Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №274/2962/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2962/26 Провадження № 2/0274/2407/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.06.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить змінити розмір стягуваних аліментів, який було визначено судовим наказом Бердичівського міськрайониого суду Житомирської області від 12.11.2024 (справа №274/8802/24), а саме: стягувати з боржника ОСОБА_1 , на користь стягувача ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 07.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття, та призначити стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердому грошовому розмірі 3500,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що 12.11.2024 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області винесено судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 07.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначив, що він не відмовляється від обов`язку утримувати дитину, однак на теперішній час розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу, ставить його у скрутне матеріальне становище. Він офіційно не працевлаштований, заробіток залежить від неофіційних робіт в м. Бердичеві, за виконані роботи він отримує близько 7-8 тисяч гривень на місяць, тобто його дохід є мінливим.

Також зазначив, що на його частковому утриманні перебуває також його батько ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи та постійно потребує грошових коштів на лікування.

Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники провадження в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Від відповідача заяв по суті справи до суду не надійшло, остання не скористалась своїм процесуальним правом та не направила до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ст. ст. 244, 259 ЦПК України в судовому засіданні 18.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення повного тексту якого відкладено на п`ять днів.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 ЦПК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно судового наказу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.11.2024 (справа № 274/8802/24) з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 07.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 006320 від 27.07.2020 ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання з 01.07.2020 безтерміново. Висновок: протипоказана важка фізична праця.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 є батьком позивача ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали цивільної справи, наявні письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Суд зазначає, що аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я, тоді як право вибору способу стягнення аліментів належить лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяцяна тверду грошову суму в розмірі 3500 грн.

Зміна матеріального стану, на яку посилається ОСОБА_1 у позовній заяві, може бути підставою для зміни розміру аліментів, що з нього стягуються в порядку ст. 192 СК України, проте, предметом вимог у даній справі є зміна способу стягнення аліментів, що не є тотожним.

Оскільки позивач є платником аліментів, які присуджені у частці від його доходу, а СК України вказує на можливість зміни способу стягнення аліментів лише на вимогу одержувача аліментів, ОСОБА_1 не наділений правом звертатися до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів, оскільки він є платником, а не одержувачем аліментів, а тому в задоволенні його позовних вимог необхідно відмовити з вказаних підстав.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19) та 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19).

Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2026.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА