Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №161/358/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/358/26

Провадження № 3/161/741/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м.Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Антіпова Т.А., за участю секретаря судового зсідання - Остимчук О.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої ОСОБА_2 , адвоката Кінах Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференція (дистанційного судового провадження) справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИЛА:

06.01.2026 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області з ВП № 3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області надійшли матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За змістом складеного протоколу серії ВАВ №968516 від 24 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення вбачається, що близько 18.00 годин 24.12.2025 року, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки (так у протоколі) ОСОБА_2 та її дітей ОСОБА_3 , 7 років, та ОСОБА_4 , 4 роки.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

12.01.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (а.с.14-17).

29.01.2026 року від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,- адвоката Міщук І.В. надійшли пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до яких зазначено про те, що жодний із доказів, які знаходяться в матеріалах справи, не доводять винуватості ОСОБА_1 , а також і самого факту вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .

Інших належних та допустимих доказів, які безперечно, без жодних сумнівів доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративно правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, працівниками поліції здобуто не було.

Внаслідок чого можна зробити висновок, що ОСОБА_5 повідомила працівникам поліції завідомо неправдиву інформацію, не підтверджену жодним належним та допустимим доказом. І саме на підставі повідомлення недостовірної та не перевіреної інформації інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Просила закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ньогоза 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.19-20).

29.01.2026 року на адресу суду від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , - адвоката Міщук І.В., надійшло клопотання про долучення доказів, а саме листа №9157-2026 від 21.01.2026 року Луцького РУП (Відділення №3) ГУНП у Волинській області (а.с.21-22).

22.04.2026 року на адресу суду від представника потерпілої ОСОБА_2 , адвоката Кінах Я.В., надійшло клопотання про долучення доказів та додаткових письмових пояснень до матеріалів справи.

Зазначає, що дії ОСОБА_1 щодо потерпілої мають триваючий та систематичний характер. Також, з відеозаписів вбачається, що всі події відбуваються у присутності малолітніх дітей, які емоційно реагують на ситуацію. Зазначені обставини є неприпустимими, оскільки негативно впливають на психоемоційний стан дітей та їхній розвиток.

Особливої уваги потребує той факт, що, незважаючи на звернення потерпілої до органів поліції із відповідними заявами про вчинення домашнього насильства, такі звернення не зупиняють ОСОБА_1 від подальшого вчинення протиправних дій. Навпаки, відповідна поведінка має триваючий та систематичний характер, а дії психологічного характеру продовжуються до сьогодні.

Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що така поведінка ОСОБА_1 є регулярною, останній ігнорує неодноразові прохання потерпілої залишити її та дітей у спокої, що свідчить про тривалий психологічний тиск. Саме така системність дій суттєво посилює негативний психологічний вплив на потерпілу.

Враховуючи викладені вище обставини справи, просить визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.52-54).

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав. Надав пояснення, аналогічні за змістом до письмових пояснень, які були ним надані під час складання працівниками поліції протоколу серії ВАВ №968516 від 24 грудня 2025 року.

Так, суду пояснив, що він з дружиною, ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у вказаному будинку проживає невістка ОСОБА_5 з дітьми (їх онуками). Оскільки, 24 грудня 2025 року був святий вечір, то вони з дружиною, після того як ОСОБА_2 повернулась до дому з дітьми після роботи, запропонували їй разом повечеряти, відсвяткувати, з метою чого накрили стіл в гостинній. Однак, ОСОБА_2 категорично відмовилась, зазначила, що вона сьогодні нічого не святкує, і почала виганяти його з дружиною з гостинної на другий поверх будинку, де розташовані їх кімнати. Тоді, він з дружиною повідомили, що хоча б закінчать вечерю, а потім приберуться зі столу і піднімуться до себе на другий поверх, на що ОСОБА_2 категорично заперечила, посилалась на те, що їй треба прати білизну, купати дітей, а вони їй в цьому заважають. На цьому ґрунті між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 почала знімати його з дружиною на телефон, погрожувати тим, що викличе працівників поліції, тошо. Пізніше, повечерявши, вони з дружиною почали прибирати зі столу, вмиватися, піднялись на другий поверх та почали готуватись до сну. Приблизно о 20:30-21:00 приїхали працівники поліції, яких викликала ОСОБА_2 , поспілкувались зі всіма, прийняли заяву від ОСОБА_2 та склали на нього і його дружину, ОСОБА_6 протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

При цьому, зазначив, що працівники поліції не захотіли дивитися відео з телефону, на яких були зафіксовані події цього вечора та конфлікт, який відбувся.

Його дружина, ОСОБА_6 також написала заяву щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, яку начеб-то працівники поліції прийняти та сказали, що буде складено протокол на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, проте, згодом вони дізнались, що жодного протоколу відносно ОСОБА_2 складено не було, як пояснили працівники поліції, на працівника поліції не можна складати такі протоколи, а ОСОБА_2 працює в правоохоронних органах.

Просив суд врахувати те, жодних протиправних дій, що ставляться йому у провину не вчиняв. Крім того, зазначив, що між ним, його дружиною (з одного боку) та ОСОБА_7 (з іншого боку) дійсно наявний тривалий конфлікт на підґрунті спільного користування житловим приміщенням та майном, оскільки ОСОБА_2 це колишня дружина їх сина, наразі існують між ними судові спори щодо права власності та поділ майна подружжя, тому, на існують сильні образи та невирішені житлові і майнові спори між колишнім подружжям, що також впливає на їх стосунки з нею, як з колишньою невісткою.

Потерпіла, ОСОБА_2 , під час судового розгляду справи надала пояснення, аналогічні за змістом до письмових пояснень, які були нею надані під час складання працівниками поліції протоколу серії ВАВ №968516 від 24 грудня 2025 року.

Крім того, в судовому засіданні пояснила, що 24 грудня 2025 року, приблизно о 18.00-18.20 годин вона з дітьми приїхала додому після роботи. Вони з дітьми повечеряли на кухні, і діти пішли гратися. Згодом до кухні зайшла свекруха та запропонувала дітям разом повечеряти, відсвяткувати святий вечір, на що діти відмовились. Згодом, свекор також запропонував їй разом сісти за стіл та відсвяткувати святий вечір, на що вона також відмовилась. Після цього, свекор та його дружина почали безпідставно її знімати на телефон, поки вона займалася хатніми справами, ОСОБА_1 ображав її словесно, погрожував писати заяви та скарги, ображав та принижував. Зазначила, що такі дії з боку батьків її колишнього чоловіка тривають весь час з моменту, коли вони заселились до цього будинку та почали проживати разом із нею і її дітьми. Додатково пояснила, що дане житло було придбано нею з чоловіком в період перебування в шлюбу, проте титульним власником цього будинку є її колишній чоловік, з приводу чого між ними наразі тривають судові спори. Вважає, що такі дії батьків її чоловіка мають на меті зробити її життя в цьому будинку нестерпним та змусити її виїхати звідти, що вона і зробила та з 21.01.2026 року живе в іншому місці.

Також підтвердила, що між нею та ОСОБА_6 і ОСОБА_1 наявний тривалий конфлікт на підґрунті спільного користування житловим приміщенням та майном.

Просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Кінах Я.В. в судовому засіданні підтримала пояснення своєї довірительки, посилаючись на додані до матеріалів справи 22.04.2026 року докази, зокрема відеофайли, на яких міститься запис конфліктних ситуацій та протиправних дій ОСОБА_1 , а також додаткові письмові пояснення. На думку представника потерпілої ОСОБА_2 , адвоката Кінах Я.В., матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 систематичного домашнього насильства щодо ОСОБА_2 та її дітей. Просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,.

Заслухавши пояснення особи, який притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої ОСОБА_2 , - адвоката Кінах Я.В., перевіривши матеріали справи, відтворивши відеодиски, які були долучені до матеріалів справи за клопотаннями ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , надавши оцінку доказам, наявним в ній, суд доходить наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Таким чином, самі по собі, зокрема, погрози чи словесні образи чи навіть штовханина не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №968516 від 24 грудня 2025 року, що безпосередньо у провину ОСОБА_1 ставиться вчинення 24.12.2025 року близько 18.00 годин домашнього насильства психологічного характеру щодо ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 заперечував вчинення будь-яких протиправних дій у відношенні до ОСОБА_2 , та зазначив, що в сім`ї має місце триваючий сімейний конфлікт на підґрунті спільного користування житловим приміщенням та майном, що має наслідком постійні з`ясування стосунків, конфлікти та сварки між їх колишньою невісткою, ОСОБА_2 , та ними.

Отже, суд констатує, що обставини, викладені в протоколі серії ВАВ №968516 від 24 грудня 2025 року будь-якими об`єктивними даними, належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Навпаки, вони повністю спростовуються поясненнями учасників справи, які містяться в матеріалах справи, а також наданими ними усними поясненнями в судовому засіданні під час розгляду справи, суть яких зводиться до того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як між членами родини, існує тривалий конфлікт на підґрунті спільного користування житловим приміщенням та майном.

Крім того, суд відтворив під час судового розгляду справи відеодиски, на яких зафіксовано події, які мали місце як 24.12.2025 року близько 18:00 годин, та в інші дні спільного проживання учасників даної справи про адміністративне правопорушення..

Так, суд констатує, що з досліджених судом відеозаписів на компакт-дисках, не знайшло свого підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 у відношенні ОСОБА_2 будь-яких діянь, які могли б бути розцінені як домашнє насильство.

Вказані відеозаписи підтверджують стійкі, неприязні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , взаємні образи, знімання один одного на телефонні пристрої, та емоційну поведінку.

Зазначені дії свідчать про наявність конфлікту між даними особами, який є триваючим, проте, такі дій не мають нічого спільного з поняттям «домашнє насильство», за вчинення якого передбачена адміністративна відповідальність за ст. 173-2 КУпАП.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ним неодноразово здійснювався виклик в судове засідання для надання пояснень у вказаній справі за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, поліцейських СРПП ВП № 3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області Левашова В.О. та ОСОБА_8 .

Проте, явка даних працівників поліції в судове засідання не була забезпечена.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 62 Конституції України Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, вказані вище обставини в сукупності дають підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова