Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №947/8290/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3588/26

Справа № 947/8290/25

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участі третіх осіб: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі» про визнання припиненими зобов`язань по кредитному а також іпотечному договорами, а також за позовом третьої особі, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі» про визнання зобов`язань по кредитному та іпотечному договорами припиненими, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Луняченко В.О. 24 листопада 2025 року у м. Одеса, –

встановила:

У березні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 подав позов, в якому, з урахуванням уточнень, заявив вимоги до ПАТ « Дельта Банк», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 , та просив суд визнати зобов`язання, що виникли на підставі Кредитного договору № 126/ПК- 08/06, укладеного 08.08.2006 року між ТОВ «Український промисловий Банк», правонаступником якого (кредитором) є ПАТ «Дельта Банк», та боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , припиненими з 27.07.2015 року, а також визнати припиненим (виконаним) Договір Поруки №126/ПК- 08/06-П, від 08.08.2006 року, який був укладений та підписаний між ТОВ «Український промисловий Банк», правонаступником (кредитором) якого є ПАТ «Дельта Банк», та позивачем ОСОБА_1 .

Представник позивача наполягав на тому, що належним позивачем по заявленим вимогам є саме ПАТ «Дельта Банк» а не ТОВ «ФК «Морган кепітал», так як вимоги стосуються визнання зобов`язань припиненими з 27.07.2015 року, тобто до моменту переходу прав вимоги до нового кредитора.

23.05.2025 року від третьої особи ОСОБА_2 надійшла позовна заява про самостійні вимоги до ПАТ «Дельта Банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, згідно яких позивач просила суд визнати зобов`язання, що виникли на підставі Кредитного договору № 126/ПК- 08/06, укладеного 08.08.2006 року між ТОВ «Український промисловий Банк», правонаступником (кредитором) якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 , припиненими з 27.07.2015 року, у зв`язку з їх виконанням, проведеним належним чином; визнати зобов`язання ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» за Договором іпотеки б/н, від 21.07.2006 року - належним чином виконаними у повному обсязі; визнати зобов`язання ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» за Договором іпотеки б/н, від 21.07.2006 року - припиненим.

Після роз`яснення судом наявних заяв ПАТ «Дельта Банк» щодо відступлення прав вимог як по кредитному договору так і по договору іпотеки, ОСОБА_2 наполягала на тому, що належним відповідачем по її вимогам є саме ПАТ « Дельта Банк» .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактично і юридично, борг за кредитним договором було погашено у повному обсязі у 2015 році, коли кредитором за спірними зобов`язаннями було саме ПАТ «Дельта Банк». Відступлення права вимоги за договорами відбулось 13.06.2018 року, тобто предмета договору, а саме вимоги стягнення грошових коштів, як такого, вже не існувало.

Відступлення права вимоги можливе лише за наявності чинного та неприпиненого зобов`язання. У разі припинення зобов`язання внаслідок його належного виконання, предмет для відступлення права вимоги відсутній.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 сторонами не оскаржується, а відтак, вказане судове рішення підлягає перегляду в апеляційному порядку виключно в частині позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 .

Сторони про розгляд справи на 18.06.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №126/ПК-08/06, згідно якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти, на наступних умовах: сума Кредиту — 57000,00 доларів США, строк кредитування — 240 місяців, дата повернення Кредиту — 07.08.2026 року, мета кредитування — придбання квартири, процентна ставка за користування кредитом — 12,5 відсотків річних.

Відповідно до Іпотечного договору від 21.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., Іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, укладеним між Іпотекодержателем і ОСОБА_2 , за умовами якого остання зобов`язана до 07.08.2026 року повернути кредит у розмірі 57000 доларів США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 12,5% річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

08.08.2006 року також було укладено Договір Поруки №126/ПК- 08/06-П, за умовами якого ТОВ «Український промисловий Банк», як кредитор, та ОСОБА_1 , як Поручитель, узгодили та підписали наступне: 1. Поручитель поручається перед кредитором за виконання Боржником зобов`язань за Кредитним Договором № 126/ПК- 08/06 від 08.08.2006 року; 2. Відповідальність Поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання ) Боржником зобов`язань за Кредитним договором; 3. Поручитель і боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій, відшкодування збитків)

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2014 року у справі №520/1194/14-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» були задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року у розмірі 532830,57 грн., з яких: - тіло кредиту — 350899,65 грн.;- відсотки — 159712,69 грн.; - комісія за ведення кредиту 22218,23 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3654,00 грн. в рівних частках.

Вказаним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2014 року встановлено, що згідно з Договором про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року, Дельта Банк замінює Укрпромбанк як боржника (стає новим боржником) у кредитних зобов`язаннях, в тому числі відповідно до додатку №2 до зазначеного Договору в Кредитному договорі №126/ПК-08/06.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.08.2015 року ВП № 48234204, винесеної старшим державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Балалайкіною К.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №520/1194/14-ц, виданого 14.04.2015 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми у розмірі 532830,57 грн. з боржника ОСОБА_2 , на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження було закінчено, припинено чинність арешту майна боржника, накладеного постановою державного виконавця від 21.07.2015 року та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Вказаною постановою зокрема зазначено, що рішення Київського районного суду м. Одеси фактично виконано у строк, наданий боржнику державним виконавцем для самостійного виконання рішення суду.

27.07.2015 року ОСОБА_2 сплатила 536484,57 грн. в рахунок боргу за виконавчим листом №520/1194/14-ц, про що підтверджено наявною квитанцією.

14.12.2015 року Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виконавчої служби зазначені кошти були перераховані на користь ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується відповіддю № 35348 Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі на адвокатський запит, та Платіжними дорученнями від 14.12.2015 року за № 2994 та № 2995.

02.03.2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» №150.

В рамках процедури продажу активів ПАТ «Дельта Банк» 02.04.2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на офіційному сайті розмістив оголошення про проведення 23.05.2018 року відкритих торгів з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ «Дельта Банк», в тому числі і лоту F11GL19574 - право вимоги за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, позичальник ОСОБА_2

22.05.2018 року ТОВ «Зі-Зі» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» уклали договір комісії №159-К, відповідно до якого комісіонер (ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал») зобов`язався за дорученням комітента (ТОВ «Зі-Зі»), за комісійну винагороду, вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини та інші дії щодо придбання лоту на аукціоні за ціною не більше 645000 грн., включаючи всі супутні витрати, в тому числі винагороду комерційних посередників, юридичний супровід дій, спрямованих на придбання лоту та інші витрати, в строк до 31.12.2018 року.

23.05.2018 року на сайті PROZORRO Продажі відбулися відкриті торги з реалізації лоту F11GL19574 - право вимоги за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, укладеним з ОСОБА_2 .

Як вбачається з Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-04-02-000383-a від 23.05.2018 року, переможцем електронних торгів з продажу права вимоги за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, укладеним з ОСОБА_2 , було визнано ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал».

13 червня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» укладено договір №627/К купівлі-продажу майнових прав, за яким продавцем ПАТ «Дельта Банк», шляхом продажу, були відступлені покупцю - ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, укладеним з ТОВ «Український промисловий Банк», право вимоги за якими перейшло до АТ «Дельта Банк».

13.06.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого на умовах договору №627/К купівлі-продажу майнових прав від 13.06.2018 року та на підставі Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-04-02-000383-a від 23.05.2018 року, первісний іпотекодержатель передав (відступив) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 08.08.2006 року, укладеним між ТОВ «Український промисловий Банк» та ОСОБА_2 , в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року.

19.02.2019 року між ТОВ «Зі-Зі» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал», на виконання договору комісії №159-К від 22.05.2018 року, акту прийому-передачі права вимоги від 13.06.2018 року, було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до якого останнє прийняло права вимоги за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, Договором іпотеки, посвідченим 08.08.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., за реєстровим №2786.

21.02.2019 року ТОВ «Зі-Зі» направило на адресу боржника, поручителя та власника іпотечного майна повідомлення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

У квітні 2019 року ТОВ «Зі-Зі» звернуло стягнення на предмет іпотеки, посилаючись про залишення боржником, поручителем та іпотекодавцем вимоги товариства про погашення заборгованості за кредитним договором.

17.04.2019 року між ТОВ «Зі-Зі» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень салону-магазину, загальною площею 33,6 кв.м., основною площею 17,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за реєстровим №832.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.07.2020 року у справі №520/10448/19 позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В., ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, - було залишено без задоволення. Позов третьої особи ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В. про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, також залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.07.2020 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.07.2020 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 16.06.2021 року відмовлено.

У вказаному судовому рішенні від 03.07.2020 року, яке набрало законною сили, судом було встановлено, що позичальником було сплачено борг лише частково, відтак, кредитний договір та іпотечний договір на момент звернення стягнення були діючими. Доводи третьої особи з самостійними вимогами спростовані Додатком № 1 до Договору № 627/К купівлі-продажу майнових прав від 13.06.2018 року, Актом прийому-передачі права вимоги від 19.02.2019 року до договору комісії № 159-К від 22.05.2018 року, в яких вказаний обсяг прав вимог, переданих новому кредитору, та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких містилися записи щодо обтяження іпотекою та забороною відчуження на користь кредитора.

08.02.2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПА «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Матвієнка А.А., ТОВ «Зі-Зі», ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №627/К від 13.06.2018 року, укладений між продавцем - ПАТ «Дельта Банк» та покупцем - ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал», за яким до покупця перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 , що виникло на підставі кредитного договору №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, укладеного останньою з ТОВ «Український промисловий банк»; визнати недійсним договір від 13.06.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. за реєстровим № 298, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» про відступлення прав за іпотечним договором від 08.08.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за реєстровим №2786; визнати недійсним договір від 19.02.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. за реєстровим №272, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» та ТОВ «Зі-Зі» про відступлення прав за іпотечним договором від 08.08.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за реєстровим №2786.

Рішенням Київського районного суду від 22.02.2023 у справі №947/5035/22 відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13.01.2026 року, яка набрала законної сили, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22.02.2023 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22.02.2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13.01.2026 року у справі №947/5035/22 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини пов`язані із встановленням зобов`язання припиненими врегульовані Цивільним Кодексом ( ЦК ) України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поняття іпотеки деталізує абзац 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави припинення іпотеки визначені у ст. 17 Закону України «Про іпотеку», однією з таких підстав відповідно до абзацу другого статті першої зазначеної норми, є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 711/4556/16-ц зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абзаци 2 і 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», п. 1 ч. 1 і речення 2 цієї частини ст. 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Однією з таких підстав, є виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року у справі № 910/16461/16; див. також п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц)».

При розгляді даної справи, перед вирішенням спору у частині заявлених вимог про припинення зобов`язання, судом першої інстанції встановлено, чи до належного відповідача заявлені вимоги як позивача по первісному позову, так і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Сторони у цивільної справі - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в п. 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Верховний Суд неодноразово підкреслював що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 12.09.2020 по справі № 761/42332/17 зазначено, що для правильного вирішення питання про визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ст. 509 ЦК України а згідно ст. 510 цього ж кодексу сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Крім того, ч. 1 ст. 514 ЦПК, у випадку заміни сторони кредитора у зобов`язанні, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів у повному обсязі погоджується із висновком суду, що у даному випадку з моменту того, як 13.06.2018 року продавцем ПАТ «Дельта Банк», шляхом продажу, були відступлені покупцю ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, укладеним з ТОВ «Український промисловий Банк», право вимоги за якими перейшло до АТ «Дельта Банк», у ПАТ «Дельта Банк» відсутні права і обов`язки кредитора по вказаному зобов`язанню.

Аналогічно, з моменту укладення договору відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого на умовах договору №627/К купівлі-продажу майнових прав від 13.06.2018 року та на підставі Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-04-02-000383-a від 23.05.2018 року, первісний іпотекодержатель передав (відступив) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 08.08.2006 року, укладеним між ТОВ «Український промисловий Банк» та ОСОБА_2 , в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, у ПАТ «Дельта Банк» відсутні права і обов`язки іпотекодержателя по вказаному іпотечному договору.

Таким чином, питання визнання припиненими як зобов`язань по за кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року так і зобов`язань по іпотечному договору, яким було забезпечено виконання вказаного кредитного договору, не залежить від волевиявлення ПАТ «Дельта Банк», незважаючи на те, що позивач по первісному позову та третя особа яка заявляє самостійні вимоги визначають датою припинення зобов`язань 27.07.2015 року, тобто термін, коли кредитором та іпотекодержателем було ПАТ «Дельта Банк».

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що належним відповідачем у даній справі є саме ТОВ «Зі-Зі», якому з 19.02.2019 року належить право вимоги по кредитному договору та яке є іпотекодержателем, який 17.04.2019 року здійснив відчуження іпотечного майна.

Вказані обставини у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що фактично і юридично, борг за кредитним договором було погашено у повному обсязі у 2015 році, коли кредитором за спірними зобов`язаннями було саме ПАТ «Дельта Банк».

Безпідставними та такими, що ґрунтуються на власному тлумаченні норм права, є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що відступлення права вимоги за договорами відбулось 13.06.2018 року, тобто предмета договору, а саме вимоги стягнення грошових коштів, як такого, вже не існувало.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У даному випадку, договір купівлі-продажу майнових прав №627/К від 13.06.2018 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал», за яким до покупця перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 , що виникло на підставі кредитного договору №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, а також укладені на його підставі наступні договори, недійсними судом не визнавалися, в відтак, є чинними, на підставі чого колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним відповідачем у даній справі, за вимогами ОСОБА_1 , є ТОВ «Зі-Зі».

Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, визначеної, зокрема у постанові 24.06.2021 року у справі № 904/1039/20 - визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц (п. 41), від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц (п. 49), від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 року у справі № 570/3439/16-ц (п. 37, 54), від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4), від 30.01.2019 року у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13.03.2019 року у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27.03.2019 року у справі № 520/17304/15-ц (п. 63)).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 як таких, що пред`явлені до неналежного відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 18 червня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе