Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №488/2559/25 — Миколаївський апеляційний суд

19.06.26

22-ц/812/1287/26

Справа № 488/2559/25 Головуюча у 1-й інстанції Селіщева Л. І.

Провадження № 22ц/812/1287/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 червня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , яка подана від його імені

адвокаткою Сікорською Іриною Станіславівною,

на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 2 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Селіщевої Л. І. у місті Миколаєві зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фінпром Маркет»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 15 014 грн 50 коп. заборгованості за електронним договором позики.

В обґрунтування вимог зазначило, що 2 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1Банк») та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №1534199, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти на суму 2 500 грн строком на 17 днів, суму якої в подальшому збільшено того ж дня на підставі додаткової угоди до договору ще на 2 500 грн, до загального розміру 5 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1,99% в день. Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

Умови договору ОСОБА_1 не виконано, суму позики з процентами за користування нею, кредитору не повернуто.

21 червня 2021 року між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія з управління активами» укладено договір факторингу №2106, а ТОВ «Фінансова компанія з управління активами» у подальшому укладено 3 квітня 2023 року з ТОВ «Фінпром Маркет» договір факторингу № 030423-ФК, за яким позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 , за раніше укладеним ним договором з ТОВ «1Банк».

Посилаючись на ці обставини та наявність боргу позичальника перед первісним кредитором, право вимоги за яким перейшло до позивача, ТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з ОСОБА_1 борг на загальну суму 15 014 грн 50 коп., який складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн та 10 014 грн 50 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відзиву на позов відповідачем не надано.

Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 2 квітня 2026 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено, ухвалено про стягнення на користь товариства з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 1534199 від 2 лютого 2021 року в загальній сумі 15 406 грн 50 коп., яка складається з 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 406 грн 50 коп. заборгованості за процентами. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції з урахуванням встановлених у справі обставин, виходив обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідач, діючи через свою представницю ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заперечував набуття позивачем права вимоги за кредитним договором та посилався на право позичальника не виконувати свого обов`язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Вважав, що місцевий суд не врахував, що у матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі, підписаний обома сторонами договору факторингу, та ця обставина місцевим судом не досліджена, так само як і факт здійснення оплати за договором факторингу.

Вважав пред`явлені до стягнення проценти завищеними та нарахованими всупереч принципам розумності і справедливості, у розмірі більшому, ніж передбачено за ставкою 1,99 % за 17 днів користування кредитними коштами, та з порушенням його прав як споживача.

Посилався на неповне з`ясування судом обставин, а саме щодо підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу та перевірки проведеного позивачем розрахунку заборгованості, а також ненадання цим обставинам належної оцінки.

Заперечував стягнення з нього на користь позивача 3 500 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи розмір таких витрат завищеним та не співмірним з обсягом виконаних робіт адвокатом та складністю справи.

Посилався на відповідну судову практику .

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважав її доводи необґрунтованими, а ухвалене місцевим судом рішення законним, посилаючись на ті обставини, що момент переходу прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованості, а тому питання здійснення оплати за цими договорами не впливає на права грошової вимоги та права і обов`язку відповідача. Крім того в матеріалах справи наявні акти про взаємні розрахунки за договором факторингу, що свідчить про відсутність заборгованості з оплати за договором. Зазначав про неможливість надання повних реєстрів прав грошових вимог, окрім наявних у справі, оскільки вони містять інформацію про інших клієнтів та їхні фінансові операції, що є банківською таємницею та не можуть бути розголошені без їхньої згоди.

Зазначав про нарахування процентів за користування кредитом із застосуванням процедури автопролонгації за договором.

Посилався на відповідну судову практику та заперечував щодо можливості застосування у цій справі судової практики зазначеної відповідачем.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 27 травня 2026 року та 8 червня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Споживчим кредитуванням, у відповідності до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», є правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту, організаційно-правові засади якого, у випадку укладення електронного договору споживчого кредитування, визначаються в межах Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронним договором, який в цьому розумінні, може бути електронним договором про споживче кредитування, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що 2 лютого 2021 року ОСОБА_1 прийнято оферту ТОВ «1 Банк» на укладення договору позики на умовах повернення позики в кінці строку позики № 1534199, на суму 2 500 грн строком на 17 днів, тобто до 19 лютого 2021 року зі сплатою базової процентної ставки у розмірі 1,99% на день. Також умовами договору сторони передбачили застосування зниженої процентної стави у розмірі 0,79% на день та процентної ставки за понадстрокове кредитування позикою у розмірі 2,7% на день, але без зазначення механізму їх застосування. Того ж дня сторонами укладено додаткову угоду про збільшення розміру позики ще на 2 500 грн, тобто узгоджено загальну суму позики в розмірі 5 000 грн, внаслідок чого зазначено про збільшення загальної орієнтовної вартості позики до 5 671 грн 50 коп., яка наведена з урахуванням належного повного та своєчасного виконання позичальником зобов`язань. У змісті оферти на укладення договору позики, позичальником зазначено, що він ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, а також з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, викладеними на сайті кредитодавця (а.с.13,13зв).

За змістом укладених договору та додаткової угоди до нього, а також довідки ТОВ «1Банк» договір та додаткова угода до нього підписані позичальником за допомогою одноразових ідентифікаторів W1yLU6RmQ6 та 2B9wcz4V5C (а.с.13,13зв,24зв20).

