності, ні обставинами, передбаченими ст.ст. 263, 264 ЦК України для зупинення чи переривання строку позовної давності в періоди з 03.07.2016 по 02.07.2019, з 03.08.2016 по 02.08.2019, з 03.09.2016 по 02.09.2019.

Заявою від 16.06.2025 представник відповідача просив виключити копію розписки від 02.06.2016, складену від імені ОСОБА_2 з числа доказів, як таку, що викликає сумнів з приводу достовірності.

Також представник відповідача 29.09.2025 подав до суду клопотання про визнання недопустими/неналежними/недостовірними та виключити їх з числа доказів:

копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 11.04.2016, стороною якого була ОСОБА_1 в якості продавця, копії довідки від 12.06.2025 № 297/8045 про продаж ОСОБА_3 транспортного засобу в листопаді 2013 року, які подані представником позивача до суду на підтвердження фінансової спроможності позивача - як підроблених;

копію висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 17.05.2022 № 33095/33096/21-32 у цивільній справі № 752/14846/18, копію заперечень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. від 15.07.2019 у цивільній справі № 752/14846/18, як такі, що викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності;

копію з копії договору позики та іпотечного договору, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко Валентиною Василівною 02.06.2016, як такі, що подані нотаріусом незасвідченим в порушення вимог ухвали суду і викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності та відповідності оригіналам;

копію договору позики від 02.06.2016; копію розписки від 02.06.2016, складеної від імені ОСОБА_2 , копію вимоги про усунення порушення за договором від 17.11.2017, копію рекомендованого повідомлення про вручення від 30.11.2017, копію іпотечного договору від 02.06.2016, як такі, що викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності та відповідності оригіналам, оригінали яких в порушення вимог відповідної ухвали суду надані до суду не були.

Встановлені судом обставини.

02.06.2016 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1766. Згідно з п. 1.1. договору позики, позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 611360,23 грн, що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору позики є еквівалентом суми 21800 євро, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів в строк та на умовах, встановлених графіком повернення позики згідно з пунктом 3.1. договору позики: 16826,43 грн до 02.07.2016, 16826,43 грн до 02.08.2016, 577707,37 до 02.09.2016. Кінцевий строк повернення позики – 02.09.2016 (включно).

Згідно з п. 2.1. договору позики, позика надається позикодавцем позичальнику у день підписання сторонами договору позики готівкою, що підтверджується розпискою позичальника про отримання позики, яка видається позичальником позикодавцеві. Підписання договору та надання розписки є підтвердженням факту одержання позичальником позики від позикодавця.

Про повернення позики (її чергової частини) позикодавець у відповідному рядку стовпця «Відмітки про повернення позики» графіку на обох примірниках договору вчиняє власноручний напис «повернуто», дату повернення та засвідчує своїм підписом (п. 3.3).

У п. 3.4 договору визначено, що позичальник відшкодовує позикодавцю знецінення суми позики за визначеною формулою.

Виконання позичальником зобов`язання забезпечується іпотекою квартири АДРЕСА_1 (п.4.1 договору позики).

Якщо позичальник не повернув позику (її чергову частину) у строк, встановлений графіком, він зобов`язаний сплатити позикодавцеві суму боргу за позикою (її неповернутою частиною) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 365 % річних від простроченої суми (п. 5.1 договору позики) (т. 1 а.с. 59-62, т. 2 а.с. 48-49).

Відповідно до копії розписки, складеної 02.06.2016 у м. Києві від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малинським РС УДМС України в Житомирській області 05.09.2012, отримав позику від ОСОБА_1 у сумі 611360,23 грн, що еквівалентно 21800 євро, і зобов`язується повернути цю суму в строк до 02.09.2016 включно (т. 1 а.с. 50-51, т. 2 а.с. 63).

З метою забезпечення виконання договору позики від 02.06.2016, 02.06.2016 сторони також уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1767 (т. 1 а.с. 55-58, т. 2 а.с. 58-59).

17.11.2017 позивач направила відповідачу письмову вимогу про усунення порушень за договором, яка була отримана ОСОБА_2 30.11.2017 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 63-64)

Згідно з довідкою Києво-Святошинського РВ та витягом з ЄРДР від 27.05.2025, 16.03.2016 було внесено відомості в ЄРДР за № 12016110200000974 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 185 КК України з приводу викрадення 15.03.2016 документів ОСОБА_2 , серед яких паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданий Малинським РС УДМС в Житомирській області 05.03.2012, ідентифікаційний код, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення учасника бойових дій, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, страховий поліс (т. 1 а.с. 112, 113).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 11.11.2017, 12.11.2017 було внесено відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 190 КК України з приводу того, що 02.06.2016 ОСОБА_1 , використовуючи попередньо викрадені у ОСОБА_2 документи, уклала договір позики та іпотечний договір з невідомою особою, предметом якого є квартира, яка на праві власності належить ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 114).

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває справа № 752/14846/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики та іпотеки від 02.06.2016 недійсними. У межах даної цивільної справи, за клопотанням представника позивача, адвоката Руденка М.В., ухвалою суду від 27.09.2021 призначено та проведено судову почеркознавчу експертизу. Згідно з висновком експерта № 33095/33096/21-32 від 17.05.2022 підписи від імені ОСОБА_2 у спірних договорах виконані ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 155-159, 166-169, 205-206, т. 2 а.с. 30-39, а.с. 231).

В матеріалах нотаріальних справ щодо посвідчення договору позики та іпотечного договору від 02.06.2016 наявні копії паспорта на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого Малинським РС УДМС України в Житомирській області 30.03.2016 (т. 2 а.с. 55, 71).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за договором позики.

При вирішенні спору суд застосовує норми ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Із системного аналізу вказаних норм ЦК України слідує, що за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На обґрунтування позовних вимог сторона позивача посилається на те, що 02.06.2016 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1766. Згідно з п. 1.1. договору позики, позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 611360,23 грн, що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору є еквівалентом 21800 євро, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в строк та на умовах, встановлених графіком повернення позики згідно з пунктом 3.1. договору позики. Кінцевий строк повернення позики - 02.09.2016 (включно).

Судом досліджені копії договорів позики та іпотеки від 02.06.2016, які додані до позову та надані на ухвалу суду приватним нотаріусом. Проаналізувавши вказані докази, суд не вбачає підстав для визнання їх такими, що викликають сумнів у їх належності та достовірності. Крім того, в судовій справі № 752/14846/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання договорів недійсними, ухвалою суду від 27.09.2021 було призначено судову почеркознавчу експертизу належності ОСОБА_2 підписів у договорах позики та іпотеки. При цьому проведення такої експертизи було ініційовано саме адвокатом Руденком О.В., представником відповідача у даній справі. Висновком експерта № 33095/33096/21-32 від 17.05.2022 визначено, що підписи від імені ОСОБА_2 у спірних договорах виконані ОСОБА_2 .

Відтак доводи представника відповідача про неврахування судом вказаних доказів, оскільки вони викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності, є безпідставними, і не беруться до уваги судом.

Згідно з п. 2.1. договору позики від 02.06.2016, позика надається позикодавцем позичальнику у день підписання сторонами договору позики готівкою, що підтверджується розпискою позичальника про отримання позики, яка видається позичальником позикодавцеві.

Таким чином, умовами договору позики визначено, що факт передачі грошових коштів від позикодавця до позичальника підтверджується не лише підписанням договору позики, а й наданням розписки ОСОБА_2 .

На підтвердження реальності договору позики та факту передання позичкових грошей до позову стороною позивача додано копію розписки від 02.06.2016, вчиненої від імені ОСОБА_2 . За змістом вказаної розписки, ОСОБА_2 підтвердив, що 02.06.2016 отримав позику від ОСОБА_1 у сумі 611360,23 грн, що еквівалентно сумі 21800 євро, та зобов`язується повернути цю суму в строк до 02.09.2016 (включно).

Крім того, в копії розписки вказано серію та номера паспорта ОСОБА_2 , який згідно з довідкою Києво-Святошинського РВ та витягом з ЄРДР від 27.05.2025 було в нього викрадено 15.03.2016, про що 16.03.2016 було внесено відомості в ЄРДР за № 12016110200000974, та станом на 02.06.2016 був документований іншим паспортом.

Відповідність копії розписки оригіналу засвідчено представником позивача – адвокатом Василенко Н.В.

Сторона відповідача, не визнаючи позовні вимоги та ставлячи під сумнів достовірність поданих позивачем доказів, подала до суду клопотання про витребування у відповідача оригіналів документів, в тому числі і вказаної розписки.

Під час обговорення клопотання представник позивача – адвокат Василенко Н.В., повідомила, що при підготовці позовної заяви вона особисто не бачила оригіналів документів, які додані до позовної заяви, оскільки всі оригінали знаходяться у позивача. У розпорядження представника позивач надала скановані електронні копії, які представник позивача в подальшому завірила власним підписом та додала до позовної заяви.

З огляду на встановлене, у підготовчому судовому засіданні 17.06.2025 судом протокольною ухвалою було зобов`язано представника позивача надати для дослідження під час судового розгляду оригінали: договору позики від 02.06.2016, іпотечного договору від 02.06.2016, розписку від 02.06.2016, вимогу про усунення порушення за договором від 17.11.2017, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Підготовче провадження у даній справі було закрите, а справу призначено до судового розгляду ухвалою від 14.10.2025. Судовий розгляд тривав з 01.12.2025 по 19.06.2026, однак представник позивача за тривалий час не виконала ухвалу суду щодо надання для дослідження оригіналів письмових доказів, в тому числі і розписки.

Судом за клопотанням представника позивача ухвалою від 28.08.2025 витребовувались у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. належним чином засвідчені копії нотаріальних справ (всіх документів у повному обсязі): щодо посвідчення договору позики, укладеного 02.06.2016 та зареєстрованого у реєстрі № 1766; щодо посвідчення іпотечного договору, укладеного 02.06.2016 та зареєстрованого у реєстрі № 1768.

На виконання ухвали суду приватним нотаріусом було направлено до суду копії запитуваних документів, які виготовлені з копій. Зокрема, надана нотаріусом копія розписки від 02.06.2016, вчинена від імені ОСОБА_2 , не засвідчена нотаріусом у встановленому законом порядку, оскільки виготовлена з копії. В той же час зі змісту копії встановлено, що копія розписки, з якої було виготовлена дану копію, була засвідчена приватним нотаріусом 08.05.2018, тобто майже через два роки після ймовірного складання оригіналу, тому суд оцінює надану нотаріусом копію розписки критично.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (ч. 2 та 4 ст. 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

В копії розписки, доданої до позову, відсутній підпис ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на частину шосту статті 95 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданої копії розписки від 02.06.2016, могло бути лише дослідження оригіналу.

Оскільки сторона позивача не виконала ухвалу суду від 17.06.2025 щодо надання оригіналів письмових доказів, з врахуванням клопотання представника відповідача від 16.06.2025 та 29.09.2025 (т. 1 а.с. 135-141, т. 2 а.с. 53-67), суд не бере до уваги копію розписки від 02.06.2016, вчинену від імені ОСОБА_2 , як доказ передачі коштів за договором позики.

Підсумовуючи викладене, стороною позивача належними та достовірними доказами не доведено своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За наявності вказаних підстав, суд не перевіряє доводи сторін щодо наявності фінансової спроможності у позивача на надання позики, відтак не бере до уваги докази, надані представником позивача на доведення вказаних обставин. У зв`язку з цим на клопотання представника відповідача щодо постановлення окремої ухвали, суд зауважує, що відповідач та його представник не позбавлені права самостійно звернутись до компетентних органів (як правоохоронних, так і органів адвокатури) із відповідними заявами для перевірки обставин підроблення документів.

Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимоги, аналіз доводів заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності не проводиться.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача.

У відзиві представник відповідача просив покласти на позивача судові витрати відповідача у повному обсязі.

Орієнтовний розрахунок судових витрат за умовами договору про надання правової допомоги № 25/05/2025-1 від 25 травня 2025 року визначений у загальному розмірі 1699802,66 грн, з яких: 280000 грн - ознайомлення з наданими клієнтом документами, матеріалами справи, надання юридичних послуг у вигляді консультування клієнта, визначення переліку додаткових доказів, дослідження відповідної судової практики, напрацювання правової позиції захисту прав та інтересів клієнта та узгодження її з ним, складання процесуальних документів з додатками та подання їх до суду, підготовка додаткових матеріалів по справі та подання їх до суду; 20000 грн – участь представника у двох судових засіданнях ( з розрахунку 10000 грн за одне засідання); додаткова винагорода (гонорар успіху) 1399802,66 грн (т. 1 а.с. 239-241).

У відповіді на відзив представник позивача заперечила щодо заявлених відповідачем вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1699802,66 грн, оскільки вони не відповідають критеріям співмірності, реальності, розумності та документального підтвердження, передбаченим законом та усталеною практикою Верховного Суду; перелік дій (консультації, вивчення матеріалів, переговори, правова позиція, тощо) є стандартними та типовими для будь якої справи цієї категорії й не є доказом унікальної складності або винятковості. Також представник наголосила про недопустимість покладення на позивача витрат відповідача за гонораром успіху.

У судовому засіданні 09.06.2026 представник відповідача зазначив, що докази про остаточний розмір понесених відповідачем судових витрат буде наданий відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

За таких обставин суд при ухваленні даного рішення не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, заявлених відповідачем у відзиві, та роз`яснює, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 23, 76, 81,141, 258, 259, 265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 19.06.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя В. М. Хомич