Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №274/1577/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1577/26

Провадження №1-кп/0274/581/26

ВИРОК

Іменем України

19.06.2026 м.Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Собатин Іршавського району Закарпатської області, українця, громадянина, України, без освіти, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-28.11.2025 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, за ч.1 ст. 382 КК України до 1 року позбавлення волі;

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2025 №387 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду стрільця — номера обслуги 2 механізованого відділення З механізованого відділення 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим за ч.І ст.382 КК України, судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена, достовірно знаючи про позбавлення права керувати транспортними засобами, у якого водійське посвідчення вилучено у передбаченому законом порядку, допустив систематичне, злісне, умисне невиконання рішення суду, та вчинив новий умисний злочин, передбачений ч.3 ст.382 КК України, за наступних фактичних обставин

Так, постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.01.2025 у справі №274/10017/24, яка набрала законної сили 03.02.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак у ОСОБА_4 , який достовірно знав про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили 03.02.2025, будучи ознайомленим з нею, виник злочинний умисел, спрямований на її невиконання. Діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 06.02.2026 близько 12 год. 00 хв. керував транспортним засобом марки «Daewoo Lanos» р/н НОМЕР_3 , рухаючись по вул. Житомирська в м. Бердичів, де за порушення правил дорожнього руху був зупинений працівником СРПП Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області неподалік АЗС «WOG», що по вул. Житомирська 93-А в м. Бердичів.

Отже, ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.01.2025 у справі №274/10017/24, яка набрала законної сили та якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 10 років.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, визнав повністю, розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним злочину, зазначивши час, місце, спосіб його вчинення. Надав показання про те, що він дійсно, у вказані в обвинувальному акті день та час, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, оскільки має багатодітну родину, яку треба забезпечувати. Просив суворо його не карати.

Таким чином, обвинувачений, не оспорюючи час, місце, спосіб вчиненого кримінального правопорушення, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст. 382 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки і більше такого не повториться.

Судом встановлено у судовому засіданні, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Враховуючи викладене, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення, є доведеною поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена у вчиненні умисних дій, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею., та кваліфікує його дії за ч.3 ст.382 КК України.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 382 КК України відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При призначенні покарання суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, на шлях виправлення не став, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно вимог ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, у межах, визначених санкцією ч. 3 ст. 382 КК України.

З врахуванням того, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.11.2025 за ч. 1 ст.382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, суд при призначенні покарання керується вимогами ст. 71 КК України та до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Дані про наявність процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.

Запобіжних захід у кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 381-382 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами, строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.11.2025, остаточно призначивши до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць із позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами, строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:

- два диски з відеофайлами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудного відеореєстратора працівників СРПП Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку лише з підстав, визначених у ч.2 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1