Правила надання грошових коштів у позику (а.с.14-23) позичальником не підписані, ні особисто, ні за допомогою одноразових ідентифікаторів.

В день підписання договору та додаткової угоди до нього, кредитором ТОВ «1Банк» через ТОВ ФК «Фінекспрес» подані на виконання платіжні інструкції, за якими проведені та завершені платіжні операції зі здійснення 2 лютого 2021 року платежів на суму 2 500 грн та 2 500 грн, які за умовами укладеного електронного договору є сумою позики, отримувачу ОСОБА_1 на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 (а.с.26,26зв, 27,27зв).

Таким чином обставини та факти стосовно укладення договору підтверджено за допомогою письмових доказів, що містяться у матеріалах справи, та у змісті поданої апеляційної скарги відповідачем не заперечуються, яким оспорюються строки та порядок нарахування процентів за отриманими в користування коштами позики, а також набуття позивачем права вимоги за нею.

Передусім, у змісті поданої скарги відповідач зазначив, що проценти за користування позикою за умовами укладеного договору мають нараховуватись за період 17 днів та у розмірі 1 691 грн 50 коп.

В той же час, з розрахунку кредитної заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем після отримання кредитних коштів, не здійснена сплата жодного платежу за період використання кредитних коштів, як до спливу строку кредитування на 17ть днів, так і до 20 травня 2021 року, як кінцевої дати нарахування позикодавцем процентів, які розраховані за процентною ставкою 1,99%, без застосування ставки за понадстрокове використання позики, після закінчення строку кредитування протягом на 17ть днів, але за базовою процентною ставкою впродовж 108 днів (а.с.6-8).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов укладеного договору строк кредитування визначено 17 днями та механізму його пролонгації у змісті укладеного та підписаного договору не передбачено.

Тому підстави для нарахування процентів за умовами договору, після настання строку виконання зобов`язання за спливом 17ти днів користування позикою немає, з огляду на вищенаведені норми матеріального права та правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року під час розгляду справи № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, де висновувано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Отже загальну суму заборгованості слід було розраховувати, виходячи з обумовленого сторонами договору строку кредитування.

Тому стягненню з відповідача, окрім 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту, підлягають стягненню проценти за користування кредитом за 17 днів за ставкою 1,99 % на день у загальному розмірі 1 691 грн 50 коп., а підстави для подальшого нарахування та стягнення процентів відсутні.

Оскільки загальна сума боргу за електронним кредитним договором позичальником у визначений його умовами строк не була погашена, то передана ТОВ «1Банк» 21 червня 2021 року за договором факторингу №2106 (а.с.28зв-38) фактору - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.36) та зі здійсненням обумовленої договором оплати за набуті права( а.с.37зв).

В подальшому, 3 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія з управління активами» укладено договір факторингу №030423-ФК з позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» (а.с.38зв-48), за яким позивач набув права вимоги за кредитним договором укладеним ТОВ «1Банк» з ОСОБА_1 (а.с.47зв-45) та зі здійсненням обумовленої договором оплати за набуті права (а.с.46зв).

За такого доводи апеляційної скарги щодо недоведеності переходу права вимоги до позивача та неповного з`ясування місцевим судом обставин справи і неналежної оцінки доказів спростовується наявними матеріалами справи та є помилковим здійсненням відповідачем висновків за належно встановленими обставинами. А усі сумніви відповідача стосовно дійсності та правомочності укладених договорів факторингу та набуття позивачем права вимоги до нього, не заслуговують на увагу, оскільки спростування презумпції правомірності правочинів відбувається лише у двох випадках: коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); та якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В даному ж випадку, коли правочини не визнані судами недійсними, діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого місцевим судом, так і колегією суддів всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності цих договорів (правочинів) враховані на користь їх дійсності, чинності та виконуваності.

Отже, не отримавши погашення, новий кредитор звернувся до суду з позовом, за яким обставини, встановлені судом першої інстанції стосовно порядку укладення кредитного договору та отримання за ним позичальником кредитних коштів, встановлені правильно, окрім висновку про строк та порядок нарахування процентів за укладеним між сторонами договором.

За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково слушними, в частині строку та порядку нарахування процентів за умовами укладеного договору та додаткової угоди до нього, внаслідок чого судове рішення слід змінити відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача 6 691 грн 50 коп. загальної заборгованості, яка складається з 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 691 грн 50 коп. процентів за користування кредитом, а також зменшити розмір розподілених судових витрат шляхом стягнення 1 619 грн 38 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Одночасно слід врахувати, що позивачем у суді першої інстанції заявлена вимога про стягнення на його користь 3 500 грн гонорару адвоката, яка підлягає задоволенню частково, з огляду на обсяг задоволених позовних вимог, заперечень відповідача, викладених у змісті апеляційної скарги та обсягу наданих послуг з подачі позову та заяв про рух справи. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 000 грн витрат на надану правову допомогу в суді першої інстанції.

Окрім того, слід розподілити витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України, та стягнути з позивача на користь відповідача 2 014 грн 22 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представницею Сікорською Іриною Станіславівною - задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 2 квітня 2026 року змінити, зазначивши про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за кредитним договором №1534199 від 2 лютого 2021 року заборгованість в загальній сумі 6 691 грн 50 коп., яка складається з 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 691 грн 50 коп. процентів за користування кредитом, а також 1 079 грн 59 коп. сплаченого судового збору та 2 000 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 2 014 грн 22 коп. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова