Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №944/3370/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/3370/24 Головуючий у 1 інстанції: Матвіїва І.М.

Провадження № 22-ц/811/3919/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Хоцяновича О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , його

представника - ОСОБА_2 , представника відповідача

ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05.03.2000 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою, який розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2022 року.

В шлюбі у подружжя народилося троє дітей: повнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв?язку з повномасштабним вторгненням дружина з дітьми переїхали в Республіку Польща на нетривалий період, протягом якого позивач постійно їх провідував та брав активну участь у вихованні дітей.

Згодом, відповідачкою прийнято рішення про переїзд до м. Штутґарт (Німеччина), однак, донька ОСОБА_7 з лютого 2024 року фактично проживає з ним і він самостійно займається вихованням дитини та несе всі необхідні витрати.

Наголошував, що умови виховання та проживання доньки відповідають якнайкращим інтересам дитини, оскільки він має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займається вихованням дитини, має придатні для виховання житлові умови, не притягувався до кримінальної відповідальності, психічно здоровий, має стабільний дохід, працює, відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов?язків. Однак, відповідачка чинить психологічний тиск на дитину з метою недопущення подальшого проживання доньки з батьком та повернення дитини закордон.

Наголошував, що судова практика передбачає можливість визначити роздільне місце проживання сестер з обома батьками, головне при цьому не порушити відчуття стабільності та спокою дитини та врахувати якнайкращі її інтереси.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що жодних належних доказів про перешкоджання з її сторони щодо проживання малолітньої доньки ОСОБА_9 з батьком позивачем не подано, а докази у вигляді роздрукованих скриншотів переписки не є належними.

Додає, що згідно висновку, що викладений у постанові Верховного Суду у справі №202/2965/21 від 19 січня 2022 року, роздруківка електронного листування не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Наголошує, що зі змісту інших письмових доказів, долучених до матеріалів справи, неможливо встановити існування спору між батьками, оскільки такі докази мають виключно інформативний характер щодо місця проживання сторін та дитини, а також майнового стану позивача, відтак, наявні всі підстави вважати, що оскаржуване рішення є невмотивованим, оскільки воно ухвалене за відсутності хоча б одного доказу, який підтверджує реальну наявність предмета доказування, а саме спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини.

Вважає, що висновок експерта, який міститься в матеріалах справи, не містить жодної інформації про здійснення тиску чи будь-яких інших дій з її сторони з метою того, щоб дитина почала проживати з нею.

Зазначає, що відносини, що склалися між колишнім подружжям, не є предметом доказування в даній справі, а тому факт несприйняття дитиною сторін як подружньої пари та наявність конфліктних відносин не свідчить про існування спору саме щодо визначення її місця проживання.

Звертає увагу, що під час допиту експерта суд першої інстанції допустив надання пояснень, які взагалі не стосуються предмета спору, експерт надавала відомості про психоемоційний стан дитини, тлумачила її діагноз та роз`яснювала неврологічні особливості поведінки, що не є предметом доказування у даній справі.

Зазначає, що позивач не мав підстав для звернення до суду з позовом про визначення місця проживання, оскільки відповідачка жодним чином не порушувала та не оспорювала його цивільні права і спору щодо місця проживання доньки між ними не було. Фактично спір щодо визначення місця проживання дитини був ініційований батьком, з яким дитина проживала до звернення до суду з позовною заявою та продовжує проживати й надалі, а вона, зі своєї сторони, не вимагала і не вимагає зміни місця проживання дитини. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач переслідував зовсім іншу мету, аніж визначення місця проживання дитини. В даному випадку існують усі підстави вважати, що наявність рішення про визначення місця проживання дитини з батьком створить для позивача можливості у подальшому вчиняти неправомірні дії, якими він фактично обмежуватиме батьківські права матері.

В судове засідання апеляційного суду 26.05.2026 року представник третьої особи - органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у його відсутності. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 02.06.2026 року о 14:00.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками повнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2022 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 11.11.2013 року, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку №1813033401210 від 03.08.2018 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/004308341 від 29.04.2024 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно акту фактичного місця проживання особи №2401-вих.75518 від 28.05.2024 року, ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку про розв`язання спору №260001-вих.129323 від 11.09.2024 року, Залізнична районна адміністрація як орган опіки та піклування, враховуючи пояснення батьків та думку малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 15.08.2024 року, протокол №17, вважає за доцільне визначити місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 .

Згідно з частиною третьою статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає (частина 4 статті 29 ЦК України).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

За змістом частини першої статті 161 СК України, до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують у кожного з батьків із дитиною (як вони виконують батьківські обов`язки щодо неї, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння кожного з батьків із дитиною); можливість створення умов для її виховання та розвитку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18).

Оцінюючи та визначаючи найкращі інтереси дитини, слід ураховувати такі чинники: (а) погляди дитини, (б) її індивідуальність, (в) збереження сімейного оточення та підтримання сімейних відносин, (г) піклування, захист і безпеку дитини, (ґ) вразливе становище, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі №208/4667/20, вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 покликається на те, що у неї з позивачем відсутній спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , оскільки вони спільно з батьком дитини прийняли рішення про повернення доньки в Україну та її проживання з позивачем для забезпечення комфортного розвитку та стабільного емоційного стану дитини.

Разом з тим, сукупний аналіз обставин справи свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між сторонами спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 .

Наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації №260001-вих.129323 від 11.09.2024 року є беззаперечним доказом того, що сторони не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.

Сам факт оскарження відповідачкою рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку засвідчує її незгоду з прийнятим судом рішенням щодо визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА_1 .

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість залишення дитини з батьком у тому середовищі, в якому вона перебуває тривалий час, оскільки це, на думку суду, буде позитивно впливати на емоційний стан дитини.

Проживання малолітньої доньки з батьком, не позбавляє матір батьківських прав та не звільняє від виконання батьківських обов`язків. Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті, має право брати участь у вихованні доньки, незалежно від того з ким з батьків дитина буде проживати.

Отже, встановлені у даній справі обставини дають підстави вважати, що проживання дитини з батьком забезпечить розвиток малолітньої ОСОБА_5 у безпечному, спокійному, стійкому та звичному для неї середовищі, оскільки за обставинами даної справи матір дитини перебуває за межами України.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що позивач може чинити перешкоди у спілкуванні з донькою для матері, не може впливати на вирішення питання про визначення місця проживання дитини і бути підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини з батьком та не позбавляє матір дитини права на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні доньки. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №756/12322/16-ц (провадження №61-12656св18).

При вирішенні цього спору, крім викладеного, апеляційний суд враховує, що донька сторін навчається у школі, має друзів за місцем проживання та навчання, а тому проживання у звичній для неї обстановці створює відчуття захищеності та сприяє стабільності її психічного та емоційного стану.

Враховуючи всі зазначені обставини, сталі сімейні та соціальні зв`язки, які склались у малолітньої ОСОБА_5 за місцем проживання з батьком, недоцільність порушення стабільності повсякденного життя дитини, апеляційний суд вважає, що визначення на теперішній час місця проживання дитини з батьком максимально відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку у звичному для неї середовищі.

При цьому, матір дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у її вихованні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 червня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич