Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №522/17205/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5142/26

Справа № 522/17205/25

Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОК «Жемчужний квартал» -

адвоката Назаровець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний пожежний офіс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Павлик І.А., про забезпечення позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужний квартал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний пожежний офіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

29.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Обслуговуючого кооперативу (далі – ОК) «Жемчужний квартал» та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Головний пожежний офіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Білоус Н.В., звернувся із заявою про забезпечення позову шляхомнакладення арешту на грошові кошти, що належать ОК «Жемчужний квартал», як у національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що знаходяться на відкритих рахунках у будь-яких банках та/або фінансових установах України, а також на грошові кошти, які будуть зараховані на рахунки, відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог – 689 589,18 грн. та шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Головний пожежний офіс», як у національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що знаходяться на відкритих рахунках у будь-яких банках та/або фінансових установах України, а також на грошові кошти, які будуть зараховані на рахунки, відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог – 689 589,18 грн.

Заява була обґрунтована тим, що позивач вважає, що з огляду на поведінку відповідачів, які свідомо ухиляються від врегулювання спору та не вживають заходів для добровільного відшкодування завданої шкоди, існує реальний ризик того, що після винесення судового рішення про задоволення позовних вимог, виконання такого рішення буде ускладненим або неможливим. Зокрема, за результатами проведеного аналізу інформації, наявної в аналітичній системі «Opendatabot», встановлено, що відповідачі активно здійснюють господарську діяльність, регулярно подають фінансову звітність, що свідчить про наявність активних банківських рахунків та грошових потоків, з яких кошти можуть бути вільно переказані, відчужені або використані у спосіб, що створює реальний ризик ускладнення або неможливості належного виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Н.В. було задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти, що належать ОК «Жемчужний квартал», як у національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що знаходяться на відкритих рахунках у будь-яких банках та/або фінансових установах України, а також на грошові кошти, які будуть зараховані на рахунки, відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог – 689 589,18 грн.

Накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Головний пожежний офіс», як у національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що знаходяться на відкритих рахунках у будь-яких банках та/або фінансових установах України, а також на грошові кошти, які будуть зараховані на рахунки, відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог – 689 589,18 грн. (а.с.35-40).

В апеляційній скарзі ТОВ «Головний пожежний офіс» ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду від 02.02.2026 року про забезпечення позову , ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.74-79).

ОК «Жемчужний квартал» ухвалу суду не оскаржував в апеляційному порядку.

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОК «Жемчужний квартал» - адвоката Назаровець В.В., та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.119-120).

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю представника відповідача - ОК «Жемчужний квартал», та у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходив із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення з відповідачів солідарно матеріальної шкоди у розмірі 481 715,18 грн. та солідарно моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Виконання рішення солідарними боржниками означає, що кредитор має право вимагати погашення боргу в повному обсязі або частково від усіх боржників разом, або від будь-кого з них окремо. Виконавче провадження може бути відкрите щодо всіх або одного з боржників, причому виконання зобов`язання одним із них припиняє його для інших.

Кредитор самостійно вирішує, до кого з боржників пред`явити вимогу. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право зворотної вимоги (регресу) до інших боржників у рівній частці (якщо інше не встановлено договором), за вирахуванням своєї частини.

Отже, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти солідарних боржників у межах суми заявлених позовних вимог, відповідає загальній меті інституту забезпечення позову та не порушує прав відповідачів.

Судом першої інстанції також було обґрунтовано прийнято до уваги про можливість відповідачів в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках, що створює ризик утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. У таких умовах вимога надати докази очевидного факту - необмеженого права відповідачів розпоряджатися своїм майном - свідчить про встановлення завищеного або недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, у свій постанові від 06.08.2025 року у справі № 759/22148/24 Верховний Суд вказав про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог.

Накладення арешту на грошові кошти не перешкоджає відповідачам здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у межах заявлених позовних вимог (постанова Верховного Суду від 27.08.2024 року у справі № 175/9587/23).

Крім того, як було зазначено вище, ОК «Жемчужний квартал» ухвалу суду про забезпечення позову в апеляційному порядку не оскаржував, а другий відповідач, яким є ТОВ «Головний пожежний офіс», та який оскаржує постановлену ухвалу в апеляційному порядку, не наділений повноваженнями діяти від імені ОК «Жемчужний квартал».

Крім того, посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивач звернувся із заявою про забезпечення позову більш ніж через півроку, тобто до цього часу не було встановлено обставин, які б вказували на перешкоджання виконання майбутнього судового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки позов може бути забезпечено на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Звернення позивача із заявою про забезпечення позову через більш ніж півроку не може бути підставою відмови у забезпеченні позову.

Таким чином, враховуючи, що неприйняття заходів забезпечення позову шляхом накладення арештуна грошові кошти відповідачів, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі розпорядження відповідачами коштами на своїх рахунках, що поставить позивача в суттєво менш сприятливе становище.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний пожежний офіс» залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду від 02 лютого 2026 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.06.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева