Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №157/648/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/648/26

Провадження №2/157/529/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Солошик Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою шляхом подання її в електронній формі через електронний кабінет, що підписана електронним цифровим підписом її представником – адвокатом Гарбарчук Н.М., повноваження якої підтверджуються ордером серії АС № 1181558 від 24 березня 2026 року, у якій просить розірвати шлюб між нею ( ОСОБА_1 ) та відповідачем ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає, що 19 травня 2002 року позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації актів про одруження Воєгощанської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області зроблено відповідний актовий запис № 5. Ця обставина підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 19.05.2002. Починаючи із цього часу сторони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та виконували інші обов`язки як членів сім`ї та подружжя один до одного. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте подружнє життя не склалося, з часом почуття любові, поваги та розуміння згасли і поступово стосунки між подружжям зіпсувались. Між сторонами почали виникати непорозуміння, скандали, що негативно впливало на сімейні відносини і зрештою призвело до їх припинення. Сторони не проживають разом вже два роки, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. Фактичні шлюбні відносини відсутні. Позивачка вважає, що подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них. Проте подати спільну заяву про розлучення до відділу Реєстрації актів цивільного стану та розірвати шлюб у порядку ст. 106 Сімейного Кодексу України неможливо, так як подружжя має неповнолітню дитину. Суперечки про поділ спільно нажитого за час шлюбу майна між подружжям немає.

Ухвалою судді від 08 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Бельський І.В. просить надати сторонам максимальний термін на примирення, посилаючись на те, що твердження в позовній заяві представника позивача про те, що з часом стосунки між подружжям зіпсувалися, почали виникати непорозуміння, скандали, не відповідає дійсності. В кінці грудня 2025 року позивачка заявила відповідачу про те, що останній не є біологічним батьком їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружжя тривалий період проходило лікування від безпліддя. Син ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто більше ніж через десять років після укладення шлюбу, оскільки шлюб між сторонами зареєстровано тільки 19 травня 2002 року. Незважаючи на це, відповідач любить ОСОБА_5 як свого рідного сина. З якої причини виникла заява позивачки, що відповідач не біологічний батько ОСОБА_5 , ОСОБА_2 намагається з`ясувати. ОСОБА_2 хоче зберегти сім`ю, а тому позов ОСОБА_1 він поки що не визнає і просить суд надати сторонам максимальний термін на примирення. Крім цього, у сторін є спільний майновий інтерес. Відповідно до договору від 13 січня 2022 року №2/9/122 вони придбали у ТзОВ «Укрінкомтехбуд» недобудовану однокімнатну квартиру у м. Ковель, вартістю більше чотирьохсот тисяч гривень та ними сплачено внесок в розмірі 19 550 доларів США. Орієнтований термін введення «Об`єкта» в експлуатацію - 1 квартал 2023 року. На даний час відповідачу невідомо хто власник квартири і чи є він взагалі. Однак питання її поділу, як спільного майна подружжя у відповідача поки що не виникає. У даний час ОСОБА_6 перебуває у глибокому депресивному стані, заявляє, що жити йому не хочеться і готовий вчинити над собою суїцид.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник – адвокат Гарбарчук Н.М. подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона просить позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити, не надавати строку на примирення, судові витрати залишити за позивачкою, справу розглянути у відсутності позивачки та її представника. Крім цього, зазначила, що на даний час відповідач знаходиться за межами України, в Німеччині, і спілкується з позивачкою тільки у телефонному режимі. Він особисто наполягав на розірванні шлюбу, і саме за наполяганням відповідача сторони дійшли до припинення сімейних відносин, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом. Позивачка вважає, що примирення між ними неможливе і суперечитиме їхнім особистим інтересам. Відповідач тривалий час проживає за межами України, сторони не ведуть спільного господарства, не проживають однією сім`єю та фактично припинили шлюбні відносини, між ними немає емоційного зв`язку, притаманного подружжю. За таких обставин надання строку для примирення не матиме практичного результату та лише призведе до затягування розгляду справи. Крім того, за останній час жодних пропозицій примирення від чоловіка не надходило. Позивачка послідовно наполягає на розірванні шлюбу та не має наміру відновлювати сімейні відносини з відповідачем. За таких обставин надання строку для примирення не досягне мети, передбаченої сімейним законодавством, а лише призведе до безпідставного затягування розгляду справи. Стосовно тверджень відповідача про відсутність біологічного споріднення, то зазначені обставини не є предметом даного спору та не можуть впливати на вирішення питання про розірвання шлюбу. На даний час позивачка не зверталася до суду з позовом щодо оспорювання батьківства чи внесення змін до актового запису про народження дитини. Будь-які питання, пов`язані з батьківством, можуть бути предметом окремого судового розгляду. Позивач не проти того, аби між відповідачем і сином зберігалися хороші відносини як батька та сина, і вона намагатиметься підтримувати між ними приязні відносини. Але саме за чоловіком лишається право вибрати, чи залишаться між ними такі довірливі відносини. На даний час побачення з сином відповідачу позивачка не може влаштувати, оскільки, дитина є занадто малою для подорожей до батька і перебування з ним без її присутності, потребує певного розпорядку дня, харчування та відпочинку. До того ж, як вказує сам відповідач, він перебуває в депресивному стані і вона не може наражати дитину на небезпеку. Але в майбутньому, якщо чоловік захоче бачитися з сином і його психологічний стан покращиться, вона сприятиме їхньому спілкуванню. Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Сам факт наявності чи відсутності спору щодо поділу майна подружжя не перешкоджає розірванню шлюбу та не є підставою для відмови у задоволенні позову або надання сторонам строку для примирення. Позивачка співчуває психологічному стану відповідача, однак наведені обставини не свідчать про можливість відновлення сімейних відносин між сторонами та не можуть бути підставою для примушування позивача до збереження шлюбу.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Бельський І.В. подав до суду заяву, із змісту якої вбачається, що він просить справу розглянути з урахуванням думки відповідача, висловленої останнім йому у телефонному режимі 06 червня 2026 року, у його (представника) та відповідача відсутності.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Статтею 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ) з 19 травня 2002 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 19 травня 2002 року Воєгощанською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області, актовий запис № 5.

Від шлюбу у сторін є малолітня дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 15 березня 2022 року Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Як вбачається із змісту позовної заяви, сторони сімейні відносини не підтримують, позивачка твердо вирішила шлюб розірвати і зберегти сім`ю не бажає, на примирення не згідна.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше збереження сім`ї сторін є недоцільним, оскільки суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення, у зв`язку з чим шлюб належить розірвати.

З урахуванням окремого проживання подружжя (перебування відповідача за межами території України), доводів представника позивачки, яка категорично заперечила щодо надання строку на примирення, та беручи до уваги, що відповідач з часу його обізнаності про наявність в провадженні суду справи про розірвання шлюбу мав фактично достатній час для вжиття заходів щодо примирення, суд, не зважаючи на наявність у подружжя малолітньої дитини, не вбачає потреби та доцільності у надані відповідачу строку для примирення.

Не є підставою для надання строку для примирення та обставина, що позивачка у розмові з відповідачем, повідомила йому, що малолітній син ОСОБА_8 не є його дитиною, як про це зазначив у відзиві на позовну заяву представник відповідача, оскільки питання щодо батьківства можуть бути вирішенні і після розірвання шлюбу.

Крім того, не є підставою для надання сторонам строку для примирення наявність спору між подружжям щодо поділу майна, адже і ці питання можуть бути вирішені після розірвання шлюбу.

За згодою позивачки, про яку зазначається у позовній заяві, що подана її представником, суд не стягує з відповідача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 19 травня 2002 року Воєгощанською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області, актовий запис № 5, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ), та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ), - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Головуючий: О.В. Антонюк